З Новим роком!!
FORUM TV-SATСереда
19.12.2018, 05:04

Вітаю Вас Гість | RSS

[ ] · Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS · Load-SP · Load-AS· · Перекладач translate ]
Форум TV-SAT » « Куточок для спілкування і відпочинку » » Моя Єдина ! Моя, ти рідна, УКРАЇНА !!! » УКРАЇНА - Єдина Країна - Единая Страна
УКРАЇНА - Єдина Країна - Единая Страна
RATVODДата: Середа, 05.03.2014, 11:56 | Повідомлення # 1
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 22548
Статус: Оффлайн
УКРАЇНА





Державний Гімн України - Рок версія Ніки Рубченко



National Anthem of Ukraine - Rock version by Nicky Rubchenko


DMishaДата: Середа, 07.11.2018, 10:07 | Повідомлення # 586
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Сторінками історії:

Вчителька очолила повстанський загін


6 листопада 1919-го загинула Олександра Соколовська - отаман Маруся.



У 17 років дівчина очолила повстанський загін, що нараховував 300 шабель і 700 багнетів.
Боролася проти більшовиків, які окупували Україну, передають Патріоти України.


Олександра Соколовська народилася у селі Горбулів сучасного Черняхівського району на Житомирщині. Родина заснувала в селі гімназію та утримувала її власним коштом. Олександра здобула професію вчительки. З початком української революції родина Соколовських стала на боротьбу з більшовиками.

Комуністи вбили батька та 3 братів Олександри. Вони були засновниками та керівниками повстанських загонів і боролися разом із військами УНР. Тоді дівчина вирішила продовжити боротьбу рідних проти більшовиків. На Дівич-горі поблизу свого рідного села Олександра Соколовська прийняла присягу і взяла псевдо Маруся.

"Перед моїми очима й по сьогодні стоїть постать стрункої, невеличкої зростом дівчини, що була одягнута по-мужськи. Їздила верхи, як найкращий козак. Добре володіла рушницею, як і її брати, була відважного десятка і серед повстанців користувалася авторитетом. Не дивно, що після смерті своїх братів вона перейняла провід над повстанцями. Була вона вродливою, оце горбулівське сонечко з трішки рудавим волоссям і ластовинням", - згадував про Марусю хорунжий армії УНР Микола Фещенко-Чопівський.

Загони Марусі діяли на Вінничині. На початку листопада 1919-го 12 сотень бригади отаманші одночасно вели бої з "червоними" під Фастовом і з "білими" під Мотовилівкою на Київщині. Під Фастовом соколовці оточили "червоних", а біля Мотовилівки, маючи 10-кратну перевагу, "білі" перейшли у контрнаступ, завдавши повстанцям великих втрат. Лише наявність резерву та вдало організована оборона дозволили повстанцям відірватися від переслідування.

Генерал-поручник Армії УНР Олександр Вишнівський стверджував, що Соколовську закатували до смерті більшовики 1919-го.

За його інформацією, її захопив карний відділ і розстріляв.

Джерело: Gazeta.ua


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Середа, 07.11.2018, 10:22
DMishaДата: П`ятниця, 16.11.2018, 22:25 | Повідомлення # 587
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Нам потрібно готуватися до найгіршого сценарію.

Росія дійсно може закрити для України Азовське море, - Скіпальський




На думку експерта, РФ продовжить затримувати українські та іноземні судна в Азовському морі.


У Росії є реальні можливості, щоб обмежити Україні користування Азовським морем. Про це заявив екс-заступник голови Служби безпеки України Олександр Скіпальський, зазначають Патріоти України.

"Росія зміцнює боєготовність в Азовському морі для захисту своїх "священних" рубежів. Чекати від них якогось послаблення не варто. Саме тому нам треба поменше ляпати язиком і зміцнювати власні позиції, свою обороноздатність. І в цьому питанні немає місця для піару. Такі речі не можна розголошувати. Кожен крок на шляху до зміцнення боєготовності України є військовою таємницею. А у нас постійно про це ляпають язиками", – наголосив Скіпальський.

На його думку, РФ продовжить затримувати українські та іноземні судна в Азовському морі.

"Росія дійсно може закрити для України Азовське море. Вони діють з позиції сили. Ну, чого можна чекати від агресора? Він не змінить своєї поведінки, доки його силою не примусять це зробити. А для цього нам самим потрібно бути сильними. Тоді і Європа почне Україні реально допомагати. А поки що РФ буде затримувати в Азовському морі й українські, й іноземні судна. Нам потрібно готуватися до найгіршого сценарію", – резюмував Скіпальський.

Джерело: Гордон


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - П`ятниця, 16.11.2018, 22:30
DMishaДата: Неділя, 18.11.2018, 18:10 | Повідомлення # 588
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Унікальні фото

Української Галицької армії


Більшість з цих фотографій, які належали старшині УГА, чехові Ріхарду Ярому, ніколи і ніде не публікувались.



Група інтернованих вояків УГА з отаманом в центрі


Унікальні світлини Української Галицької армії (УГА) періоду її інтернування в Чехословаччині оприлюднили Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом СБУ, передають Патріоти України.
Після Другої світової війни радянська спецслужба вилучила їх під час однієї з оперативно-розшукових операцій. І лише нещодавно з них було знято гриф «Секретно».

Українська Галицька армія (УГА) була сформована 100 років тому невдовзі після початку Української революції на землях Західної України та створення Західно-Української Народної Республіки. Її перші польові формації почали утворюватися з 1 листопада 1918 року, а називалась вона протягом першого року свого існування просто Галицькою армією (ГА).

Наприкінці 1918-го в Галицькій армії було 15 бойових груп різної величини й складу. Вони мали регулярний, напівпартизанський і навіть партизанський характер.



Українська робітнича сотня УГА вишикувана до походу


Брак вишколених старшин з вищою військовою освітою був однією з найбільших проблем, з якими Галицька армія зіткнулася на першому етапі свого існування.



Начальний командант УГА та віце-консул ЗУНР в Ужгороді, полковник УГА Гнат Стефанів (третій ліворуч)


Попри це створення військової регулярної армії ЗУНР мало велике історичне значення, адже УГА не лише відновила українську військову традицію на землях Західної України, але й змогла популяризувати її.



Сотник УГА Ріхард Ярий (по центру з топірцем в руці) та невідомі

І хоч після поразки у визвольній війні, багато вояків УГА опинилися в таборах інтернованих на території Польщі та Чехословацької Республіки, та навіть там вони не полишали ідеї боротьби за українську самостійність.



Святкування Шевченківського свята інтернованими вояками (українська робітнича сотня) УГА в ЧСР

Вишкіл в УГА проводили у старшинських школах і запасних кошах (полках, куренях). Він відбувався за статутами УСС та австрійської армії. Його найголовнішою проблемою був брак бойових тренувань.



Кавалерист (ймовірно, сотник УГА Ріхард Ярий) випробовує коня перешкодою

Історики відзначають, що УГА була добре організована, дисциплінована та боєздатна, мала бездоганну дисципліну, яка відзначалася високою національною свідомістю старшин і вояків.



Начальний командант УГА та віце-консул ЗУНР в Ужгороді, полковник УГА Гнат Стефанів (п'ятий зліва)


Незважаючи на велику нестачу матеріальних засобів та труднощі, УГА, за оцінками фахівців, була чи не найкращою армією серед тих, що постали на руїнах Австро-Угорщини.



Командант робітничої сотні УГА ч.5 в Кошице, поручник Стефан Ліщинський, січень 1922 року


Джерело: Радіо Свобода


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Неділя, 18.11.2018, 18:24
DMishaДата: Понеділок, 19.11.2018, 10:31 | Повідомлення # 589
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
То була велика перемога, або як 400 років тому

українські козаки змусили Московське царство благати про мир


Полководницький талант гетьмана Петра Сагайдачного полягав в тому,
що він умів перемагати, по можливості уникаючи великих баталій.
Яскравий приклад цього - його успішний похід на Москву, що відбувся 400 років тому.




«В осадное сиденье. Троицкий мост и башня Кутафья» А. М. Васнецов, 1915

Про це розповів провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ доктор історичних наук Борис Черкас, передають Патріоти України. Далі - мовою оригіналу:

"— Почему гетман Сагайдачный пошел брать Москву?

— Это история связана с потрясениями, обрушившимися на Московию после смерти в 1584 году Ивана Грозного, — отвечает Борис Черкас. — На нем оборвалась царствовавшая династия, и это явилось одной из основных причин начавшейся затем смуты. Особенно тяжелым положение стало в 1610 году: с одной стороны к Москве подходили польско-литовские войска, с другой — полки Лжедмитрия II. Боярскому правительству нужно было немедленно добиться мира с Речью Посполитой. Бояре поддержали идею митрополита Федора Романова (отца будущего царя Михаила Романова) обратиться с предложением к польскому королю Сигизмунду III Вазе посадить на московский престол его сына-подростка Владислава IV. Тем самым можно было убить двух зайцев: остановить войну и сделать царем человека, имеющего основания претендовать на престол по праву рождения, — королевской крови (в глазах людей той эпохи это обстоятельство было очень важным).



Сигизмунд III


Боярское правительство поставило перед Сигизмундом III условие — его сын должен принять православие. Король согласился. В 1610 году Владислав формально стал царем. Для него даже изготовили трон. Однако Сигизмунд III все оттягивал с отправкой сына в Москву. Тем временем ситуация в Московии не улучшалась: Швеция взяла под контроль Новгород и Псков, польские гарнизоны стояли в Смоленске, Москве и в ряде других городов, то и дело вспыхивали крестьянские бунты, повсюду орудовали разбойничьи шайки, наводившие на обывателей ужас. Государственность Московии переживала коллапс. Обернулось это тем, что в сентябре 1611 года на Волге в Нижнем Новгороде под руководством нижегородского земского старосты Кузьмы Минина начало формироваться уже второе за годы смуты народное ополчение. Кстати, интересный факт: ядро этого войска составляли выходцы из Речи Посполитой, так называемые литовские люди. Они поступили на службу к московским царям еще до начала смуты и были поселены в Поволжском регионе. Из-за царившего хаоса им перестали платить жалованье, поэтому они охотно вступали в ополчение, которое должно было восстановить порядок и, следовательно, выплаты служивым людям. Воеводой ополчения стал князь Дмитрий Пожарский. Зимой 1612 года начался поход на Москву. Спустя почти год ополчению удалось изгнать войска Речи Посполитой. После этого претендента на престол бояре нашли среди своих — царем избрали Михаила Романова, ставшего родоначальником монаршей династии.

Однако королевич Владислав продолжал считать московским царем себя. Из-за этого и возобновилась польско-московская война, в которой довелось участвовать украинскому казацкому войску во главе с Петром Сагайдачным. Впрочем, поначалу Владислав отправился в поход без казаков. Это произошло в 1617-м (королевичу тогда было 22 года). Удалось взять Вязьму и еще несколько городов. Продвинуться дальше не получилось, несмотря на то, что командовал польско-литовским войском опытнейший полководец великий гетман литовский 57-летний Карол Ходкевич. Не хватало денег для выплаты жалованья солдатам, из-за этого началось дезертирство. Ситуация становилась угрожающей: московиты накапливали силы, у них появился реальный шанс нанести поражение Владиславу.

Его отец искал возможность помочь сыну. Но резервов осталось мало, поэтому весной 1618 года он обратился к запорожским казакам, охранявшим южные границы Речи Посполитой. Запорожцы до этого уже неоднократно выручали правительственные армии в войнах с соседями. Причем казакам приходилось совершать довольно далекие походы, например, в Прибалтику в 1601—1602 годах против шведов.



Королевич Владислав IV претендовал на московский престол


— Как казаки отнеслись к предложению пойти походом на Московию?

— Нормально, ведь они были подданными Речи Посполитой и представителями военного сословия. Воевать на стороне своего государства считалось делом престижным, это укрепляло статус запорожцев. С другой стороны, отношения с центральной властью у них складывались непросто — достаточно сказать, что за двадцать лет до описываемых событий произошло масштабное восстание казаков под предводительством Северина Наливайко, в ходе которого погибли тысячи украинцев и поляков. Но это был внутренний конфликт. Так что, когда король попросил помощи, запорожцы дали согласие, но отправили в Варшаву послов — за участие в войне потребовали расширения своих прав и защиты православной веры. Король принял их требования. В поход на Московию запорожцы шли охотно еще и по той причине, что эта военная кампания давала шанс вернуть оккупированную соседним государством Черниговщину, которую казаки справедливо видели неотъемлемой частью этнических земель своего народа. Тут нужно сказать, что они и остальные слои украинского общества Речи Посполитой воспринимали себя потомками русичей, помнили, что у их предков было свое независимое государство — Киевская Русь. Московиты и их страна для них были чужими. Это четко прослеживается по документам той поры.

— Казаки сами решили, что поход возглавит Петр Сагайдачный, или его назначил король?

— Запорожцы выбирали себе предводителей, так было и на этот раз. По их воле Сагайдачный стал гетманом. Тогда эта должность была сугубо военной — гетман руководил войском в походе.

— Сколько казаков отправились на помощь Владиславу?

— Порядка 20 тысяч человек. Нужно понимать, что всех запорожцев насчитывалось около шести-семи тысяч. Как отмечается в письменных источниках: были казаки и те, кто ходил с ними в походы — малоземельные шляхтичи, мещане, крестьяне из южного пограничья. Благодаря им Сагайдачный собрал столь большое войско, по численности превосходившее армию Владислава.



Гравюрный портрет Петра Сагайдачного, размещенный в 1622 году в книге писателя и поэта Касияна Саковича «Вірш на жалосний погреб Зацного Рицера Петра Конашевича Сагайдачного»


— Гетман повел войско на соединение с полками королевича?

— Нет, Сагайдачный решил действовать самостоятельно. Поход начался в конце июня 1618 года. Был выбран старинный Муравский шлях — на Каширу, Рязань, Коломну. Казаки продвигались по этому пути не все вместе, а несколькими колоннами. Это позволяло появляться одновременно во многих местах. Такая стратегия сбивала противника с толку, давила на него психологически. Воеводам московских полков не было понятно, где неприятель и каковы его силы.

Сагайдачный и его окружение придумывали различные способы завоевывать города быстро и с минимальными потерями. Так, в крепость Ливны (находится на территории современной Орловской области России) под видом купцов или мастеровых заслали казаков, которые сумели ночью открыть ворота штурмовым группам. Городом Елец удалось овладеть с помощью другой военной хитрости: перед его стенами появился относительно небольшой отряд казаков. Воеводе не хватило ума сообразить, что это может быть уловка. Решил: раз запорожцев мало, то он им сейчас покажет, почем фунт лиха, — вывел гарнизон за стены и бросился в погоню за казаками. А неподалеку в засаде стояли основные украинские силы. Московиты попали в ловушку и были разбиты. Сагайдачный широко использовал еще и такую тактику: вокруг того или иного города создавалась, условно говоря, зона тишины — там не появлялись даже небольшие группы казаков. Тогда как возле находившихся в отдалении населенных пунктов местные то и дело замечали украинские отряды. Благодаря этим мерам у гарнизона города, который планировал взять Сагайдачный, возникала иллюзия, что неприятель к ним не явится. И тут вдруг ночью или ранним утром как из-под земли появляются казаки (с лестницами, веревками) и бросаются на штурм. Как правило, это срабатывало — гарнизон удавалось застать врасплох, ошеломить неожиданным яростным приступом и овладеть городом.

— Но и неудачи случались?

— Как же без них. Если какой-либо город не удавалось взять с ходу, Сагайдачный оставлял его в покое. При этом казаки распространяли слух, что осаду снимать не собираются. Это заставляло воевод отправлять полки на выручку осажденному городу. Когда они приходили на место, казаков не заставали. Сагайдачный к тому времени уводил войско дальше — зачем гробить людей в кровопролитных штурмах и терять драгоценные дни. Время поджимало: до Москвы нужно было дойти прежде, чем наступит холодная и мокрая осень. Главная преграда на этом пути — речка Ока. На ней издревле московиты организовывали сильную оборону — от нападения кочевников. Там стоял крупный отряд. Однако при приближении украинских казаков в рядах московитов началась паника, и они предпочли ретироваться.

Войско Сагайдачного быстро форсировало Оку и без промедлений двинулось к столице Московии. Навстречу ему царь отправил полки под началом воеводы Михаила Бутурлина. Когда армии встретились, Сагайдачный вышел с воеводой на рыцарский поединок. Гетман оказался более умелым воином, сшиб Бутурлина с коня, но пощадил (воевода после этого позорного для него поединка прожил еще ровно тридцать лет. - ред.). Началось сражение. Казаки разгромили авангард (передовые отряды) противника, после чего остальное московское войско разбежалось.

Путь к столице был открыт. В начале октября казаки встретились с польско-литовским войском, которое к тому времени подошло вплотную к Москве. А 11 октября начался ее штурм.

— Удалось взять Москву?

— Нет. План штурма был разработан под руководством уже упоминавшегося великого гетмана литовского Карола Ходкевича. Он отвел основную роль в этой операции польско-литовским войскам. У запорожских казаков была вспомогательная роль — разгромить острожки (выдвинутые от основной стены замкнутые фортификационные сооружения) и сжечь посад (постройки за пределами городской стены). Сагайдачный с поставленной перед ним задачей справился как нельзя лучше. Потом, чтобы оправдать неудачный штурм, поляки начали говорить, что казаки не захотели в нем участвовать. Но планом Ходкевича это и не предусматривалось.

— Если штурм провалился, то Владиславу пришлось признать свое поражение?

— Нет, но он был вынужден начать переговоры с московитами, которые затянулись до конца осени. Остаться зимовать на вражеской территории, не одержав победы, было для войска Владислава весьма опасно. Выход нашел Сагайдачный — провел молниеносную операцию по захвату Калуги. Калужским кремлем он не овладел (не хотел жертвовать ради этого людьми), но город взял под свой контроль. Это кардинально изменило соотношение сил в войне. Дело в том, что калужское направление оставалось единственным, откуда в Москву поступали подкрепления и обозы с припасами. Потеряв Калугу, столица оказалась отрезанной от внешнего мира. Царю Михаилу Романову и его боярам ничего не оставалось, как пойти на уступки Владиславу.

— Дело закончилось подписанием мирного договора на выгодных для Речи Посполитой условиях?

— Да, хотя Сагайдачный и казаки были против этого — доказывали, что Московию нужно сломить. Ведь враг она сильный и опасный, во время Ливонской войны (1558—1583 годы) зарилась на Киев. Однако Владислав решил идти на мировую. Было подписано сроком на 14 с половиной лет Деулинское перемирие: Московия уступила Речи Посполитой целый ряд городов, среди которых Смоленск и, что особенно важно для казаков, Чернигов и Новгород-Северский.

Сагайдачный договорился с московитами, что не задержится в их стране, но при этом они обеспечат его войско в пути следования всеми необходимыми припасами, включая фураж для лошадей. Так что снабжение казаков взяли на себя побежденные.

В Киеве на площади между Софийским и Михайловским соборами народ устроил полкам Сагадачного торжественную встречу. В войне с Московией казаки впервые столь ярко проявили себя как национальное украинское войско.

Борис Черкас: «Сагайдачный и казаки были против перемирия — доказывали, что Московию нужно сломить»

— Сколько тогда Сагайдачному было лет?

— Тридцать шесть. На старинных рисунках он изображен с бородой, поэтому складывается впечатление, что Сагайдачный в те времена был уже чуть ли не старцем. Кстати, стереотип о том, что все казаки носили оселедцы и усы, не совсем верен — были популярны и другие прически. Некоторые, как Сагайдачный, носили бороды.

— Как сложилась дальнейшая судьба гетмана?

— Через три года после войны с Московией он участвовал в Хотинской битве с турками. Тогда, как и под Москвой, Сагайдачный умелыми действиями выручил королевича Владислава и великого гетмана литовского Карола Ходкевича. Однако получил ранение, от которого вскоре скончался, — вероятно, из-за заражения крови."


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Понеділок, 19.11.2018, 11:02
DMishaДата: Середа, 21.11.2018, 15:25 | Повідомлення # 590
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Разом назавжди, або Що буде з ОТГ ?



Процес децентралізації в Україні триває 4 роки. За цей час безліч сіл в країні
вже розвиваються з власного бюджету. Інші ж іще не визначились і поки не входять
до жодної об'єднаної територіальної громади.


У 2014 році уряд прийняв рішення про передачу повноважень місцевим радам. Це означає, що тепер розпоряджатися власними оборотними засобами села зможуть самостійно, а також вирішувати, на що саме їх витрачати.

Разом з цим, процес об'єднання ще триває, оскільки згідно із законом формування громад — справа добровільна. А поки ще не всі населені пункти виявляють бажання кооперуватися. Тут є і свої мінуси, тому що сформовані ОТГ показують дійсно хороші економічні результати.



Як це працює на ділі?

Процес об'єднання сіл в ОТГ відбувається за методологією, розробленою Міністерством регіонального розвитку. При цьому носить виключно рекомендаційний характер, оскільки об'єднання — це ініціатива добровільного характеру. Методологія визначає загальні риси ОТГ як територіальну доступність. При цьому всі показники можуть відрізнятися один від одного в залежності від щільності населених пунктів.

Фактори, що впливають на добровільне об'єднання, дуже різні, сходяться навіть у спільних амбіціях щодо розвитку. Об'єктивним чинником є центр економічної активності, при наявності інфраструктури і територіальної доступності для всіх, навколо якого обростає ОТГ.

Виходячи з цього майбутнє об'єднання формує перспективний план по областях і подає на розгляд. Іноді в процесі приєднуються ще села, які з тих чи інших причин не входили до початкового складу. Відповідно, ті громади ведуть переговори з обладміністрацією, і вносяться зміни в план.

Згідно з методологією Мінрегіону, ОТГ має бути фінансово забезпеченою якщо не на момент приєднання, то в найближчому майбутньому як факт. Основна фішка ОТГ полягає в тому, що її бюджет формується з 60% ПДФО, який платить населення, і він був би достатнім для бездефіцитного функціонування громади.

В кінцевому результаті не від держпідтримки буде залежати фінансова незалежність ОТГ, а від власної податкової бази. Саме тому фактор населеності ОТГ є ключовим в її благополуччі. Наприклад, ОТГ з населенням менше 5 тис. осіб уже вважається проблемною, щоб вийти в фінансовий плюс.



Що маємо на сьогодні?

Станом на жовтень 2018 року в Україні вже сформовано 705 ОТГ, 138 з яких зараз чекають рішення ЦВК по першим місцевим виборам. Тобто по факту вже маємо 838 ОТГ, які займають 202 тис. км2, або 36,2% територій. За даними Держстату, в ОТГ на сьогодні вже проживає 20% загальної кількості населення країни, або 7,1 млн осіб.

Як правило, середній розмір ОТГ становить 4-5 різних територіальних громад, загальною кількістю населення до 8,5 тис. осіб.

У 2015 році в Україні було створено Асоціацію об'єднаних територіальних громад, яка сконцентрована на забезпеченні різних послуг для ОТГ-членів. Наприклад, це юридичний супровід в судах, у випадках якщо при процесі об'єднання виникають спірні питання. Сьогодні в асоціації налічується 220 ОТГ, але процес приєднання членів йде мало не кожного дня.

Цікаво, що фінансовий чинник ОТГ дійсно почав показувати приріст. Частка доходів у власні місцеві бюджети з 5,1% у 2014 році піднялася до 7,1% у 2018 році. За результатами за серпень поточного року ОТГ заробили 148,9 млрд грн сумарно, до кінця року очікується, що ця сума виросте до 231 млрд грн. Для порівняння, ще 4 роки тому загальна скарбниця ОТГ становила всього 68,6 млрд грн.



Порізно все одно більшість?

Безліч сіл ще не визначилися, куди хочуть вступати. У період за 2015-2018 рр. 35,1%, або 3839 територіальних громад об'єдналися в ОТГ. При цьому 64,9%, або 7113 громад ще не визначилися з вибором і проживають без статусу ОТГ. В Асоціації ОТГ кажуть, що громади втрачають значні кошти державної субвенції тільки тому, що вони ще не об'єдналися.

«У цьому в якійсь мірі винні сільські голови та сільради, які не голосують за об'єднання. Конституційно всі люди повинні мати однакові послуги незалежно від того, де вони живуть», — зазначає директор з розвитку Асоціації ОТГ Ігор Абрам'юк.

За його словами, через такий стан справ втрачають самі села, тому що ОТГ — це в першу чергу економічно вигідно. «Реформа децентралізації націлена на оптимізацію державних витрат на управління територіями», — каже Абрам'юк.

В асоціації вважають, що вже до 2020 року процес об'єднання в ОТГ буде завершено. А наступні парламентські вибори за будь-яких розкладів повинні проходити вже з новим адміністративно-територіальним устроєм. Оскільки зараз половина сіл не отримують тих послуг і підвищення рівня сервісу й публічних послуг, які вже доступні людям в ОТГ.

Він також зазначає, що вже через 2 роки процес об'єднання буде завершено. «Україна повинна йти на наступні місцеві вибори восени 2020 року з новим адміністративно-територіальним устроєм. Тому що неправильно, коли половина населення країни живе в ОТГ, а половина — в селищах і селах, які ще не об'єдналися. Це фактично дискримінація частини населення, оскільки ці люди не можуть отримати від місцевої влади того рівня сервісу і тих публічних послуг, які вже доступні людям в ОТГ», — підкреслює він.



Зворотній бік медалі

При всіх явних плюсах ОТГ, не всі громади поспішають об'єднатися. Причин тут багато, починаючи від недостатньої активності керівництва сіл до того факту, що з вже об'єднаної ОТГ вийти законодавчо не можна. У перших версіях закону про ОТГ не було визначення «добровільного» об'єднання, цей термін додали потім. Уряд міг взяти функцію об'єднання на себе, разом з цим економічний результат від ОТГ на сьогодні міг би бути зовсім іншим. Але саме ця добровільність дала як плюси, так і мінуси, які сильно затягли процес.

Головна перевага в тому, що це оживило життя на місцях, особливо там, де навіть натяку на самоврядування не було. Люди почали розуміти, що від них щось залежить — а саме добробут громади, де вони житимуть.

Разом із цим, не можна скасовувати і ситуативні чинники, коли деякі громади утворюються навколо певного землевласника або політика. Є випадки саботажу з боку місцевих органів управління.

Так, нещодавній випадок в Новодністровській ОТГ Сокирянського району с. Ломачинці показав, що є й інший бік медалі. Суть конфлікту полягала в тому, що депутати Ломачинської сільської ради після перевиборів продовжують незаконно здійснювати дії від імені органу місцевого самоврядування. Не обійшлося і без типових рейдерських погроз фізичної розправи і псування майна. Питання навіть дійшло до Прем'єр-міністра, якому подають список всіх місцевих депутатів, що намагаються протистояти децентралізації. Разом з цим, справу поки розглядають у судах.

Затягнуті тимчасові рамки об'єднання в ОТГ можуть штовхнути державу на прискорення процесу самостійно. І якщо зараз ОТГ формуються на підставі «полюбовного» договору, де кожна область шукає вигоду, то для завершення реформи держава може скоригувати конфігурацію ОТГ. Це враховуючи те, що поки законодавчо прописаної процедури виходу з ОТГ по суті немає, і роз'єднати населені пункти можна тільки в судовому порядку.

З перших вуст:

Володимир Плетюк, голова Шумської ОТГ, Тернопільська область

Шумська ОТГ розпочала свою фактичну діяльність після місцевих виборів у жовтні 2015 року. Громада є найбільшою у Тернопільській області — до її складу увійшли 35 сіл району та м. Шумськ.

На мою думку, процес реформ незворотній, і децентралізація місцевого самоврядування — єдино вірний шлях розвитку нашої держави у поступальному просуванні до стандартів Євросоюзу та НАТО.

У процесі об’єднання спочатку завжди існує недовіра, побоювання. Скільки рад об’єднується? Де будуть вибори? Чи впорається громада зі своїми функціями? Одним із ризиків під час об’єднання нашої громади була проблема нестачі довіри членів громад до процесу об’єднання, виконання соціальних зобов’язань щойно створеними органами місцевого самоврядування по відношенню до представників фінансово слабких сільських рад. Та ситуація поступово змінювалась, рівень довіри громадян зростав з кожним успішним кроком. Люди відчули позитивні зміни: ремонт доріг, збільшення робочих місць та поліпшення інфраструктури на селі — все це успішні кроки об'єднання.

Світлана Палісіка, селищний голова смт Чечельник, Вінницька область

Наше селище, на жаль, не входить до ОТГ. Причиною тому, я гадаю, є брак ініціативних людей, які б до кінця розумілись на об'єднанні й уміли грамотно провести цю процедуру. Звичайно, спроби до об'єднання були, і на районному рівні про це завжди ведеться мова, але сподіваємося, що ми все-таки зуміємо об'єднати наші сили з іншими громадами до того моменту, коли відбудеться вже примусова децентралізація.

Василь Балук, сільський голова с. Великий Говилів, Тернопільська область


Наше село лише рік як увійшло до складу Хоростківської ОТГ, тому поки йде процес шліфування нашої роботи з іншими населеними пунктами, шукаємо кваліфіковані кадри, формуємо бюджет. Але разом з цим, ми вже можемо використовувати кошти, які виділяються на розвиток інфраструктури: за цей період зроблено частину дороги, автобусні зупинки, ремонти в школі та дитячому садочку, частково — в будинку культури. Наразі плануємо облаштувати конференц-зал та хореографічний зал.

Хочу зауважити, що за два роки до об’єднання ми, як сільська рада, працювали над тим, щоб увійти до ОТГ самодостатнім селом, щоб інші села могли перейняти у нас досвід, і ми разом стали цілісною та процвітаючою громадою.

Наталія Ключнікова, AgroPortal.ua


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Середа, 21.11.2018, 15:29
DMishaДата: Четвер, 22.11.2018, 09:40 | Повідомлення # 591
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Флот набирає силу:

В Одесу, незважаючи на шторм,

прибули новітні десантно-штурмові катери




Обома «Кентаврами» командують недавні випускники одеського інституту військово-морських сил.


Два новітніх десантно-штурмових катери типу «Кентавр», які нещодавно спустив на воду столичний завод «Кузня на Рибальському", прибули сьогодні вранці до Одеси, передають Патріоти України.

Як повідомили в прес-центрі Військово-морських сил, катери перейшли з Києва своїм ходом. В Одесі на них завершать встановлювати обладнання, після чого кораблі чекають спочатку ходові випробування в морі, а потім державні випробування.

«Під час будівництва катери пройшли модернізацію, на них встановлені нові системи, які зараз проходять перевірку на функціональність як окремо, так і в складі корабля», - зазначив начальник управління кораблебудування командування ВМС України капітан першого рангу Василь Радчук.

Обома «Кентаврами» командують недавні випускники одеського інституту військово-морських сил. Довжина катерів - 24,3 м, найбільша ширина - 4,8 м, максимальна осадка - метр. Автономність - п'ять діб, екіпаж - п'ять чоловік, десантомісткість - 32 морпіхи.

Два водометних двигуни виробництва компанії Hamilton Jet з Нової Зеландії дозволять їм розвивати швидкість до 50 вузлів (92,6 км/ ч).

Озброєння - дві 80-мм реактивні системи залпового вогню, два бойових модулі з 12,7-мм кулеметами і 40-мм гранатометами, а також системи для постановки димової завіси.

Також на «Кентаври» встановили радіолокаційну станцію DRS4D-NXT. РЛС дозволяє супроводжувати відразу до 100 цілей. Крім цього, є супутниковий термінал Iridium Pilot, який дозволяє одночасно мати до трьох незалежних ліній зв'язку та забезпечує постійне підключення до мережі передачі даних зі швидкістю до 134 кбіт/сек.


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Четвер, 22.11.2018, 23:56
DMishaДата: П`ятниця, 23.11.2018, 13:17 | Повідомлення # 592
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
"Страна, у которой получилось

или Как Израиль добился своей независимости", - Казарін




Ми любимо порівнювати Україну з іншими країнами. Особливо з тими, хто відвоював свою незалежність.

"Ми засуджуємо нашу реальність за те, що вона не схожа на героїчний епос. Що за п'ять років корупція і неефективність не зникли з нашого життя. І всякий раз киваємо на приклад інших країн, будучи переконані, що їхній шлях до свободи і суверенітету був рівним і без вибоїн", - розповідає в програмі "Грани правды" журналіст Павло Казарін, передають Патріоти України. Далі - мовою оригіналу:

"Проблема лишь в том, что мы понятия не имеем, через что им пришлось пройти
.

Например, Израиль. Страна, мужественно сражавшаяся против всех. Выигравшая войны и создавшая самый комфортный оазис на Ближнем Востоке. Мы хотим быть на него похожими и копировать его рецепты. Так ведь они на ладони.

Нужно всего лишь мобилизовать 40% трудоспособного населения в армию и вспомогательные части. Потерять в сражениях четыре тысячи солдат при общей стартовой численности армии в 30 тысяч. Да, израильская армия увеличилась вчетверо за время войны за независимость, но в относительных цифрах потери в разы превышают те, что понесла украинская сторона.

"Израильский опыт" – это ортодоксы, протестующие против войны в их поселениях. Жесточайший конфликт между "левыми" и "правыми". Война регулярной армии против дружественных добровольческих подразделений. А также, устранение неконтролируемых радикалов – которые, между прочим, пережили Вторую мировую и Холокост. Отчаянные споры о том, принимать ли компенсации от Германии.



Израильская армия

"Израильский опыт" – это оборонные расходы на уровне трети бюджета и карточная система вплоть до 1959 года. Система распределения, которая касается продуктов, повседневных товаров и даже электроэнергии. Режим экономии контролируется государством, проверяющие ходят по домам. Создано Министерство нормирования и снабжения. Гиперинфляция, достигающая нескольких сотен процентов в год.

Израилю никто не создавал военно-промышленный комплекс, он появлялся на свет как реакция на оружейное эмбарго и угрозу санкций. Ему никто не строил экономику – её создавали не столько благодаря, сколько вопреки. Коррупционные скандалы, обвинения в адрес политического и военного руководства, двойные стандарты – все украинские родовые пятна были характерны для Израиля эпохи становления. Более того - по сравнению с ним, Украина сегодня живет в пространстве тотального комфорта.

Все, что нас окружает, мало отличается от того, через что пришлось пройти тем странам, у которых получилось. Единственная разница в том, что мы лишь в самом начале пути. И пережитые нами испытания – лишь десятая часть того, через что пришлось пройти тому же Израилю.

Наши иллюзии рождены завышенными ожиданиями. Мы отказываемся верить, что создание эффективного государства растягивается на поколения. Хотим светлого будущего уже завтра, но не готовы к издержкам и мечтаем об одномоментном.

Как известно, сын маминой подруги умен, спортивен, вежлив и заботлив. И не существует."


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - П`ятниця, 23.11.2018, 16:54
DMishaДата: Субота, 24.11.2018, 09:15 | Повідомлення # 593
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Кожну четверту суботу листопада Україна вшановує

пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 рр., коли загинули мільйони українців.



У нинішньому році 85-а річниця цієї трагедії припадає на 24 листопада.




Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Понеділок, 26.11.2018, 01:03 | Повідомлення # 594
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Що тепер?!

Росія здійснила акт війни і в ході морського бою

захопила кораблі ВМС України у Керченській протоці (оновлено)




Всупереч всім міжнародним правам Російська Федерація здійснила акт військової агресії
і захопила кораблі ВМС України, котрі намагались пройти у Азовське море.


Про це повідомляє джерело в Міноборони України, зазначають Патріоти України. Два бронекатери і рейдовий буксир захоплені. Росіяни взяли їх на буксир і почали буксирування. Українські військові закрилися у внутрішніх приміщеннях кораблів.

За оперативною інформацією прес-центру Командування ВМС ЗСУ на 21.20 малі броньовані артилерійські катери “Бердянськ”, “Нікополь” вражені вогнем противника та втратили хід. Рейдовий буксир “Яни Капу” також примушений до зупинки. Кораблі захоплені спецназом РФ. Також є інформація про двох поранених українських військових моряків. Наразі не відомо чи відкривали вогонь українські військові....

За оперативною інформацією прес-центру Командування ВМС ЗСУ на 21.20 захоплено мбак "Бердянсь" і рбк "Яни Капу", які буксируються. Мбак "Нікополь" заблокований та слідує у супроводі окупантів. 6 українських військовослужбовців зазнали поранення.

За оперативною інформацією прес-центру Командування ВМС ЗСУ на 22.20 захоплено мбак "Бердянськ" і рбк "Яни Капу", які буксируються. Мбак "Нікополь" заблокований та слідує у супроводі окупантів. 6 українських військовослужбовців зазнали поранення, двоє у важкому стані.

Головний редактор "Морського бюлетеня" Михайло Войтенко вважає, що Москва дуже розгубилась і не знала як реагувати спочатку на появу наших кораблів. Потім обрала найгірший з можливих сценаріїв - атакувала українців у нейтральних(!) водах, ще й тоді коли ті вже йшли зворотним курсом на Одесу. - То є не було вже ніякої потреби в такого роду діях. Наслідки за таку авантюру мають бути дуже жорсткими.

Все почалося з намагання української сторони здійснити законне право пройти через Керченську протоку, після тарану українського буксиру наші кораблі продовжили рух, боролись до кінця...

Екс-командувач ВМС України 2014-2016 років, віце-адмірал Сергій Гайдук дав професійне визначення тому, що сталося як акту війни та класичному морському бою, де статус агресора безумовно належить Російській Федерації.

Джерело:


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Понеділок, 26.11.2018, 14:12 | Повідомлення # 595
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Націоналісти прийшли до Порошенка:

мають 3 вимоги




Кілька сотень представників "Нацкорпусу" та "Нацдружин" прийшли під Адміністрацію президента

з вимогами ввести воєнний стан, але не переносити вибори.


Наші вимоги:

1. Рішучі дії керівництва держави у відповідь на агресію РФ.

2. Розірвання договору між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки.

3. Воєнний стан без скасування чи перенесення дати виборів", - йдеться в повідомленні.



Також відзначається, що "нацдружинники" оголосили про мобілізацію добровольців
для формування загонів оборони України.


Після короткої промови під АП, націоналісти рушили до Верховної Ради.

Нагадаємо, 25 листопада військово-морські сили ЗС України повідомили, що в районі Керченської протоки в Чорному морі прикордонні катери ФСБ РФ відкрили вогонь на ураження по корабельній групі ВМС України.

Під час засідання РНБОУ начальник Генштабу Віктор Муженко заявив, що загалом на українських суднах перебували 23 особи. Доля моряків з кораблів ВМС ЗСУ, які були захоплені російськими службами, Україні невідома.

За даними ВМС України, росіяни захопили три кораблі й поранили 6 українських військовослужбовців.

За результатами засідання РНБО президент Петро Порошенко просив Верховну Раду розглянути на позачерговому засіданні в понеділок рішення про запровадження воєнного стану в Україні.

У зв’язку із ситуацією на Азовському морі Збройні Сили України привели у повну бойову готовність.

Глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що поточна конфронтація у відносинах Росії і Заходу не носить фатального характеру, але через нагнітання напруження біля кордонів РФ "точка неповернення" може бути пройдена.

А прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що недільний інцидент з українськими кораблями – "дуже небезпечна провокація Києва".

Джерело:


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Понеділок, 26.11.2018, 14:13
RATVODДата: Понеділок, 26.11.2018, 22:07 | Повідомлення # 596
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 22548
Статус: Оффлайн
ВР затвердила введення воєнного стану

в низці областей України на 30 діб - 276 голосів




Верховна Рада затверджує введення воєнного стану в низці областей України,
оголошене указом президента Петра Порошенка терміном на 30 діб.


Як передає кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна", за таке рішення на позачерговому засіданні парламенту в понеділок проголосували 276 народних депутатів.

Перед голосуванням президент України П.Порошенко заявив, що воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Сумській, Одеській, Харківській, Чернігівськійта Херсонській областях, а також у внутрішніх водах Азово-Керченської акваторії.

Водночас, після виступу глави держави спікер парламенту Андрій Парубій, зачитуючи перелік областей, в яких вводиться воєнний стан, крім перерахованих вище згадав також Донецьку і Запорізьку області.

26.11.2018



DMishaДата: Субота, 01.12.2018, 12:15 | Повідомлення # 597
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Україна відзначає 27-у річницю

проведення референдуму за незалежність



У суботу, 1 грудня, в Україні відзначають
27-у річницю Всеукраїнського референдуму за незалежність держави.


Саме в цей день 1991 року понад 90% українців проголосували за підтримку незалежності.

На референдумі волевиявленням народу було підтверджено Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою, за який тоді проголосували 346 народних депутатів.

Читайте також: Історія Голодомору: чому знищували українців

В усіх 27 регіонах країни виборці підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року. Найменше – в Криму, але все одно це було більше половини голосів – 54,2%.

У референдумі взяли участь 31 891 742 особи, а це 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала "За". Найбільше – на Тернопільщині (98,7%).

У бюлетені референдуму був текст Акту проголошення незалежності України і питання: "Чи підтверджуєте ви його із двома варіантами відповіді: "Так або ні".

Одночасно зі всеукраїнським опитуванням відбувались перші в історії незалежної України вибори президента. Перемогу тоді здобув Леонід Кравчук, отримавши понад 60% голосів.

Референдум про незалежність України: дивіться відео

https://youtu.be/GcEQ7le8Rio

Джерело:


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Субота, 01.12.2018, 12:44
DMishaДата: Неділя, 02.12.2018, 12:42 | Повідомлення # 598
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Річниця вокняжіння на високому київському престолі

найвідомішого у Європі володаря Давньої Русі


[

Ярослав Мудрий у старості. Реконструкція за черепом

Ярослав Володимирович (Мудрий) поступався за військовою звитягою своєму батькові та діду.


Однак саме він вважається найбільшим будівничим, законодавцем та дипломатом Давньої Русі, «тестем королів Європи».

Син Володимира Великого, внук Святослава Хороброго Ярослав Мудрий 2 грудня 1015 року посів у Києві княжий престол. Під час його правління Київська Русь набула славу дуже впливової та багатої європейської держави, зазначають Патріоти України.

Ярослав Мудрий народився у Києві в 978 році. Був третім сином ­Володимира Великого від ­однієї з дев'яти офіційних дружин — полоцької княжни Рогніди. Мав уроджену ваду — права нога була довша за ліву, а коліно й таз — ушкоджені. За твердженнями антропологів, які досліджували останки Ярослава, каліцтво — наслідок передпологової травми.

1011 року несподівано помирає найстарший син Володимира — Вишеслав, намісник у Великому Новгороді. Однак Великий князь всупереч традиції не послав на північ наступного за віком сина — Святополка, а лишив його в Турові. До Новгорода поїхав Ярослав. А вже ­1014-го і Святополк, і Ярослав повстали проти батька.

Святополка батько кинув до темниці, а покарати Ярослава не встиг — помер. Святополк виривається з темниці й тікає до тестя, Борис вирішує не претендувати на престол, а підтримати Святополка як старшого брата. Між Ярославом з одного боку й Борисом та Святополком з другого відбуваються три битви. У вирішальній — на річці Альті — перемагає Ярослав.

02 грудня 2018



Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Понеділок, 03.12.2018, 18:18 | Повідомлення # 599
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: П`ятниця, 07.12.2018, 08:40 | Повідомлення # 600
Модератор

Країна:
повідомлень: 1977
Статус: Оффлайн
Воїни ОУН та УПА отримали статус

учасника бойових дій




Верховна Рада надала статус учасника бойових військовим кількох армій,
які "боролися за незалежність у 20 столітті".


Так, статус УБД за законом отримають військові:

> Української повстанської армії (УПА),
> УПА отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ",
> Української народної революційної армії (УНРА),
> Збройних підрозділів Організації українських націоналістів (ОУН).


Законопроект 8519 ухвалили 244 голосами депутатів.

За даними ОУН-УПА, станом на 23 травня 2018 року в Україні налічувалося 1201 учасників боротьби за незалежність, йдеться у пояснювальній записці.

Відтепер статус учасника бойових дій матимуть не лише колишні військові Радянської Армії, а й воїни інших армій 20 століття.

Згідно з іншим законом "Про статус ветеранів", учасникам бойових дій (зокрема, і на Донбасі) призначаються такі пільги: безоплатні ліки за рецептом, 75% квартплата за окремих умов, щорічне медобстеження, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, позика на будівництво будинку, позачергове влаштування до закладів соціального захисту.

Джерело:


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - П`ятниця, 07.12.2018, 08:53
Форум TV-SAT » « Куточок для спілкування і відпочинку » » Моя Єдина ! Моя, ти рідна, УКРАЇНА !!! » УКРАЇНА - Єдина Країна - Единая Страна
Пошук:

Copyright TV-SAT © 2009-2018