FORUM TV-SATСереда
02.12.2020, 08:49

Вітаю Вас Гість | RSS

[ ] · Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS · Load-SP · Load-AS· · Перекладач translate ]
Форум TV-SAT » « Куточок для спілкування і відпочинку » » Моя Єдина ! Моя, ти рідна, УКРАЇНА !!! » УКРАЇНА - Єдина Країна - Единая Страна
УКРАЇНА - Єдина Країна - Единая Страна
RATVODДата: Середа, 05.03.2014, 12:56 | Повідомлення # 1
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 24681
Статус: Оффлайн
УКРАЇНА





Державний Гімн України - Рок версія Ніки Рубченко



National Anthem of Ukraine - Rock version by Nicky Rubchenko


DMishaДата: Понеділок, 17.12.2018, 10:06 | Повідомлення # 601
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Четвер, 20.12.2018, 03:42 | Повідомлення # 602
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Виклик для агресора?

Україна планує новий прохід кораблів через Керченську протоку




Україна планує здійснити новий прохід кораблів Військово-морських сил ЗСУ через Керченську протоку. Щоб уникнути нової атаки росіян, на судна будуть запрошені представники ОБСЄ та інших міжнародних організацій, заявив в інтерв'ю BBC News Україна секретар РНБО Олександр Турчинов, повідомляють Патріоти України.

За його словами, свобода судноплавства через Керченську протоку для Києва - принципове питання. "Якщо ми зупинимося і відступимо, Росія фактично виконає своє завдання по захопленню Азовського моря, пред'явить світу самовизначені нові морські кордони в Чорному морі, де-факто легалізувавши окупацію Криму", - пояснив він.

Секретар РНБО вважає, що з новим проходом корабельної групи ВМС через протоку "не можна зволікати". "Будемо запрошувати представників ОБСЄ та інших міжнародних організацій, щоб вони були присутні на наших кораблях, для того, щоб довести всьому світу, що Україна і її моряки не порушують ніяких законів і міжнародних правил", - зазначив він.

Турчинов переконаний, що в України немає альтернативи таким діям. Він також поскаржився, що ідея про прохід кораблів НАТО в Азовське море "поки не отримала відповіді", і висловив надію, що при наступному проході ВМС України через Керченську протоку "вони хоча б відправлять до нас своїх спостерігачів".

"Коли до цього питання буде прикута увага провідних країн світу, Росія підібгає хвоста і не ризикне агресивно діяти", - підсумував він.


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Субота, 22.12.2018, 14:38 | Повідомлення # 603
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Британські військові

вирушають на допомогу ВМС України




У січні до України прибуде група військовослужбовців ВМС Великобританії
з метою допомогти українським військовим.


Про це заявив міністр оборони Степан Полторак після зустрічі з Державним секретарем з питань оборони Британії

Гевіном Вільямсоном.

Передбачається провести спільні навчання морських піхотинців, а також визначити формат необхідної

матеріально-технічної допомоги Україні.

Полторак також зазначив, що сторони розглянули можливість прискорення співпраці, починаючи від розширення формату

підготовки у межах навчально-тренувальної програми “Orbital” та завершуючи її розгортанням.

Нагадаємо, командувач військово-морськими силами України Ігор Воронченко запропонував себе в обмін на 24 українських

моряків, захоплених росіянами у Керченській протоці.


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Вівторок, 25.12.2018, 02:14 | Повідомлення # 604
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Позивний "Барбі":

Волонтери розповіли про красуню-блондинку,

яка захищає Україну




Колись красуня мріяла стати актрисою, але почалася війна.

Тепер замість сцени в її житті – бліндажі, а замість туфель – берци.


Таня служить Україні з 2015 року – коли їй було 19, вона допомагала пораненим бійцям в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Потім цього стало мало і Таня приєдналася до батальйону медиків-добровольців "Госпітальєри". Пізніше підписала контракт – її зарахували до складу штурмової групи. Історію Тані, яка присвятила своє життя служінню Україні, опублікував благодійний фонд "Повернись живим" на своїй сторінці у Facebook, передають Патріоти України.

На війні Тані дали позивний "Барбі". Вона власним прикладом доводить, що краса дійсно може рятувати. У 2015 році дівчина навчалася на другому курсі факультету психології і працювала в сувенірній крамничці. Одного разу до неї завітав медик-доброволець і запропонував відвідати поранених бійців. Саме тоді, стверджує Таня, її життя змінилося.

"Часто до мене приходили військові. Вони замовляли чашки, футболки з українською символікою, шеврони. І якось одного разу прийшов медик-доброволець. Ми розговорилися, він запропонував разом із ним відвідати наших бійців у лікарні імені Мечникова. Після цього мій колишній світ ніби завалився. Мене настільки зачепило побачене, що сидіти вдома більше не хотілося", – розповідає дівчина.

Відтоді дівчина почала допомагати в реабілітації та лікуванні військових. Закуповувала і доправляла медикаменти, відвідувала лікарні. Але в якийсь момент і цього виявилося мало – вона попросила зарахувати її до штурмової групи. Вже за чотири дні Таня зашнуровувала берци на базі "Госпітальєрів".

"Я звільнилася з роботи, зібрала речі. Прощатися мені було ні з ким: хлопця на той момент у мене не було, а мама дізналася про все вже, коли я їхала в автобусі", – згадує Таня. У 2016 дівчина потрапила на передову. В Широкиному "Госпітальєри" облаштували житловий будинок під медпункт.

"Ми використовували все, що могли. Дивани і тумби з сусідніх будинків. Тумби – під медикаменти. Дивани і ліжка – щоб усім вистачило місця", – каже відважна дівчина.

Таня каже, що ніколи не знаєш, що саме тебе чекає на передовій.

"Уперше страшно не буває. Ти готуєшся морально, тебе готують фізично. Але ти не знаєш, що тебе чекає на передовій. Дуже важливо навчитися використовувати викид адреналіну для оптимізації організму – це те, чого нас вчили", – говорить вона.

Навіть коли до медиків прилетів снаряд СПГ, Таня не злякалася. Їй було шкода двох машин, між якими потрапив снаряд – в АТО вони були на вагу золота.

Згодом дівчина підписала контракт, і її зарахували до складу штурмової групи.

На сторінці фонду "Повернись живим" у Facebook користувачі залишили багато коментарів, у яких захоплюються мужністю дівчини, краса якої дійсно рятує.

"Рідненька ти наша Танюшка, тобі Господь дарував красу душі", – пише Svitlana Bobuleva.

"Повторють багато літ те, що краса врятує світ, надіючись, що хтось почує... А тут краса бере й рятує", – захоплюється Жорж Соб.

"Щасти тобі, дівчино! Міцного здоров'я, мирного неба та надійних друзів!", – бажає дівчині Serg Solodovnyk.

"Вродлива сила! Респект!", – говорить Nina Shekhovtsova.

"Краса не тільки ззовні, але й всередині!", – додає Олена Цигольник.


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Вівторок, 25.12.2018, 12:10 | Повідомлення # 605
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Вічна слава Героям!

У мережі пригадали, як кіборги перед смертю

в останній раз заспівали Гімн України




У мережі з'явилося відео останнього бою українських кіборгів в ДАП,
незадовго до підриву будівлі терміналу.


Українські воїни, які зосередилися на останньому п'ятачку оборони, виконують перед смертельним боєм Гімн України, передають Патріоти України.

Відео записане на мобільний телефон одного з бійців української армії.

Міжнародний аеропорт імені Прокоф'єва, відбудований в Донецьку до Євро-2012, на протязі тривалого часу був ареною запеклих боїв між українськими військовослужбовцями і їх противниками. Оборона ДАП від російських бойовиків тривала 242 дні. Відео підтверджує, що українські воїни героїчно захищали останній рубіж оборони до кінця. Більшість воїнів, які давали цей останній бій загинули в нерівному бою з противником. Навіть перед смертю вони не випустили зброї з рук.


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Четвер, 27.12.2018, 10:08 | Повідомлення # 606
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Українська армія захопила "сіру зону" на Донбасі,

- Бірюков




З початку Антитерористичної операції в травні 2014 року,
Збройним силам України вдалося звільнити дві третини території Донбасу


Збройні сили України зайняли майже всю "сіру зону" на Донбасі. Про це в ефірі одного з українських телеканалів заявив радник президента України Юрій Бірюков.

Він розповів, що з початку Антитерористичної операції в травні 2014 року, українській армії вдалося звільнити дві третини території Донбасу.

"Практично вся "сіра зона" звільнена і взята під контроль", заявив Бірюков.



Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Вівторок, 01.01.2019, 02:24 | Повідомлення # 607
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Величні портрети славетних українських гетьманів



Ретроспектива реконструйованих портретів видатних особистостей козацької доби,
котрі скрупульозно осмислювались та виписувались за різного роду та якості зображеннями


Київська художниця Наталя Павлусенко відтворила їх зі старих зображень і літературних описів, повідомляють Патріоти України.

"Коли син приносив зі школи підручники - дивувалася, що портрети польських королів і російських царів були якісними і реалістичними. Натомість зображень гетьманів України - досить мало, часто статті про них ілюстрували просто картинкою булави. Вирішила створити портрети найвідоміших ватажків козацької доби. Для цього зібрала прижиттєві зображення і консультувалася з істориками".

Експозиція включає сім портретів гетьманів. Це, зокрема, Северин Наливайко, Іван Підкова, Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та кошовий отаман Іван Сірко.

"Портрет отамана Івана Сірка відтворила на основі антропологічного дослідження Галини Лебединської. Щоби природно виписати поставу героя - запросила позувати акторів театру імені Івана Франка. У козацького ватажка Северина Наливайка не було прижиттєвого зображення. Реконструювала його на основі двох описів - один з них - Миколи Вінграновського. Писав, що був він гарний як бог, чорнявий із гнучкими пальцями й інтелігентною поставою. Коли почалася війна - у мережу викладали зображення людей, які воювали.

У Фейсбуку побачила фото героя України Олександра Мороза. Видався мені подібним до Наливайка. Вираз обличчя - спокійний, постава горда й достойна. Жоден актор не міг би так зобразити героя, як людина, яка по-справжньому тримала зброю. Написала з нього Наливайка - змінивши колір очей і волосся - на темний. Портрет Петра Дорошенка писала з першого зображення гетьмана - гравюри Луї Леруа не дуже хорошої якості. Подальші портрети сильно відрізняються - той Дорошенко, якого ми звикли бачити мав відмінні риси. Співпрацювала із істориком Сергієм Шеменковим".

В жанрі історичної реконструкції художниця працює вже понад 12 років.
Серію портретів гетьманів - створювала 2 роки.


"Хотіла у портретах уникнути дешевої героїзації. Показати, що попри набір суто людських якостей і іноді слабкостей - вони всі були інтелігентними, освіченими, достойними людьми. Це "білі" плями нашої історії - хочу їх підлатати".

Портрети Петра Дорошенка та Івана Мазепи Наталі Павлусенко рівненька фабрика солодощів використала для дизайну коробки нової серії цукерок.

Виставка "Герої козацької України" триває у Музеї гетьманства.















Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Вівторок, 01.01.2019, 02:55
DMishaДата: Четвер, 03.01.2019, 01:44 | Повідомлення # 608
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Воїн, вчений та патріот:

Про генерала-хорунжого Армії УНР Всеволода Петрова




Ще у часи царату Всеволод Петрів, на тлі зверхніх російських офіцерів,
попри свій високий ранг,завдяки щирості та справедливому ставленню до вояцтва,
здобув серед солдатів авторитет.


Цього дня, 136 років тому, народився Всеволод Петрів - генерал-хорунжий Армії УНР, командир 1-го Запорізького кінно-гайдамацького полку імені Костя Гордієнка Армії УНР. Патріоти України пропонують вам дізнатися подробиці біографії славетного сина українського народу, якими поділилися в спільноті "Патріоти України - єднаймося!" в соцмережі "Фейсбук".

***


2 (14) січня 1883 р., у Києві, народився майбутній міністр Армії УНР Всеволод Петрів. Його прадід був вояком Карла XII, який під час Північної війни потрапив у полон до Петра І. Походячи з шведсько-норвезької родини, Петрів, як і його родичі по чоловічій лінії, став вояком.

У 1900 р. він закінчив Київський кадетський корпус, у 1902 р. вище Павловське військове училище в Петербурзі. Під час навчання у Миколаївській військовій академії Генерального штабу був зарахований до корпусу старшин. Також він пройшов скорострільні та фахові фізкультурні курси і курси кавалерійської школи. Військова кар’єра Петріва розвивалася стрімко. Під час Першої світової війни Петрів обіймав посади старшого адьютанта 42-ї піхотної дивізії, штаб-офіцера для доручень при штабі ХХІV армійського корпусу (з 15 вересня 1914 р.), штаб-офіцера для доручень при штабі Х армійського корпусу (з 6 липня 1915 р.), в.о. начальника штабу 7-ї Туркестанської стрілецької дивізії (з 9 травня 1916 р.). У 1917 р. отримав звання полковника.

Під час навчання Всеволоду Петріву потрапила до уваги книга для кадрових військових старшин «Ако з козаками проти Турков воевать». Прочитавши працю, він зробив для себе відкриття – козаки були питомо українською армією зі своїми власними особливостями та відмінностями від російської. Петрів почав глибше досліджувати це питання, публікуючи наукові статті та розвідки під псевдо «Варяг».

Під час командування вишкільною ротою Всеволод помітив, що муштра тих, хто був родом з України чи Кавказу дуже повільна, бо вони погано володіли російською мовою. З власної ініціативи він розділив сотню на групи земляків і проводив тренування їхньою рідною мовою (солдат, який володів обома мовами, читав групі устав і перекладав його, пояснюючи). Коли в кінці вишколу відбулося змагання між сотнями, його рота посіла перше місце. Такий випадок трапився вперше в історії полку. Замість того, щоб відзначити, Петріву висловили догану за неправильну методику бойової підготовки солдат і заборонили в майбутньому ділити їх на мовні групи. Тоді вперше в свій бік він почув: «Мазепинець!».

***Революція 1917***


На момент початку революції 1917 р. Всеволод Петрів твердо виступив на боці українського народу. Історик Володимир Сергійчук у своїх дослідженнях зазначив, що за спогадами товаришів Петріва, саме в українському середовищі він знайшов те, чого так бракувало його лицарській натурі серед російського офіцерства: шляхетний романтизм, що спирався на традицію українського лицарства минулих століть і безмежну любов до України, яка в той час боролася за власну державність.

Ще у часи царату Всеволод Петрів, на тлі зверхніх російських офіцерів (а тоді суворо заборонялися дружні відносини між старшинами та солдатами) попри свій високий ранг, завдяки щирості та справедливому ставленні до вояцтва, здобув серед них авторитет. Це був той рідкісний випадок у царській армії, коли солдати поважали і довіряли своєму командиру. Тож не дивно, що він один з перших дізнався від своїх солдат про лютневі події в Петрограді в 1917 р. У той час, коли рядовий склад ще терпів своїх командирів, але вже переставав за ними йти, Всеволод Петрів згуртував навколо себе вояків-українців та зініціював створення окремих українських частин у складі 3-го Сибірського корпусу.

Коли до влади прийшли більшовики, почалося роззброєння частин. Щоб цього уникнути, окремі сотні і курені з’єдналися в український полк. Всеволод Петрів запропонував назвати його на честь Костя Гордієнка, кошового отамана Запорізької Січі, що у 1709 р. привів під Полтаву 8 тисяч козаків на підмогу Івану Мазепі та Карлу XII. Він відмовився бути командиром 7-ї Туркестанської дивізії і добровільно перейшов на становище рядового, бо вважав себе громадянином України, а без згоди її законного уряду не мав права займати посади в російській армії. Під загрозою роззброєння Гордієнківського полку Петрів погодився стати його командиром та повести до Києва, в розпорядження Центральної Ради. Цікава вийшла аналогія – нащадок полоненого шведського старшини стає командиром полку імені Костя Гордієнка через 208 років після тих подій. Перед смертю він сказав: «Я ще молодий, бо ж народився у 1917 році, коли постала українська держава».

Далі був «Зимовий похід від Німана до Дніпра», що тривав з другої половини грудня 1917 до початку січня 1918 рр. Гордієнківці вирішили за будь-яку ціну дістатися Києва. Обставини були не з найкращих – в ряди з’єднань, де були українці, засилалися агітатори з посвідченнями Військового міністерства України, які розповідали деморалізаційні байки. Це призводило до мітингів серед вояків з гаслами «демобілізація і додому». Петрів був змушений видати демобілізаційний наказ, проте сам закликав виїжджати зі зброєю, щоб здавати її лише українській владі. Ну а тих, хто бажав повернутися в Україну як бойова частина під полковим ім’ям – закликав лишатися під українським бойовим прапором.

Шлях довжиною 350 км пролягав дикими болотами Полісся, напівпустими селами, через сутички з більшовиками та в повній невідомості. Гордієнківці, єдині з усіх українізованих частин Західного і Північного фронту, у повному спорядженні пробилися в Україну. Під час цього походу вони організовували українську владу в околицях, брали під контроль склади зі зброєю та амуніцією, демобілізовували російські запільні частини. Час від часу до них доходили чутки, що Центральної Ради нібито вже не існує. Але Петрів рішучим «Вперед! А там видко буде» вирішував цю дилему. У Київ прибули під час більшовицького повстання на Арсеналі.

***Оборона Києва***


Потрапивши до Центральної Ради, Петрів зі своїми козаками не встигли наслухатися політиків, мусили відразу долучитися до вуличних боїв з більшовиками. Михайло Грушевський, глянувши на повну бойову готовність гордієнківців, гукнув зі сходів: «Почекайте, хлопці, бо кров потече!». На що йому якийсь козак відповів: «Не вода, батьку».

Вступ навіть передового авангарду Гордієнківського полку у київські бої 30 січня 1918 р. був вирішальним для оборони завоювань української революції. Група Петріва пробилася до Січових Стрільців, що були в облозі в Центральній пошті, разом вони витримали всі ворожі атаки. Спільно з куренем полку ім. П. Полуботка атакували червоних з боку Хрещатика і примусили ворога перейти до оборони. У центрі Києва 1 лютого бої тривали, більшовики почали відступ на Поділ.

Саме в цей час до Києва підійшли загони Муравйова (8 500 солдат, 48 гармат). За здобуття міста Муравйов обіцяв кожному бійцю по 100 рублів, одяг та взуття. Перед наступом він кинув гасло: «Дайош Кієв! Смєрть центральной раде і єя защітнікам!». Почався обстріл з більшовицьких гармат, Петріву стало зрозуміло, що потрібно готуватися до організованого відступу. На Печерську доводилося ліквідовувати різні банди, що тікали в бік Лаври, до Видубицького монастиря. Ченці приймали та переховували червоних росіян.

9 лютого українські війська залишили Київ, уряд виїхав до Житомира, а більшовики влаштували червоний терор. Того ж дня у Брест-Литовському була підписана угода між українською делегацією та Центральними державами.

На основі залишків полку ім. К. Гордієнка, був сформований 3-й Запорізький курінь, до якого увійшли рештки деморалізованих полків ім. Грушевського та «Вільної України». Після здобуття Києва у березні 1918 р. він був розгорнутий у 1-й Запорізький ім. кошового К. Гордієнка полк кінних гайдамаків, що входив у Запорізький корпус Армії УНР

За словами дослідника Володимира Сергійчука, історія гордієнківців – це й бойова біографія полковника Петріва. Саме цей полк першим вступає до Києва, здобуває Лубни, Полтаву, Хорол. У кожному районі до них додавалися сотні добровольців, часом долучалися й повстанські з’єднання (у Полтаві – полк червоного козацтва). На той час гордієнківці привертали увагу німців новенькими довгими черкесками на український зразок та чубами.

На початку квітня, коли полковник Армії УНР Петро Болбочан розгорнув наступ на Харків, запорізькі частини на чолі з Всеволодом Петрівом рушили в напрямку Костянтинград – Лозова. Вони мали перекрити більшовикам шлях на Крим та Донбас.

4 квітня 1918 р. під командуванням полковника Петріва було здобуто Карлівку, потім Лозову, звідти його частини вирушили в бік Слов’янська.

***Кримська операція 1918***


У квітні 1918 р. окрема бойова група на чолі з полковником Петром Болбочаном вирушила до Криму. До її складу увійшов і Гайдамацький кінний полк імені К. Гордієнка на чолі з Петрівом. 16 квітня кримська група зайняла Олександрівськ над Дніпром. Далі двома з’єднаннями зайняли Мелітополь і взявши Сиваш почали наступ на Джанкой та Сімферополь. Гордієнківці пішли на Бахчисарай.

Так відбувалася славетна операція зі звільнення підрозділами української армії Криму від більшовиків. Коли німці почали вимагати виведення українських військ з Криму, було вирішено не відступати без наказу уряду і раптом що – воювати з німцями. І доки піші частини Запорізького полку були затримані в Сімферополі військами генерала фон Коша, гордієнківці дійшли з боями до південного узбережжя Криму.

У Гордієнківському полку було сформовано Татарський кінний чамбул і Турецьку пішу сотню з полонених турків. Із татарським курултаєм було домовлено про формування магометанських частин і співпрацю проти більшовиків та німців. Більше того, Петрів почав переговори з українською частиною Севастопольської залоги і Чорноморського флоту про перехід на українську службу (українські прапори були підняті на Чорноморському флоті 29 квітня 1918 р.).

У цей час від уряду надійшов наказ повертатися, в Києві відбувся гетьманський переворот. Німці хотіли вивести гордієнківців, роззброївши. Але після розмови Петріва з німецьким генералом, останній погодився, щоб українські війська вийшли самі.

Під час Гетьманату Павла Скоропадського на Петріва почалися доноси і звинувачення у більшовизмі. Його викликали до Києва, затримали і навіть взяли підписку про невиїзд. Він опинився без засобів для життя. Змушений був продати свого коня, з яким відбув Першу світову війну та Кримський похід. Відмовлявся від пропозицій високих посад в білих російських арміях. Через знайомих він звільнився з-під арешту, трохи побув командиром 12-ї піхотної дивізії у Лубнах. Принагідно по два-три дні у тиждень Петрів працював у Головній Управі Воєнних Шкіл без зарахування до штату. В останні тижні Гетьманату відмовився від посади Головного Коменданта Лівобережної України з диктаторськими повноваженнями. Далі була Мотовилівка та прихід до влади Директорії.

***Військовий міністр Армії УНР***


На початку 1919 р. командування Армії УНР призначає Всеволода Петріва командувачем Волинської групи (одночасно він був начальником Житомирської військово-юнацької школи), що брала участь у багатьох боях проти більшовиків, зокрема в районі Кам’янця-Подільського. За характеристикою відомих воєначальників того часу Петрів був «хоробрим, вдало керував своїми частинами, був для вояків зразком, прикладом відваги у боях, здібний, працездатний, творчий». З липня по листопад 1919 р. він обіймав посаду військового міністра УНР. Це був дуже складний час. Після видатної перемоги об’єднаних українських армій – зайняття 31 серпня Києва, був відступ, в місті лишилися сили білих росіян. Українські війська опинилися затиснутими у «трикутнику смерті». Цей час Петрів назвав місяцем «трагічних подій, героїчних рішень, відважних чинів та катастрофічних помилок».

З листопада 1919 р. Всеволод Петрів, як заступник військового міністра УНР, був направлений до Варшави. Через це не брав участі в Першому Зимовому поході, проте був одним з тих, хто планував похід. Він став одним з архітекторів цієї видатної бойової операції. У Польщі Петрів працював над відродженням українського Генерального штабу, який і очолював з квітня по червень 1920 р. У тому ж році він інспектував піхоту Армії УНР. Восени 1920 р. отримав звання генерал-хорунжого Армії УНР. І коли уряд УНР залишив Кам’янець, він став начальником залоги цього міста, був останнім генералом, що відступив з останньої української столиці революційної доби.

Наприкінці 1920 р., під час інтернування українських військ до Польщі, Петріву висунули вимогу – здати й шаблю, з якою він воював ще з періоду Першої світової. Це була особиста зброя, що слугувала ознакою «модерної лицаркости» – шабля була оправлена в сріблі, з емблемою у вигляді голови вовка. Виготовила її родина кавказців, що загинула під час революції, разом з ними зникло і мистецтво такого кування. Тож під час спроби вилучення, Петрів не роздумуючи вихопив шаблю і зламав її об коліно, викинувши через вікно.

У 1921 р. Всеволод Петрів був призначений начальником Генерального штабу, керував українськими спецслужбами – розвідкою та контррозвідкою. У 1922 р. за власним бажанням звільнився у запас, перебував у резерві Головного Командування Армії УНР, займався військовою історією України. Восени 1923 р., через складні матеріальні умови, подав рапорт про звільнення з військової служби.

***Наукові здобутки, еміграція***


У період еміграції колишній військовий міністр УНР жив у Чехословаччині та активно займався педагогічною діяльністю. Після роботи в Українській державній гімназії в Хусті, він читав лекції в Українському високому педагогічному інституті у Празі, був професором Української реальної гімназії у Моджарах, протягом 1922 – 1923 рр. викладав військову історію на курсах старшин УНР у Каліші.

У 30-х роках окрім страшенно величезної кількості вузькоспеціальних розвідок він написав «Воєнне теренознавство» та «Оборону держави». В яких червоною лінією читалося між рядків його переконання: «Тільки належне ставлення до української збройної сили дасть можливість використати її на користь рідного народу».

Крім активної громадської діяльності Петрів майстерно проводив мілітарні ігри: вирішення тактичних задач на військових мапах. Під час гри відтворювалася картина правдивого бою на фронті. На думку одного з військовиків, український генерал Петрів проводив такі ігри значно майстерніше ніж генерал Брусилов.

У еміграції Всеволод Петрів став організатором молодіжного руху, засновував спортивні організації у Чехо-Словаччині. Був кошовим української «Січі» в Подєбрадах. Готував українських фізкультурників до участі в Другій Робітничій Олімпіаді. З 1928 по 1933 рр. він ніс січовий стяг на чолі спортивних делегацій, у яких брали участь українці.

У той еміграційний період до нього навіть завітав Павло Христюк, колишній член Центральної Ради. Агітував приїхати до окупованої більшовиками України. «Я б повернувся, при умові максимум – як писар українського самостійного генерального штабу, а як мінімум – начальник Генштабу СРСР». Не отримавши згоди, Христюк сам повернувся в СРСР, де згодом був замордований в одному з концтаборів.

У березні 1939 р., перебуваючи у Хусті, Петрів отримав пропозицію прийняти командування Збройними Силами Карпатської України, але попри відмову, дав згоду допомагати в роботі штабу січовиків.

30 червня 1941 р., у Львові, після проголошення революційним крилом ОУН (Степана Бандери) Українського Уряду на чолі з Ярославом Стецьком, Всеволод Миколайович увійшов до складу цього уряду як військовий міністр.

Під час Другої світової війни брав участь у переговорах із нацистами щодо долі України та українців. Кілька разів отримував пропозиції очолити Українське Визвольне Військо (1943 р.) та Українську Національну Армію (1945 р.), але відмовлявся. Був одним із найближчих радників командувача Української Національної Армії Павла Шандрука.

З 1945 р. Всеволод Петрів перебував на еміграції у Західній Німеччині. Помер у таборі для переміщених осіб у Регенсбурзі 10 липня 1948 р. Похований в Аусбурзі.


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Четвер, 03.01.2019, 02:16
DMishaДата: Субота, 05.01.2019, 14:17 | Повідомлення # 609
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Після Томосу сунуть лавиною:

Все більше громад УПЦ (МП) переходять до ПЦУ.


Інфографіка та статистика



За кількістю переходів наразі лідирує Вінницька область, де енергійний та дуже авторитетний митрополит Симеон (Шостацький) задає тон.

Адже не дарма розглядався, як один з вірогідних кандидатів на предстоятельство ПЦУ


Після Об’єднавчого собору в Києві 15 грудня і створення помісної Православної церкви України до 4 січня 2019 року щонайменше 40 громад Української православної церкви (Московського патріархату) заявили, що переходять до нової структури, зазначають Патріоти України.

На основі відкритих джерел і власних досліджень Радіо Свобода визначило, в яких регіонах країни до нової об’єднаної церкви переходять віряни УПЦ (МП).



Найактивніше віряни УПЦ МП прогнозовано переходять на заході України:

За кількістю переходів лідирує Вінницька область. Там понад 20 громад вже оголосили про перехід до нової об’єднаної української церкви. У Вінницькій єпархії ПЦУ стверджують, що це далеко не повний список охочих.

«Є громади, які хочуть перейти, але на них чиниться великий тиск. Тому потрібно владнати юридичні питання. На деяких парафіях документи ще готуються. Тому насправді їх більше», ‒ розповіли Радіо Свобода у Вінницькій єпархії ПЦУ.

Також ще чотири громади в центрі України вирішили перейти до ПЦУ:

На сході України жодна із громад УПЦ (МП) ще не оголосила про своє бажання перейти до ПЦУ.

Загалом за даними, які зібрало Радіо Свобода, 40 громад УПЦ (МП) перейшли до ПЦУ.

Релігійно-інформаційний служба України запустила інтерактивну карту, де можна стежити за переходами громад УПЦ (МП) до ПЦУ.

За підрахунками УПЦ (МП) у кінці 2012 року в її складі перебували 11 393 парафії. Очікують також, що процес переходу парафій УПЦ (МП) в ПЦУ значно пришвидшиться після офіційного надання Православній церкві України томосу про автокефалію.

Джерело: Радіо Свобода


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Субота, 05.01.2019, 14:21
DMishaДата: Неділя, 06.01.2019, 10:16 | Повідомлення # 610
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Томос для України і пророцтво афонських монахів:

По Божій волі постане могутня держава,

бо дух святої Русі знаходиться у Києві




Пророцтв старців бояться, від них неможливо сховатися.

Що пророчать афонські монахи для України в зв'язку з отриманням Томосу.




Вже досить давно експерти вважають, що устами афонських старців до нас звертається Бог, а їх слова істина, повідомляють Патріоти України. Пророцтв старців бояться, від них неможливо сховатися.

І ось вони розповіли, що чекає Росію та Україну в найближчому майбутньому, розповідають "Вести".

«Україну очікує важкий час, але воно триватиме недовго – за Божою волею, судилося створити могутню державу, порівнянне з Київською Руссю, бо дух святої Русі знаходиться в Києві, і його пробудили люди. 22 роки – був всього лише летаргічний сон великого народу», – розповіли Афонські старці.



На думку афонських старців, Росію чекає крах і ізоляція, а їх «цар» пробуде на своєму троні не більш двох років.


«Росія, незважаючи на свої прагнення відродитися новою імперією, зазнає краху. Її чекає ізоляція і самодержавство. Але російський правитель протримається на троні лише два роки і піде з ганьбою. Сама Росія продовжить своє існування, але вже без частини земель на півдні і сході. Більшість російських провінцій стануть вільними від опіки Москви і будуть входити в російську державу на правах незалежних територій», – сказали старці.


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Неділя, 06.01.2019, 10:30
DMishaДата: Неділя, 06.01.2019, 14:08 | Повідомлення # 611
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
УКРАЇНА ОТРИМАЛА ТОМОС:

ЯК ЦЕ БУЛО




5 і 6 січня відбулась грандіозна подія в історії України: вперше за 300 років
Українська православна церква здобула абсолютну незалежність.

"Прямий" канал у прямому ефірі транслював церемонію надання Томосу.




--- 6 січня

11.03 Сьогоднішня подія в історії нашої країни збережеться в одному ряду з Володимировим хрещенням і з проголошенням незалежності України. Про це у своїй промові заявив президент України Петро Порошенко після того, як Українська церква отримала Томос у Стамбулі.



10.27 Православна церква України отримала Томос про автокефалію!


08.45 Президент Петро Порошенко у Стамбулі під час офіційного прийняття з нагоди підписання Томосу про автокефалію Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм вручив державні нагороди. Подробиці за посиланням.

07.50 Томос про автокефалію для Православної церкви України є надзвичайно важливий початок нового розвитку православ'я світового. Про це "Прямому" у ток-шоу "Прямий ефір" заявив політичний консультант Дмитро Васильєв. Подробиці за посиланням.

---- 5 січня



23.00 Понад 90 відсотків глядачів "Прямого" вважають надання Томосу про автокефалію України вважають важливою історичною подією. Подробиці за посиланням.

19.10 Чому надання Томосу - історична подія та чи надихатиме вона митців. Про це в ексклюзивно інтерв'ю "Прямому"розповів міністр культури України Євген Нищук. Подробиці за посиланням.

18.34 Радник президента України Ростислав Павленко в ексклюзивному інтерв'ю "Прямому" розповів про процес надання Томосу про автокефалію та про особливості кремлівської пропаганди стосовно новоствореної православної церкви України. Подробиці за посиланням.

17.49 Лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко двічі зустрічалася з нардепом від Опоблоку Вадимом Новинським, який є на чолі боротьби проти автокефалії, і відстоювала цей фактично напрямок по блокуванню подібних дій. Це є пряме підтвердження прямих російських впливів. Подробиці за посиланням.

З'ЯВИВСЯ ПЕРЕКЛАД ТОМОСУ НА УКРАЇНСЬКУ:

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ПОВНИЙ ТЕКСТ


14.48 Отримання автокефалії Православною церквою України викличе спротив антиукраїнських сил, які тільки посилять свою боротьбу проти української церкви. Таку думку ефірі "Прямого" висловив архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій Зоря. Подробиці за посиланням.

14.44 Після підписання Томосу для Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм у Стамбулі президент України Петро Порошенко разом із першою леді Мариною Порошенко привітав всіх з історичною подією. Подробиці за посиланням.

14.51 Підписання Томосу для Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм у Стамбулі - це є символічна подія, яка відіграє дуже і дуже важливу роль для кожного військового. Про це в ексклюзивному інтерв'ю заявив міністр оборони України Степан Полторак. Подробиці за посиланням.

14.30 Митрополит Православної церкви України Епіфаній у своєму зверненні до Вселенського патріарха Варфоломія І з нагоди надання ПЦУ Томосу про автокефалію подякував президенту України Петру Порошенку. Подробиці за посиланням.

14.18 Митрополит Православної церкви України Епіфаній звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія І з нагоди надання ПЦУ Томосу про автокефалію. Подробиці за посиланням.

14.03 Третій президент України Віктор Ющенко розповів в ексклюзивному інтерв'ю "Прямому" про те, як намагався досягти створення помісної православної церкви України та про те, що Юлія Тимошенко робила все для того, щоб цьому зашкодити. Подробиці за посиланням.

13.56 Офіційний переклад Томосу про автокефалію Православної церкви України з’явиться найближчим часом. Про це повідомив радник президента, директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко. Подробиці за посиланням.

13.47 Президент України Петро Порошенко у Стамбулі під час промови після церемонії підписання Томосу про автокефалію Православної церкви України, подякував мільйонам українців по всьому світу, які відгукнулися на заклик молитися про створення ПЦУ. Подробиці за посиланням.

13.37 Після підписання Томосу для Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм у Стамбулі президент України Петро Порошенко подякував за Вселенському патріарху та звернувся із промовою. Подробиці за посиланням.

13.28 Автокефальна Православна Церква України – церква, яка демонструє любов і забезпечує єдність держави - постане після вручення Томосу. Про це заявив президент України Петро Порошенко після підписання Томосу для Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм у Стамбулі. Подробиці за посиланням.

13.24 Вселенський патріарх Варфоломій І звернувся до митрополита Православної церкви України Епіфанія з нагоди надання ПЦУ Томосу про автокефалію. Подробиці за посиланням.

12.40 Грандіозна подія в історії України: вперше за 300 років Українська православна церква здобуває абсолютну незалежність: відбулася церемонія підписання Томосу про автокефалію Православної церкви України за участі президента України Петра Порошенка, митрополита Київського і всієї України Епіфанія та Вселенського патріарха Варфоломія. Церемонія підписання відбулася у Стамбулі, пряму трансляцію вів "Прямий" телеканал.



12.12 Перша зустріч Вселенського Патріарха Варфоломія і Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

12.08 Існує багато юридичних моментів у процесі переходу церков Московського патріархату до церков Православної Церкви України. Для урегулювання цієї процедури необхідно прийняти закон. Про це в ексклюзивному інтерв'ю "Прямому" заявив голова Верховної Ради України Андрій Парубій

10.41 Отримання Томосу українським православ'ям припинить анексію української церкви Росією, яка тривала кілька століть. Про це у ефірі "Прямого" заявив ведучий Тарас Березовець, який зі Стамбулу висвітлює церемонію надання документу. Подробиці за посиланням.

10.35 Ведучий "Прямого" Тарас Березовець та кореспондент "Прямого" Ольга Шилкіна про підготовку до підписання Томосу.



10.30 Стіл, на якому буде підписано Томос.



10.25 Ведучий "Прямого" Тарас Березовець, який у прямому ефірі висвітлює отримання Томосу про автокефалію Православною церквою України, опублікував кілька фото з-за лаштунків підготовки до церемонії надання документу. Подробиці за посиланням.

10.15 Отримання Томосу про автокефалію Православної церкви України відкриє нову еру в історії світового православ’я. Про це написав президент України Петро Порошенко у Facebook. Подробиці за посиланням.



Про те, який історичний шлях до надання автокефалії пройшла українська православна церква читайте у матеріалі "Прямого": Від хрещення до Томоса: етапи становлення української церкви.

Про те, яким може бути український Томос про автокефалію читайте у матеріалі "Прямого": Автокефалія незворотня: що ухвалив Священний Синод у Константинополі 29 листопада.

Нагадаємо, що 15 грудня в Софіївському соборі Києва відбувся Об'єднавчий Собор українських православних церков. Про те, як відбувався Собор читайте у матеріалі "Прямого": Софія Київська, Митрополит Галльський та майбутня церква: як відбуватиметься Об'єднавчий Собор.

Також "Прямий" вів онлайн-трансляцію Об'єднавчого Собору.

Під час Собору за титул предстоятеля Української православної церкви боролися представник УПЦ МП - митрополит Вінницький і Барський Симеон та представник УПЦ КП, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній. В результаті двох турів виборів переміг - представник УПЦ КП Епіфаній, який отримав титул Митрополита Київського та всієї України. Що відомо про Епіфанія - читайте у матеріалі "Прямого".

Також читайте ексклюзивне інтерв'ю з новообраним предстоятелем Православної церкви України митрополитом Епіфанієм.

Зазначимо, що Верховна Рада ухвалила внесення змін до Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій за номером 5309 . Відтепер церква, яка є частиною чи управління якої здійснюється з держави-агресора повинна відображати це у власній назві. Про те, як зміниться назва і яка подальша доля Української православної церкви Московського патріархату читайте у матеріалі "Прямого":Геть від Московського Патріархату:про що йдеться в новому законі про перейменування церков.

DMishaДата: Понеділок, 07.01.2019, 07:44 | Повідомлення # 612
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Алмазів Олекса Дмитрович

(06.01.1885 – 13.12.1936)




Генерал-хорунжий Армії УНР.


Народився у Херсоні, походив з родини чиновника. Закінчив Тифлівське реальне училище, Олексіївське піхотне юнкерське училище (1907), склав іспит на переведення до артилерії у Михайлівському артилерійському училищі (01.12.1907), вийшов підпоручиком до Лібавської фортечної артилерії. З 20.11.1911 року служив у Ковенський фортечній артилерії, закінчив курс електротехніки на Санкт-Петербурзькому гарматному заводі (19.07.1914). З 18.11.1915 року – командир Другої батареї першого дивізіону 11 важкої артилерійської бригади. З 01.12.1916 року – командир важкої батареї 53 окремого важкого артилерійського дивізіону. 01.05 – 20.12.1917 року – командир цього дивізіону. Одержав звання полковника за бойові заслуги у бою під Кревом (15.08.1917). За Першу Світову війну був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня (серпень 1917 року), за бій під Кревом, де був отруєний газами.

У бою під Бердичевим в середині лютого 1918 року був поранений у ногу. 15.03.1918 року батарея була реорганізована у Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон Окремої Запорізької дивізії військ Центральної Ради, на чолі якого залишався до кінця Визвольних змагань (цей дивізіон у Дієвій армії УНР називався Алмазівським). Учасник Першого Зимового походу. 03.08.1921 р. був підвищений до звання генерал-хорунжого Армії УНР.

У 1923 році, після перебування у таборах для інтернованих українських вояків, працював помічником маркшейдера на вугільній шахті товариства «Сатурн» У 1923 році переїхав до Чехо-Словаччини, закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії у Подєбрадах (1930), після чого працював інженером у Луцьку. Помер та похований у Луцьку (могила існує донині).



Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Понеділок, 07.01.2019, 08:12
DMishaДата: Четвер, 17.01.2019, 02:42 | Повідомлення # 613
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
Тиждень тому відправив свою останню посилку на фронт:

Помер відомий волонтер




Віктор Шкуратюк був знаковою постаттю Української народної самооборони.


Сьогодні вранці пішов у Вічність Віктор Шкуратюк. Сумною новиною поділилися на офіційній сторінці "УНСО Рівненщина" у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України.

Знакова постать Української народної самооборони, ветеран УНА-УНСО, політичний і громадський діяч. Спи спокійно, друже.

Твоїми словами - присвята тобі, побратиме...

Ми блаженні, бо Богом полюблені,
Ми сильні, бо Долею не зламані,
Ми багаті, бо ворогом не куплені!..
Ми вічні, бо були спочатку,
Ми святі, бо будемо в кінці…
Наша місія – Перемога!


Доброта-вище всіх якостей.

Повідомлення відредагував DMisha - Четвер, 17.01.2019, 02:44
DMishaДата: Субота, 19.01.2019, 20:40 | Повідомлення # 614
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн
У Львові помер один із лідерів ОУН



Омелян Коваль був також одним із президентів Європейського конгресу українців.

Сьогодні помер один із лідерів Організації українських націоналістів, в'язень табору Аушвіц Омелян Коваль. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, передають Патріоти України.

"Там [у концтаборі] він переміг смерть і, вийшовши на волю, взявся розбудовувати українську громаду в Бельгії. На схилі літ знайшов у собі сили ще раз перейти своє важке життя, відтворивши його в спогадах, які залишив для нащадків. У лютому йому мало виповнитися 99 років. Останні роки жив в Україні, помер у Львові", – пише В'ятрович.

Коваль народився 24 лютого 1920 року в селі Рахиня (нині Долинський район Івано-Франківської області). У 1938 році вступив в ОУН. 1 липня 1941 року брав участь у проголошенні в Долині акту відновлення Української держави. Пізніше його заарештовало гестапо.

Перебував у таборі Монтелюпіх у Кракові, звідти його відправили в концтабір Аушвіц. Після Другої світової війни став активним громадсько-політичним діячем української діаспори в Бельгії. Був членом ради директорів Світового конгресу українців, одним із президентів Європейського конгресу українців. У 2013 році разом із дружиною Іванною повернувся в Україну.


Доброта-вище всіх якостей.
DMishaДата: Середа, 23.01.2019, 18:35 | Повідомлення # 615
Модератор

Країна:
повідомлень: 2382
Статус: Оффлайн


Доброта-вище всіх якостей.
Форум TV-SAT » « Куточок для спілкування і відпочинку » » Моя Єдина ! Моя, ти рідна, УКРАЇНА !!! » УКРАЇНА - Єдина Країна - Единая Страна
Пошук:

Copyright TV-SAT © 2009-2020