Дата: Четвер, 16.10.2014, 23:24 | Повідомлення # 202
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28506
Статус:
Просто добра історія
Гарна річ Скайп, знаходжу друзів, з якими не бачилася давним-давно. Ось знайшовся такий собі Міша, колись він був душою компанії, але рано одружився, пішли діти і він випав з нашого кола. І раптом знайшовся, і в числі усього іншого розповів таку історію.
Все у мене йшло добре, дружина дісталася просто на заздрість, троє дітей-погодків тільки в радість, бізнес розвивався в такому темпі, щоб жити з нього було можна, а уваги до себе не привертав ні з боку податкової, ні з боку братків. Словом, щастя і пруха повні.
Спочатку аж не вірилося, потім звик і думав, що завжди так і буде. А на двадцятому році з'явилася в житті тріщина. Почалося зі старшого сина. Мене батьки виховували суворо і як підріс, наказували по сторонам членом не розмахувати, а вибрати хорошу дівчину до душі, одружитися і будувати сім'ю. Я так і зробив і жодного разу не пошкодував. І дітей своїх цьому вчив. Тільки чи то часи змінилися, чи то дівчата інші пішли, але не може син такої дівчини відшукати, щоб дивилася йому в очі, а не нижче пояса, тобто в гаманець або в труси. І гроші є, і освіту здобуває, і зовнішністю Бог не образив, а все якийсь бруд на нього вішається. І томиться хлопець і ми за нього переживаємо, словом, невесело стало в будинку.
Далі - гірше. Захворіла теща, поклали в лікарню, там вона через тиждень і померла. Відплакались, відридались. Тесть залишився один, не справляється. А батьки дружини попалися просто золоті люди, між своїми і її батьками ніколи різницю не робив. Забираємо тестя до себе, благо місце є. Дружина задоволена, діти щасливі, йому спокійніше. Все б добре, АЛЕ!
У тещі був пес, чи то чорний тер'єр, чи то ризен, чи то просто чорний кудлатий урод. Забрали і його, собі на горе. Все гризе, дітей покушує, на мене огризається, паскудить, гуляти його треба виводити удвох, як на розпірці. Викликав кінологів, грошей давав без рахунку щоб навчили, як з ним обходитися, без толку. Кажуть, простіше приспати. Тут тесть вирішив, що коли собачка помре, тоді і йому пора. Залишили до чергового разу. Діти ходять влітку в джинсах, з довгими рукавами: укуси від мене ховають, шкодують дідуся. До осені зовсім кранти прийшли, озвірів, гризе на собі шкуру, виє. Виявляється, його ще й треба трімінгувати. Об'їхали всі салони, ніде таких злісних не беруть. Нарешті, знаючі люди навели на одного майстра, який візьметься. Подзвонили, призначили час: 7-а ранку.
Приводжу. Затягую. Кобель рветься, як скажений. Виходить молоденьке дівчатко крихітних розмірів. Так і так, кажу, будь-які гроші, хоч під наркозом (а сам думаю, щоб він здох під цим наркозом, сил вже немає). Бере вона у мене з рук повідець, велить прийти рівно без десяти десять, і спокійнісінько веде його. Приходжу, як велено. Дивлюся, ця дівчинка вистригає шерсть між пальцями у шикарного собакера. Той стоїть на столі, стоїть прямо, гордо, не рухаючись, як лейтенант на параді, в роті у нього гумовий помаранчевий м'ячик. Я аж задивився. Тільки коли він на мене очі скосив, тоді я зрозумів, що це і є мій кобель.
А ця плюгавка мені і каже: - Добре, що Ви вчасно прийшли, я вам покажу, як йому треба чистити зуби і вкорочувати кігті. Тут я не витримав, які зуби! Розповів їй всю історію, як є. Вона подумала і каже: - Ви, каже, повинні вникнути в його становище. Вам-то відомо, що його господиня померла, а йому ні. У його розумінні ви його з дому вкрали в відсутності господині і насильно утримуєте. Тим більше, що дідусь теж розстраюється. І раз він втекти не може, то він намагається зробити все, щоб ви його з дому викинули. Поговоріть з ним по-чоловічому, поясніть, заспокойте.
Завантажив я кобеля в машину, поїхав прямо в старий тещин будинок. Відкрив, там пусто, пахне нежиеим. Розповів йому все, показав. Пес слухав. Не вірив, але не огризався. Повіз його на кладовище, показав могилку. Тут підтягнувся тещин сусід, своїх провідував. Відкрили пузир, пом'янули, псу запропонували, знову розговорилися. І раптом він ЗРОЗУМІВ! Морду свою задер і завив, потім ліг біля пам'ятника і довго лежав, морду під лапи заштовхав. Я його не квапив. Коли він сам піднявся, тоді і пішли до машини. Домашні пса не впізнали, а дізналися, так відразу і не повірили. Розповів, як мене стригалиха надоумила, і що з цього вийшло. Син дослухати не встиг, витгує куртку, ключі від машини, просить стригалишину адресу. - Навіщо тобі, питаю. - Тато, я на ній одружуся. - Зовсім тронувся, говорю. Ти її навіть не бачив. Може, вона тобі і не пара. - Тату, якщо вона перейнялася становищем собаки, то невже мене не зрозуміє?
Коротше, через три місяці вони й одружилися. Зараз підростають троє онуків. А пес? Вірний, спокійний, слухняний, неймовірно розумний літній пес допомагає їх няньчити. Вони йому і чистять зуби вечорами.
Дата: Субота, 18.10.2014, 09:37 | Повідомлення # 205
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Cобаки-захисники.
Друзі, ми продовжуємо нашу розповідь про неймовірні і все ж реальні випадки з життя наших вірних, надійних та хоробрих чотирилапих друзів.
Гандер.
Цей ньюфаундленд спочатку мав кличку Пал. Але потім потрапив на службу в канадську армію і там отримав нове ім’я – Гандер. Свій подвиг пес здійснив у Гонконзі в грудні 1941 року. Під час запеклих боїв пес зумів зупинити атаку ворожих військ. Коли ворог кинув гранату, хоробрий Гандер взяв її в зуби і побіг у напрямку противника. Собака отримав смертельне поранення. Але ціною свого життя Гандер врятував поранених канадських солдатів. Через 50 років пес отримав нагороду посмертно. А його ім’я було внесене у список ветеранів війни на меморіальній дошці в Оттаві.
