- "1+1", "1+1 International", Сіті, УНІАН ТБ, "2+2" належать власнику медіа-холдингу "Главред-медіа", в який входять щоденники "Газета по-київськи", "Новая", "Известия в Украине", суспільно-політичні тижневики "Главред" та "Профіль", президенту футбольного клубу "Дніпро", члену наглядових рад Приватбанку, нафтопереробного комбінату "Нафтохімік Прикарпаття", а також нафтовидобувної компанії "Укрнафта" Ігорю Коломойському;

- Новий канал, СТБ, ICTV, М1, М2, КУЙ ТБ входять до групи StarLightMedia, власником якої є Віктор Пінчук. Він також володіє щоденною газетою "Факты и комментарии", тижневиком "События и люди", акціями трьох радіомереж - "Русское радио", Хит-FM і Кiss-FM – та видавництвом "Економіка", яке видає газету "Дело" та "ІнвестГазету";

- "Інтер", "Інтер+", "MTV Україна", "Ентер", "Ентер Фільм", К1, К2, МЕГА, НТН входять у U.A. Inter Media Group Limited, що належить власнику ІА "Українські новини", голові СБУ Валерію Хорошковському;

- ТРК "Україна", ТК "Футбол", ТК "Футбол +", "Донбас" входять до "Медіа Групи Україна", 99,999% акцій якої належать групі "Систем Кепітал Менеджмент" нардепа Рината Ахметова (включаючи інтернет-холдинг Digital Ventures (портал Точка.net) та кілька друкованих видань (газета "Сегодня" та інші)).

З вищенаведених даних можна зробити висновок, що більше 20 каналів нашої держави сконцентровані у руках 4 (!!!) осіб. Так, є ще 5 канал, власником якого є Петро Порошенко, ТВі, що належить, якщо я не помиляюсь, Гусинському, та багато інших, нішевих. Однак вони не мають такого покриття і, відповідно, впливу на громадськість, як вищезазначені.

Українська мова в телеефірі

Прикро, але із сумом доводиться констатувати, що російська мова потроху починає витісняти українську з національного телеефіру. На провідних вітчизняних каналах ми бачимо ведучих, які не володіють і просто не здатні грамотно говорити державною мовою. І це уже питання до власників, топ-менеджменту каналів, а також членів Нацради, які і приймають на своїх засіданнях рішення щодо відсотку мовлення державною мовою.

Пригадую, як нещодавно при перегляді футбольного поєдинку на одному із провідних телеканалів України помітив халатність, непрофесіоналізм та просто безграмотність на екрані. У перерві поєдинку на екрані з’явилась статистика матчу (відсоток володіння м’ячем, голи, кутові, тощо). І у графі картки було написано не "червоні картки", а "красні картки". І подібних випадків безліч.

Завдяки телеканалу "Інтер" в українському ефірі ми знову побачили Дмитра Нагієва, давно забутого і, таке враження, знайденого невідомо де Отара Кушанашвілі. Я вже не говорю про те, що Лазарєв, Волочкова, Пугачова, Галкін перекваліфікувались у ведучих українського телебачення. Виходить, україномовних ведучих відшукати не вийшло!

СТБ пригрів у себе російську ведучу Анфісу Чехову, однак попри це саме вищезазначений канал почав практику "вирощування" своїх ведучих. Як приклад можна навести ситуацію з учасницею "Х-фактора" Іриною Борисюк, яка не так давно стала ведучою провідного телеканалу України. У лютому місяці поточного року пані Ірина почала вести проект каналу СТБ "Танці з зірками". Однак, на мій погляд, почувалася в кадрі півфіналістка "Х-фактора", м’яко кажучи, не по собі.

Та попри це, у даний час як ніколи потрібно відкривати нові обличчя на українському ТБ і практику СТБ я цілком підтримую. Керівництво вищезазначеного каналу створило свій продюсерський центр, який успішно функціонує і дозволяє залучати "своїх" людей до різноманітних проектів і шоу. Так, уже більш-менш відомі люди, які брали участь у СТБшних шоу, автоматично потрапляють у інші проекти вищезазначеного каналу. Цим самим канал забезпечує собі стабільну глядацьку аудиторію, а учасникам – додатковий піар. Погодьтесь, хід дуже продуманий, адже якщо глядач фанатіє чи просто симпатизує якійсь людині, а-ля Саша Кривошапко, то їй буде цікаво за нею спостерігати у різноманітних проектах: у одному він співає, у іншому – танцює, у ще іншому – рибалить і т.д.

Однак із Іриною Борисюк було трішки не так.

Володимир Бородянський, директор правління телеканалу СТБ, вирішив задіяти її у проекті "Танці з зірками" у якості ведучої. І фактично у Іри почалось зовсім інше життя. Вона отримала просто шалений кредит довіри від керівництва СТБ та цікаву роботу. Але, на мій погляд, Ірині потрібно було дати трішки іншу роботу, не у прямому ефірі, до якого вона безсумнівно сумлінно готувалась. Адже прямий ефір – це стрес та просто шалена відповідальність і мені здається, що у випадку Ірини керівництву СТБ необхідно було дати їй можливість просто попрацювати у кадрі з суфлером, довірити місце ведучої у програмі, яка виходить у запису. Мені здається, це було б більш логічніше.

Звичайно, мені невідомо, як було насправді і якими факторами керувався Бородянський і компанія щодо пані Борисюк, але їх практику я цілком підтримую і ставлю у приклад іншим каналам.

Так, мені можна заперечити і поставити у приклад телеканал "Інтер", який ще у 2006 році започаткував медіаосвітню програму "Інтершкола". Однак ситуація там така, що навіть після навчання, яке виливається у кругленьку суму, та успішного закінчення випускники поповнюють лави кадрового резерву телеканалу "Інтер". І що далі із ними відбувається – доводиться тільки здогадуватись.

Щоб не шукати пригод на свою голову з усілякими програмами на кшталт "Інтершколи", можна піти вчитися у ВНЗ й здобути там профільну освіту. Однак, на жаль, ми живемо у такий час, що наявність диплому в житті ще нічого не вирішує, та й якість освіти залишає бажати кращого. Телеканалам, у свою чергу, потрібні спеціалісти із досвідом роботи та знаннями, яких фактично у вузах не дають, а якщо й дають, то досить поверхневі. Тому народ й шукає щастя на всіляких курсах від каналів з надією на подальше працевлаштування. Звичайно, після закінчення ВУЗу можна пробувати стукати в усі двері із сподіванням на "авось", однак "авось" може виявитись Першим національним, який, у свою чергу, нічого путнього запропонувати не зможе. Виходить, щоб влаштуватись на канал потрібно мати зв’язки або сподіватись на шалене везіння, адже гендиректору каналу вигідніше взяти на роботу уже розпіарене обличчя, заплатити йому купу грошей і забезпечити собі більш-менш нормальний телеперегляд, рейтинг і, відповідно, дохід. Саме тому нам з вами й доводиться спостерігати за тим, як співаки із сусідніх держав стають ведучими українського ТБ.

Форматне телебачення

Так, наш глядач втомлений політиками та політикою, яка галонами виливається із екранів телевізорів. Український народ уже не довіряє народним обранцям, лиця яких з року в рік все товстішають і товстішають на екранах наших телевізорів. Хоча, напевно, це камера так повнить -). Припускаю, що ранок п’ятниці у деяких нардепів починається думкою про те, який костюм та краватку їм одягнути на вечірній ефір до Шустера чи Кисельова та якими словами ввечері звернутись до телеглядачів, щоб привернути до себе увагу. Однак, як доводить практика, з екранів наші чиновники, які, нагадаю, живуть на гроші платників податків, тобто на наші з вами, вміють лише гарно говорити, але не підтверджувати свої слова ділом. І народ, розуміючи це, й шукає втіхи у різноманітних реаліті- та талант-шоу.

А канали цим і користають, хоча на мій погляд такий підхід довго не протягне.

СТБ

Продовжує годувати телеглядачів купленими форматами популярних у світі, а тепер уже й в Україні різноманітних шоу. Весною завершився третій сезон шоу "Україна має талант", по закінченню якого було оголошено про старт кастингів на четвертий сезон проекту, а також перший сезон проекту "Танці з зірками", який з успіхом транслювався в ефірі "1+1" кілька років тому, та, звичайно, "Холостяк", формат якого було вперше продано у країну СНД та який мав просто шалений успіх у нашій державі. У новому сезоні всі ці проекти будуть продовжені. Я вже не говорю про те, що осінню на вищезазначеному каналі стартує другий сезон "X-фактора", четвертий сезон проекту "Танцюють всі!", перший сезон проектів "Фермер шукає дружину", "Кохана, ми вбиваємо дітей" та "Куб", а також уже не пам’ятаю який сезон проекту “Битва екстрасенсів"

"1+1"

Канал вирішив не відставати від своїх конкурентів і вступив у боротьбу за глядача із проектом "Голос країни", що знімається за форматом "The Voice of…". Ефір "плюсів", як і СТБ, просто кишить різноманітними проектами: "Одружений за власним бажанням", "Тиждень без жінок", "Пекельна кухня", "Суперняня", "Велика різниця по-українськи". З нового сезону в ефір вийде українська версія ізраільського проекту Connected під назвою "Зняти все" та дейтинг-шоу "Холостячка".

"Інтер"

Менеджери на "Інтері" проаналізували досвід своїх колег і зрозуміли, що на співочих шоу можна зробити непоганий рейтинг. Саме тому було заявлено про початок кастингів на вокально-хореографічний проект "Шоу №1", який з’явиться в ефірі вищезазначеного каналу в новому сезоні разом із "Майданс 2", реаліті-шоу за форматом Big Brother, другим сезоном проекту "Розсміши коміка" та третім "Пороблено в Україні".

ТРК "Україна"

З нового сезону в ефірі каналу з’являться проекти "Хвилина для перемоги", "Кинь мені виклик", "Хто хоче заміж за мого сина?", черговий сезон "Оголеної красуні" та, передбачаю, п’ятий сезон “Народної зірки".

ICTV

Саме завдяки ICTV телеглядачі у новому сезоні знову спостерігатимуть за проектом "Останній герой". Також програмна сітка мовлення каналу поповниться шоу "Самозванці" та спортивно-розважальним проектом "Битва націй", який вестиме Кузьма.

Новий канал

У новому сезоні на каналі виходитиме проект "Я-герой", а також щоб не винаходити велосипед Новий вирішив повернутись до такої рейтингової "Фабрики зірок". Канал планує продовжити випуск проектів "Інтуїція", "Хто проти блондинок", "Співай, якщо можеш", "Зроби мені смішно", "Здрастуйте, я ваша мама", а також, ледь не забув, у ефірі точно з’явиться кілька проектів із ведучою Олею Фреймут.

Від усього вищенаведеного у нормальної людини голова піде обертом, адже на кожному топовому каналі йде практично одне і те ж саме, тільки одягнене в різну обгортку.

Відповідно до всього вищесказаного виникає запитання: "Ви ще дивитесь вітчизняне ТБ?"

Толпы политологов, социологов, докторов, профессоров, журналистов и публицистов увлеченно прогнозируют дальнейшее развитие событий. Кто-то вспоминает гитлеровскую Германию и лукашенковскую Беларусь, а кто-то изучает революционный опыт Египта и Ливии. Одни пишут о зарубежных кознях, другие – об интригах в президентском окружении. Для удобства все это аналитическое добро можно свести к четырем базовым сценариям.

Мрак в конце туннеля: бессменное правление Януковича.

Используя админресурс, репрессии, цензуру и коварные провокации, межигорский властелин будет рулить Украиной столько, сколько захочет. Можно не сомневаться, что этот пессимистический сценарий совпадает с чаяниями самого Виктора Федоровича. Но одно дело хотеть, а другое – воплотить в жизнь.

Обычно многолетние диктаторы умеют магнетизировать толпу и пользуются любовью масс – по крайней мере, в первые годы правления. Однако Янукович – не Мубарак, не Каддафи, не Путин, не Лукашенко и даже не Тимошенко.

Харизмой он обделен, запасы народного доверия растерял за год с небольшим, и неуклонное ухудшение экономической ситуации не добавляет ему очков. Удастся ли компенсировать растущую непопулярность простым закручиванием гаек – большой вопрос.

Низы не могут: крушение правящего режима в результате народного бунта.

Отечественные реалии заставляют скорректировать знаменитый ленинский тезис.

Украинцы давно не хотят жить по-старому, но пассивное недовольство низов не грозит стране революцией. Население выйдет на улицы, если жить по-старому станет просто невозможно – ввиду исчезновения прежних источников дохода.

Неутешительная экономическая обстановка понемногу припирает обывателя к стенке. Народные протесты ширятся, но украинская оппозиция до сих пор не сумела направить их в желаемое русло. Зато есть подозрение, что это удалось интриганам с Банковой.

Впрочем, дальнейшие экономические невзгоды способны вызвать настоящую бурю, которую не смогут контролировать ни власть, ни ее оппоненты.

Верхи не хотят: старый добрый дворцовый переворот.

С 2004 года Виктора Януковича стараются представить марионеткой, выражающей интересы крупного капитала. Но последние события наглядно продемонстрировали, что президент Янукович выражает личные комплексы, фобии и капризы президента Януковича.

Виктор Федорович слишком иррационален, чтобы быть другом большого бизнеса. Пример тому – скандальное дело Тимошенко, спровоцировавшее абсолютно ненужную ссору с Европой.

Вполне возможно, что со временем вменяемая часть ПР попытается избавиться от непредсказуемого президента. Комплот особенно вероятен в случае экономического коллапса и социального взрыва: отстранив Януковича от власти, бизнес-элита сможет переложить на смещенного ВФЯ весь негатив и сохранить прежние позиции.

У них длинные руки: смена власти в результате вмешательства извне.

Список одиозных правителей, смещенных зарубежными доброхотами, весьма обширен – от албанского короля Зогу I и панамского диктатора Норьеги до Иди Амина, Пол Пота и Жан-Беделя Бокассы. Не исключено, что внешние силы пожелают устранить строптивого и непопулярного Януковича, оказав его противникам необходимую материально-техническую поддержку.

Подобный сценарий отлично согласуется с традиционными фобиями Востока и Запада – "рукой Москвы" и "происками ЦРУ". И если ситуация в Украине резко обострится, отечественные конспирологи немедленно начнут кивать в сторону Кремля и Белого дома.

Перечисленные сценарии – альфа и омега украинской политической мысли. Их будут рассматривать так и этак, в различных вариациях и комбинациях. В конечном итоге чьи-то пророчества действительно сбудутся. Но что с того?

Как правило, авторы тревожных прогнозов стараются предостеречь власть или мобилизовать ее противников. "Правители, одумайтесь!", "Оппозиции, действуй!", "Общество, будь готово!" – мудрые аналитические материалы пересыпаны подобными месседжами. Однако практический опыт свидетельствует, что власть все равно не одумается, а ее противники все равно окажутся бестолковыми и беспомощными. Таким образом, КПД отечественных пророков приближается к нулю.

Трудно найти нынешнюю украинскую беду, которая не была бы предсказана в идиллические оранжевые времена. Трезвые головы предупреждали, что если социальный популизм съест реформы, то завтра есть будет нечего. Что разрушение правовой системы создает предпосылки для реставрации авторитаризма. Что гуманитарная политика Виктора Андреевича и Ко не консолидирует, а раскалывает страну. В общем-то, речь шла о совершенно очевидных тенденциях.

Но разве эти предостережения что-то изменили? Разве кто-то на Печерских холмах взялся за ум? Разве сегодня мы не живем в нищей, авторитарной и расколотой Украине?

Наши соотечественники, облеченные властью или жаждущие власти, не собираются изменять своим ментальным привычкам. Пока можно игнорировать неудобную реальность, от нее будут заслоняться. Пока можно жить в комфортном иллюзорном мире, никто его не покинет. Пусть проницательные наблюдатели рассуждают о дне грядущем – он все равно застанет активных игроков врасплох.

По сути мудрые прогнозы в Украине нужны лишь самим прогнозистам, которые могут гордиться собственной прозорливостью и глубокомысленно замечать: "Нас не слушали, а ведь мы предупреждали!" Почетная роль Кассандры на развалинах родного государства – вот главный и, пожалуй, единственный результат усердных футурологических изысканий.

джерело