Дата: Неділя, 09.03.2025, 19:21 | Повідомлення # 316
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2845
Статус:
ТАК ХОЧЕТЬСЯ..
.
Так хочеться миру у цілому світі, У кожній країні, родині, сім’ї; Щоб люди всміхались, любов’ю зігріті, На рідній землі щоб були хазяї.
Міняється світ… Двадцять перше століття… Ще скільки потрібно, щоб стати людьми? Ми вижили в голод, в жахи лихоліття, Щоб вирватись врешті з лабетів пітьми.
Для всіх нас однаково сонечко сяє, Щороку з любов’ю приходить весна; Природа веселими фарбами грає… Квітуча планета для всіх нас одна.
Так хочеться жити у мирі й любові, В достатку, у злагоді і доброті; Лунали щоб всюди пісні веселкові, Щоб душі трималися у чистоті.
Так хочеться знову відчути свободу Від страху, напруги і переживань; Так хочеться щастя своєму народу… Бажання прості, та багато питань.
Дата: Неділя, 09.03.2025, 19:48 | Повідомлення # 317
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2845
Статус:
За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є Живущої крові – Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.
І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога.
Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тілько плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами. Кати згнущаються над нами, А правда наша п'яна спить. Коли вона прокинеться?
Коли одпочити Ляжеш, боже, утомлений? І нам даси жити! Ми віруєм твоїй силі І духу живому.
Встане правда! встане воля! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки, Кровавії ріки! За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо.
Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? Напоїть Всіх імператорів би стало.
З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов'їх. А дівочих, Пролитих тайне серед ночі! А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих, Не ріки – море розлилось, Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям, І нашим батюшкам-царям Слава.
І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті.
Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
Чурек і сакля – все твоє, Воно не прошене, не дане, Ніхто й не возьме за своє, Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми, Читаєм божії глаголи!.. І од глибо[ко]ї тюрми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! Ми християне; храми, школи, Усе добро, сам бог у нас!
Нам тілько сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана; чом ми вам Чурек же ваш та вам не кинем, Як тій собаці! Чом би нам Платить за сонце не повинні!
Та й тілько ж то! Ми не погане, Ми настоящі християне, Ми малим ситі!.. А зате! Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились!
Дата: Неділя, 25.05.2025, 13:10 | Повідомлення # 322
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2845
Статус:
..Жили собі люди. ...Жили собі в мирі. ...Хтось в свому будинку, хтось в своїй квартирі. ...Хтось в місті своєму, а хтось у містечку, а хтось у селі від тих міст недалечко...
...Хтось хліб випікав. ...Хтось дітьми опікався. ...Хтось дім будував. Одружитись збирався. ...Хтось мріяв про море, про подорож літом, а хтось для окраси висаджував квіти...
...Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини свої виставляв кольорові картини. ...Хтось думав про вічне блукаючи парком, а хтось все крутився знаходячи шпарку.
...Хтось серце старе запускав по новому, а хтось добирався до рідного дому. ...Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився. ...Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився.
...Хтось щось купував й віддавав безкоштовно. ...Хтось справи вирішував всі полюбовно. ...Хтось палко кохав. ...Хтось не знав ще кохання, а хтось від невдачі приймав покарання.
...Хтось вірив, хтось знав, бо надію мав зримо, а хтось вже роки рахував за плечима. ...Хтось бачив себе у маленьких онуках, а хтось тамувався в сердечних розлуках.
...Хтось мчав на авто у незвідані далі, а хтось залюбки напирав на педалі. ...Стежками рідненькими рідного краю ...І тішився:« Кращого в світі немає...»
І все обірвалось... За мить. За хвилину.
Насунула чорна війна на країну. То ворог піднявши себе величаво Собі щось надумав, що має він право На долі людські, на людські почуття. На землі чужі. На безцінне життя...
...Хтось дім залишав. Переборював втому. ...А хтось вже не мав ні квартири, ні дому. ...Хтось хліб випікав, щоб життя не скінчилось. ...Комусь народитись на світ не судилось.
...Хтось тихо сидів у підвалах закритих, а чобіт ворожий топтався по квітах... ...Хтось Богу молився за брата, за тата. ...Хтось сина свого проводжав воювати.
...Хтось слізно хрестив чоловіка у спину, а хтось малював в чорних фарбах картину. ...Хтось все необхідне складав для потреби, тому, хто не бачив ні сонця, ні неба.
...Хтось щиро ділив хліба краєць в долоні, свій краєць, чужому синочку і доні. ...Хтось йшов на ворожі бляшанки відкрито, а хтось в полі сіяв пшеницю і жито.
...Хтось сіяв життя на смертельнім плацдармі. ...Хтось п’яту добу на ногах у лікарні витягував з пащі смертельної долю того, хто боровся за віру і волю.
...За нашу любов до чарівного краю, бо кращого в цілому світі немає..! Прийде перемога і згине навіки Ворожий народ. Безіменний, безликий.
Гонимий він світом буде звідусюди. І з часом, такого народу не буде. Бо хто йде з війною на вільну країну Той сам від ненависті своєї загине..!
