Дата: Субота, 13.08.2022, 09:28 | Повідомлення # 181
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28503
Статус:
Бранці Оленівки:родичі живуть надією на обмін
Вбивство український воїнів у колонії в Оленівці шокувало світ.
Але далі там залишаються наші бійці, і це не тільки азовці. Ми боремось за кожного з них. І ми пам`ятаємо кожного.
Ось лише два імені: Сергій Шолох та Святослав Єрмонов...
«Там і строковики-нацгвардійці, і прикордонники, і морпіхи»
Нацгвардієць Сергій Шолох – один з них. Він народився у Вільшані на Сумщині. Строковик, був призваний на службу 7 грудня 2020 року. Про нього нам розповідає мама Наталія Шабала.
«Він у мене спортивний, займався важкою атлетикою, фізично сильний і витривалий. Призваний був на строкову службу і потрапив в Національну гвардію в місто Маріуполь Донецької області. Ми навіть раділи, що він буде служити біля моря, бо від нас море далеко. Служив у військовій частині 3057. А 24 лютого вранці ми збирались на роботу син подзвонив сказав: «Мама, війна!», - згадує пані Наталія.
Після цього зв'язок з ним пропадав на довгі періоди.
Виходив на зв'язок 5 березня, 20-го і 21-го – у свій день народження, коли йому виповнився 21 рік. Сказав, що зв’язку може взагалі не бути. Потім був ще дзвінок-вісточка від нього на початку квітня. А далі – зовсім тиша. Наталія намагалася додзвонитися в частину, до командирів, до друзів Сергія, але марно. Як було у ці дні матері – словами не сказати!
Як виявилося, згодом їх перевезли на металургійний комбінат "Азовсталь" і він стояв на обороні заводу. А 23 травня зателефонував і сказав матері, що перебуває у полоні. Так опинився в Оленівці. Серед них були і строковики-нацгвардійці, і прикордонники, і морпіхи, і азовці.
«Телефонував 23 травня і сказав: «Мамо, я в полоні, будьте спокійними, просто чекайте!». А було що потім якась жінка мене набирала і каже: «Я з Червоного Хреста, Ваш син зник безвісти». Як таке може бути, адже він у полоні? Може то шахрайка якась була, але більше вона не телефонувала. І коли він мені зателефонував 6 червня, то я сказала щоби говорив свої дитячі вислови щоби знати, що мені телефонує саме мій син, тому що голос у нього помінявся», - розповідає Наталія Шабала.
«Переніс п’ять контузій, почувається недобре»
Сергій Шолох
За час оборони Маріуполя Сергій Шолох переніс п`ять контузій.
Мати щоразу його розпитувала: яка обстановка, як годують та чи не катують? А він скаржився на головні болі, особливо коли довго тримали у закритих приміщеннях та не випускали на свіже повітря. І кожного разу питав, що чути про обмін.
«Я зрозуміла, що на них психологічно тиснуть. Їм весь час казали, що про вас забули, що вас не хочуть обмінювати, ви нікому не потрібні. Також він говорив, що їх почали фільтрувати. Як я зрозуміла, його та інших строковиків не катували. Коли пішли якісь обміни, ми сподівалися що Сергія обміняють, але цього немає. Чекаємо далі», - каже мати солдата.
За словами Наталії Шабали, хлопці в Оленівці дуже цікавляться новинами на фронті, дуже детально, коли вдається поговорити, про все розпитують. За деякими питаннями та уточненнями, каже вона, відчувається, що їм там промивають мізки про те, що «України взагалі вже нема».
Ще Сергій телефонував кілька разів у червні та в липні.
«Говорив пригнічено. На моє питання про свій стан, відповідав коротко: «А який я ще буду після контузій?». Скаржився, що дуже болить голова і відчуває постійний біль у вухах. Сергій мені казав, що тортури над ними не проводять», - говорить Наталія.
Матері полонених телефонують, зв’язуються між собою, діляться інформацією. При розмовах щоразу хлопці цікавляться про обмін. Але у матерів і батьків, поки офіційної інформації обмаль.
Як і інші матері, чекає Наталія Шабала хоч на якусь звістку. Зараз у лавах ЗСУ служать брати Наталії. Їхню родину дістала війна і в Кременчуці, де від удару російською ракетою по торговельному центру "Амстор" загинула її двоюрідна сестра Таня Бригадиренко - світла добра, чуйна дівчина, яка працювала в ТЦ Амстор і якій було лишень 22 роки.
«В мене питають люди, як ти все це переносиш? Звідки в тебе сили беруться? Я кажу їм: Сили тільки у одного Бога і надія тільки на нього!».
Вона згадує, що Сергій мріяв після закінчення строкової служби вступити до інституту МВС, щоб потім працювати за спеціальністю. А ще говорить, що Сергій дуже любить тварин, він комунікабельний, має багато друзів. І на нього чекає велика родина, моляться і чекають і батьки, і бабуся з дідусем, і брати.
Наталія Шабала, як інші матері, сподівається, що наших полонених обміняють – і строковиків, і інших солдатів. Це має статися не тільки через Женевські конвенції щодо полонених, а навіть з елементарних людських уявлень про життя.
«Думаємо, що він живий!»
Святослав Єрмонов
Одночасно вдалося дізнатися про ще одного нашого бранця, який з високою ймовірністю перебуває у Оленівській колонії - це Святослав Єрмонов з Маріуполя.
Капітан Єрмонов працював у Лівобережному відділі поліції у Маріуполі. Про нього нам розповів його двоюрідний брат Олександр Бурцев.
Коли почався наступ рф, вже у перші дні поліція отримала команду евакуюватися, але потім Святослав повернувся, бо багато його товаришів залишалися на захисті міста.
«Святослав періодично телефонував. Але щоразу ми навіть хвилини не розмовляли, буквально кілька слів – живий, цілий і все. Спочатку вони тримали оборону на Приморському бульварі, біля яхт-клубу, а потім відійшли до Азовсталі. Він навіть прислав фотографії, принаймні по фото видно, що з харчуванням було у них вже не дуже і вони зловили та з’їли качку. Коли відбулося оперативне оточення, ще була можливість виїхати, але вони не стали цього робити. «Азовсталь» обороняли і азовці, і інші підрозділи національної гвардії, і поліцейські, і прикордонники. Крайній раз брат телефонував 16 квітня. І все. Більше ніякої інформації», - розповідає Олександр.
Згодом Олександру Бурцеву прислали скрін з проросійського блогу зі списком полонених з Оленівки. Там було і прізвище Єрмонов. Ще одного разу в Телеграмі йому написали ніби звернення від брата. Олександр припускає, що то міг бути спосіб отримати викуп, і більше з цього телефона дзвінків і повідомлень не надходило. Але у цьому повідомленні теж згадувалося, що Єрмонов у Оленівці.
«Я подивився в Інтернеті списки загиблих в Оленівці. Брата в списку загиблих немає. Якщо він там, як ми думаємо, то він живий», - говорить Олександр Бурцев.
***
Доля кожного з хлопців, тих, про кого ми розповіли, і тих, про кого не згадували, хвилює всю країну.
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінецьпід час пресконференції в Укрінформі повідомив, що українська сторона надіслала офіційні запити до міжнародних організацій та до російського омбудсмана про допуск українського Уповноваженого з прав людини до місця трагедії та до поранених українських захисників. Офіційних відповідей ні щодо допуску до місця події місце, ні щодо списків утримуваних не було.
Тим часом минулого місяця у Києві було створено координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, до якого входять представники СБУ, Головного управління розвідки, Генштабу, Мінреінтеграції та Офісу Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин. В процесі підготовки до обміну і повернення українських військовополонених задіяні й інші структури. Діє громадська приймальня штабу. Працює консультаційна лінія за номером 095-412-74-24. Родичі захисників можуть отримати повний супровід - є правова допомога, підписано меморандум стосовно адвокатських послуг.
«Ми зацікавлені в тому, щоб був спільний майданчик разом з громадянським суспільством. Переговорний процес і підготовка до обмінів, це важкий процес. Ми розуміємо, з ким ми маємо справу, ми знаємо як держава агресор ставиться до міжнародного права і Женевських конвенцій. Але попри це все Україна бореться за те, щоб кожен український захисник повернувся додому», - зазначив пан Юсов.
Дата: Субота, 13.08.2022, 10:21 | Повідомлення # 183
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28503
Статус:
Обережно, Європа зачиняється.
Тільки ображатися нема на що
Лише розмови про скасування шенгенських віз дуже розлютили росіян.
Це тому, що вони – і «погані», і «хороші» - є відбитком російської влади.
8 серпня, в інтерв'ю The Washington президент України Володимир Зеленський зазначив, що «найважливіші санкції - це закриття кордонів», закликавши країни Заходу ввести візові обмеження для росіян. Такі заклики від окремих авторитетних людей і від державних чинників в ЄС уже звучали. Втім, з особливою запеклістю російська «ліберальна громадськість» відреагувала вибухом емоцій саме на заклик українського президента . Чому? А тому, що вони підсвідомо вважають, що стосовно України таке можливо, навіть після того, що їхні співвітчизники коїли і коять на українській землі.
Дуже наївним з боку росіян було очікувати, що західний світ цього не бачить і не оцінює. Відтак і ставлення до росіян перетворюється на презирливе та гидливе. Але вони не помічають й цього. Це у них така хвороба. Втім, це точно не привід для співчуття.
Російські ліберали: дуже російські, не дуже ліберали
"Антивоєнний комітет", до складу якого входять опозиційні путіну політики Гаррі Каспаров, Міхаїл Ходорковський, Юлія Латиніна та інші, теж поспішила висловити свою незгоду: "… заклики запровадити візову блокаду для всіх російських громадян, включаючи тих, хто однозначно зайняв антивоєнну позицію і хто ризикує у результаті цього довгостроковим тюремним ув'язненням, мають сумні приклади в нещодавній європейській історії і однозначно грають на користь кремля".
Відповімо: Звинувачення влади та громадян стікаючої кров’ю України у «грі на користь кремля» - це верх цинізму, спроба софістичного ухилення від відповіді на запитання – а чи існують принципові розбіжності між кремлем та його російськими опонентами у ставленні до України і українців. Виявляється, якщо і є, то лише у риториці, а не у принципі, згідно з яким вони вважають увесь світ, звісно, разом з Україною апріорі таким, що чимось заборгував росіянам.
російські ліберали волають, що їх насильно роблять союзниками путіна. Мовляв, у них не залишиться іншого виходу, якщо Європа їх відкине, а Україна не пригріє. Відомий український історик та медіаменеджер Олексій Мустафін на це слушно зауважив: «Ті, хто стверджують, що запровадження віз зробить їх союзниками путіна, вже зараз є його союзниками».
А чому – нехай скажуть - єдино можливим притулком для себе російські ліберали розглядають лише економічно потужні країни Північного поясу, зовсім не звертаючи уваги на абсолютну більшість країн Африки, Азії та Південної Америки, які прийняли б їх без проблем. Для боротьби з режимом клімат не підходить? Чи, радше, з рівнем комфорту щось не те? Можливість боротьби у самій Росії, зсередини, абсолютною більшістю з них взагалі не розглядається, адже там небезпечно.
А річ у тому, що російський національний ідеал ( не плутати з ідеєю!), в його сучасному ліберальному трактуванні, полягає у тому, щоб живучи не в росії, не як у росії, ментально при цьому залишатися росіянами – такими, як вони є – зверхніми до інших, агресивними до них, зацикленими на своїх вавках. При цьому кардинальні зміни в росії, вони б воліли здійснювати руками, грошима та кров’ю європейців, американців, а насамперед українців. У них, зауважте, взагалі не раз проскакувало, що «нову Росію» їм хочеться побудувати в Україні. Як «пілотний проєкт», прости Господи.
Обмеження та скасування віз? Нічого нового!
Чи був заклик президента Зеленського обмежити видачу віз росіянам чимось новим та безпрецедентним? Ні, адже візові обмеження для громадян держави-агресора почали вводити від самого початку війни. Литва першою призупинила видачу шенгенських віз громадянам Росії, вже 24 лютого 2022. Винятки є лише для «половин» подружжя та неповнолітніх дітей громадян ЄС, осіб литовського походження та тих, кому дозволено відновити литовське громадянство.
До Литви приєдналася Латвія, яка з 4 серпня взагалі призупинила видачу будь-яких віз громадянам Росії.
В Естонії в’їзд дозволено лише росіянам, у кого там живуть родичі, а також з гуманітарних міркувань. Глава МЗС Естонії Урмас Рейнсалу запропонував ЄС внести до наступного пакету санкцій й заборону на видачу шенгенських віз усім росіянам.
Чехія з початку російської загострення збройної агресії призупинила видачу віз росіянам, а у червні ухвалила рішення не видавати візи та тимчасові посвідки на проживання до кінця березня 2023 року. Звичайні візи не видають росіянам Бельгія та Данія, виключення становлять лише студенти та науковці, а також ті росіяни, які є членами сімей підданих Бельгії.
До цього списку приєдналися Мальта, Нідерланди, Словаччина, Норвегія, які суттєво скоротили перелік підстав для видачі віз. Фінляндія заявила, що домагатиметься заборони видачі віз на території усього Євросоюзу, про це 8 серпня заявила прем'єр-міністр Санна Марін.
Відмова у видачі віз або зменшення кількості їх – нормальна практика для будь-якої країни, що не бажає бачити на своїй території небажаних для неї відвідувачів. Загалом, як слушно зауважують європейці, надання можливості в’їзду є привілеєм, а не правом.
Шпигунам теж без «шенгену» не живеться?
Крім політичних підстав, для обмеження можливості росіян в’їжджати на територію Євросоюзу є й низка економічних та безпекових. росіяни швидкими темпами відроджують «човниковий бізнес», за допомогою якого намагаються ввозити та вивозити підсанкційні товари, а передусім, - критичні для оборонної промисловості. Хіба це така вже проблема, постає питання, провезти мініатюрні чіпи? Ні не торгову партію, а з десяток на «човника», щоби оснасти ними «Калібри» та «Іскандери», якими вони б’ють щодня по мирних українських містах?
За різними оцінками, до 10 відсотків російських туристів є такими прихованими «човниками». А скільки під «туристичним» прикриттям можна переправити на Захід професійних агентів ФСБ? Війна йде жорстока, не лише з Україною воює Росія, але й ще де-факто з ЄС і НАТО. Хіба забули?
Європейські країни хочуть убезпечити себе і своїх громадян від можливих диверсійних актів на підприємствах оборонної промисловості та складах військової техніки та обладнання. Не треба згадувати, наприклад, вибухи кількарічної давності на військових складах у Чехії, ці побоювання мають і цілком «свіжі» підстави - 31 липня 2022 року в Болгарії пролунав вибух на складі компанії Emko, вп’яте за період з 2011 року. Власник компанії Еміліан Гебрев, який уже ставав об’єктом ворожого замаху, підозрює, що за цим теж стоять російські спецслужби.
Біженці від відповідальності
Росіяни, які хотіли б виїхати до європейських країн, але бояться мати з тим проблеми, почали вже порівнювати себе з євреями часів «остаточного розв’язання єврейського питання» нацистським режимом Гітлера. Це більш ніж некоректно і абсурдно – євреїв, згідно расистських «нюрнберзьких законів», було позбавлено у 30-ті роки німецького громадянства, політичних, економічних та соціальних прав, їх фізично знищували. Говорити таке про росіян – ганебно, це блюзнірство. Росіян лише пропонують позбавити права в’їзду до країн шенгенської зони. Є різниця між загрозою печей Освенцима, і перспективою не відвідати Лувр, тим більше написати на його стіні «Тагил рулит!»?
Європейські країни, взагалі країни демократичного світу завжди підтримували справжніх борців за демократію та права людини, переслідуваним без вагань надавалися політичний притулок. Вважати представниками переслідуваної опозиції росіян, які ніяк не проявили себе у боротьбі з урядом путіна було б, щонайменше, перебільшенням. Тим більше, що механізм надання політичного притулку ніхто скасовувати не збирається. Хочеш в Лондон? Подайся спочатку до Делі, доведи там своє право саме га ПОЛІТИЧНИЙ притулок – і вперед!
А просто бажання осісти у комфортній Європі, абстрагуватися від підлої та кривавої війни, розв’язаної росією – це спроба деяких росіян уникнути відповідальності за злочини своєї країни, вислизнути з під пресу санкцій, якій почав розчавлювати російську економіку. Для еміграції з політичних причин було вдосталь часу від 2014 року, коли їхня батьківщина розпочала агресію проти України. Вісім років – цілком достатній термін для усвідомлення того, що відбувається. Але теперішні «скороспілі дисиденти» цілком нормально себе почували і відчували. І лише коли до них дійшло, що «великая прекрасная россия» доживає свої останні місяці, почали скоренько збирати еміграційні валізи.
Наше резюме. Видавати візи для в’їзду громадянам країни, яка оголосила, що воює проти Заходу? Саме так треба говорити, бо хіба агресію проти України кремлівський режим не обґрунтовував тим, що воює на нашій території з НАТО? Після таких заяв для європейських країн, більша частина яких належить до НАТО, було б дивним пускати на свою територію потенційних диверсантів та шпигунів.
Скасування віз – вакцина проти вірусу рашизму
Звісно, в Росії теж трапляються люди, яким не треба пояснювати, що таке сумління і відповідальність за злочини своїх співвітчизників. Але істинна причина волань абсолютної більшості здатних щось тямити росіян – і «хороших», і «поганих» - полягає в усвідомленні, що після 24 лютого 2022 року їхнє життя докорінно зміниться, що все йде до економічного краху, злиднів та опускання до рівня навіть не країни «третього світу», па КНДР. Ніякими дисидентами, опозиціонерами до режиму вони не були і не збиралися. Ба більше! Ідейних, світоглядних розходжень росіян-опозиціонерів і росіян, що тупо підтримують владу – немає. Якщо людина не любить Путіна або Мєдвєдєва, але підтримує загарбницьку політику, зневажає українців та їх мову, це означає, що уся її опозиційність обмежується особистісними симпатіями та антипатіями. Саме тому російську опозицію так дратувало українське питання «чий Крим?» - чудовий лакмусовий папірець, який показував нейтральний ph щодо імперської політики режиму.
Одночасне виття на російських опозиційних та провладних болотах, щодо можливого скасування шенгенських віз, наочно демонструє, що ці болота є сполученими посудинами загальних сенсів, ідей, безвідповідальності та зверхньо-споживацького ставлення до світу.
У повідомленні Пентагону з'явилась примітка, що допис відредагували, щоб «виправити неточний опис коментарів високопоставленого чиновника оборони щодо вибухів на російській авіабазі».
Зокрема, прибрали згадку про відповідальність України за атаку на авіабазу в Криму, а також слова про можливості зброї, з якої могли стріляти, і те, що США не постачали такі снаряди.
У новій редакціїзаява має такий вигляд: «Сполучені Штати не знають, що спричинило вибухи, сказав чиновник. Зрозуміло лише те, що вони завдали значної шкоди російським літакам і боєприпасам, які використовувалися для нападу на Україну».
Напередодні свої підрахунки втрат на авіабазі у Криму оприлюднили в Міноборони Британії. Там зазначили, що ліквідовані щонайменше 5 винищувальних бомбардувальників Су-24 та 3 багатоцільових винищувачі Су-30.
Дата: Субота, 13.08.2022, 18:43 | Повідомлення # 188
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2742
Статус:
Словаччина передала Україні
чотири гаубиці Zuzana 2
ФОТО: ІЛЮСТРАТИВНЕ
Міністр оборони Словаччини Ярослав Надь підтвердив передачу Україні чотирьох самохідних гаубиць Zuzana 2.
Про це повідомляє "Європейська правда".
"Словаччина допомагає захистити життя невинних українців! Раді підтвердити, що перші 4 словацькі гаубиці Zuzana знаходяться в руках українських збройних сил і готові до розгортання для захисту від російських агресорів" написав Надь у Twitter.
Він додав, що ще чотири гаубиці будуть поставлені найближчим часом.
Zuzana 2 — це самохідна установка 8x8 на базі попередньої версії Zuzana, калібр 155 мм, але з коротшим стволом. У 2018 році Словаччина замовила 25 установок Zuzana 2, а перші артилерійські машини були передані словацькій армії в липні 2021 року.
Вони повинні були замінити попередній варіант (16 гармат Zuzana 1), підвищивши вогнездатність словацьких артилеристів. Передача частини з них в Україну може вплинути на план постачання місцевої армії.
Ціна установок не наводиться. Але чотири роки тому словацька армія також придбала Zuzana 2 і за 25 одиниць тоді було заплачено 172 мільйони євро, тобто близько 7 мільйонів за штуку.
Дата: Субота, 13.08.2022, 21:33 | Повідомлення # 190
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28503
Статус:
Словацькі гаубиці Zuzana 2
- вже в Україні
Фото:Андрій Єрмак / Телеграм
В Україну надійшли самохідні артилерійські установки Zuzana 2.
Про це керівник Офісу Президента Андрій Єрмак повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
«САУ Zuzana 2 доїхали до України. 155-мм калібр для очистки території України від нечисті з триколором», - зазначив Єрмак.
Що таке САУ Zuzana 2
- це модернізована версія словацької самохідної колісної гаубиці ZUZANA (яка своєю чергою є модернізацією чеської системи DANA vz. 77);
- самохідна артилерійська установка: колісна, високомобільна та скорострільна.
Які переваги
- завдяки стволу довжиною 52 калібри здатна вести стрільбу на максимальну дистанцію до 40 км;
- можливість обертання башти на 360 градусів;
- автоматичне заряджання снарядів;
- має можливість ведення вогню в режимі MRSI (Multi Round Simultaneous Impact), тобто планування вогню так, щоб кілька снарядів влучили в ціль одночасно;
- броньована кабіна для екіпажу.
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
- вага – 28,450 кг;
- шасі: Tatra 815 8×8;
- довжина: 12,97 м;
- ширина: 3,015 м;
- висота: 3,3 м;
- довжина ствола: 52 калібри;
- калібр ствола: 155 мм;
- боєкомплект: 40 снарядів;
- відстань до цілі: мінімальна – 5,6 км, максимальна – 39,6 км;
- темп стрільби: 6 пострілів/хв, 16 пострілів за 3 хв.;
- поворот вежі – 360°;
- висота/депресія – +70°/-3,5°;
- максимальна швидкість по шосе: більше 80 км/год;
- запас ходу: 750 км;
- додаткове озброєння: кулемет 7,62 або 12,7 мм для самооборони;
- обслуга – 3 особи.
Виробник:Konstrukta-Defence.
Як повідомлялося, на початку червня міністр оборони Cловацької Республіки Ярослав Надь заявив, що Словаччина підписала з українською стороною контракт на поставку восьми самохідних гаубиць Zuzana 2 для протидії агресії рф.
Дата: Субота, 13.08.2022, 23:39 | Повідомлення # 193
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2742
Статус:
Українець повернувся з Шанхая,
щоб боронити рідну землю
Колаж із фотографійАрсена Федосенка
Ще взимку Михайло жив із родиною в Китаї.
Дружина викладала англійську мову, він професійно займався фотосправою і переймався хіба тим, що знову продовжили локдаун. Почувши з новин про напад росії, не роздумуючи, повернувся в Україну — захищати рідну землю.
Історію воїна розповів на своїй сторінці Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний.
— Тут мій дім, мої батьки, я не міг залишатися на чужині, — говорить боєць окремої механізованої бригади. — У війську потрапив до артилерії — цю спеціалізацію я опанував ще під час строкової служби. Разом зі мною служить багато цікавих людей, у кожного своя історія. Усі ми різні, але мета у нас одна — Перемога!
Після війни Михайло не збирається знову залишати Батьківщину. Навпаки — хоче, щоб додому повернулася дружина, разом із якою мріє подорожувати Україною.
— А поки що маємо побороти ворога. Хотів би сказати всім українцям: доки ми тут, на фронті, ви у безпеці, — наголошує артилерист. — Вірте у Збройні Сили України. Ми тримаємося, йдемо до Перемоги і дуже цінуємо вашу підтримку.
