Дата: П`ятниця, 17.02.2012, 01:17 | Повідомлення # 2
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Бички-галюциногени....
Різновид бичка, при поїданні якого можуть виникати галюцинації, виявлена біля берегів Британії в протоці Ла-Манш. Рибу можна розпізнати за характерними золотистими смугами, що прикрашають її тіло.
Раніше подібні види вважалися характерними для Тенеріфе, Мальти і Кіпру, однак, через глобальне потепління вони з'являються зараз у більш холодних районах.
Енді Гайлес, рибалка, в сіті якого попалася незвичайна риба, кілька днів провів за комп'ютером, намагаючись з'ясувати в інтернеті, що ж він піймав. Тепер він говорить: "Якби я тільки знав заздалегідь про її чудесні властивості, я продав би рибу на ринку клабберам і рейверам".
Поїдання галюциногенного бичка може викликати галюцинації, що тривають 2 дні і більше. Останній подібний випадок стався в південній Франції, де 90-річного дідуся, який покуштував цю рибу, довелося госпіталізувати. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - П`ятниця, 17.02.2012, 01:18
Дата: Середа, 22.02.2012, 21:28 | Повідомлення # 3
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
В Африці голодні кози лазять по деревах, немов коти......
Через гостру нестачу трави марокканські кози навчились "пастися" на деревах. У спекотній африканській країні Марокко, де тваринам не вистачає свіжої трави, місцеві кози навчились спритно лазити по деревах у пошуках іжі. Кози вилазять на дерева арганії та об'їдають з них листя і плоди. __________________ Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Субота, 03.03.2012, 13:02
Дата: Середа, 06.06.2012, 20:38 | Повідомлення # 6
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Двоголова черепаха ....
Двоголову черепаху з двома серцями і шістьма ногами можна буде побачити на експозиції "Живі дракони", що проходить цими днями в природничому музеї Києва. За словами організаторів, ця унікальна черепаха виду Testudo horsfieldi (степова або середньоазіатська) з'явилася на світ у заводчика з України, в живій природі тварина з такими мутаціями як правило приречена на загибель...
Організатори проекту розповіли, що голови незвичайної черепахи ніколи не бачать одна одну: "у кожної свій характер, свої цілі, тому вони часто хочуть повзти в різні сторони". Керівник центру вивчення рептилій Сергій Рябов стверджує, що у кожної з голів незвичайної рептилії також свої індивідуальні гастрономічні пристрасті. "Одна їсть все, але вважає за краще зелене листя, і якщо їй запропонувати вибір - вона не зверне увагу ні на що, буде їсти тільки зелень, а ось ця взагалі не їсть листя, а їсть тільки щось червоного кольору, морквину там, перець" , - сказав Рябов. Двоголову черепаху можна буде побачити в природничому музеї Києва.... Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Середа, 06.06.2012, 20:40
Дата: Субота, 09.06.2012, 14:50 | Повідомлення # 7
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Любов до тварин як форма виховань...чи?
Можна не любити домашніх вихованців? Не можна - упевнені ті, хто містить будинку собаку або кота. Більше того, найчастіше ми прив'язані до них навіть більше, ніж до членів родини або друзям... Що ховається за настільки сильними почуттями до братів нашим меншим? Переважна більшість городян-власників собак і кішок, уважає своїх домашніх вихованців дійсними членами своєї родини. Як це відбувається? Любов до тварин як форма виховань – тема публікації...
Очевидні переваги...
Ми до них прив'язані, ми залучені в їхнє життя емоційно. Ми готові витрачати на догляд за ними свій особистий час і більші гроші на їх грумминг, на походи до ветеринара й пошуки корисного корму... Ми терпимо всі незручності, пов'язані з їхнім змістом: їхня вовна, що, здається, уже всюди в будинку, їхні специфічні заходи. Заради чого всі ці жертви? До останнього часу всі психологи сходилися в думці, що наявність домашнього вихованця в будинку відіграє позитивну роль. Скажемо, у присутності свого собаки дитина, що не вміє концентруватися й у нього погано виходить заучувати вірші, раптом без запинки читає їх напам'ять. Люди похилого віку знаходять у спілкуванні з домашніми вихованцями відсутні їм емоції. Нам подобається спілкування зі свійськими тваринами тому, що воно емоційно безпечно, передбачуване й зрозуміло. Ми знаємо, що, коли переступимо поріг будинку, улюблений кіт почне голосно гурчати й тертися об ноги. І скільки ми не будемо кидати м'яч, наш собака обов'язково принесе нам його в зубах. Спілкування із братами нашими меншими, дійсно, приносить нам щире задоволення й заряджає позитивом, воно для нас комфортно. Адже ми розмовляємо з ними, ділимося своїми секретами й переживаннями, думаючи, що животные нас чують й усі розуміють. Інакше кажучи, ми завжди впевнені в тім, що на будь-яку нашу дію або навіть слово ми одержимо від них емоційний зворотний зв'язок, що для нас дуже важливо. Загалом, наявність собаки або кішки будинку має багато переваг. Нам здається, що вони нас розуміють, ми почуваємо їхню подяку й симпатію до нас, емоційне розташування. Вони ніколи не будуть нас критикувати, приймаючи нас такими, які ми є. Адже собаці, по великих рахунках, не так вже важливо, наскільки гарна людина її хазяїн. Це чимсь схоже на те безумовне прийняття, що народжується в матері до власної дитини. Але ж саме його нам так не вистачає, коли ми стаємо дорослими.
Дата: Середа, 10.10.2012, 21:32 | Повідомлення # 8
Найстаріше дерево України
посадили ще древні греки....
За реліквією ретельно доглядають. Щоб їй не шкодили туристи, обмежують час фотосесій.
Найстарше дерево України — олива. Вона росте у Нікітському ботанічному саду в Криму, пише ГазетаУА.
"Важко точно визначити вік дерева, - каже Геннадій Захаренко, заступник директора з наукової роботи Нікітського ботанічного саду. - Поки дерево живе, його вік визначають тільки за зовнішніми даними. Я бачив 2000-річні оливи в Єрусалимі, які були менші за наше дерево. Думаю, посадили його грецькі колоністи, дві тисячі років тому, або навіть раніше. Олива плодоносить до цього часу".
На роль найстаршого дерева України претендує ялівець, якому теж 2000 років. Знайшов дерево півтора роки тому кримській еколог Микола Подоляка. Дерево має в обхваті 5 метрів. Ялівець до цього часу не заповіданий.
"Коли його знайшли, до дерева була прибита трансформаторна будка. Екологи звільнили його від дротів", - каже Володимир Борейко,директор Київського екологічно-культурного центру.
Найстарше фісташкове дерево України теж росте у Нікітському ботанічному саду. Його вік 1500-1700 років. Воно найтовстіше, хоч і не найвище, дерево в Україні. Має обхват стовбура — більше 10 метрів. Дерево має дупло, у якому вільно поміщається три людини. Геннадій Захаренко каже, що за належного догляду, найстаріші дерева Нікітского ботанічного саду можуть прожити як мінімум ще 100 років.
Дуб-Чемпіон - найстарший дуб в Україні. Він росте у селі Стужиця на Закарпатті. Його вік 1200- 1300 років, висота 30 метрів. З деревом пов'язані багато розповідей про розбійників та самогонщиків. Місцеві мешканці кажуть, що останні пошкодили дерево, коли у його дуплі загорівся самогонний апарат.
"Для дубів дуже небезпечні блискавки, - каже Володимир Борейко. - Дуб-Чемпіон має сліди кількох ударів. У нас в Україні жодне дерево не має громовідводу. А коштує він не більше 1000 гривень. Крім того під такі старі дуби необхідно встановлювати підпори та пломбувати дупла.
В цьому ж селі росте "син" Чемпіона — Дідо-дуб. Він має вік 1100- 1200 років, окружність стовбура – 9,1 м. Місцеві мешканці відзначають позитивну енергетику яка йде від цих дубів.
Найстарша липа України — липа Богдана Хмельницького у Золочівському районі на Львівщині. Дереву від 500 до 800 років. Росте біля шосе. За легендою під липою відпочивав видатний гетьман перед Зборівської битвою у 1648 році. Висота дерева 15 метрів, обхват - сім метрів.
"Старі дерева — це національні надбання, пам'ятка культури та історії. - каже Володимир Борейко, - як старовинні будинки чи пам'ятники. В Україні не багато старих дерев — всього більше сотні. І всі вони потребують захисту держави."
Повідомлення відредагував D-MISHA - Середа, 10.10.2012, 21:34
Дата: П`ятниця, 19.10.2012, 08:54 | Повідомлення # 13
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Курйоз: У Перу зловили летючу мишу розміром з людину....
Військові армії Перу зловили гігантську летючу мишу, яка нападала на тварин подібно таємничій Чупакабрі.
Як повідомляють місцеві ЗМІ, тварина вже кілька разів атакувала людей і тримала в страху місцевих жителів. Багато списували випадки нападу на свійських тварин на таємничу чупакабру і були шоковані, коли дізналися істиного винуватця бід.
Втім, по всій видимості військові зловили все ж летючу лисицю, яка відноситься до сімейства криланових. Багато криланів дійсно досягають великих розмірів: довжини тіла до 42 см і розмаху крил до 1,7 м.
На відміну від летючих мишей, багато поширених, крилани мешкають тільки в тропічній та субтропічній зонах Східної півкулі: в Азії, Африці і Океанії. Водяться від Західної Африки до Філіппін, Самоа і Каролінські островів. Залишилося тільки з’ясувати, як цей гігант опинився в лісах Перу.
Як би там не було, напад летючих мишей в Перу на людей – не така рідкість. Два роки тому через спалах сказу в регіоні від укусів цих кровососних в країні загинули 20 людей, включаючи 7 дітей. А всього в 2010 році тільки в двох провінціях Перу було зафіксовано 3500 випадків укусів мишами-вампірами.
Втім, багато користувачів Інтернету досі не вірять у правдоподібність поширюваної в Мережі фотографії, вважаючи, що це звичайний фейк.
Дата: Субота, 20.10.2012, 20:48 | Повідомлення # 14
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Гриб "Зонтик...."
Quote
Съедобный гриб-зонтик и его двойники. Как его приготовить?
Зонтик — замечательный гриб, который часто встречается в наших лесах. К сожалению, этот вкусный гриб не пользуется популярностью, так как многие грибники боятся спутать его с поганками.
Гриб-зонтик краснеющий...... Почему гриб называется «зонтиком»?
Гриб-зонтик действительно напоминает зонт. В лесу можно найти огромные зонтики, которые порой выстраиваются в «ведьмины круги», высотой до 40 см со шляпкой до 30 см в диаметре. Раскрывается этот гриб как настоящий зонт: в первое время пластинки («спицы») тесно прижаты к ножке («ручке зонта»), потом они отходят от нее и принимают горизонтальное положение. Такое сходство бросается в глаза, поэтому мало кто сомневается в точности названия. У многих съедобных грибов есть ядовитые двойники. Зонтики — не исключение. Мало того, не все грибы-зонтики съедобные. Поэтому никогда не стоит забывать главное правило грибника — брать только те грибы, которые хорошо знаешь.
Гриб-зонтик пестрый с нераскрытой шляпкой...... Это не мухомор!
Многие виды гриба-зонтика относятся к вкусным съедобным грибам, но нередко грибники их не собирают и сшибают ногой, считая, что нашли мухомор (порфировый или пантерный). Попробуем перечислить основные отличия между этими совсем разными грибами. Начнем с чешуек. Чешуйки на шляпке мухомора — это остатки покрывала молодых грибов. По мере роста гриба они держатся все слабее. Шляпки старых мухоморов чаще бывают гладкими, с редкими чешуйками. У гриба-зонтика чешуйки на шляпке появляются не сразу. Центральная часть шляпки так и остается без чешуек. Она более темная и гладкая. На ножке взрослого гриба-зонтика имеется трехслойное кольцо, которое можно сдвигать по ножке вверх — вниз. Никакого покрывала или его остатков у основания ножки нет.
Зонтик тонкий можно спутать с некоторыми несъедобными грибами, например, с зонтиком акутесквамоза фиолетовым, который пахнет неприятно и имеет горький вкус. Есть и другие грибы-зонтики, употребление которых приводит к отравлению или расстройству желудка. Например, несъедобный зонтик гребенчатый со шляпкой диаметром 2 — 5 см. Не стоит собирать и зонтик мастеоидеа (шляпка 8 — 12 см). У него шляпка покрыта зернистыми чешуйками, пластинки белого цвета. Есть и смертельно-ядовитый зонтик мясисто-красноватый, шляпка которого всего 2 — 6 см в диаметре.
Съедобные зонтики пестрый, тонкий и краснеющий настолько сильно отличаются внешне от любых «двойников», что определить их совсем несложно. Однако, если возникло сомнение, то лучше пройти мимо, оставив эти зонтики более опытным грибникам.
Гриб-зонтик пестрый с полураскрытой шляпкой..... Гриб-зонтик пестрый, тонкий и краснеющий...
В наших лесах чаще встречаются зонтик пестрый, тонкий и краснеющий. Стоит отметить, что в популярной литературе существует путаница в определении видов гриба-зонтика. Особенно страдает от этого зонтик краснеющий, который в одних справочниках сопровождается клеймом «ядовитый», а в других рекомендуется как очень вкусный гриб. Скорее всего, подразумевается зонтик мясисто-красноватый. Кроме того, один и тот же гриб-зонтик нередко бывает представлен под разными видовыми наименованиями («пестрый» — «великий» — «большой» и т.п.). Зонтик пестрый чаще встречается в березовых и смешанных лесах, места выбирает те, где посветлее: полянки, опушки и даже пастбища. Его миниатюрной копией является зонтик тонкий со шляпкой до 10 см в диаметре и ножкой высотой до 15 см. Другое дело, гриб-зонтик краснеющий (лохматый). Он предпочитает хвойные леса. Краснеющий зонтик немного мельче пестрого. Края его чешуйчатой шляпки слегка волнистые. Этот вид легко отличить по мякоти, которая быстро краснеет (или слегка рыжеет) на всех срезах. Взрослые грибы могут иметь розоватый оттенок пластинок.
Молодые зонтики - самые вкусные..... Как готовить гриб-зонтик?
Гриб-зонтик, точнее, его шляпка, очень вкусный. Ножку этого гриба выбрасывают, так как она состоит из длинных жестких волокон. Попробуйте поджарить шляпку на растительном масле. Уверена, что она вам так понравится, что зонтик станет одним из самых любимых грибов. Я с удовольствием ем шляпку, хорошо обжаренную с двух сторон (как блин). Сначала со стороны пластинок. Ее предварительно можно обвалять в муке, панировочных сухарях или во взбитом яйце. Этот гриб (свежий и сухой) хорош и для супа. Молоденькие зонтики солят и маринуют. Зонтик готовится быстро, почти как шампиньоны. Некоторые люди съедают этот гриб в сыром виде, используя его в салатах или делая с ним бутерброды. Чешуйки на шляпке можно не удалять. Гурманы готовят гриб-зонтик не только в сковородке, но и на решетке духовки (с поддоном) или барбекю. Обязательно с зеленью, перцем и чесноком. Получается очень вкусно.
Дата: Неділя, 21.10.2012, 14:50 | Повідомлення # 15
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Оленя, котрий закохався корову відправили в гори .....
У Канаді, в провінції Британська Колумбія, олень вапіті проявив симпатію до корови і почав робити спроби завоювати її.
У підсумку з метою безпеки оленя було вирішено відвезти подалі від ферми, на якій живе його кохана, повідомляє Canadian Press.
За словами власника ферми Грега Месснера, вперше олень, якому місцеві жителі дали кличку Олень, почав відвідувати коров'ячі пасовища кілька років тому. Тоді, зазначив фермер, тварина просто спостерігала за коровами, але в цьому році вирішила діяти і почав "залицятись" до однієї з корів Месснера.
Фермер зізнався, що спостерігати за спробами оленя завоювати корову (вона при цьому почала відгукуватися на залицяння) було "все одно, що дивитися фільм для дорослих".
Поведінка самця стала привертати увагу водіїв, що проїжджли повз ферму. Так поруч із фермою навіть почали утворюватися пробки - бажаючі сфотографувати оленя з коровою шикувалися в чергу, багато виходили з машин, щоб сфотографувати незвичайну пару. Крім того, Олень, що став знаменитістю, перетворився і в мішень для мисливців, яких зацікавили великі роги тварини.
У підсумку Месснер зв'язався з представником відомства з охорони навколишнього середовища і дикої природи і попросив надати йому допомогу. Оленя відловили, позбавили його рогів, щоб він перестав звертати на себе увагу мисливців, а потім відвезли його в гори в 20 кілометрах від пасовища.
Месснер, однак, припустив, що в новому, 2013 році, Олень повернеться.
