Дата: П`ятниця, 03.10.2014, 21:37 | Повідомлення # 31
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
До якого миру маємо прагнути? Любомир Гузар _
Пишу про дуже складну, правдоподібно невдячну, але вкрай потрібну справу – про мир.
Вирішив це зробити не тому, що до цього спонукає мене власне ім’я, що ним нарекли мене під час Хрещення побожні батьки.
Беруся до цієї теми, бо останнім часом звідусіль чутно багато розмов про мир. Тому треба краще зрозуміти, що таке мир, звідки він походить, як настає і як його можна втратити.
Розглядатиму таке важливе питання не лише на підставі власних роздумів, а звернуся, радше, до навчання святої Церкви.
Воно викладене (якщо хтось бажає краще це вивчити) у виданні "Компендіум соціальної доктрини Церкви", що його випустила українською мовою церковна комісія "Справедливість і мир" (видавництво "Кайрос").
Коли після свого воскресіння наш Господь Ісус Христос явився своїм апостолам, то привітав їх словами "Мир вам!"
Коли Він, ще перед своїми стражданнями, багато чого їм пояснював і пророкував, то сказав: "Мир залишаю вам, Мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його" (Ів. 14, 27).
Коли посилав своїх апостолів проповідувати Добру Новину, то наказував їм вітати людей, входячи до хати, так: "Мир дому цьому" (Лк. 10, 5).
Із цих прикладів зрозуміло, що мир - це не якесь земне, світське поняття. Це прекрасний Божий дар, завдяки якому ми можемо спілкуватися з Богом і з ближніми. Люди не здатні створити миру, вони можуть тільки його прийняти і зберегти, якщо дотримуватимуться Божих Заповідей.
Оскільки мир походить від Бога, то його не може бути без повноцінної справедливості та щирої любові до ближнього.
Бог сотворив людину і прикрасив її багатьма дарами: дав їй життя, покликання і таланти, можливість свобідно чинити добро, ділитися добром з іншими людьми, працювати для спільного блага.
Де люди розуміють це і свідомо використовують свої можливості, там немає перешкод для миру. Але це ще не все, що забезпечує мир. Ідеться не тільки про відсутність того, що могло б перешкоджати щирому спілкуванню.
Мир - це щось більше, плід любові, щире бажання добра ближньому, прагнення служити та розвивати добрі відносини далеко поза межами необхідних обов’язків.
Мир – це широка тема, тому умовно поділю свою презентацію на дві частини. Оскільки мир у деяких частинах України перебуває сьогодні під великою загрозою, поговорю спершу про війну. А опісля, наступного разу, роздумуватиму над миром як могутнім засобом для нас спільно будувати краще майбутнє.
Вищезгаданий збірник соціальної науки Церкви, основними думками якого хочу поділитися з шановними читачами, присвячує багато уваги війні.
Цей церковний документ кількома словами підсумовує відношення миру та війни. Ось ці слова: війна – це поразка миру. Ці слова кажуть дуже багато.
Там, де є намір встановлювати мир за допомогою війни, не може бути навіть гадки про мир. Якщо хочемо, щоб був справжній мир між народами, то треба робити все можливе, щоб держави (великі чи малі) зрозуміли, що війна руйнує можливість співжиття та співдіяння на користь усіх.
Щире мирне співіснування – це єдиний правильний шлях до розвитку.
Кожна держава чи навіть багато об’єднаних держав повинні думати категоріями розвитку, водночас вишукуючи і утверджуючи всі можливі засоби, котрими державна спільнота може бути захищена від того величезного лиха, яким є війна.
Крім того, усі держави, влада та громадяни, мусять пам’ятати, що агресивна війна тільки матеріально і морально руйнує, а ніколи нічого позитивно не вирішує.
Це досвід століть, зокрема щойно минулого ХХ століття.
Друга світова війна, нищівна дія якої поширилася на всі континенти та втягнула у збройне протистояння багато держав і внаслідок якої загинули мільйони військових і мирних жителів, змусила людство замислитися над тим, як захистити світ від повторення подібних трагедій.
Народи і держави створили Організацію Об’єднаних Націй, яка на підставі жахливого досвіду відкинула поняття "справедливої" війни, а обмежила у своїй Хартії виправдання збройних дій до захисту від агресії. Але навіть у разі агресії треба взяти до уваги певні обставини.
Кожний народ, як кожна людина, має право боронитися від нападу. Якщо напад є збройний, то й захист може бути збройний. Однак і тут треба знати міру: хто захищається, не може перетворюватися на агресора.
Зрозуміло, що коли між державами виникає конфлікт, то його належить розв’язувати, а не загострювати. Керівники держав мусять дбати про те, щоб їхня країна була належно захищена, а міжнародна спільнота повинна підтримати потребу захисної акції.
Культурні народи ще в давнину діяли на підставі поняття, яке висловлювали у формі приказки: "Хочеш миру, готуйся до війни". Збройні сили можна розбудовувати для нападу чи для захисту.
Якщо держава думає про напад, про агресію, то вона становить небезпеку для всіх інших. Навпаки, розбудова збройних сил для захисту життя і прав своїх громадян сприяє зміцненню бажання миру, загальному добру.
Отже, провідною думкою у формуванні збройних сил має бути мир, - мир, побудований на солідних моральних засадах. У такому дусі спільнота віруючих людей у своїх літургійних молитвах звичайно молиться "за народ, за правління та за військо", яке має обороняти народ.
У здоровому бажанні миру ніхто не повинен відмовлятися від участі в оборонній діяльності, чи то збройній, чи то альтернативній, як також не може нехтувати моральними засадами, виправдовуючи своє злодіяння виконанням наказів.
Досвід показує, що в країнах, які зазнавали агресії, гинуло багато людей, котрі не мали як і чим захищатися (наприклад, від бомбардування). Але крім жертв використання зброї, мільйони людей згинули від усякого роду національних, етнічних, релігійних і навіть мовних переслідувань.
Інколи такі переслідування ставали масовими, перетворюючись на справжній геноцид. Так, поголовне винищування євреїв чи виморювання голодом українців можна розглядати як беззбройне, але не менш жахливе винищування невинних людей.
В історії людства знаємо ще інші форми позбавлення безборонного населення його основних прав, а саме насаджування політичних структур, що роблять людей невільниками, насильні переселення та створювання обставин, в яких безборонні жителі мусіли ставати скитальцями або біженцями, покидаючи рідну землю.
Усі ці форми насильства не менше (інколи більше) від збройних дій ставали перешкодою для мирного співіснування.
Народи можуть і повинні боротися проти такого насилля, яке не має жодного оправдання. У боротьбі проти несправедливості люди повинні допомагати одне одному. Народи, які населяють землю, мають гуртуватися, творити міжнародні структури, рішуче засуджувати напасників і ставати в обороні покривджених, яким важко самим себе захистити.
Ці роздуми закінчу словами молитви, які чуємо наприкінці Святої Літургії: "Мир світові даруй, церквам Твоїм, Богом береженому народові нашому, правлінню і всім людям Твоїм".
Дата: Четвер, 28.04.2016, 08:19 | Повідомлення # 32
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Здавна останній четвер перед Великоднем вважається «чистим». Цей день визнано днем очищення природи і людини.
Чистий Четвер для будь-якого християнина — це символ повного духовного і фізичного очищення. Правила наказують в цей день обов’язково відвідати храм, щоб причаститися і сповідатися у своїх гріхах. На світанку Чистого Четверга потрібно скупатися у проточній воді (озері або річці) або сходити в лазню. Вважається, що вода в цей день володієте потужними магічними властивостями, допомагає зміцнити дух і очистити душу, а гаряча пара сприяє оздоровленню тіла.
Ще вдосвіта, до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалював — "щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті".
Дата: Субота, 30.04.2016, 21:21 | Повідомлення # 33
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Люди, які регулярно ходять до церкви, вирізняються міцним здоров'ям
Відвідування церкви сприятливо впливає на здоров'я людини -- таке довели норвезькі вчені. У результаті широкомасштабних досліджень вдалося встановити, що люди, котрі регулярно відвідують храм, вирізняються міцним здоров'ям, пише газета "Експрес".
Загалом під час перебування в церкві нормалізується артеріальний тиск, поліпшуються показники загальних аналізів крові, посилюється робота імунної системи. Щоб це з'ясувати, науковці залучили до експерименту 120 тисяч людей! Дослідники дійшли висновку, що запорукою таких позитивних змін у роботі організму є психологічні фактори загалом і віра зокрема.
-- Якщо ви просто зайдете до храму, як, скажімо, до будь-якого іншого приміщення, такого потужного ефекту навряд чи варто чекати. Хоча позитивної дії в церкві організм все одно зазнає, -- пояснює Петро Бідзіля, кандидат медичних наук, асистент кафедри внутрiшнiх хвороб Запорiзького державного медичного унiверситету. -- Секрет полягає в унікальній атмосфері спокою, котра панує в церкві, завдяки чому людина розслабляється, відтак різко знижується рівень гормонів стресу (адреналін), натомість підвищується продукування гормонів задоволення (ендорфіни).
Але ж ми йдемо до церкви з певною метою, одні -- з подякою Богу, інші -- з проханням. І жоден не приходить до храму з негативними емоціями чи агресією, такі відчуття ми залишаємо за дверима храму. Завдяки цьому під одним дахом збираються люди з певним енергетичним налаштуванням, з вірою у краще. А коли ціла громада з'єднується в молитві, в основі якої лежать щирі думки про прощення, надія на краще й віра у спасіння, відбувається такий собі обмін позитивною енергією. Ось тоді й формуються передумови для поліпшення психологічного стану кожного з присутніх. На цьому грунтується потужний цілющий ефект.
Науковець також зауважив, що навіть під час епідемій люди все одно йдуть до церкви, не боячись зараження.
-- І ніхто не надягає захисної маски, хоча під час служби парафіяни перебувають на близькій відстані одні від одних. По-перше, діє сила налаштування -- людина впевнена в тому, що в церкві вона перебуває під захистом. По-друге, науковці довели, що ладан має потужну антимікробну, антисептичну дію. Навіть якщо цей запах вам не подобається, цілющий ефект від того не зменшується. А по-третє, на організм людини діють вібрації дзвону. Річ у тім, що певні хвилі інфразвуку позитивно впливають на нервову систему людини й клітини крові. Притім регулюється гормональний фон, знижується рівень адреналiну, дiя негативних чинникiв поступово знешкоджується, натомість посилюються захисні сили організму. Цей принцип навіть застосовується в медицині, адже лежить в основі фізіотерапевтичного лікування із застосуванням ультразвуку й інфрачастот, -- каже медик.
Дата: Неділя, 01.05.2016, 09:22 | Повідомлення # 34
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
У Великдень, у Святий! В день спасіння Всіх людей Побажать я хочу миру, доброти у серці щирім і любові позакрай, Щоб прийшла у кожен гай. На столах не бракло їжі, голова була щоб "свіжа". З теплим святом вас вітаю й щиро радості бажаю! Хай Христос охороняє, Силу й мужність посилає! Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Середа, 06.07.2016, 17:46 | Повідомлення # 35
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Свято Івана Купала
Свято Ивана купала найбільш містичне та найзагадковіше свято в історії українського народу. Його походження окутане багатьма таємничими легендами, а чисельні обряди та традиції пронизані загадковістю та незвіданістю.
Дата: Вівторок, 12.07.2016, 00:01 | Повідомлення # 37
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Постійно підтримувані благодаттю Святого Духа, Святі первоверховні апостоли Петро і Павло навертали до Христа тисячі людей, змушували мовчати уста мудреців тодішнього світу, хвилювали й підкоряли своєю проповіддю людські серця. Вшановуючи їхні труди і подвиги в поширенні Христового вчення, ми — послідовники їх у вірі молитовно і літургійно святкуємо їх пам’ять щороку 12 липня. Наполеглива праця породжена безумовною вірою і впевненістю в вченні, що вони проповідували — ось основна риса діяльності цих двох святих мужів.
Перед нами люди, які своїм життям вчать нас: якщо згрішив — то покайся, якщо потерпів падіння — то вставай, виявив слабкодухість — зміцнюйся надією на Бога, віруй в Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі Христі і приведе нас до наслідування життя вічного. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Вівторок, 12.07.2016, 11:21
Дата: Субота, 27.08.2016, 20:17 | Повідомлення # 38
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Праздник Успения Пресвятой Богородицы, принадлежащий к числу двунадесятых, отмечается 15 августа по старому стилю (28 августа по новому стилю). В этот день Святая Церковь воспоминает праведную кончину Божией Матери — событие, окрашенное одновременно печалью об окончании жизненного пути Предстательницы за род человеческий и радостью о соединении Пречистой Матери Господней с Сыном Своим. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Середа, 21.09.2016, 13:39 | Повідомлення # 39
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці
Різдво Пресвятої Богородиці є велике дванадесяте свято, яке святкується 21 вересня за новим стилем. Господь, перш ніж народитися на землі як людина для спасіння світу, приготував свою Пречисту Матір.
Як часто в житті ми відчуваємо прагнення чистоти, оновлення та радості. І як часто наша негідність, наші гріхи закривають світло радості та слави Божої. У день Різдва Владичиці нашої Богородиці звернімось до Неї і проситимемо Її – Пречисту і Пренепорочну, щоб Вона допомагала нам перемагати гріх і всяку нечистоту, щоб ми могли чистим серцем славити Бога і радіти у Ньому. Хто звертається до Неї з вірою і надією, не залишиться безутішним і не почутим, Їй дана благодать молитися за нас і допомагати нам. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Неділя, 26.02.2017, 12:04 | Повідомлення # 40
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Великий піст: Благословити повинен не священик, а лікар
Дотримуватись посту повинні лише здорові люди, але не тільки тілом, а й духом.
Початок Великого посту.
З 27 лютого за православною традицією почнеться Великий піст. Як підготуватися до нього, кому варто це робити, і на що звернути увагу — журналісти сайту "24" запитали у фахівців, інформують Патріоти України з посиланням на radio24.
Як підготувати тіло
Лікар-дієтолог і блогер Борис Скачко у коментарі сайту "24" наголосив — повністю дотримуватися посту варто лише абсолютно здоровим людям. Разом з тим піст не рекомендований і навіть шкідливий: дітям, людям похилого віку, вагітним та годуючим матерям, тим, хто займається інтенсивною фізичною чи інтелектуальною працею.
Інтелектуальний — ще більш інтенсивний труд, ніж фізичний. Сезонні депресії показують, що живлення мозку порушене. Депресія — це якраз зниження активності мозку на той рівень, на який знижене його живлення. Людина працює на 15-20% не тому, що погана, а через те, що не "нагодувала" свій мозок, — пояснив дієтолог.
Щоби дізнатися – чи здоровий ваш організм, необхідно, як мінімум, звернутися до сімейного лікаря. Але найкраще — повністю обстежити травну систему. Не священник має сказати, що можна поститись, бо є таке бажання, а лікар — що ваш організм зможе витримати таке обмеження у харчуванні, — наголосив Скачко.
За словами лікаря-дієтолога, особливо небезпечним піст може бути для тих, хто не знає про власний цукровий діабет — а таких серед українців за статистикою МОЗ — 15%. І піст, а це вуглеводна їжа, це спосіб для них поплатитися судинами. Бо підвищується рівень цукру в крові і з'являються проблеми.
Скачко також відзначив, що експертами ВОЗ сьогодні на планеті визнається дефіцит білка в раціоні сучасної людини. А в піст у вуглеводній їжі білка ще менше і він гірше засвоюється.
"Проблема тільки поглиблюється. А білок – це імунна система. А якщо подивитись , як у нас люди зараз хворіють, майже всі ходять з імунодефіцитом: живуть від нежиті до кашлю і навпаки", — уточнив лікар.
Найкраще — переконаний Скачко — налагодити травну систему. І допомагати їй працювати. А не випробовувати її різними дієтами. Бо обмежувальні дієти і піст – це приблизно те ж саме.
Як підготувати дух
Церква починає готувати прихожан до Великого посту ще за місяць, — пояснив у коментарі сайту "24" священник Роман Мельниченко. За три тижні до Масляної — психологічна підготовка, коли відбуваються читання Євангелія, які і готують людину. А за тиждень до Посту — починається фізіологічна підготовка. Адже одразу перейти на велике обмеження складно. І Церква, знаючи про слабкості людини, підготовлює її заздалегідь.
"Але смисл посту не в обмеженні їжі, це не головна мета. Цього тижня буде читатися послання Апостола Павла, яке чітко каже, що їжа не наближає і не віддаляє нас від Бога. А у нас сьогодні піст перетворили в голодування", — пояснив отець Роман.
Він наголосив: мета Посту — наблизитись до Бога. Відкинути все дріб'язкове, суєту життя, його зайвий гамір.
"Піст дає нам можливість піднятися над суєтою. Обмеження в їжі — тільки один з моментів. Ще це також — молитва, частіше причастя, читання духовної літератури. І за ці 40 днів — людина має відчути духовний вимір і відчути Бога. Це найголовніше", — підсумував священник.
Блаженнійший Митрополит Володимир казав: "Не їжте один одного навіть після посту". Адже щоб жити у гармонії з собою, світом і Богом, треба дотримуватися посту 365 днів на рік на рівні думок, вчинків, розмов. І Великий піст — гарна спроба до цього наблизитись. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: П`ятниця, 14.04.2017, 08:30 | Повідомлення # 41
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Вважалося, що великодній церковний дзвін має властивості лікувати і здійснювати мрії
Комплекс Великодніх свят починався на Благовіщеня і закінчувався на Рахманський Великдень, відомий ще як поминальний та навський тиждень
Ми можемо більше не постувати перед Великоднем, не ходити в церкву на всю ніч, а паски купувати в магазині, але традиції свої предків треба знати, бо лихо тому народові, який не знає, чим він колись жив
Як стародавні українці готувалися до Великодня, що має бути на столі і у великодньому кошику, коли готувати паски і у що вірили наші пращури Depo.ua попросив розповісти кандидата філологічних наук, доцента кафедри фольклористики Національного університету ім. Шевченка Олесю Наумовську, повідомляють Патріоти України.
ВЕЛИКДЕНЬ. ДОХРИСТИЯНСЬКА ВЕРСІЯ
Великдень з одного боку – одне з основних християнських свят. З іншого – це свято має потужне язичницьке дохристиянське коріння, що прослідковується абсолютно в усіх обрядах і атрибутиці, тому і розмову треба починати з Великодньої дати. Її обчислюють наступним чином: від весняного сонцестояння простежується час, коли відбувається перший повний Місяць і в наступну неділю після нього маємо Великдень.
В старовину Сонцю надавалося колосальне значення, а весняне сонцестояння вважалося календарним початком року. Календар утворився ще тоді, коли наші пращури навчилися відзначати по Сонцю і Місяцю кращий час для полювання та риболовлі. Потім, перейшовши до відтворюваної форми господарства, вони звернули увагу, що фази Сонця й Місяця впливають ще й на врожай.
Календар подібний до колеса і поділений на фази сонцестояння – наші предки вірили, що коли воно відбувається, межа ніж світами (небесний, наш земний, і підземний) стає настільки тонкою, що дуже легко відбувається між цими світами перехід. Тому у Великодніх святах простежується й культ загиблих пращурів.
Комплекс Великодніх свят починався на Благовіщеня і закінчувався на Рахманський Великдень, відомий ще як поминальний та навський тиждень.
БЛАГОВІЩЕННЯ. ЗЕМЛЯ ГОТОВА РОДИТИ
За уявленнями наших пращурів (а ми в цій розповіді будемо спиратися тільки на народне, не релігійне) земля і небо є немов шлюбною парою, які свого часу були розведені, але рано чи пізно сходяться. Небо запліднює землю вологою і далі вона має відпочивати. І як чоловікові не можна турбувати жінку, так до Благовіщеня заборонялося щось із землею робити, впливати на неї чимось гострим: орати, копати.
На Благовіщеня весна остаточно поборює зиму, земля вже вважається такою, що готова родити і з цього часу (але не на саме свято) дозволялися її обробляти, контактувати з нею. І старі і молоді обов'язково мали вийти босоніж і потоптати ряст – вважалося, що як топтатимеш ряст, то увесь рік будеш мати силу. Навіть дуже стареньких виносили і ставили на травичку, щоб вони "ще рік ряс потоптали", тобто прожили ще рік.
Дівчата починають водити біля церкви кривого танцю, ідуть шукати пролісок – дівчина, яка його знайде, буде красивою і щасливою. Водою із вкинутим туди проліском дівчата вмивалися, також вважалося, що це дасть красу.
До Благовіщеня господарі виносили вулики, виганяли з хліва худобу – всі та все мало стати під сонце.
Якщо казати про суміш церковного і народного, освячену проскурку з церкви бджолярі розмішували з медом, землероби із землею і розкидали по чотири боки городу. Тобто усі дії цього періоду мали функцію замовляння на майбутнє, прогнозування майбутнього добра.
ВЕРБНА НЕДІЛЯ. ПАЛИЧКА-ВИРУЧАЛОЧКА СТАРОДАВНІХ УКРАЇНЦІВ
Кожного року в соцмережах підіймається тема, чому Неділя саме вербна, якщо згідно з біблейськими історіями Ісуса, який в'їхав в Єрусалим на ослику зустрічали пальмовими гілками. Мабуть, вербна через те, що пальма в наших широтах не росте.
В цей час актуалізувалася плодюча сила природи, верба має неперевершену здатність до "воскресіння", родючості – застроміть її будь-де, і верба оживе, розквітне. Тому саме вона, пояснює Олеся Наумовська. Наші пращури наділяли вербу неперевершеною здатністю надавати життєву силу. Треба було з'їсти вербового "котика" ще по дорозі з церкви додому – тоді матимеш силу з верби на увесь рік, і всіх кого зустрінеш, особливо рідних, треба було гілочкою верби "посікти".
Вдома господар торкався вербовою гілкою всієї худоби, її застромляли на городі, щоб мати добрий врожай, обсаджували сад і водойми. Вперше на вигін худобу виганяли вербовими гілками, перед тим як випікати паски, вербовою гілочкою розпалювали піч.
Свячену вербу наділяли здатністю розганяти грозові хмари, гасити пожежі, захищати людину під час далекої подорожі. В домовину покійникові також клали шматочок верби, особливо бабі-повитусі, яка вважалася тою, хто переводить людину до світу живих - їй клали вербову гілочку, щоб вона могла відганяти потерчат, бо вона ж перебуває на межі світів.
СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ. ПАСКА ЯК ДИТИНА, БОЖЕСТВО І ФАЛЛІЧНИЙ СИМВОЛ
В цей тиждень аскеза мала бути особливою, це відмова не тільки від скоромного та статевих стосунків, а й від будь-яких примх, задоволень та пустощів. Повний контроль і влада над собою.
Починаються приготування до Великодня. В Чистий четвер господині викидали з хати увесь мотлох, наводили лад, робили писанки і крашанки (крашанка - однокольорове варене яйце, писанка – пуста яєчна шкарлупка, вкрита малюнками). Яйце вважалося символом всесвіту – як наші пращури в давнину знали, що всесвіт дійсно має форму яйця?!
Також в четвер випікали паски. Первинно, так само як і інші народи, ми перейшли від людських жертвоприношень до тваринних, потім - до ритуальної їжі і паска - це жертовний ритуальний хліб, рефлексія первинних обрядів жертвопринесення. Нагадаємо, що в давнину самому великодньому хлібу надавалося значення божества. Божеству приносили жертву, зазвичай дівчину. І в давнину жінки, коли ставили паски до печі, підіймали поділ спідниці, таким чином немов віддаючись, ніби здійснюючи символічний акт з хлібом-божеством.
Якщо ви звертали увагу, паска в нас і має фалічний вигляд – відповідну форму, ще із вершечком, ще і вкрите білою глазур'ю.
Хлібу надається велике значення і тому, що він випікається в печі, яка для наших пращурів була символом жіночого лона. Вони вірили, що немовля, тобто зародок життя, випікається в утробі матері як хліб в печі. Тісто – це борошно, замішане на воді. Вода – це символ жіночого начала, а вогонь – чоловічого. Тобто під час випікання хлібу відбувалося поєднання чоловічого та жіночого начал.
Ну і всі знають, що під час випікання пасок господиня обов'язково мала бути у відповідному настрої, думати про хороше, не стукати-не грюкати, в хаті мало бути чисто, тихо і спокійно.
В Страсну п'ятницю заборонялися будь які роботи. До виносу плащаниці навіть їсти не можна було.
В суботу господиня готувала решту страв до великоднього столу: смаженину, холодець, вареники, обов'язково щось сирно-молочне, ковбаси, інші наїдки, і збирала великодній кошик, із яким родина йшла до церкви. Кошик вкривався спеціальним рушником, який використовували тільки на Великдень і коли починалися пологи в жінки, щоб полегшити їй муки. До кошика клали паску чи кілька пасок, крашанки і писанку, сир, масло, м'ясо, хрін (він символізував міць) і сіль як символ достатку в домі. Вина не клали.
ВЕЛИКДЕНЬ. ЯК ПРАВИЛЬНО РОЗГОВІТИСЯ І ШВИДШЕ ВИЙТИ ЗАМІЖ
У Великодню ніч з суботи на неділю християни йшли на церковну службу всенощну. Вбиралися в найкращі, за можливістю нові строї, якомога ошатніші. В міфологічних уявленнях є оце постулювання першого, віра, що як зустрінеш перший день, так і проживеш впродовж року. Вважалося, що на великодню ніч неможна спати, інакше увесь рік ходитимеш сонний і кволий. Поки тривала служба, біля церкви палили багаття – воно також є символом життєвої енергії, тому дбали про те, щоб воно не згасло.
Повертаються з освяченим додому. Були й ті, хто одразу після розговіння знов біг назад до церкви, щоб бути поряд, коли почнуть бити у дзвони. Вважалося, що великодній церковний дзвін має властивості лікувати і здійснювати мрії. А ще краще було самим у дзвони бити, якщо такі, наприклад, на дворі біля церкви є – особливо якщо дівчина незаміжня, а хоче заміж, їй треба дзвонити у церковні дзвони на Великдень. Це діє, присягаюся!
Так от, повертається родина з великодньої служби, господар із кошиком стає на порозі і тричі промовляє: "Христос воскрес!". Він немов би то приносить у свій дім цю звістку і всі мають відповісти "Воістину воскрес", потім він обходить все своє господарство із молитвою, а після того родина сідає за стіл.
Розговіння починають з освяченої паски або крашанки. Першу крашанку розрізають на стільки шматочків, скільки членів родини є за столом (з'їдати цей шматок треба мовчки), залишали шматочок і для померлих, а якщо впродовж року померло кілька родичів, то стільки шматочків, скільки померло. Починаючи їсти паску, зрізали з неї "шапочку" - оцей вершечок віддавали корові, щоб було багато молока.
На Великдень у гості приходили свати - молодят всаджували на покуті, молодий називав дружину на "ви" і мав власноруч годувати. Старі виходять дивитися як сонце грає – вірили, що воно робиться синім, зеленим, червоним.
Випивали за столом дуже мало - в українців не було такої традиції пиячити, а дві години після великоднього застілля ще й не пили води, бо вірили, що в такому разі коли будеш жати, спрага не мучитиме.
Після сніданку молодь йшла гуляти на двір.
Залишки ритуального снідання заборонялося викидати, їх або закопували в такому місті, де ніхто не ходить, кидали у воду, щоб пішло за водою. Ці залишки також наділяли особливою силою: кістки з поросяти закопували, щоб град нічого не побив, кістками з риби, перемеленими на порошок, лікували шлункові кольки, свяченою сіллю лікували худобу а хроном – зуби в людей.
ПОНЕДІЛОК. МОКРІ ТА ЩАСЛИВІ
Понеділок після Великодня називалиполив'яним, молодь обливала одне одного водою, качалася на гойдалках. Це також частина старовинного ритуалу - коли межа між світами зменшується і відбувається легкий перехід, після ритуальних дій треба відсторонитися від іншого світу, пройти певні етапи очищення. Вода (обливання) і вітер (гойдалки) довершували очищення.
РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ. ЗАГАДКОВІ РАХМАНИ
Закінчується великодній цикл Рахманським Великоднем, його ще називають поминальним тижнем, провідною, навською неділею. В цей час остаточно розмежовуються світи, необхідно провідати своїх померлих і передати їм звістку, що прийшов Великдень на землю. Для цього приносили три крашанки, їх треба було покатати по могилі, потім шкаралупу закопати, а саме яйце віддати птахам – наші пращури вірили, що саме птахи переносять душі померлих у вирій, на оту рахманську землю. Так само і паску могли покришити в землю або залишити птахам.
Ще яйцеву шкаралупу пускали за водою – вважалося, що вода є каналом між світами і може провести дари до іншого світу, до рахманів (рахмани — за українським народним повір'ям, мешканці міфічного краю, праведні християни; рахманами називали й індійців і я схиляюся до того, що таким чином згадувалися наші прапрапращури). Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Субота, 03.06.2017, 20:52 | Повідомлення # 42
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Чому на Зелені свята не можна йти до лісу
У неділю українці відзначатимуть Зіслання Святого Духа. У народі — Зелені свята, Трійця чи
П'ятидесятниця. У ці дні слід бути уважними й обережними, адже зі святом пов'язано багато прикмет і
забобонів.
До лісу й на озеро — зась
Наші предки вірили, що, пішовши до лісу на Трійцю, можна заблукати. Небезпечною вважали й будь-яку
водойму. Вважали, що на Зелені свята обов'язково зустрінеш мавок або русалок (у це свято їм дозволялось
виходити з води — Авт.), які можуть завести людину в нікуди або залоскотати до смерті. "Купатися в
озері чи річці категорично заборонено, — розповідає Експрес-онлайн Леся Горошко, науковий співробітник
відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України. — За народним повір'ям, Зелені свята
— час, коли померлі всіляко намагаються потрапити у світ живих. Вода — один з каналів, через який вони
могли це зробити. Однак нечисті душі, наприклад самогубці, могли нашкодити людині і затягнути її на дно
озера. Люди вірили, що у цей час русалки та водяники роблять найбільше шкоди".
Двері і вікна не зачиняти
На Зелені свята померлі родичі приходять до живих. Їх обов’язково треба зустріти гостинно. "На Поліссі
перед святом люди відчиняють вікна та двері, аби померлі родичі могли увійти. А ще на П'ятидесятницю не
вимикають світла, щоб душі бачили, куди їм іти. На Сумщині посипали підлогу попелом або борошном, щоб
довідатися, чи приходили померлі у гості, — каже знавець традицій. — У поминальні дні заборонено
користуватися ножем чи виделкою, аби не поранити душу померлого, яка перебуває у будинку. А перед тим,
як сідати на стілець, потрібно подути, аби не сісти на душу родича".
Ні шити, ні прати
Протягом двох тижнів після свята не можна важко працювати — ні прати, ні шити, ні город обробляти. Уся робота буде марною. Предки вірили, якщо щось посадити чи посіяти у цей час, то урожаю не буде —
рослини просто засохнуть. "Натомість люди вдавались до охоронної магії, — додає Леся Горошко. — Аби був
добрий урожай, розкладали на полях гілки дерев та всілякі рослини. Крім того, на Трійцю священики
окроплювали городи, аби не було посухи та буревію. Робили й обереги для худоби. На Бойківщині перед
тим, як вигнати корову на пасовище, надягали їй на роги вінок, сплетений з квітів. Це берегло тварин від
злих очей. А ще на Трійцю освячують квіти у церкві. Потім ці рослини застосовують для лікування проти
головного болю, набряків та інших хвороб".
П'ятниця — суворий піст
Напередодні Трійці, у п'ятницю, зазвичай дотримувалися посту. Готували картоплю, вареники, тушковану
капусту, кисіль, борщ із грибами, квасолю, млинці. Під час приготування горщики не накривали кришками,
аби виходила пара. Адже, за народним повір'ям, саме парою харчуються душі померлих. У суботу та інші дні
можна їсти будь-які страви. Проте на стіл обов'язково треба ставити зайві прибори для померлих родичів.
У народі п'ятницю перед Трійцею вважали дідовим днем, а суботу — бабиним. Це означає, що у п'ятницю
треба вшановувати померлих чоловіків, а наступного дня — жінок. У більшості регіонів поминають рідних
удома. А от у Карпатах йдуть на цвинтар. Нагадаємо, цьогоріч Зелені свята припадають на 4 — 5 червня.
У понеділок українці відпочиватимуть, адже матимуть вихідний. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Субота, 03.06.2017, 20:53
Дата: Неділя, 20.05.2018, 22:57 | Повідомлення # 43
знаток
Країна:
повідомлень: 48
Статус:
Фотограф про поминальні традиції в Україні
На восьмий день після Пасхи відзначають Антипасху, що означає оновлення, продовження самої Пасхи: як в Україні відзначають Гробки, повір'я та прикмети на Червону гірку.
Оскільки на Великдень або у Світлу Cедмицю відвідування місць поховань церква не схвалює, то це можна зробити на дев'ятий день після Світлого Христового Воскресіння.
Назв у цього дня кілька: батьківський день, гробки, проводи, проводова неділя, поминальний день, поминальна неділя, Антипасха, Червона гірка. Яку б назву він не носив, - це особливий день у православному календарі: з одного боку, поминають покійних, з іншого - радіють, бо померлі фізично в цьому світі зараз знаходяться в Божому царстві.
Історія свята
Дехто називає цей день Радоницею. Це не зовсім правильно, адже особливі дні поминання покійних припадають на 3, 9 і 40 день після Пасхи, а значить, Радониця буде у вівторок, 17 квітня. Лінгвісти вважають, що слово "радониця" є похідним від двох - "рід" та "радість", і означає радість від того, що рід знаходить вічне життя. У давні часи навіть похорон називали "родинами", тобто вірили, що вмираючи, людина ніби народжується для нового життя.
Іоанн Златоуст писав: "Постараємося, наскільки можливо, допомагати покійним, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць - нашими про них молитвами, милостинею і приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обітовані блага".
Саме тому православна церква вважає цей день святковим, не треба переживати, плакати з приводу смерті близьких і рідних людей, а радіти з того, що вони, як і Ісус Христос, перемогли смерть.
Історію Антипасхи пов'язують з євангельськими історіями про апостола Фому. Відомо, що він не був присутній при першому явищі Христа учням після свого воскресіння. Саме тому не вірив у диво, за що й отримав прізвисько "Фома-невіруючий".
Фома-невіруючий
Пізніше Христос з'явився Фомі і надав йому можливість упевнитися в воскресінні вчителя. Згодом Фома став найбільш ревним розповсюджувачем християнства.
З понеділка, 16 квітня, починається Фомин або Радоницький тиждень.
Традиції та обряди свята
Сенс Антипасхи і Радониці - розділити з покійними радість Воскресіння. Робити це треба у вівторок, а саме: сходити на цвинтар, прибрати могили родичів, запалити поминальні свічки і прочитати молитви за душі померлих.
У деяких регіонах пострадянського простору в цей день "годують покійних", родичі випивають і їдять на могилах, залишивши потім там чарку зі спиртним і крашанку або солодощі.
Червона гірка 2018 у Україн
Ця традиція прийшла до нас з язичницької культури. Але влаштовувати бенкет на могилах священнослужителі не радять, нічого спільного подібні дії з православ'ям не мають. Крім того, їжу на могилах знаходять бродячі собаки, які оскверняють поховання, ламаючи огорожі, витоптуючи рослини, розбиваючи лампадки.
Найкраще після відвідин кладовища влаштувати поминальну трапезу вдома.
Перш ніж піти на цвинтар, треба відвідати ранкову службу в храмі. Можна подати записки за упокій з іменами покійних родичів і поставити свічки. Великий помин краще замовити заздалегідь. На кладовищі над могилою відбувається Літія. Читати молитви з Псалтиря може священик або самі родичі.
Підходячи до могили або заходячи за огорожу, багато хрестяться або цілують фото на пам'ятнику. Подібне має сенс, якщо в ролі пам'ятника виступає хрест або він на ньому зображений. В іншому випадку подібні дії - абсурдні.
Традиція російських православних поминати покійних у післявеликодні дні не характерна для християн Греції і Близького Сходу.
Олександр Чекменьов 20 років знімав Донбас. Він зробив проект «Великдень» на Донбасі в 1994-2013 роках.
«Якби ви тільки знали, як мені огидна вся вітчизняна цвинтарно-церковна культура. Це якась неймовірна образа людського духу — огорожі на цвинтарі, пластикові квіти, хрести, зварені з обрізків труб, яєчна шкаралупа, вульгарні написи на пам’ятниках, свічки в банках, нудотна скорбота могильників, цукерки, залишені на столику, скоромовка священика, чарка горілки, накрита шматком чорного хліба, підселення в чужі могили, слова «випити сьогодні — це святе» і «не цокаючись», конкуренція між пам’ятниками — у кого багатший, покупка квітів — нам, будь ласка, парна кількість, липкий бруд під ногами, забиті під зав’язку контейнери зі сміттям і впевненість, що приїхавши на Великодня на цвинтар, людина робить щось дуже хороше…
Не так треба пам’ятати про дорогих для себе людей. Не так».
ORTON 7010CX, LEMBERG 2000,S8180 Vu Solo 4,8*E, 13*E, 4*W --------------------------------------- "Я російською не розмовляю тільки за то, що нею розмовляє путін-Ху@ло!!!"
Дата: Понеділок, 28.05.2018, 13:38 | Повідомлення # 44
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
День Святого Духа: чого не варто робити в цей день
Щороку День Святого Духа віряни святкують наступного понеділка після П’ятидесятниці (Святої Трійці). Цьогоріч свято припало на 28 травня. У цей день церква звеличує животворящий Дух.
Як вказано у Біблії, святий Дух єдиний з Богом-Батьком і Сином, тому він всесильний і благий. Саме він є джерелом життя.
День Святого Духу символізує начало, яке надихає людей на хороші вчинки. Символом Святого Духа є білий голуб.
Що потрібно та чого не варто робити в цей день
Зранку варто відвідати ранкове богослужіння. У цей день потрібно прочитати молитву Святому Духу – зверніться до нього з проханням про його дари: мудрість, знання, віра, дар зцілення, дар творити чудеса, дар пророцтва, дар розрізнення духів, дар говорити різними мовами, дар тлумачити мови.
У цей день віряни намагаються не працювати. Робити можна тільки найнеобхідніше, наприклад, готувати їжу. Також не варто сьогодні вживати алкоголь, сваритися, тощо.
Прикмети
В цей день категорично не можна підмітати – так з дому можна вимести всю радість. У цей день не варто бігати, адже так можна втекти від своєї долі. Також не потрібно заглядати в воду – можете прогледіти долю. Вірять, що роса у цей день цілюща. А якщо прикласти вухо до землі в Духів день, вона вкаже місце, де заритий скарб.
Як і на Трійцю, в цей день не рекомендується ходити на річку. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Понеділок, 28.05.2018, 13:53
Дата: П`ятниця, 29.06.2018, 13:27 | Повідомлення # 45
знаток
Країна:
повідомлень: 48
Статус:
Паломництво до Манявського Скиту
7 липня- Різдво Хрестителя Господнього Іоана Предтечі Іван Хреститель — найбільший святий після Діви Марії. Про нього Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав пророк, більший від Івана Хрестителя»
6 липня 2018 року, на запрошення Його Високопреосвященства, митрополита Івано-Франківського і Галицького Іоасафа в Івано-Франківську область на всеукраїнську патріаршу прощу до Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря з першосвятительським візитом прибуває Його Святість, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
В день Різдва Хрестителя Господнього Іоана Предтечі та вшанування пам’яті блаженних отців Іова і Феодосія Манявських 7 липня о 10.00 год. його Святість Патріарх Філарет очолить святу Божествену літургію. За Богослужінням, його Святість буде молитися за Українську Державу, за народ, за мир і єднання, за перемогу над ворогом який зазіхає на нашу землю і за кожного українця
Тисяч прочан прибудуть з різних областей України на богослужіння. Вже склалася добра традиція щороку звершувати хресні ходи до Манявського Великого Скиту, який називають українським Афоном.
Манява – особливе поселення. Мабуть, по всій Україні не знайти подібного. Це місце духовної сили та відродження. Назва села походить від слова «навмання». І можна зрозуміти чому, завдяки одній давній легенді. Дуже давно, коли була Київська Русь, а гори були по-справжньому дикими та неприступними, з Києво-Печерської Лаври вирушили в путь два ченці. Шукали вони святої землі на подобі київської. Йшли вони довго в спеку, дощ та сильний вітер. Йшли навмання, поки не приблудили до затишного та тихого лісу. Мир та спокій вселився в душі подорожніх, та було одне «але»: дуже вже хотілося монахам пити. Для цього звернулися вони в мовчазній та щирій молитві до Господа. І сталося диво! З каменя потекла справжня вода, що означало: місце по-справжньому святе. Так звершилося диво, яке вже віками живе у серці кожного мешканця «невеличкого острівця непохитної віри та любові» серед живописних Карпат.
Знаходиться Манява в Богородчанському районі Івано-Франківської області, за 27 кілометрів від районного центру. Місцевим мешканцям є чим пишатися, адже в Маняві знаходяться знаменитий Манявський скит та один із найбільших водоспадів України. Кожного року Манява стає місцем паломництва для тисячі спраглих душ.
Манявський скит та водоспад з однойменною назвою – місця просякнуті Божою благодаттю. Навколишня краса природи це підтверджує. Сам Творець велів монахам утворити тут Його дім. В далекому XIII ст. на Прикарпатські землі прийшли монахи із самої Києво-Печерської Лаври. В пошуках святої води, ідентичної до київської, вони пройшли довгий і нелегкий шлях. Справжньою нагородою для ченців стала навколишня краса Карпат і чисте мов сльоза джерельце. Витікало воно просто із величезного каменя. За своє формою камінь нагадує печеру, в якій і поселилися монахи. Таке житло було звичним для них і називається воно скит. Це місце називають Блаженним каменем, адже крім щирих людських молитов воно нічого більше не чуло. Забігаючи наперед, порадимо по дорозі до водоспаду не минути камінь і помолитися за мир. Це, як ніколи, необхідно в наш час.
Досі не знайдено жодного запису, жодної згадки про виникнення Маняви. Більше про поселення можна дізнатися з легенд та переказів, що переходять з покоління в покоління та є найбільшим скарбом місцевого населення. Але існують припущення, згідно яких Манява, оточена скелями, утворилася ще в сиву давнину. Історик Прокопій Касарійський з Візантії так пояснює походження: предками сучасного населення були «склавіни», які заселяли велику територію сучасної України та Польщі. Таку дивну назву люди отримали від свого місця проживання.
Манявський скит- це цілий монастирський комплекс, який відвідують тисячі мирян кожного року. На сьогоднішній час – це чоловічий монастир, який належить до православної церкви Київського патріархату. Засновником комплексу вважається виходець з Афону, ігумен Іов Княгиницький. Він заклав наріжний камінь монастиря в 1611 році. Одразу була зведена фортеця для оборони комплексу. По її периметру були зведені три оборонні вежі, які носили такі назви: Скарбниця, Стрілецька, Дзвіниця. Саме Дзвіниця була наділена дивовижними вміннями. Згідно переказів, дзвони самі сповіщали про наближення ворога, а їх «тривожний клич» було чути аж до Станіславова. Сама природа потурбувалася про захист святині: з одного боку – річка Манявка, з іншого – гора Вознесенка. Люди з спокійною душею довіряли своє життя та безпеку цим неприступним стінам. Скит був берегинею не тільки людських душ, а й вогнищем, яке живило людський розум. За стінами монастиря була неймовірна бібліотека з рідкісними екземплярами, тому монастир був відомим далеко за межами країни. Справжній мистецьким шедевром, без жодного сумніву, можна назвати головний церковний іконостас майстра Кондзелевского. Святиня проіснувала у відносному мирі та спокої до 1785 року.
Монастир можна було вважати повноцінною та самостійною державою. У 1620 та 1748 роках Манявський монастир отримав право ставропігії з рук самого Константинопольського патріарха. Таким чином святиня ставала незалежною від усіх навколишніх ієпархій. З початком ХVІІІ ст. були спроби змусити монастир підпорядковуватися Риму, на щастя, спроба видалася не вельми успішною. Таке рішення було прийнято в наслідок Унівського собору, та монастир до самого свого закриття залишався вірним правослов'ю. У часи свого найбільшого процвітання у стінах святині проживало понад 200 монахів. В 1628 році Київський собор приймає рішення, згідно якого монастир стає домінантним. У його підпорядкуванні знаходяться 556 менших монастирів.
Існує припущення, що на території монастиря знаходиться могила покійного гетьмана Івана Виговського. Як аргумент – його заповіт, в якому він бажає бути похованим на території святині. На жаль, в результаті розкопок в 30-х рр. ХХ ст. не було знайдено останків Виговського.
Зате точно на монастирському подвір'ї можна побачити поховання Феодосія та Іова Княгиницького – засновників комплексу. Серед дорогоцінних реліквій можна побачити давні ризи, хрести, хоругви, ікони, а ще копії Богородчанського іконостасу.
1776 рік приносить для монастиря біду – вороги зрівнюють, здавалося б, неприступні стіни святині з землею. Та тверді духом та сильні волею монахи дійшли з проханнями до царя, навіть власні кошти вклали. Таким чином ченці повернули свій дім.
І ось той самий 1785 рік. Нова австрійська влада не змогла стерпіти на своїй землі православного монастиря. Іншого виходу, як підкоритися не було. Та звідкись монахи за два тижні до закриття дізналися про це. Вони дістали з підвалів запаси з вином та медом і пригощали всіх вірян. Кажуть, що таємно від усіх у монастирські стіни завозилася цегла для будівництва таємного сховку, де б монахи змогли заховати незліченні скарби.
І ось настав «судний день» для монастиря. Якраз правилася Свята літургія, храм був повен людей, коли на його поріг ступила нахабна персона Штрассера. Без жодного слова, немов господар, пройшов через всю церкву з собакою за пазухою і всівся на самий престол. Так без боротьби рідні стіни покидали ченці та прості люди, тільки старий та мудрий настоятель промовив до посадовця Штрассера:
– «Ось тобі ключ, якщо зможеш знайти двері з замком для цього ключа, тоді монастир навіки в чужій власті, якщо ж ні – тоді ми повернемося сюди!»
Як не старалися австрійці знайти ті кляті двері, але намарно. Пророцтво збулося. Тепер стіни храму знову чують такі рідні молитви.
1970-1980 рр. – воскресіння святині. Внаслідок археологічних та реставраційних робіт Скит здобув статус історико-архітектурної пам'ятки України. А знаменитий Богородчанський іконостас знайшов свій дім у Львові, де за ним доглядають і бережуть як зіницю ока.
Блаженний камінь – величезна брила, з-під якої витікає цілюща водичка. Знаходиться це диво в лісі, приблизно за кілометр від монастиря.
Після дивовижного порятунку вдячні монахи поселилися в печері і допомагали місцевим селянам з лікуванням. Сама вода сприяла одужанню хворих. Дивовижно, але під час закриття монастиря вода раптова зникла і появилася тільки з відкриттям святині.
Камінь творить дива! Без жодного сумніву, стверджують місцеві. Якщо вмитися водою, то можна покращити зір; якщо бездітна пара переночує в печері, то буде мати дитинку; а якщо просто доторкнутися до каменю та покаятися в усіх гріхах – їх буде прощено. Це й не дивно – атмосфера тут, як у тисячолітньому храмі, в якому кожне покоління якнайщиріше молилося. Відчуття не порівняти ні з чим, просто фантастично!
Справжнє диво, яке варте уваги кожного мандрівника. Манявський водограй прийнято вважати одним із найвищих в Україні, його висота приблизно 20 м. Водоспад розділений на дві частини, одна з яких ширша. Тільки уявіть, як потужна маса води з гуркотом розбивається об камінь. Гул від води чутно задовго до приходу до водоспаду. У підніжжі водограю утворилося невеличке озеро, яке навіть в найспекотніші дні прохолодне та приємне для купання. А ще кажуть: річкова вода наділена молодильними властивостями. Тобто, кожен, хто скупається у водоймі, гарантовано відчуватиме себе мінімум на 5 років молодшим.
Але прикро, що водойма має статус пам'ятки тільки місцевого значення. Саме тому потрібно всім нам, всією Україною завітати до Маняви. Тоді про водоспад дізнається все більше і більше простих українців, і можливо, тоді він стане гордістю всієї держави.
Неможливо приїхати до водоспаду та не побувати в українському афоні – Манявському монастирі. На початку XVII ст. його заснували вихованці самого Афону (з грецької – свята гора). За своє чимале існування Манявський скит пережив чимало горя і радості. Але досі стоїть - і тягнуться до нього тисячі паломників. Молитва на території монастиря наповнює душу благодаттю, допомагає нужденним втамувати душевну спрагу, віднайти спокій.
Відвідавши монастир, сміливо рухайтеся у напрямку Манявського водоспаду. Завбачливі туристи наймають спеціальні позашляховики. Інакше до місця призначення добиратися буде довго і важко. Хоча шлях не простий, зате неймовірно мальовничий. Які щасливі люди, які проживають серед цієї краси! Ще однією особливістю водоспаду є те, що розміщений він неподалік поселення. Тому місцеві мешканці в разі чого радо прийдуть на поміч. Безумовно, зручним є те, що від населеного пункту Манява все навкруги отримало його назву.
До самого водоспаду можна дістатися вбрід через річку у випадку, якщо мало води. Або центральною дорогою з села, яка приведе до затишного лісочку. Не спішіть, прислухайтеся до шуму води, він вас не підведе, а приведе до місця призначення. Відчуйте зв'язок з природою, довірте їй свої думки та печалі – і зовсім скоро ви забуде про них. З Маняви починаються Карпати, тому це чудовий початок знайомства з Українськими Карпатами.
Сам Манявський водоспад живиться із річки Манявки. Його приблизна висота 20 метрів. Тому він вважається одним із найбільшим в Україні. Водойма знаходиться в ущелині, через це тут затишно і приємно в будь яку пору року. Очистивши думки в монастирі, очистіть і тіло. В підніжжі водоспаду можна безпечно скупатися – наповнившись енергією та позитивом на довгий час. Всі, хто скупався в водоймі, стверджують, що вона має цілющий ефект. Це й не дивно з огляду на те, в якому місці вона знаходиться.
ORTON 7010CX, LEMBERG 2000,S8180 Vu Solo 4,8*E, 13*E, 4*W --------------------------------------- "Я російською не розмовляю тільки за то, що нею розмовляє путін-Ху@ло!!!"
Повідомлення відредагував vasjabr - П`ятниця, 29.06.2018, 14:14
