Наша сьогоднішня війна у Києві за свободу є не тільки війною з окупаційним режимом Януковича, а й з його господарем з Кремля. Знаючи це, ми маємо зрозуміти, чому так довго і так важко дається нам ця перемога. Саме для того, щоб врівноважити кремлівський вплив, кремлівські можливості, ми потребуємо союзників із Заходу – з Європи та Сполучених Штатів. Саме тому ми потребуємо чесної розмови із нашими братами на Сході, які ще досі живуть у полоні страху, навіяного 1933-37 роками.

Так, національний хребет гідності, особистої та національної гідності на Сході деформовано набагато глибше, ніж тут, у Західній Україні. Тому найголовніше сьогодні – захоплювати не приміщення, а голови співвітчизників, їхні серця, щоб усім разом у Західній, Центральній і Східній Україні відбитися від нового плану Кремля зробити з України малоросійську імперію. Це наше головне завдання із вами.

Про це легше говорити тут, у Луцьку, у Львові, у Тернополі, і навіть у Києві. Адже ми знаємо, що таке Європа. Для нас це не абстрактне поняття. Так склалося життя, що більшість із вас були там, працювали там, жили і відпочивали. І знаємо, що там краща система влади, а людина там є центром її інтересу.

На жаль, згідно статистики, лише 2% наших східних жителів коли-небудь були в Європі. Тому для них це абстрактне явище, а під впливом кремлівської пропаганди вони впевнені, що у Європі живуть лише агресивні геї.

Вся ця брехня і вся ця облуда падає на голови людей, загнаних в умови виживання, а не життя, пограбованих до нитки, зневірених, яким не дають і слова правди.

Тому наша визвольна війна має захоплювати душі й голови наших співвітчизників. І тому ми плануємо робити Східний майдан, аби продемонструвати, що ми – єдиний народ, можливо, дещо по-різному історично складений, але який прагне однієї європейської української держави в майбутньому. Це наша відповідь і януковицькій банді, і путінському Кремлю.

Сьогодні я приїхав до вас у Луцьк, аби поклонитися за те, що ви тут і в Києві вже зробили. Але прошу вас бути готовими до сигналу загальної мобілізації.

Вже наступного тижня ми дізнаємося в парламенті чи знайшлися депутати з Партії регіонів та так звані "незалежні", які готові покинути кривавий "Титанік" Януковича і створити нову парламентську більшість.

Від імені свого Віче ви маєте передати "вітання" своїм обранцям у парламенті з числа тих, які й досі вагаються: вони з вами чи з Януковичем.

Вголос назвіть імена цих людей. Запитайте у них просту річ: невже у них бетонні домівки? Невже вони не пам'ятають, звідки приїхали? Невже забули нашу історію? Чи вони зовсім не планують майбутнього?

Якщо це народні депутати від Волині, вони мусять бути з Волинню. І вже з вівторка мусять голосувати за відновлення Конституції 2004 року, яка покінчить з диктатурою однієї кримінальної особи на ім'я Янукович. По-друге, вони мають віддати голоси за технічний непартійний уряд, не підпорядкований Януковичу. І передусім – за непартійного міністра внутрішніх справ, керівників податкової та Мін'юсту, інших органів примусу та покарання, які сьогодні чинять безчинства в Україні.

Всі ці посадовці мають вийти з-під контролю правлячої межигірської мафії.

Після цього має бути проголошено політичне рішення про дострокові вибори президента. Ми вже вийшли з підпорядкування мафії. І назад нас вже не повернуть. Ні "Беркут", ні податкова, ні гауляйтери на місцях.

Депутати від Волині мають чітко усвідомити те, що знають всі селяни: овоч – дозрів, його треба змінити. Краще це зробити мирно, не змушуючи нас революційно. Ми вже три місяці від імені всієї української більшості, котра прагне в Європу, вимагаємо рішення про дострокові вибори.

Що буде, якщо парламент не прийме такого рішення?

Якщо парламент не прийме народні вимоги, то далі панькатися з ними ми не будемо. Ми підемо на перевибори такого парламенту.

Сьогодні – для себе і тут – ви маєте прийняти своє рішення: стати в ряди Самооборони України. Саме цей рух є головним нашим важелем, головною нашою відповіддю не тільки тим нещасним людцям, які забилися в український парламент і вважають себе недоторканними. Не лише Януковичу, який заховався за тисячами багнетів спецназу і думає, що він захищений. Дарма.

Це – наша відповідь Кремлю: ця країна вміє захищатися. Вона вміє боронити свою свободу, свою незалежність, своє право на європейське майбутнє.

Скажу кілька слів і для міліції, яка зайняла біля площі найкращі місця. Маю для вас кілька слів.

Хлопці, і вас чекає самооборона. І передайте прокурорам, що жодних підстав порушувати справу за "незаконні формування" немає, бо в мене є партія "Народна Самооборона". Так що це законні й легальні народні формування.

Отож киньте звичку тероризувати свій народ, бо це завжди закінчується дуже погано. Спочатку для вашого сараю, а потім – і для вашої кар'єри. Такі вже на Волині традиції.

Знаю, що в плані вашого сьогоднішнього зібрання не тільки мітинг. Ми вміємо не лише говорити, а й діяти. Знаю, що Луцьк давно не спить, але ми знову пройдемо його вулицями. Проте гасло "Луцьк – вставай, Самооборону вітай!" все одно стане кращим для сьогоднішнього дня.

Саме Самооборона стала тим вістрям, яке творить українську історію. Тому треба бути готовими до поїздки на Київ за сигналом загальної мобілізації.

Ця влада впаде тоді, коли в Києві не тільки збереться весь український люд, але й уся його техніка.

Переступайте через себе. Ви готові поставити груди під кулі, але свій "бус" запаркуєте біля Річкового вокзалу. Їдьте до Януковича з усім своїм реманентом: тракторами, автобусами, легковими автомобілями. Ставте їх також як наше знаряддя перемоги біля себе.

Будьмо не лише сміливими, а й розумними. Ми мусимо так заблокувати цю владу, щоб жодна миша не вискочила з адміністрації президента, а жоден спецпризначенець не мав місця для того, щоб замахнутися кийком.

І щоб без натискання правильної кнопки з Верховної Ради не міг вискочити жоден народний депутат.

Будьте готовими до такого сигналу.

Святі отці попереджали нас, що невдовзі – початок посту. До того часу ми маємо встигнути відсвяткувати нашу перемогу.

Все в наших руках!

Звертаючись до молоді, хочу сказати наступне. Це тільки здається, що герої живуть лише у підручниках з історії. Це тільки здається, що давно була хмельниччина, що давно була гетьманщина, спроба побудови Української Держави майже сто років тому. 1991 рік – ось узагалі поруч.

Від перелічених подій нас відділяє лише кілька наших поколінь, яким генний код свободи передається з покоління у покоління, збагачуючись досвідом.

Не десь, а в Києві – на Майдані – люди сьогодні своїми тілами тримають оборону свого майбутнього. Вони ще в листопаді зруйнували стіну великої тюрми, яку нам збудував Янукович для всієї країни.

Я не помилявся, коли говорив, що вийшов торік навесні з малої тюрми у велику. Але ми зламали вже ту тюрму і бачимо перед собою європейську перспективу. Сьогодні лише кілька рядів спецназу відділяють нас від перемоги.

Ми їм можемо протиставити свою віру, волю і впевненість у власній перемозі. Ми не повинні боятися і слухати тих шептунів, які розповідають нам про "поганих вождів".

Вони є такими, як вони є. Але без трьох лідерів наших опозиційних фракцій перемога є неможливою, бо вона має бути зафіксована в парламенті конкретними документами.

Цих лідерів треба і можна критикувати. Інших ми зараз не знайдемо. Та головне – їх треба змусити працювати на спільну перемогу.

Ми вже три місяці диктуємо свою волю Вашингтону, Брюсселю, Москві, а тим паче – Києву.

Де ви бачили країну, де історичні рішення приймаються в Качанівській колонії, а не в Адміністрації президента. Все буде по-нашому, якщо ми будемо єдині, дисципліновані й вірити спільну мету.

На цих Майданах, на відміну від 2004 року, ми не скандуємо прізвища політиків. Сьогодні політики не мета, а засіб для досягнення поставленої мети.

Політики такий самий наш інструмент, як лопата для посадки картоплі. "Підгостріть" їх, і гуртом "копайте яму" цьому овочу.

Я хочу, щоб енергетика Луцька відкинула навіть натяк на розчарування. Подивіться на тих тарганів, які ховаються за стінами адмінбудівель від імені окупаційного режиму. Подивіться на прокурорів і суддів, які вислужуються перед своїми замовниками. Вони хочуть, щоб ми зневірилися, вони все ще сподіваються, що ми розійдемося.

Але на все приходить час розплати.

Паліть, не паліть папери, але ніщо не буде забуте. Повірте мені, ніхто краще не здає своє керівництво, як міліціонери.

Я особисто не хочу для всіх посіпак режиму тюрми. Хочу, аби суд присяжних затвердив їм умовний термін з повною конфіскацією майна. І щоб ніхто з них щонайменше 10 років не мав права обіймати будь-яку державну посаду.

Хочу, щоб Партія регіонів і КПУ як антиконституційні угруповання були заборонені.

Ви стоїте не за перемогу політиків. Ви стоїте за своє краще життя, за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.