Дата: Вівторок, 13.06.2017, 06:56 | Повідомлення # 466
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Помер історик, який визначив напрямок української декомунізації
Із сумом сповіщаємо, що 12 червня 2017 року помер визначний український історик, професор Паризького університету та УВУ Володимир Косик.
Опинившись підлітком на еміґрації, пройшов шлях від пастуха у французькому селі до професора одного з найстарших університетів Європи. Його праці, присвячені місцю України у другій Світовій війні, визначили підходи українських істориків до вивчення перебігу історичних подій в Україні. Фундаментальна праця “Україна і Німеччина у другій Світовій війні”, яка вперше вийшла в 1982 році, була перекладена багатьма мовами, в тому числі від проголошення Незалежності – українською, стала явищем, яке неможливо оминути, вивчаючи історію України минулого століття. Довго і наполегливо вивчаючи архіви ґестапо, Володимир Косик, вже в час Незалежності, видав семитомний збірник німецьких документів про Україну, який дав можливість історикам вести арґументовані дискусії про події того часу: кожен документ виданий як фотокопія, і в українському перекладі.
Володимир Косик був активним учасником українського наукового і педагогічного життя, регулярно читав в Україні курси лекцій, виступав на наукових конференціях, його праці формували погляд українських істориків на події минулого століття. Українська декомунізація багато в чому завдячує працям і громадянській та науковій позиції професора Володимира Косика.
Перебуваючи в еміґрації Володимир Косик був активним учасником українського життя, провідним членом Організації Українських Націоналістів (бандерівців), членом Головного Проводу ОУН(б), деякий час – провідником терену Франції. Виконував політичні завдання ОУН(б) у південно-східній Азії. Його громадська діяльність була спрямована на консолідацію зусиль українців у діяспорі на боротьбу за Незалежність України, пропагування права України на самостійність серед мешканців Франції, насамперед – академічних працівників.
Пам’ять про Володимира Косика назавжди залишиться у наших серцях.
Слава Україні! Героям Слава! Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Середа, 14.06.2017, 18:58 | Повідомлення # 467
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
У парламент наступного тижня подадуть законопроект про закінчення АТО, - нардеп
Наразі АТО виконала найголовніші покладені на неї функції - стабілізувала ситуацію в частині Луганської і Донецької областей, дозволила провести в Україні вибори, за допомогою АТО повернули частину територій, наголосив Андрій Тетерук.
Наступного тижня на розгяд Верховної Ради подадуть законопроект про завершення АТО та новий етап використання Збройних сил України. Про це сказав перший заступник голови депутатської фракції "Народний фронт" Андрій Тетерук у коментарі 112 Україна, передають Патріоти України.
"Очікується, що наступного тижня у ВР буде внесено законопроект, який дасть можливість завершити етап АТО і почати етап нового використання наших ЗСУ. Я не можу розкривати подробиці, давайте дочекаємось тижня, коли він буде поданий. Тоді ми будемо коментувати остаточно затверджений текст", - сказав Тетерук.
У відповідь на запитання, хто працював над текстом, нардеп сказав, що є група авторів, які наразі допрацьовують проект закону.
"АТО керується нашим антитерористичним центром згідно з нормами закону про боротьбу з тероризмом і очолюється представниками СБУ. Ми маємо на сьогодні абсолютно інші завдання і загрози, які не вирішуються у форматі АТО. У цьому контексті буде розширено можливості застосування наших збройних сил. Оперативний штаб буде включати у себе всі наші військові підрозділи, також центрально сюди будуть інтегровані наші ВЦА, щоб у зоні проведення військового конфлікту усі дії були чіткі і виконувалися у послідовному варіанті", - додав Тетерук.
За його словами, наразі антитерористична операція виконала найголовніші покладені на неї функції - стабілізувала ситуацію в частині Луганської і Донецької областей, дозволила провести в Україні вибори, за допомогою АТО повернули частину територій.
"Цілком зрозуміло буде шукати відповіді на гібридну агресію, ми повинні шукати сучасні адекватні відповіді на те, як повертати наші території, як взаємодіяти", - сказав нардеп. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Субота, 17.06.2017, 18:06 | Повідомлення # 468
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Більше половини українців у повсякденному житті говорить українською, – соцопитування
В якості основної мови повсякденного спілкування українську мову використовують 50,5% населення України.
На це вказують дані великого соцопитування, спільно проведеного провідними соціологічними центрами країни (КМІС, Рейтинг, СОЦІС, а також Центр імені Разумкова). Результати соцопитування приводять у своїй статті в «Дзеркалі тижня» народний депутат Ігор Гринів і польський політик Мирослав Чех, повідомляє «112 Україна». Вони зазначають, що респондентам запропонували відповісти на питання про те, якою мовою вони спілкуються вдома. Згідно з результатами дослідження, найбільше українців, які розмовляють переважно українською мовою, проживає на заході (97,2%) і південному заході (91,6%) країни. Російську мову в якості основної мови повсякденного спілкування використовують 24% опитаних. Стільки ж (24% респондентів відповіли, що говорять і українською, і російською мовами. «Результати опитування свідчать, що слідом за значним збільшенням декларацій про українську національну ідентичність аналогічних змін у мовній практиці не відбулося. Люди, з цієї точки зору, консервативні і не схильні до зміни загальноприйнятої практики. Зате симптоматична ситуація в Києві, де вперше людей, які вдома розмовляють виключно українською мовою, стало більше, ніж тих, хто спілкується виключно російською», – йдеться в статті. Соціологічне опитування було проведено чотирма найбільшими соціологічними центрами України в березні нинішнього року. У ньому взяли участь 14 тисяч респондентів, по 500 в кожній області, а в Києві, Харківській та Одеській областях — по 1 тисячі. Області, крім названих, були об'єднані у великі регіони, щоб знизити похибку опитування. Результати дослідження дозволили створити карту суспільних настроїв української спільноти з таких питань, як національна ідентичність, мовна проблема, конфесійна приналежність, ставлення до ЄС і НАТО і т. п. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Субота, 17.06.2017, 19:16 | Повідомлення # 469
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
17 червня – День в історії ОУН і УПА
17 червня 1944 р. – загинув сотенний УПА «Санчо»; 17 червня 1947 р. – загинув полковник УПА Володимир Якубовський «Бондаренко»; 17 червня 1950 р. – загинув командир з’єднання УПА Микола Мельник «Головко»; 17 червня 1994 р. – помер чільний діяч ОУН Юліан Химинець.
Командири ВО Лисоня: Василь Шепета "Чорний", Володимир Якубовський "Бондаренко", Михайло Хома "Юрко", Богдан Федик "Крук". Іван Юхнович "Кок"
Дата: Неділя, 18.06.2017, 20:22 | Повідомлення # 470
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Учені нарешті розкопали криївку УПА, яку розшукували ще з 1990-х років
Сховок виявили на околиці Калуша. Криївка має документально підтверджену історію. Саме там, за словами дослідників, 6 вересня 1945 року відбувся бій між агентами НКВС та бійцями УПА. Загинуло шестеро молодих повстанців, пише Експрес.
Радянські каральні органи в своїх офіційних документах назвали його “операцією з ліквідації бандитів”. "Зберігся документ НКВД, в якому описано, як була оточена криївка та як вона була захищена, - розповідає дослідник Василь Тимків. - У криївку привів так званий інформатор “Б”. Саме прізвище зашифроване. Оточення криївки відбулося приблизно о сьомій ранку”.
Про ці події також відомо з розповідей нареченої одного з вбитих повстанців на псевдо "Артем". Він був надрайонним керівником ОУН.
У криївці дослідники відшукали гільзи, кулі та навіть фрагменти зброї. Історики та місцева влада мають намір відновити криївку, аби вона виглядала, як у 1945 році.
Дата: Понеділок, 19.06.2017, 04:03 | Повідомлення # 471
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Хіти тижня. "Будущее только с Украиной. Оккупанты, прочь с моей земли": На Донбасі активісти розповсюдили тисячі проукраїнських листівок
Листівки антиросійського характеру з'явилися в окупованих містах з 11 по 13 червня.
З 11 по 13 червня українські активісти поширили на окупованих територіях Донецької області, в тому числі в Донецьку і Луганську, 3 тис. проукраїнських листівок, в яких закликають місцевих жителів допомагати повернутися в Україну. Про це повідомили українські активісти, які поширили листівки на окупованих територіях, передають Патріоти України з посиланням на Цензор.НЕТ. "Окупанти, геть з моєї землі. Тут ви знайдете смерть", - йдеться в листівці.
"У період з 11 по 13 червня 2017 в містах Донецьк, Горлівка, Луганськ, Кадіївка, Алчевськ і Ровеньки були поширені листівки антиросійського характеру накладом 3 тис од. Крім того, протягом 12-13 червня з нагоди "святкування дня РФ" на КПВВ "Майорськ" були поширені календарі антиросійського характеру накладом 2 тис. од.", - зазначають активісти.
Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Понеділок, 19.06.2017, 04:05
Дата: Вівторок, 11.07.2017, 11:19 | Повідомлення # 472
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Вшановуємо день пам’яті найвидатнішої жінки української землі
Рівноапостольна Ольга стала першою видатною жінкою у вітчизняній історії. Дружина і мати монархів, сама сильна правителька і чудовий адміністратор, воїтельниця та дипломат
11 липня 969 року померла княгиня Київська Ольга, дружина князя Ігоря, мати Святослава Хороброго, бабця Володимира Хрестителя, нагадують Патріоти України. Століттями народні перекази зберігали образ великої княгині, як діяльної, мудрої, «віщої» правительки й захисниці землі Руської. Зробила потужний внесок в історичну долю східних слов'ян. Від природи ця жінка була наділена гострим розумом, нестримною енергією, широтою поглядів та міцною волею.
Образ Ольги ( у хрещенні – Олени) постає із сторінок «Повісті минулих літ» Нестора Літописця, візантійських хроністів і письменників. Православна ж церква шанує її, як святу й рівноапостольну. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Вівторок, 11.07.2017, 18:02 | Повідомлення # 473
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
12 липня - Петра і Павла
В Україні з днем Петра і Павла пов'язувалося багато повір'їв та звичаїв. На Пе́тра вперше після посту, який в народі називають Петрівка, дозволялося готувати молочні страви. Господині варили вареники із сиром, пекли мандрики — сирні бабки. З цього часу переставала кувати зозуля, «мандрикою вдавилась», пояснювали дітям бабусі, бо ж вона, згідно з легендою, вкрала у св.Петра одну мандрику й за це її Бог покарав тим, що вона на Петра давиться мандриками й перестає кувати. А якщо кує зозуля й після Петра, то це, за народним віруванням, вішує нещастя.
Святий Петро вважався покровителем пастухів. У нього, певно ж, був і батіг. Згадайте високі з ніжними блакитними квітами стебли цикорію — в Україні його називають «Петровим батогом».
До цього дня готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, прибирали на подвір'ї. Вранці цього дня всі йшли до церкви. Дівчата прикрашали свої голови вінками із польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшись із церкви, люди розговлялися мандриками. Кажуть, що їхня назва походить від того, що мандруючи по світі, Петро з Павлом харчувалися мандриками. У цей день господарі неодмінно виносили громадським пастухам гостинця: мандрик та грудку масла.
На Бойківщині пастухи збиралися на пасовиську, будували «петрівник» — невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню і разом обідали. Їли молочне — щоб корови краще доїлися.
У східних регіонах України існував звичай на Петра «заполіскувати дійниці». Жінки обідали гуртом, а потім рвали трави, що мають жовтий цвіт, і годували ними корів: «щоб жовте молоко було». Після Петра розпочиналися жнива. В українській петрівчаній пісні співалося:
Минулася петрівонька, Почались жнива. Наробилася у полі, Що тільки жива.
На другий день після Петра відзначали колись теж свято, але наполовину менше, і називалося воно «На-пів-Петра» або «Петрового батька». На Слобожанщині у цей день різали трьох півників і варили борщ у трьох горнятах-«три борщі, бо св. Петро три рази відрікався від Христа».
Народні прикмети на Петра:
Якщо на Петра один дощ - врожай непоганий, два - добрий, а три - багатий. Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля. Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: П`ятниця, 14.07.2017, 22:25 | Повідомлення # 474
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Карпатський відун шокував передбаченнями про неньку Україну
Чотири роки тому карпатські відуни шокували суспільство пророцтвом про важкі часи для України. Бачив страшні картини майбутнього і дід Іван. Сам дідо Іван «звання» мольфара не любить, хоча односельчани називають його саме так з великою повагою.
Івана Сорохманюка з карпатської Замагори односельчани з повагою називають мольфаром, себто відуном. Сам дідо Іван «звання» мольфара не любить. «Нема тепер тих давніх мольфарів, що знали заговорювати хмари і говорити з лісом, нема, — хитає головою старий. — Здрібніли люди! Але, слава Йсу, ще щось знають і вміють чути!»
Свою силу дідо Іван пояснює вмінням слухати природу, її непомітні рухи та знаки. Пояснює: «Ви в містах вже нічого не чуєте та не бачите. За гамором, за поспіхом оглухли та осліпли! А я весь час у горах, я вмію чути все, що діє навколо, а потім все те тлумачити». Чотири роки тому карпатські відуни шокували суспільство пророцтвом про важкі часи для України. Бачив страшні картини майбутнього і дід Іван: «Боліла мені душа, коли почала українська кров проливатися, бо я про те наперед знав, і хотів людей попередити, а мало хто хотів слухати. Але в народі — найбільша сила, українці — народ правдивий і роботящий. Тому ми все зможемо подолати, хоч як би нас не дурили політики», — каже мудрець. Новому 2017 року мольфар радіє, бо бачить добрі знаки. Цей рік, кажуть прикмети природи, буде роком пробудження пише news24. «Хіба не видно було — минулого року Україна ніби спала, втомившись від зла. Люди ходили сонні, похнюплені. А тепер з весною пора прокинутися, змити оте все зле, що набралося. Весна прийде так, як добра жінка заходить до дому — без злоби, без крику, але відразу стає світло та тепло». Віщун свідчить: у 2017 році Україну чекають великі зміни на краще. Нарешті закінчиться війна на Донбасі, і окуповані території повернуться до України. «Бачу, що буде там велике прозріння, люди зрозуміють, що їх роками за дурнів мали і довели до краю, — пояснює Сорохманюк. — Ми приймемо їх як блудних синів, хоча рани ще довго болітимуть».
Іван Сорохманюк, мольфар
Мольфар каже: щоб зцілити Україну, потрібна жінка, справжня матір на чолі народу. Вона знає рідну землю, відчуває її біди та клопоти, і зможе вивести що болить рідній землі, і допоможе їй розквітнути.
Проте на заваді тому ставатимуть сили зла, бо вороги України постійно чинитимуть підступи. «Багато обману буде, коли чорне назвуть білим, а багно — золотом. Бачу, як негідники замість жінки-матері об’являть народу чоловіка в жіночій подобі. Та фальшива личина голосно зватиме миритися з ворогами, а воювати з друзями. А ще підбиратиметься до жінки-матері, щоб забрати її силу. Та наш народ не обманеш, бо в ньому сила Правди!» Дід Іван додає, що Правда — на стороні українців, і кожен має докласти власних сил для перемоги. «Як не трудитися, то не буде нічого! Якщо кривду бачиш — то не минати, а виправити на добро. Як самому сили мало — з людьми гуртуватися. Якщо влада своїх людей не шанує, гнати її в шию. Вірити в себе, в Україну, в материнське серце». «Слід вірити в себе та в силу народу, — закінчує напучення віщун. — Багато було вовків у овечій шкурі, та всі вони безвісти згинули. А жінка-мати буде з народом і виведе його до світла. Пора вставати, прокидатися та піднімати Україну». Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - П`ятниця, 14.07.2017, 22:26
Дата: Понеділок, 31.07.2017, 14:05 | Повідомлення # 476
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Новинка від "Укроборонпрому": В Україні створили першу термобаричну зброю
Термобарична зброя знищує противника завдяки створенню при вибуху високотемпературного імпульсу, який супроводжується різким перепадом тиску. У побуті його ще називають боєприпасом об'ємного вибуху.
В Україні розроблено нову зброю - термобаричну. Розробниками стали підприємства держконцерну "Укроборонпром"..
Зокрема, були створені: піхотний вогнемет РПО-16, який розроблений в НДІ "Хімічних продуктів", і гранати РГО-27С і РГТ-27С2 від ДП "МФ" Артем".
Термобарична зброя знищує противника завдяки створенню при вибуху високотемпературного імпульсу, який супроводжується різким перепадом тиску. У побуті його ще називають боєприпасом об'ємного вибуху.
Нове термобаричну зброю розробки підприємств-учасників "Укроборонпрому" особисто оцінив Секретар РНБО України Олександр Турчинов, побувавши на Гончарівському полігоні ЗСУ.
"На полігоні була перевірена ефективність українських термобаричних боєприпасів. Яких, практично, на сьогоднішній день немає на фронті. Дуже непогано себе зарекомендував ручний реактивний вогнемет РПО-16", - зазначив Турчинов.
Одним із зразків термобаричної зброї є РПА-16 - реактивний піхотний гранатомет, який оснащений реактивною гранатою зі спеціальною термобаричною сумішшю. Це - переносна зброя, яка здатна знищувати противника навіть за потужними укриттями. За своєю фугасною дією граната РПА-16 калібру 93 мм не поступається артилерійському снаряду великого калібру.
На полігоні також були продемонстровані гранати РГО-27С і РГТ-27С2 від ДП "МФ" Артем". Ці гранати, масою не більше 600 грамів, створюють на дві секунди вогняну хмару об'ємом не менше 13 кубометрів, в якій температура досягає 2500 градусів. Така температура дозволяє знищувати не тільки живу силу противника, а й виводити з ладу легкоброньовану техніку.
"У світі всього кілька країн володіють технологією створення термобаричних боєприпасів. Це перші розробки зброї такого типу в Україні. І вони з'явилися завдяки тому, що "Укроборонпром" в списку тих, хто вкладає кошти в науку і людей, розвиває свої компетенції", - заявив заступник генерального директора з авіабудування та виробництва Володимир Коробов.
Дата: Четвер, 03.08.2017, 09:41 | Повідомлення # 477
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Бутусов вказав на величезну перевагу України у війні з РФ
Нові санкції США проти Росії, які напередодні підписав президент Дональд Трамп, стали найбільшим ударом по Кремлю за всю історію.
Про це на своїй сторінці в Facebook пише журналіст і військовий експерт Юрій Бутусов. В першу чергу, він підкреслив, що новими обмеженнями Вашингтон підтримав боротьбу народу України за незалежність.
"Сьогодні історично важливий день - день нищівного зовнішньополітичного розгрому путінської Росії! Президент США підписав безпрецедентно жорсткий закон про санкції проти Росії, який відкидає відносини США і РФ до часів "холодної війни". Новий закон навіть жорсткіший, ніж знаменита свого часу поправка Джексона-Венніка, яка обмежувала співробітництво з СРСР. Путін кинув РФ в куди більш жорсткіші зовнішньополітичні проблеми, ніж це раніше робив Брежнєв. Ось тільки тепер замість виведення військ з Афганістану США вимагають виведення військ з України", - зазначає Бутусов.
Він звертає увагу також на те, що закон про санкції США спрямований для захисту інтересів України, чому присвячений цілий розділ.
"І вже не чути в Москві радісних жартів чомусь, не сміються "Іскандери", вже не радіють "імпортозаміщенню", чомусь не вводять "звооротні санкції" проти США. Америка, країна в цінних паперах якої розміщений російський валютний резерв, видавлює РФ зі світової політики, і допомагає українській боротьбі", - зазначає журналіст.
Також, за його словами, закон про санкції означає, що Україна отримує величезний зовнішньополітичну перевагу у війні, "якою ми можемо і повинні грамотно скористатись".
"Тепер сценарії поразки у війні можна відкинути на другий план - треба думати і робити все для нашої перемоги, зовнішньополітична обстановка нам сприяє, все в наших руках. Це заслуга насамперед українського народу, заслуга нашої молодої держави!" - резюмував Бутусов.
Дата: П`ятниця, 04.08.2017, 09:31 | Повідомлення # 478
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Він не знав, хто він… бо був сиротою
У грудні 2016-го Ігор Шапошник пішов служити за контрактом. Він сам написав рапорт про те, що хоче служити в зоні АТО там, де найгарячіше.
Ігор Шапошник.
Він не дожив два місяці до 19, а мав би… Його повинен був виховувати батько та цілувати на ніч мати. Він не знав, хто він… бо був сиротою. Шукав себе в людях, в подіях, розшукував ту правильність вчинків, яку бачив у фільмах та про яку читав у книжках. Історією мужнього хлопця поділилися у спільноті "Літопис" у соцмережі "Фейсбук."
Ігор Андрійович Шапошник (20.06.1998 - 28.04.2017). 18 років… У червні йому мало виповнитися 19. Народився 20.06.1998 року у м. Харків, Україна. Батьки від дитини відмовилися з самого народження.
Вихованець дитячого будинку смт. Золочів, Україна. Коли почалася війна, Ігор навчався у 10-му класі місцевої школи. Ще у школі він вже цікавився новинами, розумів, що на сході країни війна, у соціальних мережах він писав: "Україна - понад усе”.
Після школи поступив та закінчив профтехучилище (ПТУ). У грудні 2016-го Ігор пішов служити за контрактом і був направлений у зону АТО. Солдат 92 ОМБр (окремої механізованої бригади) Збройні Сили України.
Сам написав рапорт про те, що хоче служити в зоні АТО саме там, де найгарячіше. Загинув 28.04.2017 року, внаслідок російського вторгнення в Україну, на передовій, під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ в районі міста Красногорівка (Донецька область), Україна.
Загинув близько 5:00 ранку, внаслідок обстрілу з важкого озброєння позицій бригади проросійськими найманцями. Вихователі дитячого будинку не можуть стримати сліз «Ми завжди говорили, що наш дитячий будинок – це велика родина, і ми будемо підтримувати один одного в різних ситуаціях. Наш зв’язок не можуть перервати ніякі зміни в законодавстві, діти завжди будуть нашими. Біль втрати переповнює серця, та ми пишаємося з Ігорем» - кажуть вони.
Ігор пройшов нелегкий життєвий шлях. Та дивлячись на цей шлях, розуміємо, що ми маємо пишатися такими українцями та допомагати один одному. Як це робив цей хлопчик, Ігор Шапошник.
Похований на Алеї Слави кладовища №18, м. Харків, Україна. Загиблі українці вже не зможуть розказати про себе. Тому ми повинні вписати їх імена в історію. Військовий, Ігор Андрійович Шапошник. Його ім'я назавжди закарбовано в Літописі втрат Української армії. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Неділя, 06.08.2017, 05:37 | Повідомлення # 479
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Чи потрібні культурно-розважальні заходи під час війни, - Жадан
Коли кажуть, що в умовах війни не можна проводити фестивалі, я відповідаю: ми не повинні відмовлятися від самих себе.
Сергій Жадан
Про це пише на сторінках видання "Новое время" відомий український письменник Сергій Жадан.
"Дорога з траси до фестивального майданчика тягнеться через кукурудзяне поле. Вздовж кукурудзи тягнеться публіка – розмальовані обличчя, карнавальні костюми, наплечники, драйв. Тернопільське «Файне місто» – один із найавторитетніших фестивалів, із серйозним лайн-апом, із професійним підходом. Кілька сцен, лекції, вірші, реклама віскі. І фантастична публіка, що з’їжджається з усієї України – яскрава, відірвана, на диво адекватна, навіть попри все віскі.
І ось ми стоїмо в тіні якогось пивного намету, і журналістка питає: мовляв, ну ви ж знаєте, є така думка – як можна фестивалити в час війни, як узагалі можна розважатись? На автоматі починаю відповідати, що, мовляв, річ не в розвагах, річ у цінностях, однією з яких і є культура. Говорю, що війна ж, мовляв, не ведеться за шматок території, війна ж ведеться за те, аби тут, у тилу, була можливість виховувати дітей, ходити в театри, читати книги, будувати країну. Одне слово, жити повноцінним життям. І якщо цього повноцінного життя не буде, чи не стане це свідченням того, що ворог своєї мети досягнув, змусивши нас відмовитись від важливих речей, змусивши нас боятись? До того ж, є в мене припущення, що більшість публіки, яка відривається на подібних фестивалях, про війну насправді добре пам’ятає, що «лівої» публіки тут немає, що всі все розуміють. Принаймні, хочеться так думати.
На тому й розходимось. Така собі звична вже риторика про культурний фронт, про необхідність далі жити, не забуваючи при цьому про тих, хто потребує нашої допомоги. І ось стою й думаю – наскільки я все це щиро говорю? Наскільки все це справді відповідає дійсності? Ну справді – хіба ми всі пам’ятаємо про те, що відбувається на Сході? Хіба для нас насправді важливо те, що посилились обстріли, що зранку дев’ять загиблих (дев’ять загиблих!)? Наскільки взагалі щирим є наш гнів та обурення, наскільки доречною поведінка? Якщо справді пройтися широким фестивальним полем і розпитати строкату розфарбовану молодь про бойові дії та зону обстрілу – що можна почути у відповідь?
Відповіді на деякі питання тебе не цікавлять в силу того, що вони тобі просто не подобаються. Не хочеться розчаровуватись, не хочеться втрачати впевненості в своїх словах. Куди приємніше, коли твої слова знаходять підтвердження. Але в умовах цієї війни – підлої й безкінечної – все менше місця лишається для впевненості, все більше місця для підозр і недовіри. Мабуть, для цього вона, ця війна, й ведеться – аби викликати в нас недовіру, аби примушувати нас підозрювати самих себе, аби не довіряти, аби боятись. Адже ти ніколи не знаєш, яка «позиція» виявиться в співрозмовника. Заходячи в купе, сідаючи до таксі, пояснюючи перехожим на вулиці, як знайти необхідну їм адресу, ти щоразу ризикуєш виявити опонента, ворога, «іншого». Некомфортне відчуття, погодьтеся – так, ніби йдеш темним помешканням і не знаєш, на що саме наштовхнешся.
Чому тоді я так упевнено говорю про цих молодих людей? Чому не виникає думки засумніватись у їхній притомності й невідстороненості? Можливо тому, що встиг за останні двадцять років звикнути до того, що саме культура є територією довіри й стійкості, що саме на літературних вечорах та рок-концертах збирається публіка, в якій не розчаруєшся, з якою знаходишся по один бік лінії, яку прокреслили в повітрі, з якою говориш однією мовою, зазвичай розуміючи і здебільшого погоджуючись.
Я справді переконаний, що культура в нашій країні не є забавкою чи способом відволіктись від серйозних речей, на кшталт політики чи економіки. Культура це і є політика та економіка. Відповідно ті, хто приходять слухати вірші, є не просто читачами – вони, за великим рахунком, і займаються політикою. І їхній реакції довіряєш значно більше, аніж заявам тих, за ким традиційно закріплене право про політику говорити. Я звик бачити на рок-фестивалях та літературних вечорах однодумців. Звик їм довіряти. Звик не сумніватися в них. Просто тому, що багатьох із них бачив також на мітингах, пікетах та вуличних акціях.
Ось саме тому можу повторити з чистим сумлінням і без найменших вагань: культура не повинна здавати своїх територій. Адже якщо вона їх здасть, вони обов’язково будуть заповнені чимось сумнівним і недоброякісним. Скажімо, пропагандою. Ми не повинні відмовлятись від важливих для себе речей. Ми не маємо права відмовлятись від самих себе. Ми повинні триматись за нашу музику й наші вірші. Хоча би для того, аби після війни не виявилось, що ми втратили здатність говорити й слухати."
Опублікував: Олег Устименко Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Неділя, 06.08.2017, 05:41
