Дата: Середа, 30.08.2017, 15:26 | Повідомлення # 482
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Російське вторгнення в Україну неминуче, Україна має бути готова
Україна повинна готуватися до відбиття неминучого російського вторгнення, тобто переводити (швидко, оперативно!) економіку на військові рейки, все життя країни підпорядковувати завданням оборони, вважає експерт.
Сейчас вокруг Украины сформировалась крайне невыгодная для нее стратегическая конфигурация: российские войска на Донбассе, российские войска на северо-востоке (на направлении Чернигов ‒ Сумы), российские войска в ближайшее время под предлогом учений появятся на севере, в Беларуси, российские войска на юге ‒ в Крыму, российские войска на юго-западе ‒ в Приднестровье. Фактически только западная граница Украины не заблокирована Россией. Это дает Кремлю возможность растягивать украинскую оборону по периметру границ, по своему усмотрению выбирая самое выгодное место для нанесения удара.
Нет никаких оснований рассчитывать на то, что Москва откажется от своих планов по ликвидации Украины как реально независимого государства и пойдет на какое-то дипломатическое решение существующей ситуации. Это значит, что Украина должна готовиться к отражению неизбежного российского вторжения, то есть переводить (быстро, оперативно!) экономику на военные рельсы, всю жизнь страны подчинять задачам обороны. Сейчас здесь сделано еще очень мало...
Успех боевых действий прежде всего обеспечивается наличием резервов. Почему-то до сих пор в Украине не сформирована Резервная армия, которая могла бы отвечать на неожиданные военные угрозы, ведь значительная часть ВСУ скована на востоке и не сможет перебросить большое количество войск на другие фронты, которые могут быть созданы российской армией.
В этом смысле большую тревогу вызывают нынешние совместные российско-белорусские маневры «Запад-2017», которые могут очень легко перерасти в боевую операцию против Украины с нанесением удара в тыл, с северо-запада, в направлении Киева. И заверения президента Беларуси Лукашенко, недавно прозвучавшие в Киеве, мол, с белорусской земли война не придет в Украину, ничего не стоят.
Если Кремль примет соответствующее решение, кто будет о чем-то спрашивать Лукашенко? Разве в 2008 году, напав на Грузию, Россия спрашивала разрешения президента Ющенко на использование против грузинов своего Черноморского флота с территории Украины? Ющенко даже громко протестовал и строго запрещал, но Кремль его не услышал, корабли вышли из Севастополя в море и направились обстреливать побережье Грузии и уничтожать небольшой, но боеспособный грузинский флот...И вообще, останется ли Лукашенко на своей высокой должности, если он будет протестовать в то время, когда его страна де-факто будет оккупирована российскими войсками?
Зачем нас убаюкивают?
Немало украинских военных экспертов, в частности Олег Жданов, Анатолий Гриценко, Игорь Романенко, Игорь Козий и многие другие, формально правильно и даже убедительно доказывают, что вторжение России нереально из-за ряда объективных факторов.
Действительно, вокруг Украины не так уж и много российских войск. Если исходить из классических критериев военного искусства, нападающая сторона должна иметь трехкратное преимущество над стороной обороняющейся. Сейчас ВСУ и Национальная гвардия вместе имеют примерно 300 тысяч «штыков», поэтому Россия должна сосредоточить на украинских границах как минимум 900-тысячную группировку.
Сейчас такой здесь нет. Однако, помимо теоретических расчетов, есть еще реальная жизнь. В 1941 году Гитлер не имел многочисленных преимуществ над Красной армией. Более того, советские военные докладывали Сталину об огромном, именно советском превосходстве над вермахтом в танках, самолетах, артиллерии и т.д. и заканчивали свои доклады ритуальной фразой: «Ну он (Гитлер ‒ авт.) же не идиот, товарищ Сталин». Сталин лишь однажды спросил своих подчиненных: «А если он идиот?»
Шеф советского ГРУ генерал Голиков тщательно следил, не начнут ли в Европе резать баранов, чтобы производить теплые тулупы для вермахта. Не начали, а Гитлер напал. С его стороны это была авантюра, потому что нельзя воевать в России без теплой одежды, без специального горючего, не замерзающего на сильных российских морозах, и так далее.Но он напал и имел шансы на успех. А разве вторжение Путина в Крым в 2014 году не было авантюрой с шансами 50:50?
Если бы в тот момент у власти в Киеве были твердые, решительные и смелые люди, а не смертельно испуганные людишки, то все могло бы закончиться для Путина провалом.Не зря с самого начала он действовал очень осторожно, выжидательно, так, чтобы в любой момент можно былобы отступить и заявить, что Россия и не собиралась ничего делать в Украине, то все инициатива «зеленых человечков», которые приобрели оснащение в военторге.
Однако, увидев, что никаких попыток отпора нет, Путин пошел дальше. Чего стоит только знаменитое заседание СНБО, где вся украинская верхушка единодушно (за исключением одного-единственного Турчинова) отказалась защищать украинскую землю... Именно на таких деятелей в Киеве Путин рассчитывает и сейчас.
Почему бы ему и сегодня не попробовать сыграть в такую игру? Если одна авантюра блестяще удалась, почему бы и второй не иметь такой же результат?У Путина нет вариантов
Блестящая крымская авантюра стала для Путина геополитической ловушкой. Если раньше он имел возможность отступить, то теперь он настолько погрузился в процесс реставрации империи и разрушения мирового порядка, что задний ход уже невозможен. Нет пространства для политического маневра, для использования «мягкой силы». Любое примирение с Западом предусматривает возвращение Крыма Украине и вывод российских войск из ОРДЛО, что означает политический суицид для Путина. Итак, назад вернуться ему нельзя. Остается только идти вперед до конца, то есть ва-банк, с попыткой любой ценой уничтожить Украинское государство, надеясь, что оно не устоит и станет марионеткой Кремля или распадется на несколько кусков, а Запад не успеет отреагировать, и все будут поставлены перед свершившимся фактом.
Альтернатива для Кремля ‒ признать свое стратегическое поражение. Но цена этого неизбежно окажется слишком высокой. Империя или идет вперед и расширяется, или деградирует и распадается. Tertium non datur. Путин сам загнал себя в эти тиски имперской логики.
Пятая колонна Кремля сохранила деньги и мощный медиаресурс
К сожалению, следующая путинская авантюра имеет шансы на успех. У нас уже забыли заявление главаря группировки «ДНР» Захарченко о «Малороссии». А зря. Недавно кремлевский политолог Сергей Марков сказал украинским журналистам, чтобы они не забывали о Викторе Федоровиче. Вполне возможно, что вскоре во главе этих кремлевских бантустанов («ДНР» /«ЛНР») вдруг появятся «легитимный» Янукович и «легитимный» Азаров, под флагом которых российские войска пойдут в наступление за «легитимную» Украину-«Малороссию»...
Но беда в том, что еще одна «ДНР»/«ЛНР», мощная пятая колонна Кремля прекрасно чувствует себя в Киеве и Харькове, Запорожье и Одессе, в Верховной Раде, Кабмине, Администрации главы государства...
Если оба эти отряда Кремля и армия агрессора начнут действовать синхронно, Украине будет трудно. Тем более, что никакой реальной борьбы против агентуры Кремля действующая власть не ведет, предпочитая договариваться с ней.
Украину загонят в военно-политические тиски, когда агрессия извне будет сочетаться с мятежами и провокациями внутри страны. Пятая колонна совершенно не пострадала после событий 2014 года, сохранила боеспособность, влияние, деньги и мощный медиаресурс. Она готова к решающей битве. А Украина и украинцы?
Дата: Понеділок, 25.09.2017, 13:24 | Повідомлення # 484
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Перестало гріти усіх її велике і добре серце: Померла медсестра, яка рятувала на Донбасі українських артилеристів
Жінці було лише 42 роки.
Померла медсестра Ірина Сивопляс з Допропілля, якій було всього лише 42 роки. Про це повідомили на сторінці "Першого мобільного добровільного госпіталю" в Facebook.
Жінка допомагала лікувати до 100 бійців в день і була дуже віддана своїй справі. "Страшна втрата. Не можу повірити. Наша Ірина Сивопляс, медсестра з Добропілля Донецької області, від якої йшло якесь світло зсередини і тепло. Яка кілька місяців прожила і пропрацювала в підземному медпункті-бліндажі неподалік Сіверського Дінця, рятуючи артилеристів 44-ки.
Яка об'їздила з нами містечка і села Хмельниччини, обстежуючи до 100 пацієнтів на день. Яка активно брала участь в кардіокрінінгах на звільненій Луганщині. Яка відкривала наш медпункт на КПВВ Мар'їнка...
Вона трохи не дотягла до 43-ох. Згоріла. Не витримала. Пішла услід за своїм чоловіком, якого кохала до нестями", - написали на сторінці. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Четвер, 12.10.2017, 11:11 | Повідомлення # 485
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28711
Статус:
Громадськезакрило телерадіоцентр наХрещатику
і звільнило близько 70% співробітників
Ну що, реформа до Києва довела!
Після конфлікту, який тривав кілька місяців, телецентр на Хрещатику, стуртурний підрозділ НГТУ, буде закритий, приміщення НГТУ планує здавати в оренду. Колектив Київського телецентру протестував проти закриття: на Громадському жартували, що через переїзд з центру міста в офіс на Дорогожичі, але на нову локацію на Мельникова, 42 у «Олівець» переводять всього 30% співробітників - інші 70% потрапили під скорочення.
Будівлю на Хрещатику, 26 планують здавати в «роздрібну оренду», так само вчинять з усіма обласними телерадіоцентрами, щоб монетизувати цінну нерухомість, що потрапила в розпорядження НГТУ. У громадському це рішення пояснюють тим, що НСТУ недофінансували з Держбюджету. Масові скорочення, в свою чергу, називають «оптимізацією штату» для того, щоб найбільш ефективно проводити контент.
Мені ж дуже цікавий пул орендарів, який вдасться залучити Громадському.
Дата: Четвер, 12.10.2017, 14:59 | Повідомлення # 486
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28711
Статус:
ДжамаласталаПослом доброї воліООН
Статус знаменитості - це не тільки любов шанувальників, нескінченні вечірки і автограф-сесії, але ще і відповідальність.
Джамала це, схоже, прекрасно розуміє, і, щоб приносити людям якомога більше користі, стала Послом доброї волі ООН з протидії торгівлі людьми.
Співачка підтримала роботу Міжнародної організації з міграції (МОМ) - Агентства ООН з питань міграції, боротьби з сучасним рабством і його запобігання, знявшись у відповідній соціальній рекламі. Ролик з'явиться в ефірі українських телеканалів 18 жовтня, в Європейський день боротьби з торгівлею людьми.
«В Україні дуже багато людей живуть на межі бідності і готові працювати де завгодно і за будь-яких умовах. Саме вони, як правило, стають жертвами торговців людьми і потрапляють в рабство. На жаль, кількість постраждалих з кожним роком тільки зростає», - говорить Джамала.
Усвідомити серйозність проблеми вам допоможуть сухі цифри. За результатами опитування МОМ, 20% населення України оголосили, що заради роботи готові нелегально перетнути кордон, працювати в закритих приміщеннях або віддати паспорт роботодавцю. «Всі ці люди схильні до ризикованої поведінки, яка може закінчитися їх експлуатацією, - пояснює глава представництва МОМ в Україні, доктор Томас Лотар Вайс. - Ми дуже цінуємо участь Джамали в нашій кампанії по запобіганню сучасному рабству. Віримо, що Джамала допоможе врятувати багато людських доль».
«Ця кампанія, звичайно, не вирішить проблему, але може привернути увагу і ЗМІ, і посадових осіб, і суспільства. Головна мета - попередити українців, що треба бути дуже обережними, коли вони розглядають пропозиції роботи за кордоном», - каже Джамала.
Вірю, що організації вдасться досягти своїх цілей якщо не по запобіганню, то хоча б по попередженню. І чекаю ролика, звичайно.
Дата: Понеділок, 30.10.2017, 21:57 | Повідомлення # 488
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Російські диверсанти під Києвом вбили патріота Чечні та України Аміну Окуєву
Через кульові поранення загинула Аміна Окуєва. За попередніми повідомленнями її чоловік важко поранений
Напад диверсантів відбувся у селищі Глеваха під Києвом. Унаслідок нападу Аміна Окуєва загинула. Адам Осмаєв залишився живий. Цю інформацію підтвердив товариш Окуєвої Дмитро Булатов. Народний депутат України, радник голови МВС Антон Геращенко повідомив, що автомобіль Окуєвої обстріляли з кущів на залізничному переїзді біля селища Глеваха.
«Только что остановилось сердце патриота Украины Амины Окуевой. Ее автомобиль был обстрелян из кустов на железнодорожном переезде у посёлка Глеваха Киевской Области В результате полученных ранений Амина погибла. Адам Осмаев получил ранения, но будет жить», — написав пан Геращенко.
У Києві та Київській області поліція оголосила план перехоплення Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Вівторок, 31.10.2017, 21:24 | Повідомлення # 489
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Мільйон гривень на потреби АТО: Вчинок 11-річного школяра вразив українців
Школяр, який проживає в Київській області, пожертвував бійцям АТО 38 тисяч євро
Ці гроші його батьки збирали для навчання та “старту” сина в дорослому житті.
За інформацією журналістів, за ці гроші АТОшникам купили машини, обмундирування, а також ліки і аптечки натовського зразка.
«Даня Куліш, 11 років, селище Димер на Київщині. Він віддав на захист своєї країни 38 тисяч євро (майже 1,2 млн грн). Ці гроші його батьки збирали для навчання і для «старту» в дорослому житті. А витрачені вони були на машини, різного роду оснащення, обмундирування, ліки і аптечки натовського зразка», – сказано в тексті повідомлення.
Крім цього журналісти уточнили, що сам Даня вирішив стати волонтером. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Вівторок, 31.10.2017, 21:25
Дата: Неділя, 12.11.2017, 20:25 | Повідомлення # 490
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
П'ять брехливих міфів про УПА
Агенти нацистів і антисемітизм – які міфи про українських воїнів поширювали з часів СРСР.
Про це йдеться в матеріалі видання Politeka, перпедають Патріоти України.
1. Повстанці не воювали проти нацистів.
22 січня 1943 року створили першу сотню УПА. 7 лютого того ж року вона розгромила німецьку комендатуру в р. Володимирець Рівненської обл. Захоплювали районні центри. Навесні 1943 райхскомисару Еріху Коху звітували, що на Волині є лише 2 райони, вільні від “бандитів”. Окупанти боролися з повстанцями з застосуванням літаків і бронетехніки. Німецьке командування визнавало, що бандерівці приносять їм більше клопоту, ніж червоні партизани.
2. Керівництво УПА складалося з агентів нацистів.
Повстанці контактували з німцями в 1930-40 роках. Сподівалися, що Гітлер посприяє розвитку української державності. Але дає згоду та окупацію Угорщиною Закарпаття і підписує 1934 року акт про ненапад з Польщею. У лютому 1941 року з Оунівців створили батальйони “Нахтігаль” і “Роланд”. Перший лише охороняв комунікації, другий не брав участі в бойових діях. Після проголошення акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року батальйони переформатують на боротьбу з повстанцями. Заарештовують провідника ОУН Степана Бандеру. Повстанці починають битися з німцями.
3. Українською повстанською армією командував особисто Степан Бандера.
Від липня 1941 Бандера був у нацистському концтаборі. УПА було засноване в 1942. Першим командиром повстанців став Василь Івахів. Після його загибелі 13 травня 1943 року посаду Головного командира УПА обняв крайовий провідник ОУН на Волині Дмитро Клячківський. З грудня 1943 р. по 5 березня 1950 УПА командував Роман Шухевич. Останнім керівником повстанців став Василь Кук. Його заарештували 23 травня 1954 року.
4. Упівці вбивали євреїв у Львові та Бабиному Яру.
Знищенням євреїв в Україні займалися нацисти. Для цього заснували спеціальні загони – айнзацгрупи, айнзацкоманди і зондеркоманди. Їх формували з місцевих жителів, радянських військовополонених та співробітників колишньої міліції. Туди входили люди різних національностей. Керівництво ОУН (б) у квітні 1941 року в постановах II Великого збору вказало, що головною метою Організації є отримання Української держави, а організація єврейських погромів є намаганням зовнішніх сил відвернути увагу українських мас” від цієї мети, користуючись їх антиеврейскими настроями.
5. Роман Шухевич належав до військ СС.
Шухевич був командиром батальйону “Нахтігаль”. Тоді це військова одиниця була під керівництвом українців і належала до Абверу. ОУН розглядали батальйони, як ядра для майбутніх самостійних збройних сил. Воїни не приносили присягу Німеччини. Оунівці називали “Нахтігаль” і “Роланд” ДУН “Дружини українських націоналістів”. Військові не носили на формі нацистську символіку. 1941 батальйони реорганізовують. Вони починають діяти на контрактній основі. 1 грудня 1942 року закінчується контракт з Шухевичем. Бійці відмовляються присягнути Гітлеру. Офіцерів заарештовують. Шухевич тікає і у листопаді 1943 очолює УПА.
Опублікував: Олег Устименко Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Неділя, 12.11.2017, 20:27
Дата: Середа, 22.11.2017, 09:57 | Повідомлення # 491
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28711
Статус:
Русланависловилася протиукраїнізації
і запропонувала всім зняти шаровари
Співачка, екс-тренер «Голосу», активістка, революціонер івласниця радіостанції Руслана Лижичко виступила вчора в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV проти українізації населення, особливо східних областей країни.
«Я виступала в Краматорську, там люди ходили з синьо-жовтим прапором. У мене немає ні ілюзій, ні стереотипів, що там щось потрібно українізувати. Я проти слова українізація. Свого часу була русифікація, і нам нав'язували культуру. Україна занадто сильна, щоб її задушити », - зізналася Руслана.
І додала, що стереотипні українські образи, символи і культурні смисли самі по собі недостатні: «Всі люди зараз прагнуть отримати новий образ, імідж України, щоб себе ідентифікувати - не тільки з вишиванками. Мені бракує культурної революції ... Давайте знімемо з себе шаровари ».
Без шароварів і вишиванки трохи холодно, на дворі все ж листопад місяць ... Але зняти - значить зняти.
Дата: Четвер, 28.12.2017, 13:00 | Повідомлення # 492
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28711
Статус:
Мовні квотивукраїнському телеефірі:
злісні порушники не встановлені, але окремі недоліки є
Переддень Нового року - це час, коли традиційно підбиваються підсумки і аналізуються показники року, що минає, озвучуються досягнення і недоліки, проводиться робота над помилками (якщо такі трапляються). І, зрозуміло, офіційно видаються плани на рік майбутній.
26 грудня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення офіційно підвела в присутності журналістів підсумки моніторингу загальнонаціональних і супутникових телеканалів на предмет дотримання ними мовних квот, проведеного з 16 жовтня по 26 листопада поточного року.
Як відомо, з 13 жовтня поточного року в силу вступили в силу нові норми Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо мовних квот на телебаченні. Згідно з цими нормами, в загальному тижневому обсязі мовлення телерадіоорганізацій загальнонаціональної категорії мовлення передачі і / або фільми, озвучені державною мовою, повинні складати 75% від загальної тривалості передачі і / або фільмів (або їх частини) в кожному проміжку між 7:00 і 18 : 00 і між 18:00 і 22:00. Також телерадіоорганізації зобов'язані забезпечувати частку передач новин державною мовою в обсязі не менше 75% від загальної тривалості всіх передач новин, трансльованих телерадіоорганізацією в кожному проміжку часу між 7:00 і 18:00 і між 18:00 і 22:00.
Втім, законодавець передбачив ряд винятків, які будуть діяти в перехідний період - до 13 жовтня наступного року. Зокрема, в цей період в квоту передач і фільмів, що передаються державною мовою, зараховуються:
1 Передачі і фільми власного виробництва, і національний аудіовізуальний продукт (незалежно від фактичної мови); 2. Передачі і фільми, які повністю озвучені або дубльовані державною мовою. 3. Передачі, ведення яких здійснюється державною мовою.
Однак, це все - теорія, що описує те, як має бути. Саме це і мав показати моніторинг, результатами якого вирішили поділитися з журналістами глава Нацради Юрій Артеменко і член регуляторного органу Сергій Костинский.
В рамках моніторингу Нацрада відстежувала ефіри 36 загальнонаціональних і супутникових телеканалів. При цьому обсяг моніторингу для кожного телеканалу становив один тиждень в часовому проміжку з 7:00 до 22:00. При цьому, як зазначив Костинский, в процесі Нацрада збирала статистику і щодо формальної складової - тобто, в світлі всіх норм, що діють в перехідний період, так і щодо складової фактичної - реального відсотка мовлення каналів українською мовою. Таким чином, телеканали зможуть, ознайомившись зі статистикою, зробити для себе висновки на майбутнє і краще підготуватися до повноцінного вступу в дію норм закону, що стосуються квот.
Зрозуміло, зібрати цю статистику було не так уже й просто. Особливо, з урахуванням того, що подібний моніторинг проводився вперше. Як зазначив глава регуляторного органу Юрій Артеменко, моніторинг тривав шість тижнів, і за цей час співробітниками апарату Нацради було переглянуто шість тисяч годин телевізійного контенту. Тобто, була пророблена воістину титанічна робота - особливо з урахуванням того, що нею займалися всього сім співробітників регулятора. Не слід також забувати, що за останній час обов'язки, покладені на Нацраду законодавцями, істотно зросли. Як вказав Юрій Артеменко, сьогодні регулятору доводиться стежити за дотриманням безлічі різних законів - і щодо квот на телебаченні, і щодо квот на радіо, і щодо реклами алкоголю, і щодо так званих «чорних списків», і багато чого, багато іншого. При цьому моніторинг за дотриманням квот в телеефірі був чи не найскладнішим, бо в законі була вперше прописана європейська норма: ефір телеканалів моніторити потижнево, а не подобово. Що, загалом-то, дозволяє виявляти можливі махінації з квотами - коли той чи інший телеканал може ставити потрібну кількість відповідних квот програм лише в певні дні тижня.
Однак, навіть виконавши таку титанічну роботу, співробітники Нацради не можуть дозволити собі розслабитися. Бо попереду, як зазначив глава регулятора, моніторинг регіональних і місцевих телеканалів, в рамках якого належить проаналізувати на предмет дотримання квот контент 210 телеканалів з різних куточків України. А це - дев'ятнадцять тисяч годин ефіру, які належить переглянути все тим же семи співробітникам апарату Нацради. В цілому ж на 2018 рік заплановано три хвилі моніторингу регіональних та місцевих телеканалів. Таким чином, за попередніми підрахунками, співробітникам регулятора належить переглянути п'ятдесят і сім тисяч годин ефіру.
У свою чергу, Сергій Костинский додав, що протягом року Нацрада проводить 24 різних тематичних моніторинги. У їх число, зокрема, входять моніторинги щодо можливого порушення прав дітей та юнацтва, щодо дотримання норм закону про рекламу, щодо квот на радіо, щодо продукту європейського і українського виробництва.Тобто, роботи у Нацради багато, але в цілому він з нею справляється, причому, як зазначив Сергій Костинский, справляється досить успішно і якісно.
Говорячи про методологію проведення моніторингу, Юрій Артеменко зазначив, що в число україномовної складової ефіру телеканалів Нацрада зараховувала:
1. Програми і фільми, повністю озвучені або дубльовані українською мовою; 2. Закадровий текст, рекламу, анонси та подібні елементи ефіру; 3. Білінгувальні, двомовні програми - тобто, передачі, в яких в кадрі одночасно присутні різні ведучі, один з яких веде ефір українською мовою, а інший - на російській або будь-якою іншою мовою.
У підсумку, за результатами проведеного моніторингу, з урахуванням обраного підходу та методології, Нацрада зробила три ключові висновки:
1. У перехідний період всі загальнонаціональні та супутникові телеканали виконують вимоги закону. Частка передач, що виходять в їхньому ефірі і формально підпадають під діючі норми, становить 98%. У той же час, середній показник фактичної присутності української мови в телеефірі дорівнює 86%. Що, загалом-то, теж непогано, бо закон говорить про 75%.
2. Завдяки нормам, чинним в перехідний період, в ефірі телеканалів зросла кількість передач власного виробництва. На деяких телеканалах - аж до 100%.
3. Найбільша кількість української мови звучить в ефірі дитячих телеканалів. Деякі такі канали дотримуються норми закону і формально, і фактично. Зокрема, такі канали, як «Плюс Плюс», «Піксель» і «Малятко» (ще на одному дитячому телеканалі - «Lale» - було відзначено 99% програм кримськотатарською мовою, який відноситься до числа мов корінних народів України). При цьому найменша кількість української мови було відзначено в ефірі розважально-інформаційних телеканалів. В середньому формально 92%, фактично - 73%. До цієї категорії відносяться, зокрема, такі телеканали, як «1 + 1», «Інтер», «Україна», ICTV, «НТН» і ряд інших. Лише один телеканал в даній категорії і формально і фактично віщав 100% на українській - і це телеканал «UA: Перший».
У свою чергу, Сергій Костинский представив журналістам більш детальну і конкретну інформацію в розрізі жанрів, в яких працюють телеканали. Зокрема, за словами Сергія Костинського, в жанрі розважально-інформаційного мовлення найбільшу фактичну кількість української мови було відзначено в ефірі таких телеканалів, як «UA: Перший», «1 + 1» і «НТН». Найменша кількість програм українською мовою в період проведення моніторингу було в ефірі телеканалу «Інтер» (37%).
Інформаційні телеканали представляють собою особливий випадок. Специфіка їх роботи, заснована на трансляції новин, репортажів і подібного роду програм, призводить до того, що ефір подібних каналів практично повністю складається з програм власного виробництва. Тому формальна і фактична частка української мови в ефірі таких телеканалів практично збігаються, складаючи, відповідно, 99% і 95%. Найменші обсяги мовлення українською мовою - 79% - були відзначені в ефірі телеканалу «112 Україна», а найбільшу кількість програм державною мовою транслювали телеканали «Еспресо» (100%), «Громадське» (100%), «5-ий» (99%), «Рада» (98%).
У категорії пізнавальних телеканалів канали «UA: Культура» і «Мега» були відзначені практично 100% україномовним ефіром. У той же час, телеканал «Ескулап», демонструючи формально практично 100% -ву квоту, фактично віщав українською мовою лише 49% від загального обсягу програм.
Формально виконують закон і практично всі телеканали, які належать до категорії розважальних. За винятком одного каналу - телеканалу «Ентер-фільм», який за формальними показниками дає 80% української мови. Однак, фактично найменше в даній категорії кількість української мови було відзначено в ефірі каналу «Індиго» - всього 37%.
Говорячи про дотримання норм закону дитячими телеканалами, Сергій Костинский також окремо зупинився на кримськотатарському дитячому каналі «Lale», який є в достатній мірі унікальний, тому що адресує свої програми дитячій аудиторії, яка мешкає на території тимчасово окупованого Криму. При моніторингу ефіру даного каналу Нацрада прирівняла кримськотатарську мову, як мову одного з корінних етносів України, до державної, виходячи з того, що канал виконує особливу місію. Однак, зазначив Сергій Костинский, після закінчення перехідного періоду, телеканал «Lale» повинен буде вести мовлення кримськотатарською мовою не менше 70% свого ефіру і не менше 30% - українською мовою.
Також, за словами Сергія Костинського, Нацрада окремо підготувала щорічні статистичні дані щодо співвідношення української та російської мов в ефірі телеканалів різних жанрових категорій.
Зокрема, в категорії розважально-іформаціонних телеканалів найбільшу кількість російськомовних програм було відзначено в ефірі каналу «Інтер» (63%), найменше - в ефірі каналу «1 + 1» (17%). У той же час в ефірі каналу суспільного мовника «UA: Перший» в період проведення моніторингу взагалі не було відзначено жодної російськомовної програми.
Серед інформаційних телеканалів в аналізований період найбільшу кількість російської мови було відзначено на каналі «112 Україна» (21%).
У категорії розважальних телеканалів повна відсутність російськомовних програм було відзначено в ефірі таких каналів, як «ТЕТ», «Новий» та «М1» - частка української мови тут склала 100%. А найбільша кількість російської мови було присутня в ефірі каналу «Індиго» - 37%.
У категорії освітніх телеканалів найбільша частка російськомовного контенту - 51% - була відзначена в ефірі телеканалу «Ескулап». У той же час, ефір каналу «UA: Культура» був повністю україномовним. А серед дитячих телеканалів частка російської мови - та й то зовсім незначна (0,20%) - була відзначена в програмах каналу «Lale».
Окремо Нацрада представила десятку телеканалів з найбільшим - на рівні 100% - фактичним показником україномовного контенту. В ефірі цих каналів україномовним є все - мова ведучих, закадровий текст, реклама, озвучка або дубляж фільмів іноземного виробництва. У десятку увійшли такі канали як «UA: Перший», «Еспресо», «Громадське», «UA: Культура», «М1», «Малятко», «Новий», «Піксель», «Плюс Плюс», «ТЕТ» .
Таким чином, підсумував Сергій Костинский, в цілому українські загальнонаціональні та супутникові канали квоту виконують і перевиконують і, в більшості своїй, готові до вступу норм закону про квоти в повну силу. За винятком деяких, яким, власне, і належить за час, що залишився до закінчення перехідного періоду - десять місяців, зробити ту саму «роботу над помилками» і виправитися.
Свої висновки і корективи належить зробити і Нацраді. Зокрема - в плані «відточування» і калібрування методології, динамічного підходу до вивчення каналу. Наступна хвиля моніторингу, за словами Сергія Костинського, буде більш жорсткою. Зокрема, Нацрада думає відмовитися від практики прирівнювання білінгувальних програм до україномовних. Власне, цей тип програм ніяк не прописаний в законі окремо - ні в розрізі перехідного періоду, ні в розрізі його повноцінного функціонування. І ініціатива зараховувати такі програми в квоту україномовного продукту під час першої хвилі виходила від самої Нацради. Але в майбутньому подібних винятків не буде.
У свою чергу, Юрій Артеменко декілька підняв завісу над планами Нацради щодо окремих практичних аспектів проведення моніторингів та прийдешніх змін. За словами глави регулятора, в бюджеті на майбутній рік парламент вперше передбачив виділення Нацраді грошей - в розмірі 40 мільйонів гривень - на створення моніторингового центру. У світлі цього Нацрада планує в наступному році відточити моніторинг загальнонаціональних каналів, а вже в 2019 році впритул зайнятися відточуванням системи моніторингу регіональних та місцевих телеканалів. У другому випадку мова йде, зокрема, про закупівлю обладнання (якого часто не вистачає на місцях), а також у виробленні системи ефективного контролю роботи представників регулятора на місцях.
Сьогодні, за словами Юрія Артеменко, моніторинг часто проводиться як то кажуть дідівським методом - співробітник моніторингового відділу майже в буквальному сенсі цього слова сидять перед телеекраном з секундоміром або стенографують ефір. В майбутньому ж - і вже зараз, за словами глави регулятора йде робота над складанням технічного завдання - планується максимально автоматизувати дані процеси. Зокрема, планується задіяти програмне забезпечення, здатне переводити голос в текст. Такі системи вже використовуються в світі і, по суті, мають їх локалізувати - навчити розпізнавати «на слух» українську мову і переводити її в друкований текст з мінімальною кількістю помилок. І тоді співробітники моніторингового відділу зможуть просто брати ці готові тексти і вдумливо, в спокійній обстановці, їх вивчати і аналізувати. Однак, якими б розумними не були машини, всіх питань їм не вирішити. Тому Юрій Артеменко сподівається на те, що в найближчому майбутньому у регулятора з'явиться можливість розширити штат співробітників моніторингового відділу з семи до, як мінімум, дев'яти осіб.
У будь-якому випадку, додав уже Сергій Костинский, якість, методика і тонкість підходу при проведенні моніторингів буде збільшуватися з кожною новою хвилею. Бо Нацрада їх проводить не формально, не для «галочки», а з метою формування реальної картини телерадіоінформаційного простору України в усьому його розмаїтті і у всій різноманітності поставлених перед регулятором завдань.
Дата: Середа, 09.05.2018, 21:33 | Повідомлення # 493
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
-------------------- "Група прикриття придушувала вогонь противника. Тіло одного військового розірвало навпіл", - герой АТО про запеклі
бої на Донбасі
Звання Народного героя України житомирянин отримав за те, що 20 січня 2015 року важко контужений пішки вивів групу
десантників з-під обстрілу після підриву броньованої машини, на якій вони їхали на допомогу побратимам у ДАП.
Сергій Назаренко
Ця розмова відбулася неподалік від лінії фронту. Сергій – старший на одній з позицій поблизу Авдіївки. Для нього
війна як почалася у 2014 році, так тягнеться до цього дня, - йдеться в матеріалі видання Цензор.НЕТ
Вирішивши у 2005 році піти в армію, він навіть не розглядає можливість залишити службу. Для нього справа честі
завершити війну перемогою, показуючи приклад своїм підлеглим. Під час спілкуваня з Сергієм неодноразово я думала про
те, що бачу перед собою того самого нового військовослужбовця, на яких і має спиратися наша нова армія. Він
думаючий, постійно вивчає військову справу, аналізуючи найвідоміші баталії з давнини і до сьогодення. Ерудований,
начитаний, розумний, зважений. До таких потрібно прислухатися, на таких варто рівнятися. А беручи до уваги його
бойовий досвід, у нього є чого і повчитися.
"З БОКУ ПРОТИВНИКА ПОЧУВ ЗВУК ПОСТРІЛУ. І ПОДУМАВ: ОСЬ І ТВІЙ СНАРЯД ЛЕТИТЬ"
-20 січня наша ротно-тактична група 13-го окремого десантно-штурмового батальйону отримала завдання здійснити
деблокування Донецького аеропорту, - розповідає Сергій Назаренко. - Але група не доїхала... Мій "Спартан" до цих пір
стоїть неподалік від терміналу, ржавіє. Начальник штабу нашого батальйону нещодавно, отримавши відео з БПЛА, добре
роздивився машину, і мені показав… У аеропорт вийшла наша ротно-тактична група. "Спартан" їхав першим. Був сильний
туман. Бокове скло та й лобове не давали оглядати все, що відбувається навкруги. Все було в грязюці і конденсаті.
Тому я відчинив двері, став на підніжку, щоб бачити все. Ми виїхали на територію летовища, на дорогу для
обслуговуючого персоналу. І буквально відразу "Спартан" підірвався на двох протитанкових мінах. Одна розірвалася під
заднім колесом, від вибуху здетонувала друга. Мене відкинуло вибуховою хвилею. Мотор машини розірвало… Цей знімок зроблено з БПЛА нещодавно. На ньому добре видно той самий "Спартан", який підірвався 20 січня 2015
рокуЦей знімок зроблено з БПЛА нещодавно. На ньому добре видно той самий "Спартан", який підірвався 20 січня 2015
року
Отямившись після "польоту", я ніяк не міг зрозуміти, чому навкруги все чорне. Подумав, що зараз ворожий навідник
відкорегує і наступний снаряд влучить прямо в нас. Тому віддав наказ особовому складу залишити автомобіль та
переміститися в укриття. Але один військовослужбовець лежав на спині, казав, що не відчуває ніг. Я провів рукою під
його броніком, обдивився його – крові не було. Наче не поранений. Але при падінні він міг наштовхнутися на уламок і
цього вистачило для важкої травми. Віддав наказ його евакуювати у безпечне місце для огляду медичним фахівцем. А сам
повернувся до "Спартана", щоб вийняти із нього радіостанцію. Я розумів, що машина вже небоєздатна і поки є
можливість, поки вона не загорілася, потрібно все дістати. Але радіостанція під час вибуху розпалася. Я продовжував
шукати тепловізор – річ не дешева, та й не настільки багато у нас їх було, щоб так просто залишити…
У цей час з боку противника почув другий постріл. Тоді вже подумав: ось і твій снаряд летить. Повернувся, щоб
подивитися, звідки ж його випустили. Боковим зором побачив - наближається червона точка. Стріляли з СПГ. По чому ж
вони цілять? Продовжив траєкторію польоту гранати і побачив, що вона чітко летить в "Спартан", повернутий задньою
частиною до ворога і яскраво горять стоп-сигнали. Чудова мішень! Але ж у нас все завжди було заліплено, щоб ворог
нас не бачив. А ночами переміщалися, використовуючи прилади нічного бачення. Через сиру погоду скоч відклеївся.
Граната влучила точно між фарами. Туди якраз завантажували травмованого військового. Одного розірвало навпіл. Мого
стрілка-снайпера відкинуло вибуховою хвилею всередину машини, де він серйозно поранив голову, загинули два
військовослужбовці: Володимир Марковський та Олександр Атаманчук. Той, кого вантажили, можна сказати, народився в
сорочці. Я заборонив знімати з нього шолом і бронежилет, тому основний удар отримали бронік та каска. Множинні
осколки поранили стегна, низ живота і нижню частину обличчя. Але цього бійця врятували. Він продовжує службу.
Після цього пострілу почався масований обстріл зі стрілецької зброї. Було зрозуміло, що цю дорогу для підходу до
аеропорту використовувати не можна, а по польовим ми б не доїхали, вони розмокли, "Спартани" по ним пройти не могли.
Було прийняте рішення відійти на вихідний рубіж.
Група прикриття подавлювала вогонь противника. Тіло одного військового, якого розірвало навпіл, тоді не вдалося
винести. Після бою сепаратисти знайшли цього нашого хлопця, обшукали його кишені, знайшли документи і розмістили у
соціальних мережах військовий квиток і посвідчення учасника бойових дій… Пізніше тіло все ж забрала пошукова група,
особу загиблого було встановлено за ДНК...
Йдучи з місця бою, ми вирішили знищити підірваний "Спартан", щоб він ні в якому вигляді не дістався противнику.
Коли поранених і вбитих погрузили, нам запропонували причепитися зовні до "Спартана" і таким чином виїхати. Я
відмовився. Розумів, що по дорозі по машині будуть вести вогонь і не буде можливості контролювати, якщо хтось
відірветься. Як його потім шукати? Я сказав, що ми вийдемо самі, я проведу, бо добре вивчив місцевість. Нам треба
було пройти півтора-два кілометри.
- Мабуть, це був досить довгий шлях…
- Але, як виявилося, він таки був найбільш безпечним. Ворог активно обстрілював дану ділянку, прилітали і ВОГ, і
міномети відпрацювали. Він нас більше не бачив, але розумів, що ми будемо іти по дорозі. А ми залягли. Хвилин
тридцять вичікували. І от тоді виявилося, що я не повною мірою можу нормально переміщатися. Був сильно контужений…
Особливим випробуванням став залізобетонний паркан біля Пісків, який потрібно було перелізти. Інші підходи були
заміновані. Оце було найважче, бо коли я підіймав голову, все починало крутитися. Сідав і "любувався" тим, що бачив.
Мені все ж вдалося перелізти через паркан, але це останнє, що я вже міг. Нам залишалося пройти метрів двісті.
Власне, їх я уже майже не пам’ятаю.
Сергій Назаренко, який має позивний Лис, за чотири роки війни здійснив не один героїчний подвиг. І тому був
відзначений високим недержавним званням Народний герой УкраїниСергій Назаренко, який має позивний Лис, за чотири
роки війни здійснив не один героїчний подвиг. І тому був відзначений високим недержавним званням Народний герой
України
- Скільки вас вийшло пішки?
- П’ятеро разом зі мною. Контужений був тільки я. Разом з пораненими мене відвезли у Водяне. Пам’ятаю як магнезію
кололи. Було не боляче, а гаряче. Настільки, що здавалося, волосся на голові дибки ставало. Швидко до тями привело.
Але у мене ще й тиск був 210 на 190. Тому мене відразу евакуювали далі - в Селідово. Там я почав дивуватися, чому це
мене називають танкістом. Бо всі, починаючи з Пісків, тільки так до мене і зверталися. Коли я спитав, чого це всі
вирішили, що я танкіст, мені порадили подивитися в дзеркало. Тільки після того, як мене прокапали, я зміг встати і
глянути на себе. Я весь був у маслі, блищали тільки очі, як із кадру радянського кіно. Пам’ятаєте, відкривається
люк, а звідти вилазить танкіст довольний і грязний – тільки очі світяться. Оце я таким був. Хоча намагався відразу
після вибуху снігом обтертися. Але ж масло так просто не змиєш.
Від реабілітації та ВЛК я відмовився. Зустрівся з нашим тодішнім комбатом Олександром Порхуном, який в той день
виписувався після лікування, і готовий був повернутися в батальйон. Але прийшло повідомлення, що підрозділ виходить
в ППД. Повернулися в АТО ми в квітні. Наступним бойовим завданням, що довелося виконувати, було відновлення контролю
над населеним пунктом Мар’їнка 4 червня 2015 року. Запланували три етапи. Перший – пройти та зачистити все по
центральній вулиці Леніна, потім вийти до окраїни Мар’їнки на сході, а третій етап - зачистити містечко на
протилежному березі водосховища, де знаходяться дачні садові ділянки. Ми виконали перший етап, опору не зустріли.
Єдине намагання нас зупинити зробили із приміщення райвідділу. Нас обстріляли, а коли ми спробували підійти для
зачистки, почали відбиватися гранатами. Вирішено було дочекатися танка. Влучним пострілом він вразив місце, де
залишалися троє сепаратистів. Так вони там і залишилися. Коли над райвідділом замайорів український прапор, бійці
Нацгвардії, які мали підтримати наші подальше дії, сказали: ми на сьогодні своє завдання виконали, всьо, спасібо. Ми
пішли далі. Другий етап зробили. Після цього перегрупувалися і досить швидко зачистили дачні поселення.
"РИБОК З ВЕЛИЧЕЗНОГО АКВАРІУМУ ВІП-ЗАЛУ СТАРОГО ТЕРМІНАЛУ КОМАНДИР НАШОЇ ГРУПИ НАКАЗАВ ПРИЙНЯТИ НА ОБЛІК І ГОДУВАТИ"
- Ви були у складі офіцерського спецназу, який брав участь у першому бою в Донецькому аеропорту 26 травня 2014 року…
Як ви потрапили у цю групу?
- Ситуація у 2014 році склалася таким чином, що значна кількість управління офіцерів 95 бригади не могла бути
задіяною за прямим призначенням, вони не вели прямі бойові дії, тому що мали управляти, контролювати. Але багато хто
хотів саме воювати. Тому рішенням командира бригади із офіцерів управління було сформовано офіцерський спецназ. Я не
входив до складу саме цього спецназу. В той час я був командиром розвідувального взводу, у мене був свій "власний
спецназ". А потрапив я туди, тому що для польоту в ДАП групі не вистачало чотирьох чоловік. Тому цей спецназ
доповнив я, старший прапорщик Мазур і два моїх розвідники. Пізніше, уже разом із цими бойовими офіцерами я курсував
на БТРі,прокладав шляхи, їздив на першій машині, забезпечуючи безпеку командира бригади.
- Який вигляд мав аеропорт, коли ви туди прибули? Чого очікували?
- Всі подробиці завдання знав тільки заступник командира бригади - на той час це був полковник Олег Григорович Гуть,
який зараз командує нашою 95-ою бригадою. Я, як командир розвідвзводу з відкритих джерел інформації знав, що новий
термінал аеропорта захоплений. І коли нас зібрали в штабі АТО, зрозумів, що скоріш за все будемо летіти саме туди.
Коли командир бригади почав розподіляти наші групи по напрямках дій, у нього в руках була впізнавана схема
терміналів...
Нас висаджували на пінічному сході Донецького летовища. Саме там знизилися наші вертоліти. Ми десантувалися
по-афганські – як тільки переднє колесо торкалося злітної смуги, ми починали виплигувати. Коли крайній
військовослужбовець залишав борт, той відразу злітав, щоб уникнути нанесення ворогом удару. Наша група відразу ж
ввійшла в координацію з представниками 3-го полку спецназу та 79-ої бригади – там були її водії на "Уралах". Ми
закріпилися в старому терміналі та очікували розпоряджень із сектору.
Наша група 95-ої бригади зайняла оборонні позиції на першому поверсі. 3-ій полк розмістився на другому. Бій почався
після нанесення ракетного удару нашими штурмовиками по даху нового терміналу, щоб прибрати звідти наявних
сепаратистів, які вже обладнали там вогневі позиції для СПГ, АГС, також там були розрахунки ПЗРК. Сепаратисти не
очікували настільки радикальних дій з нашого боку.
- Ви їх бачили?
- Так, вони були в полі зору. Після бомбардування по новому терміналу почали працювати ЗУ, снайпери, і в цей час від
захопленої будівлі вирушили два автомобілі – ГАЗ-66 та КамАЗ. Ми через фойє контролювали вулицю. Для нас було
неочікувано бачити цю панічну втечу. Вони виїхали, навіть не дочекавшись сутінків, щоб хоча б трохи приховатися.
ГАЗ-66 проскочив майже неушкодженим. А от КамАЗ, який їхав за ним, отримав з усіх одиниць зброї. Потім вони
наголошували, що в цій вантажівці були поранені, на машині були знаки міжнародних організацій, це був медичний
автомобіль… Нічого такого не було. Ні прапора з червоним хрестом, ні навіть білого прапора не було.
Із кузова стріляли по нам, ми відповідали. А потім із новин дізналися, що й самі сєпари зустріли цей КамАЗ снарядами
із ЗУ-23. Після цього активність дій у новому терміналі зменшилася. Наскільки я зрозумів, командування прийняло
рішення використати нічний час для накопичення військовослужбовців, як ввійдуть до штурмового загону. В той же час
прибували наші вертольоти, підвозилися боєприпаси. На вертолітній площадці вантажі розвантажувалися, а звідти
"Уралами" підвозилися до старого терміналу. До ранку до нас приєдналися ще дві групи головного розвідуправління.
Вони вирушили для контролю зовнішнього кільця аеропорту. Також прибула штурмова група управління держохорони і
представники Нацгвардії - спецгрупа "Омега".
Сам аеропорт був обшитий досить якісними склопакетами. Куля 5.45 просто падала, вдарившись об скло, а 7.62
наколювала його, іноді пробивала перше і падала між склопакетами. Єдине, що могло ефективно пробивати оболонку, це
снаряди, випущені із ЗУ-23.2
Освітлення в старому терміналі на ніч ми повністю вимкнули. Новий термінал був освітлений, як новорічна ялинка. Фойє
світилося, але там нікого не було. Кулеметне гніздо ворог зробив на першому поверсі між коридорами посадки
пасажирів. Воно було за межами нашої досяжності. Не було зрозуміло, куди вони звідти стріляють. Два снайперських
гнізда були розташовані на даху. Після атаки літаками, звідти всі пішли… В нічний час вогонь вже не вівся.
Зранку група УДО здійснила розвідку шляхів підходу до нового терміналу, уточнювала наявність вибухових пристроїв та
інших загороджень. Після прибуття "Омеги" ми визначили бойові завдання для всіх, і десь об 11 ранку відбулася
зачистка. Противника вже не було ніде. Жодного трупа не було нами виявлено. Але красномовні сліди говорили, що
поранених звідти відтягували. Перев’язочні матеріали, шприци із знеболюючим, - все це вказувало, що завдання нами
уражень було результативним. Ми зрозуміли, що ворог евакуювався через підвальне приміщення і далі через гаражі. Ми
взяли під контроль новий термінал, де розмістилася "Омега". Наша група 95-ої бригади залишилася в старому терміналі,
диспетчерську вишку зайняла група снайперів. Власне на цьому історичні бойові дії закінчилися.
- Для вас це був перший бій?
- У повному розумінні цього слова, так. На близьких дистанціях це дійсно був перший бій. До того під час супроводів
нас обстрілювали, але це були не прицільні бої. Скоріш за все ворог намагався нас деморалізувати. Коли ми перебували
в базовому таборі біля Добропілля, неодноразово здійснювалися вилазки місцевих ополченців без конкретної мети. Вони
просто підходили, стріляли кудись і зникали. А це був перший бій з широким застосуванням різної зброї. Власне, тоді
я вперше познайомився з такою зброєю як "Шмель". З таких установок по нам вистрілили двічі. Перша ракета влучила в
стелю холу. Площа була значна, тому ефекту вона не дала. Але звук був досить гучний. Другий постріл вони здійснили
по кімнаті на другому поверсі, гадаючи, що там розташувалися снайпери. На щастя, там нікого не було. Все скло в цій
кімнаті було винесено і все приміщення вигоріло. Застосування такої зброї нас не дивувало. Ми розуміли, що у них
таке є, і вони будуть використовувати все за призначенням.
Після втечі на вулиці навпроти старого терміналу з’явився інший КаМАЗ. Наші снайпер з кулеметником його зупинили,
вивівши з ладу. Вогонь на враження ми відкриваємо тільки тоді, коли людина має в руках зброю і направляє її
безпосередньо на нас. До цього моменту людина не вважається комбатантом. Водій залишив КамАЗ, його не чіпали.
Пасажир виліз з автомобіля, направив на старий термінал автомат. Це ще стримувало снайпера, але після першої черги,
яку він зробив, його знищили. Після цього сєпари намагалися дістатися КамАЗу, вночі підігнали швидку. Ми думали, для
надання допомоги, але це виявилося не так. Вони залишили автомобіль з ввімкнутими проблисковими маячками та дальнім
світлом у нашому напрямку. Це сліпило снайпера, заважало контролювати ситуацію. Таким чином вони підігнали близько
семи автомобілів. Водій залишав машину і втікав. Снайпер вимушений був знищувати фари. Наступного дня після того як
був взятий під контроль новий термінал, до цих машин була відправлена розвідгрупа. Вся вантажівка була завантажена
"Шмелями" та ПЗРК. Частину ми забрали, іншу знищили, бо контролювати підходи до машин було досить важко.
Після цього транспортна авіація приземлялася біля старого терміналу, вивантажували сухпаї, воду, боєприпаси.
Відбувалося накопичення ресурсів. Ми гадали, що звідси і розпочнеться операція по зачистці Донецька. Стільки
привозилося.
31 травня в ДАП прибули три літаки Іл-76 з військовослужбовцями, здається, 72-ої бригади. Доставили бронетехніку,
відбулася ротація. І ми літаком вилетіли з ДАПу. Ніяких перешкод для цього не було. Всі ці дні противник не вдавався
ні до яких дій. Через місцевих жителів ми знали, що серед ополченців панує страх. Вони очікували, що буде штурм
міста із ДАПу.
- Як ви спілкувалися з місцевими?
-На парковці аеропорту були залишені автомобілі з ключами всередині. Ми використовували їх, їздили по Донецьку,
здійснювали розвідувальні заходи. Ніякого контролю, блокпосту чи ще чогось не було. Сепаратисти утримували
центральні органи самоврядування: СБУ та міську адміністрацію. І все. Місто було нічиїм.
- Наскільки вас вражав аеропорт?
- Моя позиція в старому терміналі була у ВІП-залі. Найбільше там вразив величезний акваріум з екзотичними рибами –
тропічними, яскравими. Ми годували їх кожного ранку і доповідали про це командиру бригади, тому що рибки були
прийняті на облік. Ще там був бар і кавовий апарат. Саме біля нього зранку проводилися наради. Всі пили каву,
спілкування, ставилися завдання.
Читайте далі..... Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Четвер, 10.05.2018, 08:47
Штурмовичка-доброволець із батальйону «Айдар», народний герой України Андріана Сусак та снайпер збройних сил України Юлія Матвієнко, про чиї історії розповідає документальний фільм «Невидимий батальйон», взяли участь в обговоренні феномену російської пропаганди та фейкових новин у приміщенні ООН. Дискусія відбулася за ініціативою представництва України в рамках роботи 40-ї сесії Комітету ООН з питань інформації 9 травня.
Андріана Сусак заявила, що «промивка мізків» російською пропагандою і призвела до війни, та сказала, що люди на Донбасі не мають потреби в «підтримці» з боку збройних сил Росії.
«Я – український ветеран у війні проти російської окупації – бачила результати вашої (російської – ред.) політики, «правди» та інформаційної війни. Я як штурмовик та моя посестра, присутня тут, російськомовна снайперка ЗСУ, хочемо сказати ... ми не потребуємо вашої (російських збройних сил – ред) «підтримки» та «захисту». Населення Донбасу не потребує вашого «захисту. Щодо пропаганди, в 2014 році на Донбасі думали, що ми прийшли їсти їхніх дітей, зараз люди Донбасу хочуть, щоб ваші війська повернулись додому, в Росію. Питання: коли вже ви почнете «захищати» росіян в Росії своєю російською пропагандою?» – зазначила Андріана Сусак.
Старший радник Постійного представництва Росії при ООН Максим Мусіхін, який брав участь в обговоренні, надав розлогу відповідь, з якої можна зробити висновок, що він вірить, що в Росії існує плюралізм думок та вільне змагання між державними та приватними ЗМІ.
Як це бути вбивцями? Чому ви прийшли на нашу землю, Максиме? Чому ви вбиваєте наших людей?
Автор фільму «Невидимий батальйон» Марія Берлінська теж спробувала отримати відповіді щодо розв’язаної Росією війни на Донбасі від представника місії Росії при ООН. «Як це бути вбивцями? Чому ви прийшли на нашу землю, Максиме? Чому ви вбиваєте наших людей?» – запитала вона. «Йдіть з України, Максиме!» – закликала вона представника Росії. Відео свого спілкування з Максимим Мусіхіним, під час якого він відмовився відповідати на її запитання, Берлінська виклала на своїй сторінці у Фейсбук.
В ООН дуже мало порушують тему дезінформації, особливо порівняно з ЄС, каже Ірина Халупа, редактор англомовного сайту STOPFake.org, яка виступила на засіданні з доповіддю про роботу організації.
«Присутність цих дівчат-солдатів безпосередньо показала, що робить російська дезінформація. Використання інформації як зброї відповідальне за війну в Україні», – сказала вона в інтерв’ю «Голосу Америки».
«Українські жінки змушені ставати снайперами, щоб захищати своїх дітей від російської агресії. Зараз вони знімають свої балаклави, щоб розповісти всьому світові правду про війну з Росією», – сказала в інтерв’ю «Голосу Америки» активіст української діаспори Люба Шипович, яка теж була присутня на засіданні.
Окрім STOP Fake cвоїм, досвідом боротьби з російською пропагандою поділилися представники організацій VOX Ukraine. Доповідачі відзначили, що пропаганда та фейкові новини є елементами гібридної війни, яку веде Росія проти України та інших держав світу. І Україна вже накопичила чималий досвід у протистоянні російській пропаганді, яким вона готова ділитися з іншими країнами світу. Учасники дискусії наголосили, що ООН має відігравати більшу роль у боротьбі з дезінформацією та пропагандою. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Четвер, 10.05.2018, 20:24
