FORUM TV-SATПонеділок
25.10.2021, 00:42

Вітаю Вас Гість | RSS

[ ] · Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS · Load-SP · Load-AS· · Перекладач translate ]
  • Сторінка 2 з 5
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • »
Форум TV-SAT » « Все про Телебачення » » Історія і розвиток телебачення » Історія і перспективи ТБ. Етапи розвитку. (Дослідження.)
Історія і перспективи ТБ. Етапи розвитку.
RATVODДата: Середа, 14.04.2010, 22:05 | Повідомлення # 16
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Створено довколишнє телебачення



Мова не про тривимірне відображення предметів, а про можливість показати глядачеві більше,
ніж поміщається на екрані телевізора, - дати побачити щось, що відбувається за рамками звичного кадру.


Цікаву систему, названу по аналогії з довколишнім звуком (Surround Sound) системою "Довколишнього бачення" (Surround Vision), побудували фахівці з медіалабораторії Массачусетського технологічного інституту (MIT Media Lab).

"Якщо ви дивитеся телевізор і чуєте вертоліт, що наближається, в об'ємному звуці, то хіба не здорово просто розвернутися і побачити цей вертоліт?" - пояснює керівник проекту Сантьяго Альфаро (Santiago Alfaro). Можна скористатися мультимедійним куполом або кімнатою віртуальної реальності, але вони не придатні для будинку.

Нова розробка використовує звичайний телевізор і ще один додатковий екран - планшетний комп'ютер або смартфон. Коли людина сидить перед великим дисплеєм і тримає перед собою екран поменше, на обох видно одна і та ж картинка. Та варто розвернути менший дисплей управо або вліво, як на нім можна побачити те, що відбувається по сторонах від камери.

Досягається ефект, звичайно, наявністю додаткового потоку інформації. Для демонстрації прототипу Surround Vision автори поставили три камери на вулиці перед лабораторією: одну направили впоперек вулиці, дві інші - управо і ліворуч від першої. Коли людина зміщує екран планшетника, вбудований компас фіксує рух і система починає показувати бічну картинку, поступово витісняючу центральну. Перехід буде тим плавніше, чим більше буде камер.

Деякі кишенькові пристрої з виходом в Інтернет і безпровідним зв'язком з комп'ютером вже оснащені електронним компасом, так що впровадження Surround Vision не повинне виявитися складним. Ні виробникам фільмів, ні телевізійникам не доведеться відмовлятися від традиційного екрану, "центрального" місця дії і навіть від звичайної передачі сигналу: всі кругові плани тієї ж самої сцени можуть синхронно поставлятися на портативний пристрій через інтернет.

До того ж багато фільмів на DVD записуються з альтернативними ракурсами зйомки. Альфаро і його колеги показали, як їх можна синхронно виводити на рухливий екран, що реагує на зсув руки власника. Деталі розробки розкриває прес-реліз MIT.

Мембрана.ру
RATVODДата: Вівторок, 22.06.2010, 09:19 | Повідомлення # 17
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Поле битви - телевізор

Платне телебачення залучає все велику аудиторію, проте до насичення ринку ще далеко.
Перешкоди для розвитку цього бізнесу з'являються з боку як держави, так і самих споживачів

Абонентська база платного телебачення в Росії, не дивлячись на кризу, в 2009 році збільшилася на 2,6 млн, або на 21% (за даними J’son & Partners Consulting). Недивно, що надання платних телевізійних послуг стало певним полем битви для різних компаній: тут і супутникові оператори, і оператори кабельного ТБ, і провайдери ШПД, що надають послуги IP-TV, і навіть стільникові компанії, зацікавлені в цьому ринку. Проте, як ні парадоксально, висококонкурентним цей ринок доки не називають ні аналітики, ні самі гравці: боротися доводиться переважно не один з одним, а із споживачем.

Фундамент для телевізора

«Конкуренція між технологіями є, з великим відривом перемагають кабельники, проте, по наших прогнозах, ця ситуація не триватиме довго, - вважає керівник напряму IP-TV компанії „ВестКолл“ Наталія Тімофєєва. - Справжня конкуренція почнеться тоді, коли оператори зможуть вирішити технічні питання надання сервісу IP-TV, а також почнуть серйозніше працювати над контентом. Плюс ринок чекає приходу нової технології, яка змусить існуючих операторів переглянути плани». У Петербурзі, на думку Тімофєєвой, закінчується переділ ринку IP-TV. Оператори ділять інтернет-територію. В тих, хто має більше інтернет-абонентів, вище шанси наростити телевізійну абонентську базу.

Справжня боротьба за користувачів ще не почалася: не всі мережі готові до запуску сервісу, а ті, хто готовий, не закінчили роботу над комерційними пропозиціями і так далі «В кожного оператора є своє „але“. Стабільніша ситуація на кабельному ринку: постійне розширення пакетів каналів, порівняно невисокі ціни. Тут безумовний лідер - компанія „ТКТ“. На ринку супутникового телебачення популярність наростає в „Тріколор ТБ“: тут не така велика кількість телеканалів, як в „НТВ+“, але вдала і зручна цінова пропозиція», - пояснює Тімофєєва.

В цілому по Росії серед технологій лідирує кабельне ТБ - на нього доводиться 71% ринку по числу абонентів і 65% - по доходах, хоча такі показники, за даними iKS-Consulting, і означають втрати в порівнянні з 2008 роком. У виграші за рахунок втрат кабельників виявилося супутникове телебачення - 27 і 32% відповідно. Доля ж IP-TV доки дуже мала - 2% по абонентах і 3% по доходах.

«На ринку склався певний статус-кво основних видів платного ТБ - супутникового, кабельного і IP, - розповідає керівник відділу стратегічного маркетингу Національної супутникової компанії („Тріколор ТБ“) Денис Висоцкий. - Зв'язано це перш за все з технологічними особливостями передачі сигналу. Умовно кажучи, вартість трансляції сигналу з супутника буде однаковою для будь-якої крапки на території Росії. В той же час кабельники і оператори інтернет-телебачення сильно залежать від того, наскільки розгалужену інфраструктуру вони повинні створювати і підтримувати для обслуговування абонентів. Так, в крупних містах з великою концентрацією населення технологічна собівартість створення і підтримки мережі відносно невелика, що тому ведуть позиції на ринку займають кабельних операторів, з якими активно конкурує інтернет-телебачення. На всій останній території країни домінують супутникові оператори. Безумовно, конкуренція між технологіями все одно має місце, але істотного впливу на розподіл доль ринку вона не робить».

ТБ-педагогіка

Про популярність платного телебачення говорять аналітики. Так, за даними J’son & Partners Consulting, в 2009 році в Росії на 10 домогосподарств, або 27 чоловік, доводиться в середньому 2,9 телевізора, підключених до платного ТБ. Примітно, що цей показник виявився вищим, ніж для комп'ютерів, підключених до ШПД: на 10 домогосподарств доводиться лише 2,7 таких комп'ютера. У компанії iKS-Consulting відзначають, що за підсумками 2009 року проникнення послуги платного ТБ в середньому по країні склало 36%, причому лідирують традиційно Москва і Петербург.

При цьому самому абонентові, по суті, неважливо, за якою технологією він отримуватиме послуги платного ТБ: для користувача значимі перш за все кінцевий результат і вартість, а все інше - турбота оператора. «На даний момент компанії можуть конкурувати лише за ціною. Лише це цікавить сьогодні наших абонентів - аби дешево або безкоштовно», - констатує Наталія Тімофєєва.

Причина такого підходу споживача у тому числі і в невисокому рівні обізнаності про можливості тієї або іншої технології. «Відсутність у абонентів чіткого уявлення про те, якими можливостями володіє платне телебачення, істотно уповільнює процес розвитку ринку, - нарікає директор служби маркетингу компанії „ТКТ“ Ольга Лісенкова. - Для вирішення цієї проблеми необхідно інформувати абонентів про привабливість послуги, про переваги платного телебачення перед соціальним».

Це розуміють всі гравці ринку, звідси і популярність маркетингових ініціатив інформуючого характеру. «У першому кварталі 2010 року для просування послуг IP-TV ми активно використовували модель tyr&buy, даючи можливість абонентам спочатку розібратися в тому, що це за продукт, - поділилися в петербурзькій філії „ВимпелКома“. - В рамках цієї акції підключень було багато, і майже всі абоненти залишилися з нами. Потім, що важливе, клієнти стали нас рекомендувати: принцип сарафанового радіо для Санкт-Петербурга актуальний і дієвий».

Канальна специфіка


Окрім цінових параметрів серед найважливіших причин вибору на користь того або іншого оператора платного ТБ, а відповідно, і драйверів зростання - наявність певного интересного споживачеві каналу або пакету каналів. Наприклад, продаж прав на трансляцію матчів російської футбольної прем'єр-ліги «НТВ+» привів до зростання попиту на спеціалізовані футбольні канали. Ще один тренд - інтерес до дитячих каналів: відключення каналу мультфільмів може запросто привести до відходу абонентів до іншого оператора, який транслює такий канал. За спостереженнями учасників ринку, попит на платне ТБ формується переважно за рахунок дитячої аудиторії, спортивних уболівальників і домогосподарок - любительок серіалів.

«До конкурентних переваг оператора ТБ перш за все слід відносити контент - змістовне наповнення пропонованого пакету каналів. Не секрет, що багато абонентів вибирають платне телебачення із-за одного або декількох телеканалів, відсутніх у вільному доступі, - коментує Денис Висоцкий. - Ще більша частина аудиторії не прив'язується до якогось певного каналу. Їй потрібний збалансований з тематики пакет послуг, привабливий і з точки зору вартості».

«Розвиток контентной складової послуги стає головним драйвером зростання ринку платного ТБ в Петербурзі, - вважає Ольга Лісенкова. - Великий вибір якісних каналів різної тематики - вирішальний чинник при відмові споживача від соціального телебачення на користь платного. Компанії, здатні запропонувати широкий вибір телеканалів в одному базовому пакеті з можливістю додатково підключати тематичні канали, залучать максимальну кількість клієнтів».

Жадання влади

Ще одна стимул-реакція зростання інтересу до платного ТБ - бажання споживача управляти програмою передач, формувати її на свій розсуд. «Базова задоволеність традиційним телебаченням в Санкт-Петербурзі сьогодні є, тому коштує завдання сформувати масовий попит саме на нашу послугу - послугу інтерактивного домашнього телебачення. Також не можна не пригадати, наприклад, сервіс video on demand, якого немає в традиційного ТБ», - підкреслюють в «ВимпелКоме».

«На ринку існують дві моделі пакетування, - пояснює Ольга Лісенкова. - В рамках першої абонент дістає доступ до лінійки тематичних пакетів, на базі яких самостійно формує комплект интересных йому передач і фільмів. Друга модель передбачає створення одного або декількох багатоканальних ТБ-пакетів, що включають як загальнотематичні канали, так і канали спеціальних тематик. Обоє моделі розвиватимуться паралельно, проте найбільш виграшним бачиться сценарій, при якому телеглядач перестає грати роль пасивного споживача послуги платного ТБ і стає головним учасником процесу формування власного телевізійного меню».

«Досвід користування інтернетом спровокував у великого числа глядачів бажання самостійно формувати індивідуальну програму передач - дивитися те, що хочеться, бо, що показують, - погоджується Денис Висоцкий. - Сучасні технічні засоби, наприклад супутникові ресівери останнього покоління, дають таку можливість за допомогою додаткових сервісів. Робота в безпосередньому контакті з абонентами, безумовно, складна, але дозволяє якнайповніше задовольнити їх запити, що зрештою веде до підвищення доходів ТБ-оператора».


RATVODДата: Вівторок, 22.06.2010, 09:20 | Повідомлення # 18
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
ПРОДОВЖЕННЯ:

Труднощі зростання

Не дивлячись на оптимістичні результати 2009 років, платне ТБ стикається в процесі розвитку з чинниками, що негативно впливають на перспективи як окремих технологій, так і ринку в цілому. «Головний з них - висока собівартість виробництва. Тому і ціни тут вище, ніж у кабельників. Ще одна проблема - неготовність абонентів платити за телебачення, їх нерозуміння і незнання контента, який ми пропонуємо. У нас в країні саме краще безкоштовне телебачення в світі, ми не звиклися платити за цікаві програми і фільми, так що операторам доводиться створювати попит», - роздумує Наталія Тімофєєва.

Денис Висоцький нагадує про грядущу цифровізацію Росію. «По-перше, абсолютно незрозуміло, як вона проводитиметься і, відповідно, яким чином учасникам ринку слід вибудовувати свою маркетингову стратегію. По-друге, оголошено, що в рамках програми вісім федеральних телеканалів ТБ-оператори зобов'язані транслювати безкоштовно. При цьому немає розуміння, за чий рахунок повинен оплачуватися необхідний для цього серйозний технічний ресурс. Ну і нарешті, планованою цифровизации супроводить хворий ажіотаж. Так, в одному крупному місті СЗФО деякий високопоставлений чиновник привселюдно пообіцяв, що цифрові приймачі коштуватимуть всього 1 тис. рублів, що економічно нереально. Бажання чиновника поталанити електорату зрозуміло, а ось як вплинула ця заява на ринок, думаю, пояснювати не треба», - розповідає Висоцкий.

«Одна з проблем на дорозі розвитку платного ТБ - піратство, - продовжують в „ВимпелКоме“. - Воно впливає на популярність сервісу video on demand. Крім того, традиційне ТБ в поточному вигляді себе явно вичерпує: тепер вважається модним стереотип „я не дивлюся телевізор“. У цих умовах важче створити попит на послугу, оскільки без демонстрації поняття „телебачення“ асоціюється з тим, що зараз є базовим ТБ-продуктом. Хоча наша послуга такий і не є - це ТБ іншого покоління».

У бік маленького екрану

Окрім тих, що стали вже звичними технологій кабельного, супутникового і IP-TV зараз активізувався ще один напрям - мобільне телебачення. Північний захід став тестовим майданчиком для сервісу «Мобільне ТБ» від МТС, створеного в партнерстві з розробником мобільного програмного забезпечення SPB Software. У грудні минулого року в Москві запущена в тестову експлуатацію послуга «Мобільне телебачення „Білайн“», що дозволяє дивитися 12 телеканалів через DVB-H, в планах компанії на 2010 рік - введення мобільного ТБ через 3G (video streaming).

У «Мегафоні» виділяють такі переваги нового напряму, як мобільність, інтегрованість в телефон, який все більше стає універсальним пристроєм, а також великі потенційні можливості по вибору контента і перспективи інтерактивності.

При цьому всі гравці ринку відзначають, що мобільне ТБ не готово складати конкуренцію традиційним технологіям, а можливо, не конкуруватиме з ними і надалі. «В найближчому майбутньому мобільне телебачення не зможе повноцінно конкурувати з традиційним платним ТБ, оскільки для російського ринку мобільне телебачення залишається новинкою, - вважає Ольга Лісенкова. - Після того, як технологічна база для реалізації послуги буде повністю побудована і протестована, мобільне ТБ займе свою нішу на ринку платного телебачення».

«Мобільне ТБ - це ще один гаджет, доповнення до загального ряду нових застосувань, які рекламують сучасні телефони і так далі Я думаю, той, хто буде користувачем IP-TV, стане і користувачем мобільного ТБ, тому що постійне здобуття візуальної інформації - невід'ємна частина його життя, - міркує Наталія Тімофєєва. - Інформація оточує нас всюди, і ми її постійно кастомизируем під себе. І IP-TV, і мобільне ТБ - це ще одна можливість зробити наше оточення комфортнішим: дивитися, бачити і слухати те, що хочемо, і тоді, коли хочемо. Мобільне і платне телебачення - не конкуренти, а продовження один одного».

«Це продукти, що не взаємозамінюють, а взаимодоповнюючі, - приєднується начальник відділу розвитку продуктів і послуг компанії „МТС. Макрорегіон північний Захід“ Ілля Нестор. - Мобільне телебачення не націлене на повну заміну домашнього кабельного або іншого телебачення, воно надає додаткові унікальні можливості по оперативному мобільному доступу до телеканалів без прив'язки до основного великого телевізора, у тому числі коли він недоступний».

Радикальніший Денис Висоцкий: «Мобільне ТБ не зможе скласти конкуренцію іншим технологіям, оскільки в Росії не сформована цільова аудиторія, якою зажадався б цей вигляд телебачення. Давайте поглянемо, ким може зажадатися мобільне ТБ. Відсікаємо велику частину користувачів старшого і середнього віку, не готових до технічних новацій. Далі відсікаємо жителів російських регіонів: мобільний телефон з ТБ-тюнером, враховуючи його вартість, знаходиться далеко не на вершині піраміди вжитку цієї групи. Виходить, що цільова аудиторія - забезпечена молодь, що живе в крупних містах. Проте така публіка в своєму мегаполісі має широкі можливості для увлекательного проведення часу, здатні як мінімум на рівних конкурувати з переглядом телепередач».

«Та і сама по собі концепція мобільності, динамічному життю, яке використовує мобільний телефон як одного з найважливіших артефактів, не дуже ув'язується з традиційним уявленням про телеглядача - на дивані, в майці і тапочках, - продовжує Висоцкий. - Я схильний розцінювати появу мобільного ТБ в Росії швидше як наслідок все тієї ж тенденції triple play: крупні оператори стільникового зв'язку додали в лінійку послуг телебачення, так само як раніше - безпровідною інтернет».

Через тернії до 3D

Аналітики прогнозують подальше зростання ринку платного ТБ. На думку фахівців J’son & Partners Consulting, в 2014 році об'єм ринку платного ТБ перевищить 1,5 млрд доларів, а кількість підключених домогосподарств складе 22,5 млн. При цьому в «ТКТ» пов'язують майбутнє ринку із зростанням числа каналів високої чіткості HDTV, повсюдним впровадженням інтерактивних сервісів і наданням доступу до 3D телебачення. На користь останнього говорить і той факт, що в торгівельних мережах значно збільшилася кількість телевізорів, що підтримують дану технологію. Крім того, виробники устаткування зацікавлені і в просуванні 3D. Наприклад, в середині квітня корпорація «Дженерал Сателайт» і Маріїнський театр організували першу в Росії пряму 3D трансляцію і записали в цьому форматі балет «Жізель».

У «ВестКолле» пов'язують динамічний розвиток ринку із зростанням конкуренції між операторами в сегменті наповнення послуг. «ВимпелКом» не виключає збільшення конкуренції в сегменті IP-TV за рахунок виходу на цей ринок невеликих компаній, що принесе позитивний результат, оскільки дозволить «розгойдати» ринок.

«Телевізійний ринок в Петербурзі вже зараз досить насичений, - переконаний Денис Висоцкий. - Отже, розвиток його повинен протікати не екстенсивно, а інтенсивно, відповідно до таких тенденцій, як triple play, интерактив, поліпшення клієнтського сервісу. Не стоїть, проте, забувати і про програму цифровизации, яка обов'язково внесе корективи і в розподіл доль ринку, і в структуру пропозиції».

Санкт-Петербург
Олена Журавльова, «Експерт північний Захід»


RATVODДата: Понеділок, 28.06.2010, 16:34 | Повідомлення # 19
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Широкоформатне телебачення 16:9

Розбираємося із співвідношенням сторін

Коли потенційний покупець йде в роздрібний магазин по продажах побутової техніки, аби вибрати телевізор, його не може не приголомшити величезний вибір моделей і розмірів. Окрім того, що телевізори можуть мати практично будь-який розмір діагоналі, вони можуть бути створені на основі різних технологій: задня проекція, LCD, плазма і так далі Сьогодні покупцеві доведеться задуматися і про співвідношення сторін екрану телевізора.

Визначення співвідношення сторін

Співвідношення сторін - це фактично співвідношення довжини екрану (горизонтальний параметр) до його висоти (вертикальний параметр). В традиційних телевізорів це співвідношення складає 4:3. Це означає, що в звичних нам всім телевізорів на кожних чотири рівні відрізання довжини доводиться три відповідні відрізання ширини. Якщо перевести ці параметри в дюйми, то вийде співвідношення 4 дюйми на три дюйми, вісім дюймів на шість дюймів і так далі

Що стосується широкоформатних телевізорів (якими сьогодні є більшість HD телевізорів), то вони мають інше співвідношення сторін, яке складає 16 відрізань довжини до 9 відрізків ширини, або 16 дюймів до 9 дюймів, 32 дюйми до 18 дюймів і так далі Екран із співвідношенням сторін 16:9, таким чином, для глядача означатиме більш розтягнуте по довжині зображення в порівнянні із стандартним. На таких екранах коректніше відображуються не лише фільми, зняті в широкому форматі, але і нові телепередачі, спеціально «заточені» під цей формат.

Зростаюча потреба в телевізорах

із співвідношенням сторін 16:9

Телевізори із співвідношенням сторін 16:9 відмінно личать для широкоформатних фільмів і телепередач. З іншого боку, споживачі встигли звикнути до екрану із співвідношенням 4:3.

Сьогодні з'являється все більше контента в новому форматі 16:9, так що власникам стандартних телевізорів все частіше доводиться дивитися фільми і передачі на екрані з двома чорними смугами вгорі і внизу. Багато глядачів, не звиклих до цього, вважають, що їх якимсь чином обманюють, лишаю повнорозмірної картинки. Проте причина зовсім не в цьому. Більшість художніх фільмів, що вийшли після 1953 року, були зняти в широкому форматі (Cinemascope, Panavision, Vista-Vision, Technirama, Cinerama і так далі).

Сьогодні широкоформатні фільми з'явилися і на екранах наших телевізорів.

Для того, щоб широкоформатне зображення заповнювало весь екран із співвідношенням сторін 4:3, його перевидають у форматі «Pan-and-Scan». Для ілюстрації цього процесу візьмемо епізод, в якому два герої говорять один з одним, знаходячись по краях широкоформатного зображення. Якщо це зображення перенести в традиційний формат 4:3 без змін, на екрані глядач побачить лише порожній простір між персонажами.

Для того, щоб виправити ситуацію, редакторам необхідно змінити сцену так, щоб в ході розмови персонажів камера переходила від одного до іншого. Проте в цьому випадку міняється задум режисера, оскільки глядач не бачить всієї спочатку задуманої композиції, включаючи жести і міміку героїв у відповідь на репліки співбесідників.

Друга проблема полягає в тому, що в «Pan-and-Scan» втрачаються сцени в стилі экшн. Наприклад, гонка карет у фільмі «Бен Гур» 1959 років. У оригінальній широкоформатній версії фільму можна бачити взаємодію Бен Гура і інших в гонці, а в телевізійній версії, обробленій в «Pan-and-Scan» глядач бачить лише крупний план коней і поводи. Все інше, включаючи жести тих, що б'ються, було загублено.

Практична сторона телебачення у форматі 16:9

На зорі DVD і HDTV телевізори із співвідношенням сторін, наближеним до екрану кінотеатру, стає такими, що усе більш зажадалися.

Із зростанням популярності DVD наближається повний перехід на HD телебачення і поява. У цій ситуації поява широкоформатних телевізорів стає закономірною.

Хоча телевізори із співвідношенням сторін 16:9 понад усе личать для перегляду художніх фільмів, на них цілком можливо дивитися і телепередачі, а також спортивні змагання, отримуючи кращий огляд всього простору спортивного поля з ближчої відстані.

Крім того, в даний час з'являється все більше програм, сумісних з широким форматом. Окрім PBS і Discovery Channel, це і серіали, і презентації фільмів, про які можна взнати з теле-гіда.

Телебачення і DVD в 16:9

Набуваючи DVD плеєр, на упаковці ви можете відмітити терміни «анаморфированный або «розширений для телевізорів формату 16:9». Це дуже важливий момент для власників телевізорів із співвідношенням сторін 16:9.

Це означає, що в DVD картинку перевели в стислому по горизонталі вигляді. Таким чином, коли зображення транслюється на екран із співвідношенням 16:9, воно розтягується по горизонталі в такій пропорції, що займає весь екран без спотворення.

Навпаки, широкоформатне зображення, що транслюється на екран із співвідношенням сторін 4:3, має нижчий дозвіл із-за включення простору внизу і вгорі, відведене під чорні смуги.

Зворотна сторона телевізорів із співвідношенням сторін 16:9

Як вже згадувалося раніше, перед покупкою телевізора необхідно визначитися із співвідношенням його сторін. У особливій мірі це відноситься до стандартних моделей на базі променевої трубки або телевізорів із задньою проекцією. Основне правило свідчить: якщо більше 15% всього часу ви дивитеся зображення в традиційному форматі 4:3, слід набувати саме його. Якщо ви, в основному, дивитеся фільми в широкому форматі, вам слід звернути увагу на модель із співвідношенням сторін 16:9. Причина полягає в ефекті «burn-in», коли зображення протягом деякого часу затримується на екрані, на який вже проектується наступна картинка.

Подібний ефект присутній, в основному на променевих телевізорах, частково - на плазмових панелях.
Для LCD телевізорів він не свойственен.

Споживачеві, який часто дивиться телепередачі в стандартному форматі і інколи широкоформатні фільми на DVD і при цьому хоче уникнути ефекту «burn-in», слід звернути увагу на плоскі телевізори LCD.

Коли ви дивитеся звичайні телепрограми на широкоформатному екрані, на нім з обох боків з'являються чорні смуги. З часом це може стати причиною появи ефекту накладення кадрів (burn-in).

Не дивлячись на зроблені дії з усунення даної проблеми, невеликий зсув по краях зображення все ж має місце, хоч і залишається непомітним для ока звичайного глядача. Ефект накладення кадрів на плазмових панелях сьогодні вже не є проблемою. Проте про неї варто задуматися, якщо ви маєте намір придбати променевий широкоформатний телевізор. Подібний ефект також може підпадати під гарантію виробника.

Висновок. Джерело

Покупці все більш охоче набувають домашніх кінотеатрів. DVD, об'ємний звук, широкий формат створюють натуральніше сприйняття що відбувається на екрані. Не дивлячись на те, що більшість сучасних DVD-фільмів випускаються у форматі 16:9, далеко не всі телекомпанії встигли перейти на нього.

Провайдери кабельного і супутникового телебачення додають все більше широкоформатних каналів, так що з часом формат 16:9 стане поширенішим. Ця тенденція приведе до того, що ціни на телевізори із співвідношенням сторін 16:9 стануть доступнішими.

Проте, купуючи телевізор, уважно подумайте, перш ніж віддасте перевагу чи тому іншому формату. Враховуйте свої глядацькі переваги і те, як новий телевізор відповідатиме вашим потребам.

hifi News


RATVODДата: П`ятниця, 19.11.2010, 12:50 | Повідомлення # 20
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Телебачення майбутнього:

ВЕБ-СЕРВЕР-ТБ і інтерактивне кіно

Сьогоднішнє телебачення, особливо центральні канали, часто критикують. Мовляв, одна попса, реклама і пропаганда діяльності влади і власників телеканалів. Навіть епітети образливі до телевізора підбирають - «зомбоящик» і «дибілізатор». Справедливості ради варто відзначити, що раніше аналогічні звинувачення пред'являлися і до друкарських ЗМІ - до розвитку інтернету. Як тільки комп'ютери, підключені до мережі, масово з'явилися в квартирах, а створити сайт, блог або просто висловити свою думку на форумі або під статтею стало справою считаних хвилин (секунд), глобальну мережу відразу назвали «острівцем свободи», «найдемократичнішим ЗМІ» і «комунікатором майбутнього». Дійшло до того, що газета або журнал без власного сайту зараз вважаються неповноцінними, а друкарські статті в інтернеті часто роширені відеороликами і фотогалереями.

Сьогодні рівень розвитку інтернету дійшов до того, що він готовий стати конкурентом не лише газет і журналів, але і зрушити з вершини інформаційної влади телебачення. За доказами цієї думки далеко ходити не потрібно - нові телевізори вже оснащені мережевими виходами, безпровідним зв'язком і пов'язані з веб-сервер-сервісами, а слова «youtube», «picasso» і «торрентообмінник» вживаються повсюдно. Свіжі новини - корпорація Google випустила телеприставку, яка транслює відео через інтернет, а до цього те ж саме зробила і компанія Apple, причому, ці гіганти відразу ж почали відбирати в телеканалів «шматок хліба» - рекламу. Невже це початок кінця для традиційного ТБ? - Телебачення не зникне у прямому розумінні цього слова, воно просто мутує в щось нове, - говорить Ким Мозес, продюсер CBS (найбільша телерадіомережа США). «Сьогодні» з'ясувала, коли ці зміни побачать українські глядачі і яким стане телебачення в найближчому майбутньому.

Відео: Що чекає телебачення в майбутньому

РЕКЛАМА - КАМІНЬ СПОТИКАННЯ


Конфлікт. Телеканали не хочуть ділитися доходами

Судячи по тому, що сьогодні практично у всіх українських телеканалів є свої сайти, на яких викладений архів програм і новин, а найпопулярніші телешоу працівники телеканалів самі викладають на відеосервіси (наприклад, YouTube), телеканали вже підготувалися до переходу на новий формат. Більш того, сьогодні між ними вже йде справжнісінька війна за інтернет-глядача - телеканали платять за банерную рекламу інтернет-версій своїх проектів. Але що буде далі?

Ні для кого не секрет, що головне джерело прибутку для ефірного (безкоштовного) телебачення - реклама. У випадку з переглядом звичайного телевізора глядач вимушений уриватися на перегляд безлічі рекламних роликів, а ось як бути з ІНТЕРНЕТ-ТБ? Так, в США телеканали вже відчули загрозу з боку інтернету і провідні телемережі (ABC, NBC і CBS) просто заблокували доступ на їх сайти для користувачів Google TV (приставка для перегляду інтернет-телебачення), хоча цей сервіс з'явився в США лише місяць тому. Телемережа Fox (компанія, що виробляє серіал про д-ре Хаусе) також не унеможливлює аналогічного кроку. Річ у тому, що інтернет-компанія почала або вирізувати рекламу, або міняти ролики на власні - Google фактично отримав величезний рекламний майданчик, нічого не виробляючи самостійно. Як буде вирішений конфлікт - не відомо.

ПРИКМЕТИ СУЧАСНОГО ТБ


Сучасний телевізор дозволяє робити відеодзвінки

Для перегляду інтернет-телебачення сьогодні вже не обов'язково купувати комп'ютер, або спецприставку.
У нові телевізори вже інстальовані модулі і програмне забезпечення для повноцінного використання всіх веб-сервісів. Крім того, дорогі моделі навіть оснащені Wi-Fi-приймачем для безпровідного підключення до інтернету; вже нікого не здивуєш телевізором, в який вбудований жорсткий диск, не говорячи вже про «банальні» CD/DVD і USB-роз"єми. І, природно, телевізори нового покоління дозволяють дивитися зображення і в традиційному 2D-форматі, і в 3D, причому без окулярів. Що це дає?

ВІДЕОСЕРВІСИ. Практично всі телевізори нового покоління, в не залежності від виробника, інтегровані з сервісом YouTube, крім того, часто до нього додають і альтернативні сервіси, наприклад, RuTube, або є можливість викликати відеоролик через вбудований браузер. За допомогою пульта управління можна активувати вбудований пошук і знайти в Мережі потрібний відеоролик. Як ми вже згадували, сьогодні в Мережі викладені відеоархіви практично всіх популярних шоу, проте в майбутньому, цілком можливо, на безкоштовних відеосервісах залишаться лише любительські ролики - для захисту авторських прав. Вже зараз багато роликів блокуються компанією Google за заявою правовласників.

ПОГОДА. Мабуть, це один з сервісів, що самих зажадалися, в усякому разі до тих пір, поки люди ще виходять на вулицю. Сучасний телевізор сам підключається до інтернету і викачує звідти зведення, на основі якого робить температурний прогноз на декілька днів. До речі, на недавній київській виставці Cisco Expo 2010 була демонстрація відеосервісу по підбору одягу - на екрані відображувався зовнішній вигляд з різними предметами гардероба, вибрати які можна з відеоменю. Сьогодні ця розробка призначена для магазинів одягу, але надалі її, за словами розробника, інтегрують з сервісом прогнозу погоди - телевізор сам запропонує варіанти одягу під температурні умови.

ЗВ'ЯЗОК. Природно, що сучасний телевізор забезпечує можливість проведення відеоконференцій, причому, якщо він підключений до досить потужного каналу зв'язку, це буде відеотрансляція в HD-якості - демонстрації можна побачити практично на будь-якій IT-виставці. Для цього потрібно встановити спецкамеру зі вбудованим мікрофоном, причому недешеву (порядку $ 500), проте все нові розробки спочатку коштують дорого, а потім дешевшають. Тим паче, що, якщо високоякісне відео не потрібне, можна використовувати звичайну веб-камеру і гарнітуру (навушники зі вбудованим мікрофоном). У сучасні телевізори, як правило, вже вбудований безкоштовний скайп-клієнт, що дозволяє безкоштовний зв'язок зі всім світом.

ОРГАНАЙЗЕР. Ще одна корисна функція - вбудована електронна пошта і органайзер. Так, телевізор, інтегрований з інтернетом і веб-пощтою, можна налаштувати так, щоб він будив вранці і висвічував на екрані список справ на день, а також транслював нові повідомлення електронної пошти і свіжі новини. Природно, можна налаштувати і телетрансляції новин на потрібну тематику - телевізор «пробуджується» і транслює сюжет на задану тему відразу ж після того, як його додали в мережу. Само собою, потрібну інформацію можна записати на жорсткий диск.

Фотогалерея: Можливості телевізорів нового покоління

ТЕНДЕНЦІЯ: INET-TV ДЕШЕВШЕ КАБЕЛЬНОГО

Поки що приставок для трансляції ІНТЕРНЕТ-ТБ на українському ринку немає (такі пристрої з'явилися лише 3 місяці тому). У більшості міст люди використовують звичайні ефірні антени, а телевізори нового покоління зі вбудованими веб-сервер-сервісами коштують дуже дорого - $ 1,5-5 тис. Проте бурхливе поширення кабельного і супутникового телебачення останніми роками привело до того, що, по-перше, українці починають платити за якіснішу картинку і телеканали з цікавими передачами без реклами, по-друге, до того, що між телекомунікаційними компаніями виникла неабияка конкуренція - вони почали змагатися між собою за те, хто запропонує споживачеві більший комплект послуг.

В результаті ще рік тому українські провайдери домашнього інтернету стали пропонувати і послугу «ВЕБ-СЕРВЕРА-ТБ». Причому, в разі укладення договору на суму від 80 грн., споживач дістає доступ до інтернет-телебачення безкоштовно, до того ж в пакет входить від 50 до 500 каналів (залежно від провайдера). Реалізовується це дуже просто: користувач встановлює на комп'ютер спеціальну програму-програвач з кнопками для перемикання програм. Природно, цей медіаплеєр можна налаштувати так, щоб сам шукав в Мережі ролики і сюжети на цікаві теми, сам викачував на комп'ютер цікаві фільми. Також частина провайдерів за ці гроші надають і безкоштовний доступ до архіву відеофільмів, або можна замовити перегляд нового фільму у високій якості за додаткові гроші. Але всі ці достоїнства перекреслюються одним серйозним недоліком - для підключення комп'ютера до телевізора потрібно тягнути довгий кабель, а пульт дистанційного керування не передбачений (деякі вирішують цю проблему покупкою безпровідної клавіатури, а комп'ютер ставлять біля телевізора).

Другий варіант використання ІНТЕРНЕТ-ТБ в Україні - самостійно ходити по сайтах телеканалів і запускати пропоноване там відео, але якість картинки залишає бажати кращого (видно квадратики і розмитості). Або - викачувати фільми, що цікавлять, через торрентообмінні мережі, але такий контент найчастіший - піратський, за що передбачений штраф.

ІНФОРМАЦІЯ ВИЙДЕ З-ПІД КОНТРОЛЮ?

У державах, де до цих пір розвинене ефірне телебачення і, відповідно, є 3-5 центральних каналів (транслюються на всю територію країни), як правило, власники цих каналів використовують їх для маніпуляції громадською думкою, особливо в період проведення вибіркових кампаній. У разі ж розвитку ІНТЕРНЕТ-ТБ, ситуація кардинально зміниться. З одного боку, це добре, вони конкуруватимуть лише якістю сюжетів, причому не лише один з одним, але і з рядовими інтернет-користувачами, а можливості для маніпуляцій будуть зведені до мінімуму. З іншої - є ризик, що ІНТЕРНЕТ-ТБ повністю вийде з-під якого-небудь контролю. Так, якщо по відношенню до звичайного ТБ зараз є обмеження на зразок заборони реклами алкоголю, сигарет і наркотиків, заборонені демонстрації жорстоких сцен, сюжети, що розпалюють міжнаціональні конфлікти, то в інтернеті всі ці заборони можуть не діяти - немає відповідної законодавчої бази і не завжди є технічна можливість заблокувати подібну інформацію.


Політика. У Азії інтернет знаходиться під держконтролем

Цілком можливо, що в Україні законодавство до нових реалій адаптують, наприклад, змусять сайти реєструватися як ЗМІ. Правда, є прецеденти в Туреччині, Ірані і Китаї, де користувачам повністю заблокований доступ до деяких сайтів відеохостингу і соціальних мереж - по політичних і релігійних міркуваннях.

УСТАТКУВАННЯ: ЧЕКАЄМО В 2011-му


Приставки завезуть через рік

Не дивлячись на те, що послугу ІНТЕРНЕТ-ТБ в Україні вже фактично надають одиничні провайдери, в майбутньому її чекає розвиток на рівні кабельного ТБ. Правда, масовою вона стане не так вже і швидко. Річ у тому, що перші приставки для телевізорів, які анонсувала компанія Sony в жовтні, є дуже дорогими - від $ 600 до 1400. Виробник пояснює високу ціну якістю і безліччю можливостей - приставка транслює відео у форматі Blu-ray (надвисокій чіткості). Але своє слово тут же сказали інші виробники (у тому числі і китайські), які показали свої приставки за ціною від $ 300. Природно, конкуренція зробить свою справу, і можна прогнозувати, що протягом року з'являться моделі за ціною від $ 100-200, а пізніше вони опустяться і до $ 50 - саме так відбувалося з першими плейєрами DVD. Головне - аби на той час під потреби приставок провайдери поліпшили швидкість доступу до інтернету. Так, якщо в Києві стандартом є швидкість порядка 100 мегабіт в секунду, то в передмісті незрідка вона обмежена 5 мегабітами, чого для нормальної роботи ІНТЕРНЕТ-ТБ може бути недостатньо. Адже в США вже тестують террабітні канали домашнього доступу...

ПЕРСПЕКТИВА: ІНТЕРАКТИВНЕ ТБ


Долю героя глядач вирішує сам

На смак і колір, як відомо, товаришів немає. Комусь з глядачів подобаються кінцівки з хепі-ендом, хтось любить, аби головний герой програв, а хтось і зовсім обернув би сюжет фільму зовсім в інший бік, наприклад, додав би у фільм трохи містики. Сьогодні це питання залежить від вирішення сценариста, проте схоже, що так буде не завжди і нові технології ІНТЕРНЕТ-ТБ це дозволяють. Так, цього року на екрани вийшов фільм жахів «Останній шанс», який зняли кілька разів, з різними сюжетами і розв'язкою. Долю героїв віддали на відкуп глядачів - в кінотеатрах на вході видають флайера з кодом, на який потрібно відправити смс для того, щоб відкоректувати сюжет. Виживе герой чи ні - вирішується більшістю голосів глядачів. Як тільки прокат фільму перейде на етап DVD, його почнуть крутити на сайтах в інтернеті і через приставки для ІНТЕРНЕТ-ТБ - залежно від настрою, глядач через інтерактивне меню зможе управляти долею героїв, натискуючи відповідну кнопку на пульті. Фактично один і той же фільм можна поглянути кілька разів - у всіх варіантах сюжету. На думку виробників фільму, в майбутньому кожен фільм зніматиметься саме за цією технологією - аудиторія зростає у декілька разів.

Відео: Last Call - перший інтерактивний фільм

СЬОГОДНІ


RATVODДата: Понеділок, 31.10.2011, 15:01 | Повідомлення # 21
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Телебачення принесло

в кожен будинок по дисплею




Телебачення почали винаходити давно і винаходили довго. У 1873 році Віллоубі Сміт відкрив фотоефект в селені, завдяки чому стало можливим в принципі демонструвати картинку по електричному сигналу. Через 11 років Пауль Ніпков винайшов скануючий диск, що дозволяв знімати такі сигнали послідовно, що поклало початок так званому "механічному телебаченню", який користувався певною популярністю в 1920-х роках.

У 1906-му році видано патент на трубку Брауна - прототип кінескопа. Перший патент на "електронне" телебачення отримав в 1907-му році професор Петербурзького технологічного інституту Борис Розінг, проте добитися передачі зображення на відстань йому вдалося тільки в травні 1911-го, та й то - зображення нерухомого. Володимир Зворикін в 1923 році винайшов так званий "іконоскоп". Перші регулярні телевізійні передачі почалися в Німеччині в 1934 році, а нерегулярно вони - правда, без звуку - йшли аж з 1929-го.

Так що призначити дату народження ТБ досить важко. У нас за неї взяли 1931 рік, коли з Москви до Ленінграда прийшов "по повітрю" портрет В'ячеслава Молотова. У зв'язку з чим нині відзначається вісімдесятиріччя вітчизняного телебачення.

Технологічні подробиці розвитку ТБ можуть сьогодні цікавити тільки істориків техніки. Для нас одним з головних результатів його, телебачення, появи і розвитку слід вважати привнесення практично в кожен дім дисплеїв. Комп'ютерні монітори - і вони, по суті, телевізори. З появою цифрового телебачення це стало особливо очевидно.

Що стосується самого мовлення, то головний фактор його сучасного розвитку - інтернет і розширення "домашніх" каналів зв'язку до розмірів, відповідних для трансляції відео. Ключовим словом стало "контент", а не "глибина кольору", "дозвіл" або "частота розгортки". Хоча нинішні телевізори вміють, між іншим, "на льоту" ретушувати картинку - шкіра старого на такий картинці розова як у дитини, небо синьо як у горах, а міська листя зелена, як в незайманих джунглях.

Звичка все більшого числа людей до інтернету впливає на "звичайне" телебачення. У сучасних телевізорах з'явився, наприклад, так званий таймшіфтінг, за допомогою якого ви дивитеся не прямий ефір, а його трохи запізнюється запис, завдяки чому можете призупинити перегляд і навіть повернутися до пропущеного кадру. Сучасні "комп'ютерні" телевізори навіть рекламу вирізати вміють з таких зміщених у часі записів.

Телевізійним студіям доводиться пристосовуватися, забезпечуючи глядачеві інтерактивні сервіси. Найпростіший з них - участь в оцінці побаченого шляхом дзвінка по телефону. Але куди цікавіше можливість, наприклад, замовити квитки на концерт сподобався, з вибором місця в залі після оцінки того, наскільки добре з цього місця видно сцена.

На телевізійному ринку найближчим часом додасться учасників, і учасників дуже грізних - серед таких, наприклад, Sony і Apple. Телевізор, уявіть, при першому включенні не шукає сигнал з Останкіно, а пропонує фірмове онлайн-відео.

Це на краще. Щоб конкурувати й далі, телевізійникам не залишиться нічого іншого, крім як підвищувати якість продукції.

Євген Козловський

kommersant.ru


RATVODДата: П`ятниця, 11.11.2011, 10:46 | Повідомлення # 22
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення в січні



З нагоди 60-річчя українського телебачення:

Як зароджувалася й розвивалася телеіндустрія в різні роки,

але протягом одного місяця


З нагоди 60-річчя українського телебачення, що святкується цього місяця, «Телекритика» розпочинає публікацію циклу матеріалів, присвячених історії українського та світового телебачення. В ньому буде подано відомості про факти і події, пов'язані зі становленням і розвитком телеіндустрії в різні роки, але протягом одного місяця.
Читач не лише ознайомиться зі щомісячною хронікою українського ТБ, а й дізнається про передумови і світовий контекст, у якому формувався вітчизняний телепростір.

Ці матеріали було опубліковано в журналі «Телекритика» протягом 2008 року й нині вперше буде представлено аудиторії інтернет-проекту «Телекритика».
Автор циклу - відомий дослідник історії вітчизняного і світового телебачення Іван Мащенко, заслужений працівник культури України,
академік Української та Європейської телевізійних академій, автор понад двох десятків «телевізійних книг» (у тому числі «Телебачення України» у 2-х томах
та двотомної «Енциклопедії електронних мас-медіа»).


1878. Адріано де Пайва, професор фізики політехнічного інституту португальського міста Порту, надіслав до наукового журналу «Телефонія, телеграфія і телескопія» статтю, в якій виклав основні засади застосування електричних сигналів для безпосереднього візуального зв'язку. І дотепер він зберігає пріоритет першої публікації про пристрій, здатний миттєво передавати й відправляти зображення. Через два роки (1880 року) вийшла брошура Пайви «Електрична телескопія» - перша в історії книжка, спеціально присвячена телебаченню, в якій описано його проект.

1885, 15 січня. Німецький студент Пауль Ніпков одержав патент на винайдене ним так зване механічне телебачення. Саме під назвою «диску Ніпкова» цей проект увійшов в історію телебачення, і протягом півстоліття реалізація ідеї передачі зображення на відстань ішла шляхом практичного впровадження цього винаходу. Сам конструктор уперше побачив у дії цю конструкцію лише 1928 року на радіотехнічній виставці у Берліні. Першу в СРСР телепередачу (квітень 1931 року) теж було створено на засадах «механічного телебачення». До речі, довоєнний київський телецентр, який розпочав передачі 1 лютого 1939 року, теж діяв за цією ж системою, хоча й дещо вдосконаленою. Загалом же у ХІХ столітті винахідниками різних країн було запропоновано 25 проектів «далекобачення», проте лише винахід Ніпкова було практично втілено на первинній стадії становлення телебачення.

1926, 26 січня. Джон Л. Берд (Англія) перед членами Королівського інституту Великобританії публічно продемонстрував розроблену ним телесистему. Він виявився першим в історії фахівцем, який показав у дії сконструйовану ним апаратуру «механічного телебачення». Деякі історики ТБ вважають саме цю дату днем народження телебачення.

1934, 2 січня. Емігрант до США з пореволюційної Росії Володимир Зворикін, який став творцем кінескопа та іконоскопа і якого у Сполучених Штатах проголошено «батьком американського телебачення», презентував електронний прилад нічного бачення. Конструкцію «електронних окулярів» невдовзі було взято на озброєння військовими - спочатку для стрілецької зброї, а далі для танків та авіації.

1939. У зв'язку з пуском Московського і Ленінградського телецентрів на ленінградському заводі імені Козицького почали випускати телевізори ТК-1 за американською ліцензією. Проте це були складні в експлуатації, громіздкі, дорогі ціною апарати. Тому на початку 1940 року завод «Радист» почав випускати телеприймачі 17 ТН-1 (телевізор настільний, модель перша, діагоналі 17 см). Загалом у продаж надійшло близько 4 тисяч таких апаратів. Але з початком війни телемовлення в СРСР припинилося.

1957. У Москві вперше обладнано стаціонарні телевізійні трансляційні пункти - на Великій спортивній арені в Лужниках, у Большому театрі, у Колонному залі Будинку спілок. Устатковані кількома телевізійними камерами і режисерським пультом, вони дозволяли вести передачі з цих приміщень без розгортання громіздких ПТС. Майже через два десятиліття стаціонарні транспункти було обладнано в палаці культури «Україна» та на Республіканському (нині Олімпійському) стадіоні в Києві.

1960, 14 січня. В Москві розпочалися пробні кольорові передачі за системою, розробленою радянськими фахівцями, на вітчизняній телеапаратурі. Було показано документальний кінонарис «Осінь у Криму», фрагменти з фільмів «Кам'яна квітка» та «Золота симфонія». Регулярне кольорове мовлення в СРСР розпочалося після пуску Останкінського телецентру в листопаді 1967 року на основі спільної радянсько-французької системи SECAM.

1960. На початок 1960 року в Україні працювало 11 студій телебачення. Через відсутність між ними ліній зв'язку кожна з них діяла автономно. Лише цього року почалося будівництво радіорелейної лінії Одеса - Миколаїв - Херсон, що надалі дозволило організувати обмін програмами телестудій півдня України. На початок 1960 року в населення України було півмільйона телевізорів.

1965, 20 січня. На екранах телевізорів у 20 областях України з'явилися великі літери заставки «УТ» («Українське телебачення»). Об'єднане мовлення відкрила Харківська студія телебачення. Привітавши глядачів, диктор привітав працівників Міністерства зв'язку України і будівельників, які достроково ввели в дію радіорелейну лінію, що зв'язала Харків через Дніпропетровськ із Одесою, Херсоном та іншими обласними центрами. Невдовзі було споруджено телетрасу Київ - Донецьк - Луганськ. Так почалася історія Українського республіканського телебачення.

1968, 1 січня. Цього дня вийшла головна інформаційна програма УТ СРСР «Время». Ефір - рівно о 21.00. Програма умовно поділялася на три блоки (по 15 хв. кожен) - новини Радянського Союзу, зарубіжні повідомлення, культурна хроніка, спорт, погода. Та невдовзі блочна будова почала порушуватися - запанувало засилля офіціозних матеріалів. «Время» було обов'язковою програмою для ретрансляції по всіх каналах телебачення (а їх тоді в Радянському Союзі було три). У модернізованому вигляді передача і тепер виходить на каналі Російського громадського телебачення.

1968. Українські телефахівці та інженери французької фірми «Томсон - ЦСФ» розробили проект і почали монтаж кольорової апаратури для реконструкції Київського телецентру. Роботу було завершено в першому півріччі.

1979, 1 січня. По Українському телебаченню о 19.00 почала виходити щоденна інформаційна програма «Актуальна камера», яка протягом наступного десятиліття стала головним інформаційним телевипуском у республіці. ЦК Компартії України жорстко контролював зміст випусків: за 2 години до ефіру на стіл 1-го секретаря Володимира Щербицького лягав аркуш із переліком усіх основних матеріалів програми і нерідко керівництво Держтелерадіо одержувало «коригувальні поправки». Так офіційна цензура (Головліт) доповнювалася партійним контролем.

1990, 17 січня. Офіційно припинила своє існування цензура в Україні, започаткована ще в 1920-ті роки.

1993, 1 січня. Державна телерадіокомпанія України стала членом Європейської телерадіомовної спілки (EBU). З 1 червня 1995 року у зв'язку з утворенням Національної телекомпанії України їй, як правонаступниці, належить місце в EBU.

1995, 3 січня. Вийшов Указ Президента України №12 «Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України». Ним утворено Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо України) та призначено його головою Зиновія Кулика. Кабінетом Міністрів України доручено в 2-місячний термін на базі Державної телерадіомовної компанії України, що ліквідувалася, утворити Національну телекомпанію України, Національну радіокомпанію України, Державну телерадіокомпанію «Крим», обласні державні телерадіокомпанії, Київську та Севастопольську державні регіональні телерадіокомпанії. Цим же наказом було передбачено перепідпорядкування Концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення зі структури Міністерства зв'язку України до Держтелерадіо України.

1997, 1 січня. На каналах телевізійної мережі УТ-2 почала працювати телекомпанія «Студія 1+1» - загальнонаціональний мовник.

Іван Мащенко, для «Телекритики» 03-11-2011
Ілюстрація - liveinternet.ru
RATVODДата: П`ятниця, 11.11.2011, 11:07 | Повідомлення # 23
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення в лютому



1925. Ованес Адамян завершив розробку проекту триколірної системи телебачення і восени цього року в Єревані випробував у дії власноруч сконструйований апарат кольорового ТБ «Ератес» (у перекладі з вірменської - «далекобачення»). Це одна з перших у світі спроб передати зображення у «веселковій гамі барв».

1936. Журнал «Короткохвильовик Польщі» вмістив опис конструкції телевізора львів'янина Яна Зембицького для приймання телепрограм із Лондона. Перші експерименти з наддалекого телеприйому цей аматор здійснив ще 1932 року.

1939, 1 лютого. О 12-й годині дня з приміщення Будинку Українського радіо, розташованого тоді на розі вулиць Хрещатик та імені 25 Жовтня, 2 (нині це Майдан Незалежності - місце, де встановлено великий проекційний екран), відбулася перша в Києві офіційна пробна передача в ефірі телезображення. Вона тривала 40 хвилин. Демонструвалися портрети «вождів СРСР», різні написи. Телезображення велося системою так званого механічного ТБ, хоча й суттєво вдосконаленого порівняно з аналогічною технікою початку 30-х років. Перші передачі йшли без звукового супроводу.

1939. У Німеччині в продаж надійшли телевізори для масового глядача з екраном 19,5 на 22,5 см. Гарантувався якісний прийом зображення у радіусі 22 км від телецентру. На той час берлінський телекомплекс був пов'язаний кабельними лініями з ретрансляторами у Гамбурзі, Лейпцигу, Нюрнберзі, Мюнхені та Кельні. Перша партія «народних телевізорів» становила 10 тисяч приймачів. Перед тим фашистський уряд успішно реалізовував програму «народних радіоприймачів». Ураховуючи їхню низьку ціну - 35 марок, що дорівнювало тижневій зарплаті кваліфікованого робітника, такі апарати мали 90% родин. За насиченням населення радіоприймачами і телевізорами Німеччина перед Другою світовою війною посідала першість у світі.

1951, 1 лютого. Видав в ефір першу передачу (кінофільм «Каштанка») «малий» телецентр у Харкові (автор проекту - інженер Вовченко). Це була перша в Україні спроба організувати телемовлення: харків'яни більш як на півроку випередили киян. Про пуск аматорського телецентру доповіли особисто Йосипу Сталіну, і він схвально зустрів цю новину. Модель апаратури «аматорського ТБ» було тим часом упроваджено майже в двадцяти містах Радянського Союзу, що передувало запровадженню типових професійних телецентрів. У самій другій українській столиці професійний телецентр почав діяти весною 1955 року.

1956, 15 лютого. Київською студією телебачення започатковано інформаційні випуски «Останніх новин».

1960, 20 лютого. Центральна студія телебачення СРСР уперше показала концерт, попередньо записаний на відеострічку. Вітчизняну модель відеомагнітофону було розроблено й виготовлено групою московських інженерів і конструкторів під керівництвом Пархоменка.

1961, 10 лютого. Здано в постійну експлуатацію кабельну лінію зв'язку Київ - Москва, що відкрило шлях регулярного обміну телепрограмами між двома столицями.

1964. Голова Держтелерадіо УРСР Микола Скачко видав наказ «Про координацію роботи студій телебачення України». У березні цього року почав працювати координаційний пункт УТ на базі Дніпропетровської студії для обміну програмами між телецентрами півдня республіки. Розпочався пошук шляхів, як поєднати зусилля телевізійних колективів у створенні спільної загальнореспубліканської телепрограми на початку 1965 року.

1965, 20 лютого. ЦТ СРСР розпочало показ першого радянського багатосерійного художнього телефільму «Викликаємо вогонь на себе» (режисер-постановник - Сергій Колосов, студія «Мосфільм»).

1984. Українське телебачення показало прем'єру першого багатосерійного художнього телефільму власного виробництва «Останній доказ королів» (режисер-постановник - Віктор Кісін, ведучий-коментатор - Володимир Дунаєв, студія «Укртелефільм»).

1994, 12-27 лютого. В Ліллехаммері (Норвегія) тривали ХVІІ зимові Олімпійські ігри. Вперше 37 спортсменів незалежної України виступали окремою командою. Українське телебачення (НТКУ) теж уперше самостійно транслювало на свою країну ці ігри в обсязі майже 100 годин. За цим показником УТ увійшло до першої сімки компаній 120 країн світу.

1996, 6 лютого. Конгрес США прийняв «Телекомунікаційний акт», який замінив «Акт про комунікацію» 1934 року. Згідно з новим законом, кожна телемережа може безпосередньо володіти телестанціями, які охоплюють 35% потенціальної аудиторії США (закон 1934 року обмежував цей показник 25%). Станом на 2004 рік у США функціонувало 6 загальнонаціональних телемереж. Всі інші (а це понад 1500 станцій) - так звані незалежні, які не входили до жодної із загальнонаціональних.

1999, 4 лютого. На пленарному засіданні Верховної Ради України вперше заслухано звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про роботу цього регуляторного органу у 1994-98 роках. За цей час ним видано 927 ліцензій на мовлення 781 телерадіоорганізацій, у тому числі державним - 28, комунальним - 301, комерційним (приватним) - 452. Таким чином, закладено підвалини сучасної структури ефірного й екранного мовлення в нашій державі.

Іван Мащенко, для «Телекритики» 05-11-2011
Ілюстрація - drpsklibr.
RATVODДата: П`ятниця, 11.11.2011, 11:15 | Повідомлення # 24
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення в березні



1928, 1 березня. У Великобританії виходить перший у світі журнал, присвячений виключно проблемам телебачення, - Television.

1929, 9 березня. У Німеччині концерн Telehor, очолюваний угорцем за національністю Денешом Міхалі, видав в ефір першу телепередачу з чіткістю зображення 30 рядків.

1939, березень. BBC (Великобританія) розпочала систематичне опитування радіослухачів, а одразу після Другої світової війни - і телеглядачів. Комерційне телебачення ITN ввело вивчення своєї аудиторії 1955 року. Починаючи з 1959 року, до вибірки стали включати від 2500 (BBC) до 7500 осіб (ITN) віком від п'яти років і старше.

1939, 10 березня. Почалося регулярне мовлення (4 рази на тиждень) Московського телецентру на електронній основі. Перші передачі - виступи й концерти. Далі їх було урізноманітнено уривками з вистав московських театрів. Телебачення здійснювало і власні студійні постановки: першою була версія опери Джакомо Пуччіні «Тоска» (телережисер Бровко).

1940, березень. Компанія NBC (США) об'єднала свою нью-йоркську телестудію зі станцією у Філадельфії. Ця подія вважається початком формування першої загальнонаціональної телемережі у Сполучених Штатах.

1941, 12-13 березня. У Ленінграді тривала всесоюзна конференція з проблем телебачення, у якій брали участь і представники відкритого двома роками раніше Київського телецентру. Учасники зібрання обговорювали підсумки дослідної експлуатації перших зразків вітчизняних телеприймачів 17 ТН-1 та 17 ТН-3. Оскільки це були апарати електронних моделей, а експериментальне мовлення в Києві здійснювалося все ще на основі так званого механічного ТБ (диск Ніпкова), київським фахівцям висновки московських і ленінградських колег виявилися «не за профілем».

1946, 15 березня. У Ленінграді поновив роботу Всесоюзний науково-дослідний інститут телебачення, який було розформовано у важкий блокадний час у червні 1942 року. Директором ВНДІ призначено Павла Шмакова. Одним із головних завдань інституту було визначено участь у реконструкції Московського і Ленінградського телецентрів.

1949, березень. Кафедра телебачення Одеського електротехнічного інституту імені Попова розпочала пробні телепередачі. Ініціативну групу очолив доцент Михайло Глікліх. Сигнал подавався по кабелю до аудиторії і службових приміщень «без виходу в ефір». Спочатку зображення було на 220 рядків, через рік - на 440, а до початку регулярного професійного мовлення в Одесі (травень 1956 року) воно вже відповідало затвердженому в СРСР стандарту 625 рядків.

1951, 22 березня. Уряд СРСР прийняв постанову про організацію в Москві щоденних телепередач і створення Центральної студії телебачення. Комітету у справах мистецтв, яке тоді опікувалося телебаченням, було запропоновано надавати ЦТ всіляке сприяння щодо залучення найкращих художніх колективів і окремих виконавців до виступів на «домашньому екрані», зобов'язано виділяти для телебачення копії кожного кінофільму для показу не пізніше ніж у десятиденний термін після виходу його на екрани кінотеатрів.

1955, 19 березня. У Харкові розпочав роботу другий в Україні (після Києва) телецентр, оснащений останніми зразками промислового радіообладнання, розробленого фахівцями СРСР і випущеного на вітчизняних заводах. Студія ТБ розміщувалася у висотному приміщенні Держпрому і була наступницею аматорського телецентру, який діяв у Харкові з лютого 1951 року. Першим диктором Харківського ТБ стала студентка місцевого театрального інституту Наталя Фадєєва - пізніше популярна актриса радянського кіно.

1960, 18 березня. На домашніх екранах з'явилася передача «Телевізійний клуб кіномандрів» (пізніше «Клуб мандрівників»). Протягом першого десятиліття її ведучим був відомий кінодокументаліст Владімір Шнейдеров, а з 1973 року протягом трьох десятків років (аж до самої своєї смерті) передачу вів Юрій Сенкевич.

1965, 22 березня. Уряди СРСР і Франції підписали угоду про співпрацю в галузі кольорового телебачення. За основу спільно розробленої системи було взято французьку модель СЕКАМ (SECAM). Її автор - французький інженер Анрі де Франс. Після її запровадження в 1967 році СЕКАМ прийняли Франція, СРСР, інші країни «соціалістичної співдружності», деякі африканські й азійські держави.

1972, 6 березня. Вперше на теренах Радянського Союзу, в межах союзних і автономних республік, в Україні запроваджено двоканальне роздільне телевізійне мовлення. Одну групу передавачів і ретрансляторів та окрему мережу кабельних і радіорелейних ліній було виділено для трансляції на території України першої програми ЦТ СРСР. З інших передавачів і лінії зв'язку було сформовано відокремлений телеканал для поширення програм Українського телебачення. На жаль, від самого початку цей «братній» поділ виявився далеко не рівноцінним: програму ЦТ СРСР мали змогу в Україні приймати 80% населення, а республіканську - лише 60%. І такий розрив у телефікації тривав аж до часу проголошення незалежності України, після чого всі технічні засоби зв'язку на її території стали власністю української держави і їх було перерозподілено в інтересах поширення національного ТБ.

1974, 26 березня. У Радянському Союзі виведено на космічну орбіту перший геостаціонарний супутник зв'язку «Космос-637». Після цього почали запускати комунікаційні ШСЗ «Радуга», «Экран», «Горизонт», основним призначенням яких було забезпечення телетрансляцій на всю територію СРСР.

1981, березень. Низка місцевих телекомпаній США почали в будні показувати півгодинні випуски «реальних передач» про судові справи «Мировий суд». Вони зацікавили публіку, і в 1984 році з'явилася їхня модифікація «Шлюборозлучний процес», ще через два роки - «Суд другої інстанції» та «Суддя», а восени 1988 року - «Процес». Оскільки, згідно з американським законодавством, телетрансляції чи кіновідеозйомки безпосередньо на реальних судових процесах заборонено, то у випусках «телевізійних процесів» актори розігрували одну-дві судові історії. Першого липня 1991 року у США відкрився тематичний телеканал Court TV. У 2000-х роках на українському каналі «1+1», а згодом на «Інтері» виходив цикл «Судові справи» (на «Інтері» також «Народний суд»), де розглядалися взяті з життя ситуації цивільного права.

1985, 15 березня. Новини цілодобового інформаційного каналу CNN через супутник зв'язку «Інтелсат-V» зі штаб-квартири телекомпанії TBS телемагната Теда Тернера (м. Атланта, США) почали поширюватися в кабельних мережах Західної Європи. Це стало початком створення першого міжнародного каналу теленовин.

1987, 8 березня. Започатковано першу на радянському ТБ пряму передачу нічного ефіру «До й після опівночі», одним із творців та постійним ведучим якої був Владімір Молчанов. Передача виходила до червня 1991 року.

1989, 9 березня. Державну премію імені Шевченка телефільм «Чорнобиль: два кольори часу» присуджено творчій групі студії «Укртелефільм» у складі сценаристів Л. Мужука та Х. Салганика, режисера І. Карина, оператора Ю. Бордакова.

1991, 11 березня. Почала мовлення Всесвітня телеслужба корпорації BBC - екранний еквівалент знаменитої британської радіокомпанії. Обсяг - 18 годин на добу (з 2000 року - цілодобово). Якщо мовлення на закордон з інших країн («Голос Америки» та «Ворлднет» США, «Німецька хвиля» ФРН, «Радіо-Москва» Росія, «Всесвітня служба «Українське радіомовлення і телебачення» тощо) фінансується з державних бюджетів, то телевізійне іномовлення BBC функціонує на комерційних засадах.

2000, 8 березня. Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію №R(2000)7 «Про право журналістів не розкривати свої джерела інформації».

2003, 1 березня. Розпочала мовлення державна компанія «Всесвітня служба Українського телебачення і радіомовлення». Програма поширюється через супутники Astra 1G та Intelsat 3R цілодобово, а також в інтернеті.

2004, березень. Вийшов пілотний номер журналу «Телекритика».

Іван Мащенко, для «Телекритики» 06-11-2011
Ілюстрація - gizmod.ru
RATVODДата: П`ятниця, 11.11.2011, 11:25 | Повідомлення # 25
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення у квітні



1928. Акціонерна компанія піонера британського телебачення Джона Л. Берда почала випускати телеприймачі з чіткістю 30 рядків для продажу населенню. Апарат вперше одержав назву «телевізор».

1939, 30 квітня. У Нью-Йорку відкрився Всесвітній ярмарок під девізом «Світ завтрашнього дня». На ньому виступили президент США Франклін Рузвельт та король Великобританії Георг VІ. Був присутнім і керівник Radio Corporation of America (RCA) Давид Сарнофф (виходець із Росії). Підпорядкована йому телекомпанія транслювала цю подію в прямому ефірі через передавач, антену якого було встановлено на даху 102-го поверху найвищого тоді хмарочосу Empire State Building. Ця трансляція була по суті першою інформаційною телепрограмою американського ТБ. Відтоді пряма передача одержала в Америці, а потім і в Західній Європі колоритну назву «живої».

1959. Першою в Радянському Союзі Харківська студія телебачення почала вести ранкові передачі для тих глядачів, хто працював у вечірню чи в нічну зміни. У липні 1960 року на цій телестудії України запровадили ранкове телевізійне мовлення.

1960, 1 квітня. За даними Міністерства зв'язку СРСР (підпорядковані цьому відомству телеательє по всій країні реєстрували придбані населенням телевізори й отримували щорічну абонплату в розмірі 10 рублів), у Радянському Союзі налічувалося 3 млн 915 тисяч приймачів (із них в Україні - 575 тисяч). Загалом протягом року парк телевізорів зріс на чверть.

1961, 14 квітня. О 12-й годині Всесоюзне радіо і Центральне телебачення почали пряму передачу про зустріч космонавта Юрія Гагаріна у Внуковському аеропорті Москви. Для проведення репортажу з аеропорту, показу проїзду кортежу вулицями столиці та мітингу на Красній площі було задіяно 12 пересувних телевізійних станцій, вперше - встановлено на вертольоті телекамери, які давали дивовижну панораму святкових столичних вулиць і площ. Цього дня для показу визначної події в історії людства вперше об'єдналися міжнародні телемережі «Інтербачення» (соцкраїни) та «Євробачення» (Західна Європа). З Москви телесигнал надходив до Таллінна, далі йшов на Гельсінкі, Стокгольм, Копенгаген та Лондон. Репортаж із Москви, який вівся російською, англійською та французькою мовами, приймали столиці всіх європейських держав.

1962, 1 квітня. У ФРН почало функціонувати «Друге німецьке телебачення» - ZDF. На відміну від телевізійного співтовариства західнонімецьких земель - ARD (першого каналу ФРН), який працював на засадах «кооперації», ZDF став загальнонаціональним мовником зі студіями по всій країні. Так народилася система громадсько-правового телевізійного мовлення, основним джерелом фінансування якого став спеціальний телевізійний податок. У такому вигляді ARD і ZDF існували до середини 80-х, коли їм довелося зіткнутися з конкуренцією кабельно-супутникового і приватного ефірного мовлення.

1962, 6 квітня. Центральне телебачення показало передачу «Телевізійне кафе». Пізніше вона одержала назву «На вогник», потім - «На блакитний вогник» і, нарешті, «Блакитний вогник». Передача набула такої популярності, що вийшла «за межі екрану». «Вогники» стали проходитися на зводах і фабриках, у сільських клубах культури, в інститутах тощо. Для всесоюзного глядача «Блакитні вогники» готувало не лише ЦТ, а й республіканські студії та творчі колективи ТБ великих міст. «Вогник» і дотепер декорує новорічний ефір.

1967, 21 квітня. Центральне телебачення СРСР почало показ 50-серійного документального телефільму «Літопис піввіку», заключний випуск якого було показано 6 листопада того ж року. Це була найбільша на той час кіноробота для «домашнього екрану», творців якої було невдовзі відзначено високими урядовими нагородами.

1968, 14 квітня. Прем'єра телепередачі «У світі тварин». Її першим ведучим став кінорежисер-документаліст, народний артист СРСР Александр Згуріді. Естафету ведення програми пізніше перейняли Васілій Пєсков та Ніколай Дроздов.

1968, 26 квітня. У Білому домі за участю Президента США Л. Джонсона відбулося перше засідання правління телерадіомовної корпорації PBS, що означало створення загальнонаціональної мережі мовлення, яка об'єднала місцеві станції. Громадське телебачення мало на меті задоволення різноманітних культурно-освітніх запитів аудиторії. Джерелами фінансування PBS є пожертви приватних осіб, субсидії від урядів штатів, збори коштів корпорацій, фінансові внески коледжів та університетів штатів.

1969. Першою в Україні видала в ефір програму в кольорі реконструйована українськими і французькими фахівцями студія №2 Республіканського телецентру у Києві, на Хрещатику, 26.

1986, 28 квітня. По радіо й телебаченню Радянського Союзу передано коротке повідомлення ТАРС про аварію на Чорнобильській АЕС, яка сталася вночі 26 квітня. Наступна інформація пролунала лише 2 травня в рубриці «Хроніка подій». Це все, що вітчизняні електронні ЗМІ, підконтрольні комуністичній партії, подали в перші дні про найбільшу техногенну катастрофу сучасності. В той же час світовий телерадіоефір буквально зашкалювало повідомленнями й коментарями (а то й домислами) про подію на берегах Прип'яті.

1988, 17 квітня. Міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе підписав у Женеві угоду про припинення Радянським Союзом «глушіння передач зарубіжних радіостанцій». «Глушилки» в СРСР стали застосовуватися, аби перешкоджати прийому радянським населенням передач «ворожих голосів» (радіостанцій «Свобода - Вільна Європа», «Голос Америки», BBC та низки інших) ще з часів «холодної війни».

1989, 27 квітня. Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію № R(89)-7 «Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту». Документ передбачає систему саморегулювання, контролю і класифікації подібних творів, шляхи обмеження поширення вищеозначеної відеопродукції.

1989. У Європі почала мовлення компанія Discovery. Її передачі, ретрансльовані по шести телеканалах, можна було приймати у 20 мільйонах домівок жителів континенту. А загалом американський всесвітній телеканал Discovery одержують понад 150 мільйонів сімей у 170 країнах світу.

1991, 25-26 квітня. На УТ проведено перший в Україні благодійний телемарафон «Дзвони Чорнобиля», приурочений до п'ятої річниці катастрофи на ЧАЕС. Загалом він тривав у прямому ефірі 22 години. Було зібрано 22 мільйони рублів і 280 тисяч у валюті. За рахунок одержаних коштів фінансувалися заходи, пов'язані з лікуванням постраждалих під час ліквідації наслідків аварії. Надалі благодійні телемарафони стали регулярно проводитися різними телеканалами (як загальнонаціональними, так і місцевими).

Іван Мащенко, для «Телекритики» 08-11-2011
Ілюстрація - celebchefs.net
RATVODДата: П`ятниця, 11.11.2011, 11:27 | Повідомлення # 26
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення у травні



1911, 9 травня. Викладач Санкт-Петербурзького технологічного інституту Борис Розінг першим у світі продемонстрував передачу по дротах зображення за допомогою сконструйованої ним апаратури, одна «сторона» якої (приймач) була електронною. Це був перший крок до електронного телебачення на противагу розробленому тоді у ряді країн так званому механічному ТБ.

1940, 5 травня. На Ленінградській студії ТБ відбулася прем'єра опери Юлії Вейсберг «Гюльнара» - першого музичного твору цього жанру, спільно написаного для телебачення. Це засвідчило творчий пошук ентузіастів раннього радянського телебачення.

1941, травень. Регуляторний орган у сфері телебачення і радіомовлення США - Федеральна комісія зв'язку (ФКЗ) - схвалив єдиний (діючий дотепер) стандарт американського телебачення: 525 рядків/60 полів для монохромного (чорно-білого) ТБ. Цей стандарт пізніше було прийнято також у Канаді, Японії, Кореї, Китаї, на Кубі та в ряді інших країн.

1949, 2 травня. Перша в СРСР спортивна телепередача - репортаж про футбольний матч на московському стадіоні «Динамо», проведений за допомогою пересувної телевізійної станції ПТС-49. Для її розробки було використано трофейні німецькі телекамери «Тонне-6», об'єктиви яких гітлерівці встановлювали на керованих крилатих ракетах «ФАУ».

1954, 30 травня. Вперше у Києві було проведено позастудійну передачу за допомогою ПТС-52. З приміщення театру опери і балету імені Т. Шевченка транслювалося урочисте засідання, присвячене 300-річчю возз'єднання України з Росією. ПТС-52 була розроблена в 1952-54 роках групою московських конструкторів, і першій її зразок (ще дослідний) було подаровано Держтелерадіо СРСР Київському телецентру і випробувано на святкових трансляціях.

1956, 1 травня. В ефір вийшла перша передача Одеської студії телебачення. Технічне забезпечення мовлення здійснювалося за сприяння кафедри телебачення місцевого Електротехнічного інституту зв'язку імені Попова, де з 1949 року велися експериментальні передачі всередині інститутського приміщення по замкнутому циклу.

1956, 7 травня. Київська студія телебачення показала перший теленарис власного виробництва хронометражем 40 хвилин, знятий на 16-мм (вузькій) негативній кіноплівці.

1957, 16 травня. Уряд прийняв постанову про створення Державного комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів СРСР, і у зв'язку з цим звільнив Міністерство культури від опікування справою телебачення і радіомовлення.

1958, травень. За даними ЮНЕСКО, на той час у всьому світі налічувалося 57 млн телевізорів (з них 12 млн - у Європі, 45 млн - на Американському континенті). У світі працювало близько 800 телецентрів і ретрансляторів.

1960, 1 травня. Завдяки напередодні введеній в дію кабельній магістралі Москва - Київ першотравневий святковий репортаж з Красної площі вперше дивилися у ряду центральних областей України, а москвичі побачили святковий Хрещатик.

1965, 8 травня. Цього дня популярна програма ЦТ «Естафета новин» велася із Севастополя і присвячувалася 20-річчю Перемоги та 21-й річниці визволення від фашистів міста-героя. Коментатор Юрій Фокін вів репортаж безпосередньо з боту крейсера «Куйбишев». Для того, щоб подати телесигнал до Сімферополя, а вже звідти - в Москву, довелося терміново прокласти радіорелейну лінію через гірський перевал на Ай-Петрі.

1965, 29 травня. На Харківському виробничому об'єднанні «Комунар» розпочато серійний випуск уніфікованих телевізорів чорно-білого зображення моделі УНТ-47/59 «Берізка». Харківські радіофахівці стали співзасновниками і першого радянського кольорового телеприймача.

1967, 9 травня. Вперше по Всесоюзному радіо і на Центральному телебаченні о 18.50 - 19.10 транслювалася передача «Хвилина мовчання». Відтоді вона стала одним з основних обов'язкових траурних ритуалів у День Перемоги.

1968, травень. Прямою трансляцією військового параду, присвяченого 20-м роковинам утворення держави Ізраїль, дебютувало у Тель-Авіві телебачення цієї близькосхідної країни. Державний телеканал почергово вів передачі на івриті й арабською мовою.

1970, травень. В Англії О'Райлі здійснив запуск в ефір першого повітряного «телепірата». З передавача, встановленого на борту літака «Супер-констелейшн», мовлення велося кілька годин на добу (в основному музичні передачі й реклама).

1970, травень. Здано в постійну експлуатацію Останкінський телевізійний центр у Москві - найбільший на той час у Європі телевізійний комплекс.

1971, 31 травня. Рекордний одномоментний продаж телепродукту здійснила компанія «Гранада» (Велика Британія), реалізувавши 1 144 серії програми «Вулиця Коронації» (виробництво канадської студії «Саскатун»). Безперервний показ усіх серій зайняв би 20 діб 15 годин і 44 хвилини ефірного часу.

1971, травень. В Україні на той час функціонувало 14 програмних студій телебачення, передачі яких розповсюджувалися через 31 потужний і 121 малопотужний телеретранслятори.

1971, травень. У Брюсселі ухвалено Конвенцію про розподіл сигналів, що несуть програми, передані через супутникові ретранслятори (Конвенція про супутники).

1975, травень. Республіканське телебачення першим в Україні перейшло у Києві на трипрограмне мовлення: ретранслювалися Перша та Друга програма ЦТ СРСР та працював канал Українського телебачення. Невдовзі три програми з'явилися у Харкові, Сімферополі, Дніпропетровську та ряді інших великих обласних центрів. Саме «трипрограмне телеменю» було «нормою» для радянських глядачів до розпаду Радянського Союзу.

1978, травень. На Українському ТБ започатковано цикл програм «Сонячні кларнети» за участю аматорів і колективів художньої самодіяльності. Цей телетурнір народної творчості, випуски якого почергово готували на УТ всі обласні студії, виходив в ефір майже два десятиліття.

1981, 11 травня. Вперше послав в ефір сигнали передавач 30-го дециметрового частотного каналу, за допомогою якого в столиці України почала транслюватися Четверта телепрограма. ЇЇ основою став вечірній блок навчальних і освітніх передач ЦТ, який кияни одержали першими серед глядачів республік Радянського Союзу. Київ став другим на європейській території СРСР містом (після Москви), де функціонувало чотири телевізійні програми.

1981, травень. На виставці телебачення в Монтрьо (Швейцарія) фірми RCA (США), японські Sony та Matsushita вперше представили три експериментальні зразки знімального обладнання, в якому телекамера і касетний відеомагнітофон були із вмонтованим джерелом електроживлення. Так народився сучасний тележурналістський комплекс (ТЖК) - основне знаряддя телерепортерів світу.

1987, травень. Японська телерадіомовна корпорація NHK почала транслювати дві свої телепрограми через супутник в режимі безпосереднього телемовлення (БТМ). У населення острівної держави з'явилися перші індивідуальні приймальні антени-«тарілки», яких 1995 року в японців було вже близько 12 млн штук.

1989, 5 травня. Рада Європи прийняла Європейську конвенцію про транскордонне мовлення - документ, який має регламентувати діяльність телеорганізацій країн Старого світу. Україна приєдналася до неї в липні 1996 року, але в нашій країні вона набула чинності тільки 12 років потому - у 2008-му, після ратифікації Верховною Радою.

1996, 3 травня. Кабінет Міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію №R(96) 4 «Про захист журналістів в умовах конфліктів і тиску». У ній, зокрема, зазначається: «Держави-члени мають утримуватися від вжиття будь-яких обмежувальних заходів проти журналістів при здійсненні ними професійних обов'язків чи на підставі змісту репортажів та інформації, що передаються їхніми ЗМІ».

Іван Мащенко, для «Телекритики» 11-11-2011
Фото - cardesign.ru
RATVODДата: Четвер, 22.12.2011, 11:42 | Повідомлення # 27
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення в червні



1926, 26 травня. Новітнім тогочасним досягненням у царині «дальнобачення» (ТБ) присвятив свою статтю, вміщену в журналі «Наука и техника», Борис Розінг - «батько російського телебачення». У ній, зокрема, йшлося про конструкції апарату «телефот» молодого винахідника з Ташкента Бориса Грабовського (сина відомого українського поета - демократа Павла Грабовського), який одним із перших у світі запропонував оригінальну схему електронної комутації, завдяки чому вдалося, як писав Розінг, «оживити» на екрані нерухоме зображення і вирішити одну з найскладніших проблем передачі зображення на відстань.

1939, 1 червня. Телекомпанією NBC (США) здійснено трансляцію по ТБ професійного боксерського поєдинку між Байєром та Нова зі стадіону «Янкі» в Нью-Йорку. Якщо на трибунах того дня були присутні 16,7 тисячі глядачів, то вперше телеаудиторія виявилася значно більшою: на екранах телевізорів, виставлених у вітринах магазинів, за поєдинком спостерігало понад 20 тисяч уболівальників. Відтоді боксерські змагання стали однією з найрейтинговіших програм телебачення у світі.

1941, червень. З початком війни припинилися передачі трьох функціонуючих тоді в СРСР телецентрів - Московського, Ленінградського й Київського. Обладнання Київського ТБ під час евакуації на схід було знищено прямим попаданням в ешелон фашистської бомби. Будинок Українського радіокомітету, що стояв на Хрещатику (приблизно в тому місці, де нині на майдані Незалежності розміщено величезний телеекран), у якому з 1 лютого 1939 року і працювала перша (довоєнна) телестудія, наприкінці оборони Києва - 1941-го - був зруйнований під час нальоту німецької авіації. На десятиліття українська столиця залишилася без телебачення.

1946, 1 червня. Показом у запису на кіноплівці Параду Перемоги у Лондоні BBC (Велика Британія) поновила перервані у перший день Другої світової війни (1 вересня 1939 року) телевізійні передачі.

1946, 28 червня. У Брюсселі засновано Міжнародну організацію радіомовлення - OIR (з 1959 року, коли до її компетенції увійшло й опікування телебаченням, - OIRT). Дійсними членами OIRT невдовзі стала більшість телерадіоорганізацій європейських, а також ряду арабських і африканських країн (Україна - з 1946 року). Основне спрямування діяльності OIRT як комерційної структури - координація програм ТБ і РМ країн-членів, обмін «актуальностями» - сюжетами новин, проведення фестивалів і конкурсів тощо. Після розпаду СРСР та соціалістичного табору 1991 року OIRT самоліквідувалася, а 1993-го її члени-телеорганізації увійшли до Європейської мовної спілки.

1953, 2 червня. З 10:15 до 17:30 (тобто 7 годин 15 хвилин поспіль) тривала пряма телетрансляція з Великої Британії коронації Єлизавети ІІ. Передача про цю подію йшла одночасно в ряді країн Західної Європи. Цим було започатковано створення системи «Євробачення».

1968, 17 червня. Утворено творчо-виробниче об'єднання ЦТ СРСР із виробництва телевізійних програм на кіноплівці й у запису на відеомагнітофонній стрічці «Екран». Воно стало продукувати художні, документальні, музичні, мультиплікаційні телефільми, фільми-вистави тощо. При республіканських та великих місцевих телекомпаніях були створені аналогічні творчо-виробничі структури для зйомок стрічок для «домашнього екрана» (у Києві - студія «Укртелефільм», по Україні - ще при п'яти обласних телерадіокомітетах).

1972, червень. За розпорядженням тогочасного голови Держтелерадіо СРСР Сергія Лапіна було закрито одну з найпопулярніших на той час розважальних програм «Клуб веселих і найвигадливіших» (КВН). Відродження цієї передачі сталося лише 1987 року - за часів горбачовської перебудови і гласності.

1973, 30 червня. На ТБ і РМ УРСР працювало 4 898 осіб, із них із вищою освітою - 2 163 (42,9%). 58,6% фахівців за національністю українці.

1975, червня. Японська компанія електроніки Sony випустила перший у світі побутовий касетний відеомагнітофон (ВМ) з шириною плівки 12,65 мм. Через десять років з'явилася нова модель ВМ із шириною плівки 8 мм і розміром касети, у п'ять разів меншим від попереднього. Відтоді японські електронні гіганти стають домінуючими на світових ринках побутової відеотехніки.

1980, 1 червня. Розпочав передачі цілодобовий інформаційний телеканал CNN International, створений телемагнатом Тедом Тернером у Атланті (США). Завдяки оперативності, поінформованості, широкій кореспондентській мережі, здатності подавати новини «у розвитку», CNN здобула величезну популярність у всьому світі: нині вона через супутники ретранслюється у кабельних мережах понад двохсот країн світу.

1984, червень. Уперше в СРСР до будинку №19, корпус №1 по вулиці Алтайській у Москві була прокладена підземна телевізійна траса оптичного світловолоконного кабелю завдовжки 2,5 км, яка замінила колективні приймальні антени, котрі з 1950-х років встановлювалися на дахах для прийому передач. Оптоволоконний кабель дозволив подати сигнал ТБ у «тіньову зону». Дещо пізніше подібним зв'язком було оснащено і ряд будинків на Хрещатику в Києві, де не було можливості приймати напряму до ефіру сигнал із нової телевежі на Сирці.

1986, 21 червня. Рада Міністрів СРСР видала розпорядження про створення матеріально-технічної бази для виробництва телевізійних програм у 86 краях, областях та автономних республіках Радянського Союзу, де до того часу не було телевізійних студій. Цим документом, зокрема, передбачалося будівництво програмних телецентрів у 10 областях України, у яких на той час усе ще було відсутнє власне телемовлення. Проте до розпаду СРСР зазначена програма так і не була реалізованою. Лише за часів незалежності, у 1991-94 роках, у всіх областях України (крім Івано-Франківської) було започатковане державне ТБ.

1989, 1 червня На всій території України введено подовжену телевізійну програму - так званий «Нічний телезал». Ретранслювалися передачі телеканалу «Москва», які йшли по всьому периметру державного кордону європейської частини СРСР. Це була спроба відволікти увагу радянських глядачів прикордонних територій від перегляду телепрограм із сусідніх держав, якщо сигнал їхнього ТБ по ефіру досягав певної частини нашої території.

1995, 15 червня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, яку було створено 15 грудня 1994 року, розпочала ліцензування телерадіоорганізацій (ТРО). Ліцензія за №1 була видана Національній радіокомпанії України, а першу «телевізійну» ліцензію одержала телекомпанія «Бриз» Військово-Морських Сил України (м. Севастополь).

Іван Мащенко, для «Телекритики» 26-11-2011
Фото - azbukivedi-istoria.ru
RATVODДата: Четвер, 22.12.2011, 11:55 | Повідомлення # 28
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення в липні



1907, 12 липня. Вірменин Ованес Адамян (підданий Російської імперії) першим у світі одержав патент на винахід апарату кольорового телебачення. Він же невдовзі створив діючу модель кольорового телеапарата, а ще пізніше з приміщення лабораторії Берлінського університету здійснив передачу кольорової картинки по проводах на відстань 600 кілометрів.

1907, 25 липня. Професор Петербурзького технологічного інституту Борис Розінг подав заявку на винахід - спробу одержання рухомих зображень за допомогою сконструйованого ним електронно-променевого приладу. Це принципово важливий етап в історії телетехніки щодо відходу від безперспективного в принципі «механічного телебачення» і переходу телебачення до електронного. Саме Розінга вважають основоположником сучасного, тобто електронного ТБ.

1931, 21 липня. У Нью-Йорку почала мовлення телестанція CBS (США), керівником якої був Вільям Пейлі (до речі, його дід був власником меблевої фабрики під Києвом у дореволюційний час). Вона виходила в ефір півтора роки, але через недосконалість апаратури припинила мовлення. Майже одночасно вийшов у ефір її основний конкурент - станція NBC, яка встановила свою передавальну антену на верхівці найвищої тодішньої будівлі - 102-поверховому хмарочосі Empire State Building у Нью-Йорку. Обидві станції здійснювали мовлення на апаратурі «механічного телебачення».

1933, 17 липня. На з'їзді товариства радіоінженерів у Чикаго (США) Володимир Зворикін - учень Бориса Розінга у Петербурзькому політехнічному інституті у дореволюційний час, а пізніше - емігрант із більшовицької Росії, який у американській радіокорпорації RCA розробив кінескоп та іконоскоп (основні агрегати електронного телеприймача передавальної камери), довів, що його десятилітня праця по створенню електронного телебачення завершена. Проте економічна депресія, яка на початку 1930-х охопила США, на сім років затримала початок впровадження у життя цього сучасного виду ТБ.

1935, 20 липня. У Балаклавській бухті поблизу Севастополя професор Павло Шмаков провів досліди щодо візуального обстеження морського дна і прибережних скель за допомогою першої у світі експериментальної установки підводного телебачення. Одержані результати були використані при будівництві утаємничених стоянок підводних човнів Чорноморського флоту.

1941, 1 липня. У телеефірі США вперше пройшла оплачена реклама: на таблиці настройки телевізорів (тест-таблиці) протягом 10 секунд показували годинник марки Bulova. Рекламодавцю це коштувало дев'ять доларів (чотири долари за ефірний час і п'ять зараховано «за обслуговування»). Символічно, що один із піонерів американського ТБ Філ Фарнсуорт розпочав свою першу експериментальну передачу демонструванням зображення долара.

1945. Англійський письменник-фантаст Артур Кларк висуває ідею використання створених людиною штучних супутників Землі (ШСЗ) для трансляції телевізійних програм. Тоді ж професор Павло Шмаков науково обґрунтовував ідею про те, що ШСЗ виведені на геостаціонарну орбіту, здатні покрити телевізійним сигналом одночасно практично всю земну кулю. Від передбачень фантаста й ученого до перших запусків космічних апаратів було ще 12 років.

1949. Початок будівництва Київського телецентру. Постанову про ТБ у столиці України підписав особисто Йосип Сталін. Із проханням про це до нього звернувся Микита Хрущов, який у той час був партійним і господарським керівником в Україні. Він особисто визначив місце спорудження Київського телецентру на Хрещатику, 26 і разом із киянами брав участь у розбиранні завалів на знищеній у перші роки війни головній вулиці столиці. Спочатку на будові працювали полонені німецькі солдати, яких після утворення НДР 1949 року відправили до Німеччини. Завершував будову трест «Київхрещатикбуд» 1951 року.

1951. Вийшла друком перша книга канадського філософа й культуролога, дослідника електронних мас-медіа Маршалла Маклюена «Механічна наречена». Поява «першого телевізійного покоління» - людей, які «через рекламу всмоктували усі часи й простори світу з телевізором своєї матері», - новітнє явище людської цивілізації. До речі, саме Маклюен увів термін «глобальне село» у розумінні того, що телебачення миттєво поширює важливі новини на всю планету, роблячи кожного землянина причетним до подій. Немов би у тому селі. Назва цього першого значного твору Маклюена позичена у художника Марселя Дюшана.

1952, 19 липня - 3 серпня. У Хельсінкі (Фінляндія) відбулися Ігри XV Олімпіади. Вперше у них взяли участь радянські спортсмени. Вперше ж олімпійське телебачення вийшло за межі міста - організатора Ігор і транслювалося на сусідню країну (Швецію). Сталінський режим, побоюючись «імперіалістичних провокацій» проти радянських спортсменів, не дозволив показ Олімпіади на радянському телебаченні, обмежившись демонстрацією коротких хронікальних сюжетів у кінотеатрах.

1960, 28 липня. Міністерство зв'язку УРСР затвердило узгоджене із союзними інстанціями «Технічне завдання на будівництво нового трипрограмного телевізійного центра у місті Києві». Передбачалося звести у районі Сирцю вежу з передавальними станціями двох чорно-білих і однієї кольорової телепрограм радіомовлення, а студійно-редакційний корпус телебачення спорудити на території колишнього старого київського іподрому (нині це район кінотеатру «Зоряний»).

1969, 20 липня. Понад 600 мільйонів телеглядачів більш ніж 100 країн світу (п'ята частина тодішнього населення планети) спостерігали на своїх домашніх екранах перший в історії цивілізації вихід американських астронавтів Ніла Армстронга та Едвіна Олдріна на поверхню Місяця (експедиція космічного корабля «Аполлон-11»). Лише телебачення СРСР та Китаю не вели прямої трансляції цієї видатної події, обмежившись короткими відеосюжетами у випусках новин.

1972, 13 липня. ЦТ показало першу передачу циклу «Від усієї душі» (ведуча - диктор Валентина Леонтьєва). Ця програма стала знаковою на радянському телебаченні. Вона «вийшла» за межі екрана: у 1970-80-х роках подібні зустрічі - вшанування відомих людей-трудівників проводилися у заводських палацах культури та сільських клубах по всій країні.

1976. Інженер Тейлор Хауард (США) сконструював першу параболічну антену («блюдце») для безпосереднього прийому передач із космічних ретрансляторів на домашні телевізори.

1984, 25 липня - 12 серпня. Британська телерадіокорпорація BBC першою запропонувала піплметри («людино-лічильники») для вимірювання величини аудиторії глядачів телеканалів. Обробляючи одержані від піплметрів дані, компанія A.C. Nielsen (США) стала надавати зацікавленим телеорганізаціям дані про рейтинг їхніх передач.

1995, 18 липня. Голова Держтелерадіо України Зиновій Кулик видав Наказ №72 «Про тимчасовий розподіл технічних засобів поширення державних програм телебачення». Згідно з ним найпотужніша мережа із 642 передавачів, а також радіорелейних ліній, розміщених на території України, з 1 серпня цього року припиняла передавання колишньої Першої програми ЦТ СРСР і переходила на розповсюдження Першого каналу Українського телебачення. Цей наказ став важливим етапом на шляху до створення фінансово-технічних, організаційних і творчих засад національного телемовлення нашої країни.

1997, 19 липня. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення». Президент України Леонід Кучма наклав на нього вето, що було подолане на засіданні парламенту 22 жовтня 1997 року. Проте й дотепер в Україні не реалізована ідея створення суспільного (громадського) телебачення і радіомовлення.

Іван Мащенко, для «Телекритики» 08-12-2011
Ілюстрація - wired.com
RATVODДата: Четвер, 22.12.2011, 12:09 | Повідомлення # 29
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Історія телебачення в серпні



1936, 1–16 серпня. На час XI Олімпійських ігор, які проходили в Берліні, припадає старт олімпійського телебачення. Телевізійне акціонерне товариство Німеччини мало у своєму розпорядженні три телекамери з установкою позастудійної дії. За однією з камер працював Вальтер Брух – майбутній творець системи кольорового телебачення PAL.Трансляції з Олімпіади йшли в ефір чотири рази на день по дві години кожен сеанс. Сигнал приймався у 28 спеціально обладнаних «телевізійних залах» не лише в Берліні, а й у Гамбурзі, куди він подавався по кабелю.

1951, 15 серпня. 31-річний репортер Дуглас Едвардс відкрив першу в США загальнонаціональну програму ТБ-новин студії CBS. На стіні студійного павільйону висіла карта світу, над нею три годинника, які вказували час у Нью-Йорку, Лондоні й Токіо. Перший випуск ТБ-новин був складений із повідомлень світових інформагентств та сюжетів кінохроніки. Надалі подібний стандарт телевипусків новин поширився й у інших країнах.

1954, 6 серпня. Трансляцією свят нарцисів із Монтрьо (Швейцарія) започалася робота міжнародної телемережі Eurovision («Євробачення»). Того дня вісім телеорганізацій, об’єднаних в Європейській телерадіомовний спілці (EBU), здійснили перший обмін телепрограмами. Ідея створення «Євробачення» належала Марселю Безансону, який у 1954 році був генеральним директором Швейцарського ТБ і радіомовлення та президентом EBU. На сьогодні всі члени EBU входять до «Євробачення». Нашу країну в цій організації представляє Національна телекомпанія України (НТКУ). Крім широкого обміну телепрограмами з сюжетами новин, «Євробачення» організовує мистецькі фестивалі – щорічні пісенні конкурси як дорослих виконавців, так і дітей, а віднедавна ще і змагання танцівників.

1955. На Львівському електроламповому заводі налагоджено випуск «сердець телевізорів» – кінескопів. У 1958 році заводські конструктори першими у СРСР розробили металево-скляний кінескоп із кутом відхилення променя 110 градусів і розміром екрана по діагоналі 43 см, удостоєний на Всесвітній виставці у Брюсселі найвищої нагороди – Гран-прі. Партнером підприємства став створений у 1957 році Львівський телевізорний завод, відомий випуском телеапаратів марки «Електрон» – спочатку чорно-білих, а з кінця 1960-х років і кольорових.

1959. У журналі «Советское радио и телевидение» надруковано інтерв’ю з конструктором нової московської телевежі (пізніше вона одержала назву Останкінської) Ніколаєм Нікітіним. Згідно інформації автора проекту, «телеголка» спочатку призначалася для передавання лише трьох програм ТБ (двох чорно-білих і однієї експериментальної кольорової). У реалізованому 1967 року варіанті на вежі було встановлено п’ять передавачів, призначених для трансляції кольорових телепрограм. В Останкінському парку попередньо передбачалося звести телевежу заввишки 508 метрів, а фактично на момент завершення будівництва її висота становила 533 метри, і вона була на той час найвищою в світі.

1960, 19 серпня. Вперше проведено пряму телетрансляцію живих істот із борту космічного корабля: у його кабіні знаходилися піддослідні тварини – легендарні собачки Білка та Стрілка. Велося спостереження вченими за поведінкою тварин на різних етапах польоту.

1961, 19 серпня. На космічному кораблі «Восток-2», яким здійснив добовий політ другий радянський космонавт Герман Титов, було встановлено вдосконалену телевізійну апаратуру, технічні параметри якої були узгоджені з широкомовним ТБ-стандартом. Тож якщо за польотом Юрія Гагаріна у квітні 1961 року мали можливість спостерігати на контрольно-вимірювальних пунктах лише вчені та його колеги, то вдосконалена ТБ-апаратура на борту «Востока-2» дала змогу мільйонам телеглядачів Радянського Союзу і зарубіжних країн бачити космонавта №2 на своїх домашніх екранах.

1964, 20 серпня. Уряди 11 країн (Австрії, Ватикану, Великої Британії, Данії, Іспанії, Італії, Канади, Нідерландів, США, Франції та Японії) уклали угоду про створення «Інтелсату» – глобальної комерційної супутникової системи зв’язку. Свій перший супутник Eorli Bird «Інтелсат» запустив у 1965 році. В апаратах зв’язку, які об’єднання виводило на геостаціонарну орбіту з 1984 року, разом із 15 тисячами телефонних пар передбачалися й телевізійні лінії зв’язку. Тож постійно зростала кількість країн – членів «Інтелсату». І хоча СРСР не належав до його членів (спільно із соцкраїнами та рядом інших держав заснував власну систему космічного зв’язку «Інтерсупутник»), проте на його території – у Дубні під Львовом – було обладнано дві приймальні «інтелсатівські» станції. Львівська нині входить до української мережі космічного зв’язку.

1967, 25 серпня. Відбулася офіційна презентація у ФРН кольорового ТБ за системою ПАЛ (PAL), розробленою німецьким фізиком Вальтером Брухом. Регулярне мовлення за стандартом PAL телекомпанії АРД і ЦДФ розпочали у жовтні 1967-го, а через три роки кольорові передачі займали у програмі АРД 60%, ЦДФ – 55%. PAL став одним із трьох (поряд із SECAM та NTSC) світових стандартів кольорового ТБ.

1968. На Київській кіностудії художніх фільмів ім. Довженка створено об’єднання «Телефільм». Однією з перших його робіт для Українського ТБ стала двосерійна стрічка «У місто прийшла біда» (1968 р.). З-поміж кращих ігрових стрічок довженківців для домашнього екрана є випущений 1972 року двосерійний пригодницький фільм «Бумбараш» (за мотивами творів Аркадія Гайдара), трисерійна стрічка «Назад дороги немає» (1971 р.).

1986. Медіамагнат Тед Тернер – засновник телекомпанії CNN – реалізував свою ідею проведення «Ігор доброї волі». Перший такий турнір спортсменів десятків країн світу у міжолімпійський період відбувся тоді в Москві. Надалі змагання проходили почергово у США і СРСР. Завершився цей проект у 2002 році останніми, шостими «Іграми доброї волі» у Атланті – місті штаб-квартири телекомпанії CNN.

1991, 19 серпня. У зв’язку із приходом до влади в Москві Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП) телемовлення всіх каналів у СРСР зранку було скомутоване на Першу програму ЦТ, де транслювався балет Чайковського «Лебедине озеро» та повідомлялося про укази і розпорядження путчистів. Українське телебачення першим з-поміж телеорганізацій союзних республік відключилося від ЦТ і о 16-й годині надало екран для заяви Леоніду Кравчуку, Голові Президії Верховної Ради УРСР, який оголосив, що в Україні надзвичайний стан не вводиться, і фактично відмежувалось від авантюристичних дій московських політиків. Одним із перших актів ГКЧП була заборона діяльності недержавних (комерційних) телерадіокомпаній, які тоді лише розпочинали свою діяльність.

1991, 24 серпня. З 9-ї години 50 хвилин Українське телебачення і Республіканське радіо здійснюють трансляцію з сесійної зали Верховної Ради УРСР. Глядачі й слухачі України стали свідками і співучасниками народження своєї суверенної держави. О 18-й годині було прийнято історичний «Акт проголошення незалежності України».

2008, 8–24 серпня. У Пекіні – старти Ігор XXIX Олімпіади, які мали можливість дивитися майже 4 млрд глядачів (на 1 млрд більше, аніж телеаудиторія попередньої Олімпіади – 2004-го в Афінах). Для організації трансляції було створено спеціальну Компанію, яку очолив відомий фахівець у цій царині Мануель Ромеро. Орендовано 60 ПТС і понад тисячу телекамер. 18 червня 2005 року у столиці Китаю завершено будівництво головного корпусу нового Пекінського телецентру заввишки 236,4 м загальною площею виробничих приміщень 183 тис. кв. м. Проте показ змагань із 28 видів олімпійської програми – це не лише завдання китайських телевізійників. За традицією, започаткованою ще з Олімпіади 1992 року у Барселоні, до трансляції залучаються спеціалізовані на окремих видах спорту телебригади з понад 40 країн. Українські телеглядачі під час пекінської Олімпіади переглянули на каналі УТ-1 (НТКУ) загалом 120 годин спортивних трансляцій, тобто в середньому по 8,5 годин щодня. «Телевізійна команда» УТ нараховувала 26 коментаторів, режисерів та інженерно-технічних спеціалістів. До її послуг у Міжнародному радіотелевізійному центрі було орендовано два студійно-програмні комплекси. Оскільки різниця у часі між Пекіном і Києвом становить 6 годин, то ряд змагань, старти яких були вдень чи рано ввечері, Українське ТБ записувало на ВМЗ і показувало в зручний для глядачів нашої країни час

Іван Мащенко, для «Телекритики» 11-12-2011
RATVODДата: Четвер, 13.09.2012, 09:01 | Повідомлення # 30
Адміністратор

Країна:
повідомлень: 26017
Статус: Оффлайн
Боротьба за екран



Незважаючи на свій потенціал, Інтернет все ще не в змозі конкурувати з телебаченням. Телебачення відіграє виняткову роль у житті українського суспільства.
Це і основний інструмент ідеологічного впливу, володіння яким давно вже сприймається в політикумі як обов'язкова умова успішної боротьби за владу і вплив.
Це і основний канал отримання інформації про навколишній світ з абсолютно недосяжним для інших ЗМІ показником охоплення в 97% домогосподарств.
Це і основний канал маркетингової комунікації, який поглинає 41% медійного та 26% сукупного рекламно-комунікаційного бюджету.
Саме тому вивчення процесів, пов'язаних з телебаченням дає цінний матеріал для умовиводів про майбутнє українського суспільства та можливі сценарії його розвитку.

Сучасне нам телебачення, як і майже все інше, є продуктом системи телерадіомовлення, яке незалежна українська держава успадкувало від СРСР.
За двадцять років незалежності можна виділити два найбільш значущих сюжети. Перший - це виникнення конкуренції безкоштовного ефірного телебачення з боку мережі Інтернет, як нового і радикального відмінного каналу комунікації. Другий - це поступовий відхід в минуле практики безкоштовного телеперегляду і розвиток сегменту платного телебачення, яке передбачає регулярну оплату каналів доставки (будинкових антен, кабельних мереж, обладнання для супутникового ТБ) та / або власне телевізійного продукту.

Анатомія телебачення


Поява технологій персональної доставки мультимедійного контенту, в першу чергу Всесвітньої Мережі, призвело до ліквідації фактичної монополії телебачення. Люди отримали можливість дивитися що завгодно в будь-який час доби. Тим не менш, ідентичність телебачення збереглася. В абсолютній більшості випадків мова йде аудіовізуальної продукції, спочатку призначеної для трансляції саме в мережах телевізійного мовлення. Технічний прогрес останніх двадцяти років привів до появи безлічі каналів дистрибуції телевізійного продукту. Поряд з традиційним аналоговим ефірним телемовленням з'явилися ще шість значущих варіантів доставки телесигналу аудиторії.

- Ефірне цифрове (ММДС, Зеонбуд)

- Супутник

- Кабель аналоговий

- Кабель цифровий

- ОТТ

- IPTV


Канали дистрибуції контенту, 2010 р. Джерело: ІТК



Кожен з каналів характеризується своїм поєднанням технічних особливостей, програмної та тарифної політики. Наприклад, ефірне аналогове ТБ до цих пір є безкоштовним і відрізняється найменшим спектром доступних телеканалів. У разі аналогових кабельних мереж виникає щомісячна плата, однак її розмір, як і номенклатура доступних телеканалів, відносно невелика. Одне з найбільш важливих відмінностей між каналами полягає в наявності або відсутності технічної можливості для трансляції HD-контенту.



Виникнувши в кінці 30-их років минулого століття, в період після Другої Світової, телебачення стало одним з наріжних каменів усього укладу життя індустріальних суспільств Сходу і Заходу. Різниця між країнами "соціалістичного табору" і "вільним світом" полягало в тому, що перші ТВ цілком зосередилося на завданні ідеологічного контролю, причому в найбільш грубих формах - шляхом прямолінійної, якщо не сказати примітивної пропаганди. В умовах ринкової економіки на перший план вийшли виняткові можливості ТБ, як засобу стимулювання споживчого попиту.

Витоки феноменального впливу, який ТВ має на мільярди людей по всьому світу, коріняться у фізіології людини. З'явився вперше в кінематографі 20-их років характерний "рваний", уривчастий монтаж з постійними змінами загальних і близьких планів, швидким рухом камери щодо об'єкта, впливає на глибинні і неусвідомлювані нейрофізіологічні механізми. Результатом є дуже висока, найчастіше повна ступінь заглибленості людини в картинку на телеекрані. Більшою, ніж у телебачення, здатністю утримувати увагу в даний час володіють хіба що комп'ютерні ігри.

Для телебачення також характерні мінімальні, по суті нульові, вимоги до своєї аудиторії. Звичайною практикою є телеперегляд "одним оком", що практично безглуздо в разі книги або газети. Не кажучи вже про те, що самостійне читання припускає наявність і грамотності, і фізичної можливості розібрати текст. Телебачення звільнився від подібних обмежень, залучаючи глядачів будь-якого віку, освіти, інтелектуального і фізичного здоров'я. Телевізор дивляться всі, від маленьких дітей до людей похилого віку.

Демографічні характеристики ТВ-аудиторії, 2003-2007 рр..

Джерело: Індустріальний Телевізійний Комітет




Поєднання ефективного впливу на психіку і поголовне охоплення забезпечують максимальну ефективність і по-справжньому масову комунікацію. Якщо говорити про маркетинг, телебачення надає найбільший спектр можливостей (пряма реклама, продакт-плейсмент, спонсорство, PR, телепродажі) при найменшій, в порівнянні з іншими каналами, питомої вартості одиничного контакту.

Медіа ринок України в 2011 році і прогноз на 2012 рік **

Джерело: Ліга.Biz



Вартість контакту та охоплення різних каналів.

Джерело: Комерсант




Екосистема телебачення включає в себе правовласників, незалежних виробників (продакшн-студії), мовників (телеканали), дистриб'юторів програмної послуги (операторів кабельних, супутникових і ефірних мереж доступу), рекламних посередників і рекламодавців.

Правовласники надають мовникам право використовувати вже створений раніше контент - фільми, серіали, шоу і т.п., - права на які їм належать. Більшість найбільш популярних творів належать 10-15 найбільшим правовласникам, т.зв. Мейджор.

Виробники контенту забезпечують створення оригінального внутрішньоукраїнського продукту. Понад половину тематичних передач, що виходять в ефір українських телеканалів, знімаються структурно незалежними від них виробниками (продакшн-студіями).

Мовники (телеканали) забезпечують кінцевий вигляд телевізійного продукту, який виходить в ефір на тому чи іншому телеканалі.

Оператори мереж доступу (дистриб'ютори програмної послуги) забезпечують трансляцію, тобто доставку телевізійного сигналу на приймачі телеглядачів.

Рекламні посередники (рекламні агентства і сейлз-хауси) забезпечують телеканалам гарантований дохід, а рекламодавцям - більш вигідні, ніж при прямих контрактах, умови розміщення.

Рекламодавці намагаються донести потрібну їм інформацію до телеглядачів, купуючи ефірний час для прямого розміщення своєї комерційної реклами, або оплачуючи його опосередковано, за допомогою спонсорства, продакт-плейсменту і т.п.

Телеглядачі (аудиторія) витрачають свій час на перегляд контента, пропонованого мовниками, усвідомлено чи ні вловлюють вкладені в нього маркетингові посили і своїми грошима оплачують товари і послуги, які обнародувані рекламодавцями.

Одна і та ж структура може виконувати вищеперелічені ролі. Наприклад, багато телеканалів займаються самостійним виробництвом контенту і виступають як його правовласники для інших телеканалів. Телеканали, продакшн-студії і рекламні агентства можуть об'єднуватися в медіа-хауз, забезпечуючи синергію виробництва і продажів.

В той час, як українські мовники борються між собою за п'ятисот з невеликим мільйонів доларів, їхні російські колеги розташовують у восьмеро більшим сукупним бюджетом. Кілька десятків (включаючи і регіональні) телекомпаній відчайдушно конкурують між собою, не залишаючи собі шансів створювати якісний, а це означає і недешевий телевізійний продукт. Результатом цього є надмірна кількість телереклами, відсутність реального вибору між фактично однотипними каналами, убога якість другосортного телепродукту, який потрапляє в Україну другим-третім екраном після прокату в Росії. При всьому цьому телеканали як і раніше розглядається їх власниками не тільки і не стільки як бізнес, але як інструмент впливу. Такий інструмент бажають отримати всі кому не лінь, результатом чого стала парадоксальна ситуація: при очевидній збитковості більшості телеканалів, їх кількість постійно збільшується.

Підводячи підсумки можна стверджувати: в тому вигляді, в якому українське телебачення склалося на рубежі нового тисячоліття, воно переживає системну кризу. Складовими цієї кризи є:

- Незадовільна якість ефірного продукту, обумовлена невідповідністю між обсягом рекламного ринку (а опосередковано - національної економіки і споживчого ринку) з одного боку та кількістю телеканалів, орієнтованих на рекламну бізнес-модель з безкоштовним мовленням з іншого;

- Психологічна неготовність більшості українських телеглядачів платити за телевізійний продукт, що проявляється в готовності споживати навіть відверто тухлий продукт за умови, що за нього не треба платити грошей.

Конкуренція з Мережі


З'явившись в Україні вже по завершенні радянської епохи, Інтернет запропонував якісно іншу модель взаємодії з навколишнім світом, способи сприйняття і подачі інформації. Якщо бути точним, телебачення є засобом саме масової інформації, точніше інформування. Воно припускає односторонню і безадресну комунікацію, його аудиторія - пасивна і цілком залежить від мовників і дистриб'юторів контенту. Навпаки, Інтернет є середовищем повноцінної двосторонньої комунікації, в якій здійснюється рівноправна взаємодія за принципом "всі зі всіма".

Володіючи якостями інтерактивності та глобальності, Інтернет надає на порядок більше можливостей. Зокрема, Мережа забезпечує доступ до мультимедійного контенту, включаючи традиційні телеканали. На тлі Інтернет традиційне телебачення є безумовним анахронізмом. При цьому і Мережа, як і ТВ орієнтовані на один і той же канал сприйняття, вимагають подібних технічних засобів (екранів) і умов (скоріше в спокої, ніж в русі) і, як результат, конкурують за між собою за увагу аудиторії.

Комп'ютери та доступ в Інтернет, 2010.

Джерело: Gfk




Останні пару років виявили розходження в тенденціях телеперегляду між Україною та країнами Європи. Українці хай небагато, по чуть-чуть, але зменшують час, проведений біля телеекранів. У цьому вони виявляються подібні Білорусії, росіянам, жителям Туреччини, Литви, Ісландії, Китаю, Індії, Філіппін і ряду інших країн. Дослідники схильні пов'язувати цю відмінність з тим, що одні люди йдуть у Мережу, щоб більше не повертатися до телевізійного контенту, інші ж продовжують його споживати і в принципово новому середовищі, використовуючи технології IPTV і OTT. Тим не менш, в абсолютних цифрах Інтернет все ще дуже сильно відстає від ТБ. У березні 2012 року 56% українських користувачів Мережі провели в ній менше 10 годин на тиждень.



Інтернет все ще дуже сильно відстає від телебачення в частині проникнення - 42% проти 97% Він все ще сильно відстає в частині фізичної доступності та номенклатури доступних сервісів, особливо погано йдуть справи в селах і невеликих містах. Проте вже зараз Інтернет відтягнув на себе найбільш якісну, інтелектуально, політично та економічно активну частину населення. Традиційне безкоштовне ТБ все більш стає долею людей з відносно невисокими запитами, постачальником дешевої і неякісної жуйки для зовсім вже невибагливих, бідних і малоосвічених, мізків.

Роман Химич

Форум TV-SAT » « Все про Телебачення » » Історія і розвиток телебачення » Історія і перспективи ТБ. Етапи розвитку. (Дослідження.)
  • Сторінка 2 з 5
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • »
Пошук:

Copyright TV-SAT © 2009-2021