Дата: Понеділок, 04.06.2018, 13:07 | Повідомлення # 511
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Україна перекинула на фронт потужну зброю, кращу за Javelin
22 травня провелися перші випробування довгоочікуваного американського протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) Javelin, випробування проводилися спільно з українським аналогом ПТРК "Стугна".
В результаті стрільб в РНБО визнали, що український комплекс впорався зі своїм завданням не гірше за свого американського аналога. І вже 24 травня президент України Петро Порошенко доручив збільшити кількість протитанкових ракетних комплексів "Стугна" в зоні проведення ООС на Донбасі. Що ж за надпотужна зброя виробляється в Україні, і чим наш ПТРК кращий за американські Javelin'и - йдеться у матеріалі Oбозревателя, передають Патріоти України.
Особливості українського ПТРК "Стугна-П"
"Стугна-П" (експортна назва - "Скіф") - протитанковий ракетний комплекс, розроблений на базі танкового керованого озброєння "Стугна" у Державному Київському конструкторському бюро "Луч". У жовтні 2015 року комплекс був прийнятий на озброєння Національної гвардії України.
Переносний протитанковий ракетний комплекс "Стугна-П" призначений для ураження нерухомих і рухомих сучасних броньованих цілей, що мають комбіновану, рознесену або монолітну броню, зокрема з динамічним захистом, а також малорозмірних цілей типу ДОТ, танк в окопі, легкоброньованих об'єктів і вертольотів.
Особливістю комплексу є можливість наведення ракети на ціль із закритих позицій і сховищ, що знижує ризик знищення навідника зворотнім вогневим ударом противника.
Бронепробиваність: 800 мм при динамічному захисті, без - до 1200 мм.
Дальність стрільби: 100 - 5000 м;
Система управління: по лазерному променю з автоматичним супроводом цілі.
Javelin чи "Стугна"?
ПТРК "Стугна-П" вражає цілі на дальності до 5 км, а американський комплекс - на 2,5 км. Причому пускова стоїть в одному місці, а оператор з пультом може перебувати на відстані 50 метрів у захищеному місці. Тому знищення цілі противника відбувається в безпечних умовах для оператора.
При цьому аналогом за дальністю Javelin є ношений протитанковий ракетний комплекс "Корсар", який, як і "Стугна-П", створений на ККБ "Луч". "Корсар" призначений для ураження танків і легкої бронетехніки, інших небезпечних для піхоти цілей: вогневих точок, бліндажів, особового складу супротивника в укриттях. За необхідності "Корсар" може знищувати "завислі" вертольоти і БПЛА. Дальність ураження цілі - 2,5 км.
Однак ПТРК Javelin є комплексом третього покоління. Після наведення і захоплення цілі ракета не вимагає участі оператора-стрільця. Ракета Javelin має інфрачервону голівку самонаведення, що дозволяє працювати за принципом "вистрілив - забув". Вона може атакувати ціль двома способами: безпосередньо і зверху. Така можливість дозволяє вражати майже всі сучасні танки. Ракета також оснащена системою "м'якого пуску", що дає можливість стріляти навіть із закритих приміщень.
ПТРК "Стугна" - це комплекс другого покоління. Стрілець повинен утримувати ціль в марці прицілу до ураження того ж танка ракетою. Ракети, випущені зі "Стугна-П", б'ють у лобову частину танка, яка завжди добре броньована. У свою чергу, ракети Javelin з інфрачервоною системою наведення вражають ціль зверху, що є більш ефективним.
Але при цьому вартість американського комплексу варіюється у межах $250 тис. - пускова і близько $100 тис. - ракета, що вп'ятеро дорожче за вироблені в Україні ПТРК.
Опублікував: Олег Устименко Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Понеділок, 04.06.2018, 13:11
Дата: Четвер, 07.06.2018, 09:56 | Повідомлення # 512
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Українські танки зайшли в Німеччину
До німецького міста Графенвер для участі у міжнародних змаганнях "Сильна Європа 2018" прибули українські танки Т84.
Про це повідомляє Генеральний штаб Збройних Сил України.
"Вже 8 червня відбудеться офіційне відкриття конкурсу. За звання кращого танкового взводу боротимуться представники 8 країн: Австрія, Велика_Британія, Німеччина, Польща, США, Франція, Швеція, Україна", – повідомили у Штабі ЗСУ. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: П`ятниця, 08.06.2018, 12:07 | Повідомлення # 513
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Повстанського отамана Федора Артеменка ("Орлика") та його соратників, які в 1920-1922 роках воювали проти комуністичної влади на Київщині, реабілітував Апеляційний суд Київської області.
Отаман Орлик - Федір Артеменко
Суд розглядав справу за заявою прокурора Київської області, внесеною у порядку ст. 7 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури України.
Суд дійшов висновку, що петлюрівські отамани Федір Артеменко ("Орлик") та його побратими Яків Смутенко-Хоменко і Федір Нога чинили супротив чинному на той час комуністичному тоталітарному режиму, брали участь у збройних загонах Української Народної Республіки та вчиняли інші дії, які безумовно свідчать про їх боротьбу за незалежність України на початку ХХ століття.
Повстанські загони під керівництвом отамана Орлика у 1920-1922 роках нападали на радянські гарнізони й частини Червоної армії, проводили агітаційну роботу серед населення в районах Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля, Клавдієвого, Бородянки, ст. Тетерів (смт Пісківка), Радомишля, Іванкова, Димера, Чорнобиля, Фастова, Макарова сучасної Київської області.
За свою визвольну діяльність постановою Київської губернської надзвичайної комісії від 26 лютого 1922 року Артеменка-Орлика Федора Петровича, Хоменка-Смутенка Якова Несторовича та Ногу Федора Архиповича визнано ворогами радянської влади, невиправними бандитами та засуджено за ст. 58, ст. 68 ч.ч. 1,2 ст. 76 Кримінального кодексу УРСР 1922 року до найвищої міри покарання – розстрілу.
Вивчивши архівну кримінальну справу, прокуратура Київської області з'ясувала, що вказані особи були засуджені необґрунтовано за боротьбу за незалежність України, яка проявилася в участі й керівництві збройними загонами УНР, а також у боротьбі проти чинної влади у інший спосіб.
ДОВІДКА:
Артеменко Федір Петрович ("Орлик") (1898, Гостомель, нині Київська обл. – 1922, Київ) – активний учасник повстанського руху в Україні. За Директорії УНР – начальник штабів Фастівського та Козятинського гарнізонів. У складі Армії УНР брав участь у боях проти Червоної армії. Із кінця 1919 року очолював 1-й партизанський загін ім. С. Петлюри, який до 1922 року діяв у Київській губернії. Хворим захоплений ЧК в січні 1922 року, згодом розстріляний. Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Субота, 09.06.2018, 20:59 | Повідомлення # 514
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
"Донецький бліцкриг": Як 100 років тому герой УНР блискавично звільнив Донбас від московсько-більшовицьких зайд
Історія вкотре доводить, що розвивається по спіралі. Нова війна зі старим ворогом виштовхує на поверхню напівзабуті імена та подвиги, котрі радянський режим волів поховати назавжди. Володимир Сікевич у російській армії дослужився до генерал-майора.
Володимир Сікевич. 1870, Тараща, Київська губернія — 1952, Торонто, Канада
Володимир Сікевич дослужився у царській армії до звання генерал-майора. Однак залишився українцем. Історії військового та дипломата молодої української держави, генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки....
Боєць і патріот Олексій Бешуля, котрий сам родом з Донбасу, став керівником проекту, упорядником і редактором книги "Донецький бліцкриг" - збірки мемуарів Володимира Сікевича, командира Слов’янської групи Армії УНР, яка у березні-квітні 1918 року з блискавичною швидкістю та мінімальними втратами серед особового складу звільнила Донеччину від більшовицької окупації.
Сікевич пише про те, як не програти. Він звільнив Донбас за три тижні. Серйозних боїв у них було буквально декілька – і ними вдалося повністю деморалізувати супротивника, який потім побіг так, що не наздогнати. Так само все це можна було б жорстко закінчити у 2014 році. Були б втрати, звісно – але не співмірні поточним втратам. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Субота, 09.06.2018, 21:07
Дата: Неділя, 10.06.2018, 16:13 | Повідомлення # 515
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Сторінками історії: 350 років тому гетьманом усієї України обрали Петра Дорошенка
“Сонце Руїни”… Так називають сьогодні славнозвісного гетьмана Петра Дорошенка, який у найскладніші для України часи, наважився взяти і втримати гетьманську булаву.
Період “Великої Руїни” був надзвичайно важким для Гетьманщини: українські землі були розділені на дві частини, незалежність від Москви була втрачена, а постійні чвари між різними групами козацької старшини ще більше впливали на занепад держав.
Саме Петро Дорошенко, який взяв булаву 8 червня 1668 року, зробив мужню спробу врятувати останні залишки української державності та на деякий час об’єднати розділені українські землі. Саме ця, чомусь недооцінена, однак, безумовно важлива в українській історії постать, стала справжнім символом боротьби за єдність українського народу.
Його хоробрість, честь та звитяга справді вражають. Однак, чомусь, роль цього гетьмана залишається недооціненою в українській історії.
Про це свідчить прислів’я, що вже здавна увійшло у вжиток українців: «Від Богдана до Івана не було гетьмана!». Та чи правда це? Чому ж Дорошенко залишився у тіні, незважаючи на те, що зробив справді багато для становлення української державності? Та спершу трохи історії…
Петро Дорошенко народився у 1627 році в Чигирині в козацькій родині. Коли йому було 20 років, він став козаком гетьманської сотні. Історики зазначають, що він мав хорошу освіту: добре орієнтувався в історії, знав польську та латинську мови, а також – чудово закінчив дипломатичну школу Богдана Хмельницького.
З 1649 року був писаром Чигиринського полку, а у 1657 році був призначений Хмельницьким як полковник прилуцький.
Коли загинув Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко висловив підтримку Іванові Виговському, який всіляко заперечував будь-яке об`єднання та спільні дії Гетьманщини з Москвою.
Смерть Богдана Хмельницького стала початком одного із найтрагічніших періодів в історії Гетьманства – Великої Руїни. Під кінець 1660 року, Україна розділилась на дві частини, що ворогували між собою. Одна підтримувала Москву, інша ж була на боці Варшави. Єдність Гетьманщини була втрачена…
Тож вже у 1660 році Петро Дорошенко разом з іншими старшинами посприяв скасуванню деяких невигідних для України статей Переяславської угоди. Згодом, цього ж року, він був одним із тих, хто підписав Слободищівський трактат, який передбачав вихід України зі складу Росії та її приєднання до Польщі.
За часів правління гетьмана Павла Тетері, Дорошенко був генеральним осавулом, а згодом – полковником Черкаського полку. Але вже після того, як у 1665 році Тетеря зрікся гетьманської булави, Петро Дорошенко став тимчасовим гетьманом Правобережної України. Вже на початку січня 1666 року, Дорошенко офіційно отримав булаву.
Після цього новообраний гетьман Правобережної України розпочав наполегливу боротьбу за возз’єднання України. Однак у той час, як Дорошенко вів активну боротьбу за булаву та займався внутрішнім відродженням на Правобережній Україні, на Лівобережжі відбулась дуже важлива подія: на “Чорній раді” гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Брюховецького.
Саме він відзначився відвертою промосковською політикою завдяки своїм ганебним “Московським статтям”, що були підписані у 1665 році і означали фактичну залежність України від ворожої Росії. Така антиукраїнська політика зовсім не влаштовувала козаків, і вже згодом, в той час коли Дорошенко розпочав свій наступ на Лівобережжя, козаки вбили Брюховецького.
8 червня 1668 року Петро Дорошенко був проголошений гетьманом усієї України.
Петро Дорошенко таки зміг об’єднати “всі українські землі по обидва боки Дніпра”. Перш за все, гетьман підписав союз з Туреччиною. Це було зумовлено тим, що Туреччина не претендувала на українські землі, однак вимагала надання військової допомоги з боку запорожців у разі потреби. Ще тоді, гетьман не розумів, що це обернеться для нього поразкою…
Окрім цього, Петро Дорошенко був дійсно чуйним гетьманом: часто скликав генеральні козацькі ради, поважав думку рядового козацтва та вів активну політику спрямовану на уникнення замахів та бунтів. Разом із цим гетьман був злісним і нетерпимим до усіх прихильників Москви.
Та згодом, його злет таки закінчився поразкою. Зовсім не через те, що він був поганим гетьманом, а через те, що його зрадило оточення.
У 1672 року Петро Дорошенко був змушений налагодити стосунки з московським урядом щодо возз’єднання двох частин України під захистом царя. Однак Москва не бачила Дорошенка у ролі гетьмана. На його місце претендував Іван Самойлович.
Величезний удар по Дорошенку завдала й Туреччина, яка не дотрималась раніше узгоджених домовленостей. Невдовзі, турки розпочали масове роззброєння козацтва та знесення укріплень і фортець. Усі союзники та друзі залишили його, а вже у 1676 році російські війська гетьмана Самойловича взяли його рідне місто.
Внаслідок цього Дорошенко зрікся булави та був відвезений до Москви. На щастя, на нього не чекала страта. Москва розчарувалась у Самойловичу, а Петра Дорошенка було призначено воєводою у Вятці. Через 3 роки, гетьман отримав у своє володіння село поблизу Волоколамська під Москвою, де вже у 1698 році відійшов у вічність.
На жаль, йому так і не вдалось досягнути своєї мети – отримати державну самостійність своєї країни. Мабуть, це і стало причиною, чому сучасна історія, практично його не звеличує, та все ж, і не дорікає за союз з Туреччиною, який став для нього фатальною помилкою.
Постать Дорошенка важлива, перш за все, через те, що він був одним із тих, хто таки зробив хоробру спробу отримати незалежність від ворожої Москви, відновивши єдність та незалежність України. Наступним після нього, таку спробу зробив гетьман Іван Мазепа. Сталося це аж 30 років по тому.
Опублікував: Олег Устименко Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Неділя, 10.06.2018, 16:15
Дата: Вівторок, 12.06.2018, 10:03 | Повідомлення # 516
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Скрута зробила з 23-річного лейтенанта ЗСУ справжнього героя: Хлопець, який на Донбасі врятував від смерті та полону 300 українських бійців
23-річний офіцер зі Львова, коригувальник вогню Володимир Гера залишився в оточенні, щоб із найвищої точки Лутугиного диктувати своїм безпечні координати для відходу.
Про це написала в соціальній мережі Facebook користувач Христина Вікторівна.
“Володя казав: “Тату, я не міг відійти, коли бачив, що хлопці із 80-ки б’ються і викликають вогонь на себе. Я їм допомагав коригувати вогонь, щоб вони вийшли з оточення”, — розповідає батько бійця Ярослав Гера. — Володя давав точні координати – і ворог вирахував, що він сидить нагорі заводу, і відкрив вогонь із мінометів. Із ним ще був солдат – Роман Шевчук, — який допомагав коригувати вогонь. Вони обидва були поранені. Володя відчув, що поранило в ноги, але і далі продовжував коригувати вогонь…”
Опублікував: Олег Устименко Доброта-вище всіх якостей.
Дата: Вівторок, 12.06.2018, 19:29 | Повідомлення # 517
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Нормандський формат' обговорює перспективу 'блакитних шоломів' для Донбасу
Після перерви, що тривала понад 16 місяців, у Берліні поновилися переговори міністрів закордонних справ в так званому 'нормандському форматі' (Німеччини, Франції, Росії та України). Проходять вони, як це найчастіше було й в минулому, на віллі 'Борзіг' на березі Тегельского озера на околиці німецької столиці.
Мета таких зустрічей - створити умови для реалізації мінських домовленостей щодо врегулювання конфлікту на Сході України. Попередні раунди не дали принципових зрушень. Домовленості, досягнуті на них, приміром, про відведення важких озброєнь від лінії зіткнення на Донбасі або про дотримання режиму припинення вогню, порушувалися майже відразу після того, як міністри чотирьох країн роз'їжджалися по своїх столицях.
Прем'єра для німецького міністра
Для німецького міністра Гайко Мааса (Heiko Maas) це - перша зустріч в такому форматі. Маас розуміє, що переговори будуть важкими. 'Конфлікт триває вже більше чотирьох років, понад 10 тисяч загиблих, сотні тисяч людей вигнані з рідних місць, - нагадав Маас в заяві для преси за кілька хвилин до початку переговорів міністерського 'квартету' в камінній залі вілли 'Борзіг'. - Доводиться констатувати, що мінські домовленості не дотримуються, лише в цьому році були тисячі порушень режиму припинення вогню'.
Нещодавно Маас сам побував на Сході України, щоб скласти собі власне уявлення про ситуацію в регіоні. 'Я не плекаю жодних ілюзій, відновлення діалогу буде складним, - заявив він напередодні зустрічі в інтерв'ю газеті Bild. - Інтереси й позиції України і Росії в багатьох сферах далекі одне від одного'.
Якою бути місії ООН?
Це стосується, зокрема, планів розмістити на Донбасі миротворчу місію ООН. Про таку місію вперше йдеться на зустрічі міністрів 'нормандського формату'. З точки зору Берліна, така місія здатна пожвавити мінський процес, створити для нього, як заявив Маас, 'нові рамкові умови'.
Він нагадав, що ідею 'блакитних шоломів' у принципі підтримують і Москва, і Київ. 'Але уявлення щодо цього сильно розходяться, - заявив Маас. - Ось про це ми і хочемо сьогодні почати говорити'.
У вересні минулого року російський президент Володимир Путін начебто підтримав таку ідею. Але з його точки зору, роль 'блакитних шоломів' має зводитися до охорони спостерігачів ОБСЄ, які вже патрулюють в регіоні.
'Якщо слідувати логіці Путіна, - каже експерт Німецького товариства зовнішньої політики Вільфрід Їльґе (Wilfried Jilge), - то 'блакитні шоломи' 'повинні бути розміщені тільки уздовж так званої контактної лінії'. В результаті в майбутньому, застерігає Їльґе, ця лінія ризикує стати неформальним кордоном між підконтрольною Києву територією і районами проросійських сепаратистів. Це заморозило б конфлікт, вважає експерт, і стало б порушенням мінських домовленостей, які передбачають відновлення територіальної цілісності і повного суверенітету України.
Простір для компромісу
Київ вважає, що 'блакитні шоломи' повинні бути розміщені в усій зоні конфлікту, включно з відрізком неконтрольованого Києвом українсько-російського кордону. Відкритий кордон дозволяє Росії підтримувати сепаратистів солдатами і спорядженням, пояснює експерт, а якщо перекрити кордон, то 'російським військовим довелося б відійти на свою територію, що позбавило би Кремль можливості проводити свою політику дестабілізації та підвищило б безпеку в регіоні'.
На думку директорки берлінського Центру східноєвропейських і міжнародних досліджень (ZOiS) Ґвендолін Зассе (Gwendolyn Sasse), переговори в 'нормандському форматі' дозволяють серйозно обговорити варіант місії ООН для Сходу України та окреслити простір, в якому був би шанс знайти компроміс. Зассе вважає, що розширювати зону відповідальності такої місії на весь регіон конфлікту можна було б поетапно, крок за кроком.
'Місія ООН, поєднана з місієюспостерігачів ОБСЄ, що діє нині, але не обмежена зоною їхньої відповідальності, є зараз єдиною реалістичною перспективою оживити мінський процес, що зайшов у глухий кут', - заявила експертка.
Чи буде саміт у 'нормандському форматі'?
Досягнення домовленості на переговорах чотирьох міністрів вважається передумовою для зустрічі лідерів країн 'нормандського формату'. Канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) вважає, що черговий саміт у такому форматі має сенс тільки в тому разі, якщо глави МЗС чотирьох країн знайдуть спільну мову щодо питання про місію ООН для Сходу України.
Переговори на віллі 'Борзиг' почалися, як і було заплановано, о 18 годині 30 хвилин за середньоєвропейським часом. Скільки вони триватимуть, невідомо. Оглядачі вважають, що чим довше вони триватимуть, тим більше шансів на досягнення хоча б мінімального компромісу.
'А якщо через годину - півтори розійдуться, то значить приїхали тільки чаю попити', - зауважив один з українських журналістів, котрий від самого початку спостерігає за зустрічами міністрів 'нормандського формату'.
Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Вівторок, 12.06.2018, 19:29
Дата: Четвер, 14.06.2018, 18:51 | Повідомлення # 518
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
"Він був чужим для України": Москаль зробив шокуючу заяву про Крим
На думку чиновника, півострів ніколи не можна було назвати повноцінною частиною України.
Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль поділився своєю думкою про взаємини Криму та України.
«Він був для України чужим. Крим для України – це була така офшорна зона, де відмивається все награбоване, крадене. Все в землю перетворювалося, в купку землі. Будувалися будинки, палаци, на літо туди приїжджали “верхи” – всі, хто мав гроші. Як і повії», – заявив Москаль.
Він нагадав, що раніше всі ті російські виконавці, яким зараз заборонено в’їзд в Україну, влаштовували концерти в ялтинському палаці «Ювілейний». За словами Москаля, на ці виступи завжди отримували запрошення «всі наші вожді».
«Я не кажу, що я не отримував, давали не на прізвище, а за посадою. Про Крим згадували в липні і в серпні, а 1 вересня про нього всі забували. Верховна Рада кричала, що землю незаконно скуповують, будинки будують, але жодна перевірка нічого не знаходила», – зазначив чиновник.
За словами Москаля, за час його роботи в Криму Генпрокуратура провела там близько десятка перевірок, проте всі вони ні до чого не привели.
«Потім прийшли росіяни, за місяць все націоналізували. Всі будинки, палаци, все, що не мало підтверджуючих документів, було куплено за хабарі», – розповів Москаль Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Четвер, 14.06.2018, 18:53
Дата: Субота, 16.06.2018, 09:35 | Повідомлення # 519
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Сильний духом: Українець без обох ніг підкорив Говерлу
Дмитро Котов із друзями під час сходження на Говерлу.
Про підйом на Говерлу Дмитро мріяв давно – багато років чоловік то відкладав цю мрію, то відтерміновував її. А потім в Україну прийшла війна… Дмитро, як справжній чоловік покинув свою невелику власну справу і пішов боронити рідну державу. І от в 2016 році, в якусь мить, мрія про підйом на Говерлу чоловіку могла здатися нереальною – на війні він втратив обидві ноги.
Дмитро був сапером – рятував життя побратимів та місцевого населення. Та одна з ворожих мін назавжди змінила його життя. Ліву ногу Дмитрові відірвало на місці, праву вже згодом ампутували в лікарні. Чоловік переніс 27 операцій і все ж не здався. Як каже Дмитро, варто заходити в двері, які для кожного з нас хтось відкриває. Для нього цією людиною стала волонтер Ірина, яка запропонувала бійцеві пройти протезування в США. Вже зараз Дмитро Котов впевнено стоїть на майже своїх двох. Він не здався, не втратив сили духу і прагне жити повноцінним життям.
Дмитро Котов під час сходження на Говерлу. І от втілити мрію, і показати таким самим ветеранам війни як Дмитро, що головне не здаватися, взялися його побратими.
«Підйом на Говерлу мені снився два тижні поспіль»
«Два тижні поспіль я бачив у сні, що я підіймаюся на Говерлу. Я кожен день засинав і бачив цей сон. Я розповів про ці сни товаришу – військовому капелану. І він разом з іншими побратимами і запропонували мені піднятися на Говерлу», – зізнається Дмитро.
Підкорити українську найвищу вершину разом з Дмитром взялися його товариші, серед них і брат Дмитра. Довго готувалися, в день підйому прокинулися ще до сходу сонця, в 4 ранку, і зі спільної молитви розпочали сходження.
Частину шляху проїхали на вантажівці, 10 кілометрів бездоріжжя і команда під’їхала до підніжжя гори Петрос, далі – пішки. До вершини 8 кілометрів. 8 кілометрів, які і звичайній людині подолати не просто, для Дмитра дорога часом була дуже складною. Йшли, трохи відпочивали, побратими уважно стежили за самопочуттям Дмитра. Чоловік в гарному гуморі і з впевненістю в очах підіймався до вершини. По дорозі ділиться емоціями – каже: як би часом важко не було – головне не здаватися. Аби подолати 2061 метр на шляху до вершини, чоловіки витратили 12 годин.
Це послання він перш за все адресує тим військовим, які опинилися в такій ситуації як і він. «Головне не закриватися в собі, спілкуватися і по-можливості жити звичайним життям. Головне почати щось робити, а далі все піде само собою», – зазначає Дмитро.
«Навіть, якби Говерла була вищою на 100 метрів, я б все одно її підкорив»
І от, коли вершина вже зовсім поруч – для Дмитра почалося справжнє випробування. Якщо досі дорога була протоптаною стежкою, то за кількасот метрів до місця призначення – це крутий кам’янистий схил.
Плюс для підйому до цього місця теж вже витрачено чимало сил. Зупинка за зупинкою і мить зневіри була вже зовсім близько. І тут знов – дружнє побратимське плече: чоловіки утворили живий ланцюг і тримаючи один одного за руки допомагають бійцеві долати останні метри. З моральною та фізичною підтримкою Говерла підкорена.
Дмитро Котов із друзями під час сходження на Говерлу.
Вже тут на вершині Дмитро ділиться враженнями: «Це стан ейфорії. Було дуже важко, але воно того варто. Тепер я точно не буду зупинятися. Не можна зупинятися, завжди треба рухатися вперед, як важко б не було». І навіть тут, після довгих 12 годин дороги, чоловік жартує: « … Якби Говерла була вищою на 100 метрів, і тоді її підкорив би».
Дмитро Котов – перший українць, який на двох протезах ніг покорив Говерлу. Тут, на вершині, Дмитру вручили сертифікат про новий український рекорд – чоловік став першим українцем з двома протезами ніг, який покорив Говерлу – 2061 метр.
Котов сподівається, що його приклад додасть сили і віри в себе військовим, які гірко відчули на собі, що таке справжня війна.
Дата: Неділя, 17.06.2018, 19:00 | Повідомлення # 520
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
В Україні формують першу бригаду територіальної оборони
Чернігівський військомат формує першу в Україні бригаду територіальної оборони. Серед резервістів люди різних професій – від архітекторів до телеоператорів. Є жінки. На зборах зараз проходять військову підготовку і ветерани бойових дій на сході України.
На військовому полігоні у Гончарівському сьогодні 3700 резервістів присягнули на вірність Україні. Туди вони прибували протягом 3-х днів, з середи. Це навчально-експериментальні збори, передає Оперативне командування "Північ".
Триватимуть експериментальні збори до 27 червня. Резервісти відновлюватимуть свої практичні вміння зі стрільби, інженерні, тактичні, розвідувальні та медичні. На випадок мобілізації, вони прийдуть в цю бригаду і нестимуть службу на території Чернігівської області . Перед цим були загони оборони і, як показала практика і досвід , керувати таким загоном важко. На сьогоднішній день краще мати меншу військову частину, але боєздатну , підготовлену і забезпечену усім необхідним.
Дата: Понеділок, 18.06.2018, 10:49 | Повідомлення # 521
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
В Яремче відбудеться Міжнародний гуцульський фестиваль
Традиції та обряди гуцулів не залишать нікого байдужим
З 21 по 29 липня в місті-курорті Яремче та сусідніх містечках відбудеться XXV Міжнародний гуцульський фестиваль. Гостей очікують феєрія традицій та обрядів гуцулів, серія тематичних майстер-класів, дегустації традиційних страв і напоїв, концерти народних ансамблів і безліч інших сюрпризів.
Щоб завжди бути в центрі подій, гості та учасники фестивалю зможуть розміститися в готелі Romantik Spa Hotel, що славиться своїм відмінним сервісом, чудовою кухнею і найкращим в західній Україні косметологічним і SPA-комплексом.
"Ювілейний гуцульської фестиваль запам'ятається кожному гостю, – каже координатор фестивалю і власник Romantik Spa Hotel Іван Гаврон, – адже у нас приготовлені розваги на будь-який смак".
Для любителів смачно поїсти відбудеться дегустація традиційних гуцульських страв – бануш, зупа (грибна юшка), гуцульський борщ з білим буряком, сири, гуцульські голубці і багато інших страв. Для любителів екстриму – екскурсія в підпільний будинок-музей, опришківські змагання з барками (сокирами), майстер-класи з управління батогом і упряжці коня. А справжні цінителі кінного мистецтва зможуть навчитися підковувати коня.
Також на фестивалі можна буде навчитися розписувати кераміку в гуцульському стилі, виготовляти традиційні жіночі прикраси і дізнатися технологію заварювання справжнього карпатського чаю.
Ну і, звичайно ж, який фестиваль без гуцульських танців? Гості зможуть не тільки подивитися на виконання традиційного танцю "Аркан" але і навчитися його танцювати. Крім того, фестиваль запам'ятається показом стилізованого весільного одягу й участю у весільних обрядах.
Нагадаємо, цього року в столиці 21-24 червня пройдуть всі розваги міста одночасно – відбудеться фестиваль BeLive. Подію приймає НСК "Олімпійський". Це перший захід такого роду на майданчику, здатному прийняти 80 тисяч гостей. Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Понеділок, 18.06.2018, 11:03
Дата: Понеділок, 18.06.2018, 14:54 | Повідомлення # 522
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я... І поки живе мова – житиме й народ, яко національність... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.
Дата: Середа, 20.06.2018, 15:10 | Повідомлення # 523
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
У мережі з’явилося відео величезної начисто вирубаної ділянки закарпатського лісу.
В експедиції в Усть-Чорнянському лісництві (Мокрянське лісомисливське господарство) вирубали близько 50 гектарів прекрасного українського лісу.
Захисники природи кажуть, що ще 13 гектарів тут почали рубати незважаючи на “період тиші”.
Лісорубні квитки були виписані більш ніж на 20 ділянок, кожна з яких площею менше 1 га. Це викликало підозру про можливість порушення закону “Про оцінку впливу на навколишнє середовище”. Закон зобов’язує проводити громадські слухання при рубці на території понад 1 га.
Експерти звернулися із заявою в Державну екологічну інспекцію про необхідність здійснити термінову перевірку цієї території. Слідство вже розпочато.
“Коли нам нарешті вдалося потрапити на місце, ми були вражені масштабом суцільних вирубок. Також, незважаючи на “період тиші”, з 7:00 до 12:00 невідомі особи зрубали близько сотні дерев. Вибірково оглянувши пні свіжозрізаних дерев, ми виявили, що відсоток хворих дерев може бути значно менше, ніж зазначений у документації”, – говорить координатор проекту “Лісова варта” WWF в Україні Дмитро Карабчук.
Доброта-вище всіх якостей.
Повідомлення відредагував DMisha - Середа, 20.06.2018, 16:07
Дата: Четвер, 21.06.2018, 11:11 | Повідомлення # 524
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Одним залпом "вбиває" понад 10 цілей: Яку потужну зброю отримають ЗСУ
В Україні розробляється нова сучасна військова техніка: від крилатих ракет до бойових вертольотів і радіолокаційних систем спостереження.
Журналісти з'ясовували, чим найближчим часом може поповнитися українська армія.
Ракетний проект "Нептун"
Нова крилата ракета водотонажністю до 5 тисяч тонн призначена для ураження наземних і морських цілей на дальності від 300 до 500 кілометрів. Бойова частина ракети - осколково-фугасна. За рахунок оснащення різними типами головок самонаведення може вражати різні типи цілей.
Ракета матиме три модифікації: корабельну, наземну і повітряного базування. "Нептун" буде розміщуватися у транспортно-пускових контейнерах. Довжина ракети з прискорювачем становить 5 метрів.
Реактивна системах залпового вогню (РСЗВ) "Вільха"
Унікальна тим, що один її залп - це 12 високоточних влучень (точність до декількох метрів) в умовному колі радіусом 1 км на дальності до 70 км. Пуск пакета з 12 ракет здійснюється за 48 секунд, при цьому в залпі кожна ракета наводиться на свою індивідуальну ціль.
Вага самої ракети - близько 800 кілограм, системи управління - 50, рухової частини - близько 500 кг. Боєголовка уніфікована, і можуть бути встановлені осколково-фугасний, касетний або термобаричний заряди вагою до 250 кг. Залежно від завдань може застосовуватися для ураження як наземних цілей, так і надводних цілей.
Перші серійні реактивні системи надійдуть у ЗСУ до кінця 2018 року. Всі комплектуючі - українські.
Зенітний ракетний комплекс (ЗРК) "Печора"
Зможе вражати ціль на дальності до 50 кілометрів, для чого розроблена активна головка самонаведення.
Дальня межа зони ураження комплексу становить понад 40 км, а максимальна висота зони поразки - 25 км.
Призначена для боротьби з сучасними і перспективними засобами повітряного нападу в умовах складної обстановки з перешкодами. Вона забезпечує ефективне знищення низколетячих і малорозмірних цілей в умовах впливу всіх видів радіоперешкод.
Ударний вертоліт Combat
Призначений для знищення танків та літальних апаратів противника.
Оснащений двигуном Rotax-914, який дозволяє набирати швидкість до 200 км/год. Цей бойовий вертоліт може бути оснащений протитанковими ракетами Barrier-V з лазерним наведенням або іншим протитанковим ракетним озброєнням.
Крім того, Combat може бути оснащений ракетами "Стріла-2" або "Голка" для знищення літальних апаратів противника, а також кулеметом ПКТ. Особливістю вертольота став спеціальний комплекс спостереження з інфрачервоних камер, які можуть бути використані для наведення. Combat був розроблений українським КБ "Вертикаль".
Радіолокаційна станція (РЛС) "Малахіт"
Здатний автоматично передавати дані і визначати радіальну швидкість повітряних цілей. "Малахіт" забезпечує видачу більш точного цілевказівки наземним засобам ураження повітряних цілей, а також наведення винищувальної авіації на літаки противника. Крім того, ця станція має поліпшену захищеність від радіоелектронних перешкод.
Він уже виробляється серійно і поставляється в зону бойових дій.
Дата: П`ятниця, 22.06.2018, 08:56 | Повідомлення # 525
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Українські ракети повинні сягати Москви: Відомий генерал зробив гучну заяву
Україні слід виробляти ракети, дальність яких дозволить дістати до Москви і Санкт-Петербурга. Досить 1-2 років, щоб отримати перші зразки такої зброї.
Про це та багато іншого розповів екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ, генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко, коментуючи заяви, зроблені секретарем Ради національної безпеки і оборони України Олександром Турчиновим.
- Турчинов сказав: "Що може утримати агресивну ядерну країну від масштабного вторгнення? Тільки сучасна, потужна зброя стримування. Подобається нашим партнерам чи ні, але ми повинні працювати над такою зброєю стратегічного рівня, зброєю, яка може ефективно вражати ворога на будь-якій відстані". Яка стратегічна зброя стримування є в України? Яку вона розробляє або може розробити?
- Мається на увазі, в першу чергу, ракетна зброя. З розробок, які є у нас, можна назвати "Гарпун" і "Грім-2", хоча їхньої дальності ще недостатньо.
А дальність має бути кілька тисяч кілометрів, щоб цією зброєю ми могли покривати, наприклад, європейську частину Російської Федерації.
- І дістати до Москви.
- До Москви, до Санкт-Петербурга. Це без жартів. Це дуже серйозний момент.
Досвід попередніх воєн, зокрема Другої світової війни, демонструє, який вплив чинять подібні речі. Німці поводилися дуже розв'язно, почувалися впевнено доти, доки не почали бомбити Берлін.
Великий вплив мали, наприклад, бомбардування Лондона з повітря не тільки німецькою авіацією, а й ракетами Фау. Згадайте також ядерні бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Такі моменти дуже сильно впливають на суспільство і однозначно впливають на керівництво держави.
"Грім-2"
Тому очевидно, що нам треба мати програми, які будуть спрямовані на досягнення мети, про яку я говорив.
Але є проблема з міжнародним обмеженням дальності ракет. Наприклад, допустима для України дальність ракети класу "земля-земля" - до 300 кілометрів. І тому той же "Грім" передбачає таку дальність.
Але є певні нюанси, які дозволяють обійти це обмеження. Якщо йдеться про ракету повітряного базування, то таких обмежень немає. Тобто ми беремо ракету, піднімаємо її на літаку або навіть вертольоті - і запускаємо.
Нам треба мати таку ракетну зброю, і ми над нею працюємо.
- В якій перспективі Україна може мати ракетну зброю з дальністю в кілька тисяч кілометрів?
- Щоб отримати окремі зразки - досить 1-2 років, але промислове виробництво - це інше. Ми пам'ятаємо, як Путін показував картинки нового озброєння, масове виробництво якого не налагоджене.
- У тому ж інтерв'ю Турчинов сказав: "Будапештський меморандум, який давав нам в обмін на ядерне роззброєння гарантії безпеки, не вартий паперу, на якому він був написаний... Ніхто не має ні морального, ні юридичного права не дозволити Україні реалізувати таку ініціативу". Чи може тут йтися про створення Україною ядерної зброї?
- Моя позиція залишається незмінною. Я відстоював її і до війни, коли був у керівництві Збройних Сил.
Турчинову важко говорити, тому що він обіймає офіційну позицію, але я можу говорити неофіційно. Щойно США і КНДР підпишуть щось істотне, це додасть аргументів Україні для виходу з Будапештського меморандуму.
А займатися цим можна в будь-який час. Ми бачимо, як до ядерної зброї приходили інші країни. Наприклад, Пакистан, Індія, Ізраїль. Згадаймо, як до ядерної зброї прийшла Північна Корея і як до неї тепер ставляться. Трамп вважає за честь зустрітися з Кім Чен Ином.
Це не декларації, які залишилися від Будапештського меморандуму, а конкретні дії, які дуже важливі для України, особливо у стані війни.
- За словами Турчинова, Керченський міст став серйозною загрозою безпеки України. "Завдяки мосту тепер можна оперативно перекидати значні сили сухопутних військ РФ до Криму з подальшим проведенням наступальних операцій на півдні України", - сказав він. Чи здатна Україна відстежувати переміщення військової техніки по Керченському мосту?
- Це тактичне питання зі стратегічними наслідками. У тому випадку, якщо б вони перекидали занадто багато озброєнь і військ.
Але ми можемо це відстежувати. Поки запущена тільки автомобільна частина мосту, але ситуація посилиться, коли буде введена в експлуатацію залізнична частина.
Очевидно, що Росія, в першу чергу, має на увазі військовий аспект експлуатації мосту. Всі економічні вигоди від цього мосту можливі лише за умови відновлення нормальних відносин з Україною.
Поки цього немає, доцільність мосту в першу чергу військова.
Він істотно обмежує економічні можливості України. Крім того, він дозволить Росії заводити туди свої нові сили, зокрема ракетно-артилерійські, нові катери. З невеликою усадкою - 2,6 метри, якраз для Азовського моря.
- Щодо Азовського моря Турчинов нагадав, що воно визначено як внутрішнє море двох держав.
- Юридично. Але Росія цього не визнає.
- "І цей статус не дозволяє чітко фіксувати лінію морського кордону і дає можливість для інтенсифікації провокацій з боку РФ", - сказав секретар РНБО. Чи може Верховна Рада денонсувати угоду з Росією, згідно з якою Азовське море визначене як внутрішнє море двох держав?
- Може. Але треба проаналізувати наслідки. Україна на законних підставах затримала один російський рибальський корабель і завела його в Бердянськ, але після цього Росія почала затримувати всі українські кораблі, які заходять в Азовське море, оглядати їх тощо. І це спричинило значні економічні втрати.
Тому треба все прораховувати. Якщо це націлене на довгострокову економічну перспективу для України - це одне. Але якщо ситуація така, то, можливо, наразі такі кроки недоцільні.
- Секретар РНБО також оцінив військову загрозу для України, яка витікає з окупованого Криму: "У Криму створено потужний 22-й армійський корпус, нарощуються сили Чорноморського флоту Російської Федерації. Ракетні комплекси, розміщені у Криму, можуть завдавати удару по наших позиціях у глибокому тилу. Зенітні комплекси С-400 можуть вразити будь-яку повітряну ціль у центральній частині України. Все це являє для нас серйозну загрозу". Що цьому може протиставити Україна?
- Україна може, мусить і працює над тим, щоб щодо кожного з компонентів озброєнь угруповання, яке створене у Криму, здійснювати відповідні контрзаходи.
Звичайно, це вимагає витрат. Необхідно кількісно і якісно нарощувати засоби щодо сухопутних військ, протитанкових засобів, Javelin, "Стугна", "Корсар".
Засоби протиповітряної оборони. На жаль, виходячи з наших можливостей, тут поки ми можемо відновлювати старе радянське озброєння, модернізувати його. Але й створювати власне. Для цього потрібен час, кошти і організація.
Потрібен новий парк літальних апаратів. Старий парк літаків і вертольотів уже застарів.
Зрозуміло, як протистояти загрозі з військової точки зору, але питання впирається у наявність коштів і часу на реалізацію.
Допомога союзників України мізерна стосовно вартості ядерної зброї, яку ми віддали в рамках Будапештського меморандуму. Але "маємо що маємо".
Ми повинні розраховувати лише на себе і працювати над тим, щоб нарощувати свій військовий потенціал. Щоб протистояти нелише кримському угрупованню, а й по всьому кордону з РФ. І не тільки РФ. Ми маємо бути готовими протистояти будь-якій державі, у якої можуть виникнути територіальні або інші претензії до України.
- До речі, Турчинов нагадав: "Маємо потужну військову інфраструктуру вздовж всього українсько-російського кордону. І крім загрози зі сходу, маємо значне нарощування загрози з південного напрямку, при цьому з півночі над нами нависають дві армії Західного військового округу - 20-а і 1-а танкова, які також можуть бути задіяні в будь-який момент".
За вашими оцінками, чи може Путін піти на широкомасштабний наступ?
- До кінця чемпіонату світу - не думаю. Може бути загострення лише на тактичному рівні. А загалом, мені здається, що він ще остаточно не вирішив.
Потенціал для цього у Росії є. Щоб почати проти нас широкомасштабну війну, їм знадобиться угруповання чисельністю близько 240 тисяч військових. Щорічно вони тренують свої війська.
Вони створили угруповання у Криму, в Калінінградській області, в Білорусі. Але, щоб укомплектувати ці угруповання необхідним озброєнням, за оцінками Генштабу Росії, знадобиться ще 2-3 роки. Хоча, думаю, якщо ставиться мета повномасштабної війни, то вони можуть підготуватися протягом місяця.
