Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок - все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м´ята, мальви цвітуть край вікна...», «Постав хату з лободи, а в чужую не веди», «Збудуй хатку з маковини, та для любої дівчини», «Дорога моя хатка, де родила мене матка», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада». Це лиш часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім. Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам´ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя. Пісня «Соколята».
Один із символів України. Рушник на стіні. Хліб-сіль на рушнику. Весільний рушник... Давній наш символ. Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, - що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров´я в сім´ї. Все наше життя проходить поруч з рушником: ушановуємо народження дитяти, виряджаємо в далеку дорогу батька-сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в останню путь, використовуємо у весільних обрядах. Пісня «Рідна мати моя».
За давнім звичаєм, як тільки у сім´ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовувалася кожна зручна нагода: досвідки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години відпочинку від польових робіт навесні та восени. Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та ручники були свого роду характеристикою дівчини, її працьовитості. Вишивання у кожній місцевості відрізняється орнаментом, технікою вишивки, гамою фарб. Найхарактерніші кольори - червоний і чорний. Пісня «Вишиванка».
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба і калина. Правду каже прислів´я: без верби і калини нема України. (За В.Скуратівським) А звідки пішла назва «калина»?
Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього воєводу грека - поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже гарна і горда. Звалася Пелагея... Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося. Грек забрав Пелагею у Грецію, і була вона там царицею трав - називалася Панацея... У Пелагеї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: Твоїм ім´ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли цвіте вона, то найспівучіший птах соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров´ю щедрої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров´я людині. Буде вона зватися Килина, Калина...».
З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав його у піснях. «Чи я в лузі не калина була?» (калина символізує дівочу красу), «Ой у лузі червона калина похилилася» (нещаслива доля жінки), «Би у полі та криниченька» (калина - символ рідної землі, її садили на могилі козака, який загинув у чужому краї).
Кущ калини біля маминої хати - це не лише окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина. Якщо троянди і виноград, за влучним висловом М.Рильського, символізують красиве і корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий лист, калинова сопілка, калиновий голос, калинова колиска? Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Її може народжувати лише сопілка з маминої калини.
Дата: Понеділок, 27.10.2014, 15:24 | Повідомлення # 16
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28503
Статус:
Пісня про рушник
( Рідна мати моя )
Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Дата: Субота, 22.07.2017, 22:41 | Повідомлення # 25
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Ми разом - до кінця!
Ці мільйони сердець - одне серце твоє Україно! Встав потужний борець, розбудив в нас бажання єдині ! Знов із недрів землі встала пам’ять всіх душ непокори, І здригнулась земля! Наша молодь підняла прапори!
Ні, не Крути й не бій, що колись лютував на Лисоні, Це піднявся народ ! Годі плакать! Він став в обороні Свого гордого «Я», бо не хоче вже гнути коліна. Ми разОм –до кінця! Стане вільна єдина родина!
І сповняться слова, що колись заповів нам Шевченко. Ти у новій сім’ї будеш жити – вкраїнець, вкраїнко! Хоч ламали тебе і у війнах минали століття, Ти ідеш до мети - Богом дане твоє МНОГОЛІТТЯ!
Дата: Понеділок, 25.09.2017, 22:14 | Повідомлення # 26
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28503
Статус:
Щоб у душі не стала пустота
Душа в нас є, та де — ніхто не знає, Та кожен відчуває, як болить, Коли від страху часом завмирає, А від любові полум’ям горить. Коли від болю плаче і ридає, Від розставання стогне і ятрить. Від радості на цілий світ співає, І сонечком від щастя променить. Душа… Душа… І де ж вона в людині? У голові чи в серденьку вона… Буває щось порветься всередині, Неначе срібна тріснула струна… І обірветься пісня-чарівниця, І колір зникне, всюди темнота… Оберігати душу нам годиться, Щоб у душі не стала пустота.
Дата: Неділя, 02.12.2018, 20:40 | Повідомлення # 28
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Відомий український поет, публіцист і перекладач Борис Херсонський
присвятив свій новий вірш російській агресії в Україні,
в якому порівняв загарбників з чортами.
“Прийшли чорти й кажуть – янголи ми. Прийшли кати й кажуть, що ми – брати. Кажуть – прийшли зі світу. Але насправді з пітьми. Країно моя, та невже повірила ти? Невже буде воно так навіки віків, що будеш в подолі носити злодіїв-байстрюків, засипати у бруді, прокидатись в вогні? Щож ти мовчиш, не відповідаєш мені?”
Дата: Вівторок, 02.06.2020, 06:22 | Повідомлення # 29
V.I.P
Країна:
повідомлень: 2383
Статус:
Квітами багата Україна-мати: Маки червоніють - Вогники ясніють. А волошки в житі - Синьоокі квіти. Світять чорнобривці - Тільки подивіться! Степом пахнуть кашки Й зірочки-ромашки. Он дзвенять дзвіночки В літньому садочку. Мальви біля хати Будуть вас вітати. Диво-цвіт - то сонях, Сонце у долонях. Бережуть державу Соняшники й мальви. Пісня солов'їна Славить Україну.