Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок - все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м´ята, мальви цвітуть край вікна...», «Постав хату з лободи, а в чужую не веди», «Збудуй хатку з маковини, та для любої дівчини», «Дорога моя хатка, де родила мене матка», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада». Це лиш часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім. Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам´ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя. Пісня «Соколята».
Один із символів України. Рушник на стіні. Хліб-сіль на рушнику. Весільний рушник... Давній наш символ. Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, - що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров´я в сім´ї. Все наше життя проходить поруч з рушником: ушановуємо народження дитяти, виряджаємо в далеку дорогу батька-сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в останню путь, використовуємо у весільних обрядах. Пісня «Рідна мати моя».
За давнім звичаєм, як тільки у сім´ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовувалася кожна зручна нагода: досвідки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години відпочинку від польових робіт навесні та восени. Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та ручники були свого роду характеристикою дівчини, її працьовитості. Вишивання у кожній місцевості відрізняється орнаментом, технікою вишивки, гамою фарб. Найхарактерніші кольори - червоний і чорний. Пісня «Вишиванка».
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба і калина. Правду каже прислів´я: без верби і калини нема України. (За В.Скуратівським) А звідки пішла назва «калина»?
Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього воєводу грека - поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже гарна і горда. Звалася Пелагея... Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося. Грек забрав Пелагею у Грецію, і була вона там царицею трав - називалася Панацея... У Пелагеї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: Твоїм ім´ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли цвіте вона, то найспівучіший птах соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров´ю щедрої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров´я людині. Буде вона зватися Килина, Калина...».
З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав його у піснях. «Чи я в лузі не калина була?» (калина символізує дівочу красу), «Ой у лузі червона калина похилилася» (нещаслива доля жінки), «Би у полі та криниченька» (калина - символ рідної землі, її садили на могилі козака, який загинув у чужому краї).
Кущ калини біля маминої хати - це не лише окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина. Якщо троянди і виноград, за влучним висловом М.Рильського, символізують красиве і корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий лист, калинова сопілка, калиновий голос, калинова колиска? Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Її може народжувати лише сопілка з маминої калини.
Дата: Неділя, 06.03.2022, 23:20 | Повідомлення # 43
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2747
Статус:
Хлопчика із Запоріжжя, що на південному сході України, словацька влада назвала «героєм ночі» після того, як один проїхав понад 17 кілометрів, щоб дістатися кордону України зі Словаччиною.
11-річний хлопець мав із собою лише рюкзак, поліетиленовий пакет і паспорт, а на руці був написаний номер телефону, повідомляє Міністерство внутрішніх справ Словаччини.
«Він приїхав один, бо його батьки повинні були залишитися в Україні. Волонтери доглядали за ним, відвозили в тепле місце, давали поїсти та пити», – повідомили у міністерстві.
У заяві, опублікованій у суботу на сторінці міністерства у Facebook, йдеться про те, що завдяки інформації, написаній на руці хлопчика та на складеному аркуші паперу в його паспорті, прикордонники змогли зв’язатися з родиною хлопчика в Словаччині, щоб вони могли піти отримати його.
«Він підкорив усіх своєю посмішкою, мужністю та рішучістю, гідними справжнього героя», – йдеться у повідомленні.
За даними ООН, з 24 лютого Україну покинули понад 1,2 мільйона біженців. З 1 209 976 біженців, які втекли, більшість із них, 53,7 %, вирушили до Польщі.
Інші поїхали до таких країн, як Угорщина, Словаччина, Молдова та Румунія.
Дата: Неділя, 06.03.2022, 23:40 | Повідомлення # 44
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2747
Статус:
Ти така маленька на цій великій кулі... Така тендітна на тлі цього монстра... Так хочеться тебе захистити, прикрити долонями, сховати в обіймах.... І в той же час ти така велична. Моя країна.
Країна лицарів, козаків і звитяжців. Країна гордих і незламних людей. Сьогодні мені заздрять усі нації світу. Бо я українка. І я стою.
Проти зла, свавілля і смерті. І стоятиму. Як усі мої друзі і рідні, знайомі і незнайомці. Поруч, далеко, на відстані руки, плеча, дзвінка, повідомлення, на відстані дотику, серця, думки. "Як ти?" "Тримаймося!"
"Переможем!" - як багато у цих словах. Болю, гордості і любові. Моя маленька велика країно. Я не знала, що вмію так любити. Так вірити. Так стояти.
Дякую, Боже, що я живу сьогодні. Дякую, що народив мене українкою. Дякую, що я твоя дитина. Моя тепла, добра, ніжна, мирна земле.
