Дата: Середа, 26.10.2022, 07:52 | Повідомлення # 242
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28575
Статус:
Панове офіцери! Ганьба !!!
iframe>
Україна. Війна. Зруйновані міста і села ... Відібране дитинство та старість людей похилого віку
Кавер на пісню "Офіцери" Олега Газманова із альбому "Морячка". Автор не відомий.
Believe Music (від імені студії звукозапису "Promo FM"); Broma 16 та організації, що володіють правами на музику (3)
Господа офицеры, что же вы натворили? Вы мою Украину утопили в крови. Вы её растерзали, на куски разорвали, Лишь за то, что мы жили иначе, чем вы.
Русский мир вы хотели поселить в наши души И поставить нас в стойло, как последних рабов. Вы, конечно, не знали, что нам море и суша Встретят вас не цветами, а как клятых врагов.
Офицеры, офицеры! Почему, как изуверы, Вы бомбите и детей, и стариков?
Тот, кто скажет : "Честь имею!" Вспомнит пусть, как, не жалея, Разрушали сотни сёл и городов.
Господа офицеры! Честь поправ, вы решили, Что имеете право вершить судьбы людей. Хватит шастать по миру и соседей кошмарить, Наведите порядок на россии своей.
Будем гнать мы вас, гады, без пощады, как орков, С нашей славной и гордой украинской земли. Вы ведь ради карьеры и амбиций имперских Принесли боль и горе для каждой семьи.
Все вы скоро уйдёте - не на небо, а в пекло С нашей славной и гордой украинской земли.
Офицеры, офицеры! Почему, как изуверы, Вы бомбите и детей, и стариков?
Тот, кто скажет : "Честь имею!" Вспомнит пусть, как, не жалея, Разрушали сотни сёл и городов.
Офицеры, офицеры! Украину под прицелом Вы держали, озверевши, каждый день.
Офицеры, россияне! Проклянут вас киевляне, И Ахтырка, и Гостомель, и Ирпень...
Дата: Середа, 02.11.2022, 21:47 | Повідомлення # 248
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28575
Статус:
Юрій Шкитун
" ЗСУ "
СлаваУкраїні! СлаваЗСУ! Смерть рашистським ворогам!
Через кляту ту Росію Поміняв професію Як всі сестри і брати ми Пішли битись на війну Захищать нашу вітчизну Від злих орків - не людей Рідну неньку Україну Матір, жінку та дітей
Приспів: Ось така брат доля наша Бийте ката, як б'ємо Всі разом цю кляту рашу В пух і прах рознесемо Бо така робота наша Бийте ката і б'ємо Всі разом цю кляту рашу На парашу знесемо
З побратимами в окопах На нулі по бліндажах Зверху гради, міни збоку На війні ж звичайно жах Та захищаємо вітчизну Від злих орків - не людей Рідну неньку Україну Матір, жінку та дітей
Приспів: Ось така робота наша Бийте ката, як б'ємо Всі разом цю кляту рашу В пух і прах рознесемо Бо така брат доля наша Бийте ката, як б'ємо Всі разом цю кляту рашу На парашу знесемо
В нас музика автоматчик Слюсар взяв гранатомет Інженер у нас зарядник А лікар став за кулемет А я ж по збитій вщент дорозі Їм кабанчиків вожу А як всі разом зберемося - ех ха Мочим орків досхочу
Приспів: Бо така ж робота наша Бийте ката і б'ємо Всі разом цю кляту рашу В пух і прах рознесемо Бо така робота наша Бийте ката як б'ємо Всі разом цю кляту рашу На парашу знесемо
Слава Україні! Слава ЗСУ! Слава нашому народу! Перемога за нами! З нами правда і Бог! Слава Україні!
Дата: Вівторок, 08.11.2022, 12:21 | Повідомлення # 255
Супер Модератор
Країна:
повідомлень: 2774
Статус:
А мати бійцям наказала відкрити труну… Її відмовляли, їй ліки давали і воду… Вона говорила: «Збирала його на війну – Й до раю зберу, і ще раз помилуюсь на вроду.
…Вона не зомліла, змінився лише її лик. Вона лише стала одразу як хмара осіння. А потім поклала в труну вишиванку й рушник І гладила тіло скалічене милого сина.
Вдивлялася в риси обличчя, порізи, синці – І наче воліла рукою мару відігнати… А потім сказали ми їй: «Вже прийшли панотці»,– Вона все одно не дозволила нам закривати.
І більше ні слова не мовила в голос вона, Лиш губи тремтіли, напевне, в молитві за сина, А люди кругом шепотіли: «Страхіття… Війна…» І старились очі її і чоло щохвилини.
Коли панотець говорив, що тепер лише Бог Вирішує – й треба молитися всім нам за брата, Вона підійшла і сказала: «Я буду за двох Молитись віднині – за сина свого і за ката».
Ми всі оніміли: «Навіщо за ката? Чому?» Її попрохав панотець розтлумачити людям… «Бо в ката, напевне, є діти й дружина, тому Що кара не може торкнутися виключно Юди»…
Коли вже ми їхали, нас провела до воріт… Хрестила по черзі, сльозам – ні кінця, ні упину, Що ми – говорила – віднині всі діти її І що зобов’язані жити за себе й за сина.
Дала на дорогу нам їжі, води і вина, А ще в рушникові строкатім – хлібину із сіллю. Рушник вишивала для сина на долю вона, А в сина ніколи, ніколи не буде весілля…
Ми їхали мовчки. Судомило душі й вуста, Стояли в очицях згорьовані батько і мати… Ми думали всі про одне, та не сміли сказати: Земля українська не просто прекрасна – свята…
