Всі три зміни, який Михайло Фоменко та Сречко Катанець зробили в стартових складах, виходили виключно від завдань команд, які випливали з першого матчу. Тарас Степаненко – гравець опорної зони, більше зорієнтований на руйнування і оборону, у словенців ж Пічник і Безьяк, незважаючи на різні амплуа на полі, націлені на атаку.

Вже перші секунди вийшли для нашої команди неприємними. Селезньов в першому ж стику отримав рукою в обличчя від Цісаря, і це коштувало словенцу жовтої картки на першій же хвилині. З цього штрафного Коноплянка завдав прицільний удар по воротах, змусивши Хандановіча вступити в гру. А вже наступна провокація з боку господарів поля спрацювала в їх користь. Коноплянку попинали в кутку поля, наш капітан тільки трохи підняв вище дозволеного ногу, як Чакир тут же дістав картку жовтого кольору вдруге за якихось 5 хвилин гри.

Але це були квіточки, а головним було те, що Словенія забила швидкий м'яч. Після навісу Бірси в штрафну П'ятов рукою відбив м'яч перед собою, Хачеріді і Федецький не завадили пробити Новаковичу, і коли м'яч злетів у повітря, Цесар був поруч, і головою переправив м'яч за лінію воріт. Незабаром господарі поля заробили ще один штрафний поблизу наших воріт, але в цей раз навіс Бірси став здобиччю наших захисників.

За цей же час збірна України нічим не напружила оборону словенців. Дальній удар Селезньова був розминкою для Хандановіча, а удар Коноплянки з кута штрафного прийняла на себе Іліч. По суті, в цей відрізок матчу вся гра нашої команди йшла через Коноплянку, і як раз після діагональної передачі на 18-й хвилині за спину захисникам Ярмоленко не зумів зупинити м'яч і пробити.

Коли ж до середини тайму емоції вляглися, можна було говорити про те, як кожна з команд збирається втілювати свій план на гру. Господарі, насамперед, намагалися дуже швидко переходити середину поля, і в атаці діяти максимально широко, з флангів загострюючи ситуацію біля воріт П'ятова. Збірна України, володіючи м'ячем, намагалася його притримати, за рахунок короткого та середнього пасу налагодити контроль, а вже потім підключати то Коноплянку ліворуч, або праворуч Ярмоленко. На 27-й хвилині Коноплянка сам «перекусив» поперечну передачу на половині словенців, що і дозволило розігнати контратаку. Далі послідувала передача вліво на Селезньова, але той у дальній кут пробив не найкращим чином – Ханданович без особливої праці відбив м'яч, а захисники винесли його далеко за межі штрафного.

Ось такі випади на ворота суперника було дуже рідкісними, інакше б словенці не йшли вперед великими силами. На 35-й хвилині Безьяк «намалював» своїм падінням при боротьбі з Хачеріді штрафного від лівої бровки, але, благо, Бірса зависоко виконав навіс, так що, Пічник точно пробити головою по воротах було складно. Куди небезпечніше було біля наших воріт ближче до кінця тайму, і знову після стандарту. Після навісу Бірси м'яч довго метався на межі штрафного майданчика, поки його не добрав Пічник і пробив – П'ятов якось більше по-волейбольному підставив руки, але все-таки впорався з ударом. Ну, і перед самим свистком Словенія грала по-простому – навіси, навіси і ще раз навіси в штрафну, а там вся надія була виграти другий поверх, або на випадковий відскік з підбором.

У компенсований час, а це були дві хвилини, Коноплянка від лівої бровки зі штрафного виконав навіс у район воротарського майданчика, але Ханданович був першим на м'ячі. Як це не сумно констатувати за перших 45-ти хвилин, але збірна України поступалася супернику у швидкості, бойовитості, в організації гри, і її мінімальне відставання в рахунку було закономірним. А якщо зовсім коротко – гра йшла не за нашим сценарієм.

Повернути його в русло, потрібне збірної України, на початку другого тайму міг Коноплянка. Типово в своєму стилі Євгена зліва протягнув м'яч уздовж лінії штрафної, а потім сам себе вивів на удар – але Ханданович з дуже непростим відскоком від газону, коли м'яч летів у кут воріт, впорався блискуче.

Так би частіше, але, на жаль, все швидко повернулося на круги своя, і збірній України довелося зайнятися тим, чим і в першому таймі – стримувати атаки словенської команди. Українці, як і раніше, поступилися в середині поля, і на кінець години гри Гармаш почав активно готуватися вийти на заміну. Своє місце на полі поступився Денису його одноклубник-динамівець Сидорчук. Через хвилину після свого виходу Гармаш був вже в штрафній суперника на ударній позиції, але махнув повз м'яча, коли його наздогнав і навісив, вийшло не кращим чином.

Тим не менш, з виходом Гармаша наші футболісти організували щось подібне пожежі у штрафному збірної Словенії, але надто великим було бажання пробити чи не у кожного з брали участь в атаці, в результаті, ніхто і не пробив.

Ось тут вже Катанець відчув, що контроль над грою втрачається, і повернути його було кинуто на полі Ілічіч, замінив Пічника, а ще через хвилину Безьяка замінив Любіянкіч.

Вихід двох свіжих футболістів не відразу повернув ініціативу супернику. Українці налагодили контроль м'яча, і протягом трьох хвилин Шевчук і Ярмоленко перевірили Хандановіча, і трохи пізніше Ракицький з лінії штрафного пробив над поперечиною. Але словенці, зумівши вибратися з-під тиску, провели атаку, перериваючи яку Ракицький невдало зрізав м'яч на кутовий. З нього Словенія ледь не забила другий гол – на куті воротарського майданчика «втратили» Цезара, той головою пробив в самісінький кут воріт, але який же молодець Пятов – дотягнувся до м'яча і вибив його на кутовий. Корнери стали реальною загрозою в ці хвилини, з урахуванням того, що наші футболісти ніяк не могли розрядити ситуацію поблизу воріт.

Ну, і за 10 хвилин до кінця основного часу тренери провели по одній заміні. У нас Кравець вийшов замість знесиленого Селезньова, а Катанець здивував, прибравши з поля Бірсу, давши шанс Лазаревичу.

Той, хто чекав інфарктної кінцівки основного часу, міг потирати руки. Сил у футболістів було вже не в надлишку, так що стало більше емоцій, з'ясування стосунків і пауз у грі. На 86-й хвилині Федецький у штрафному зрізав Йокіча, і це могло бути дуже небезпечно. Після навісу Хачеріді виніс м'яч, але гра просто-таки зависла в нашому штрафному майданчику.

Хвилину перед закінченням основного часу виграв Хачеріді, на якого з висоти впав П'ятов. Але це призвело до того, що Чакир вирішив компенсувати цілих 5(!) хвилин. Але коли більше хвилини перев'язували голову Кравцю, було зрозуміло, що цими хвилинами компенсований час не обмежиться.

На полі вже все кипіло. Футболісти лаялися, били один одного у відкриту, Коноплянці жорстоко дісталося від Бречко, що залишило Словенію вдесятьох. Під свист словенських вболівальників Коноплянка повільно залишив поле, давши взяти участь у матчі Тимощуку.

Фінал-апофеоз – 97-я хвилина. Три наших футболіста від центру поля побігли на одного Хандановіча, і Ярмоленко після передачі Кравця оформив збірної України путівку до Франції!

Все-таки команда Михайла Фоменка зробила це! Давайте сьогодні не будемо говорити і думати про якість гри, а просто порадіємо – в історичний для нас день 17 листопада це тепер не має ніякого значення. До Франції більше ніж півроку – головне, що до неї ми можемо готуватися на законних підставах.

З перемогою, футбольна Україна!

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Незважаючи на те, що «дракони» в цьому році ще не програвали в чемпіонаті, ні в Лізі чемпіонів напередодні гри вірилося в те, що така задача нинішньому «Динамо» по силам. Принаймні, в цьому матчі над біло-синіми не повинні були впливати думки про турнірної стратегії. Потрібно було просто вийти на поле і боротися за три очки, в іншому випадку - готуватися до переходу в Лігу Європи.

Склад, який Сергій Ребров виставив з перших хвилин, вселяв надію на те, що на «Драгау» гості будуть діяти з позиції сили. Місце у воротах, як і в останній грі чемпіонату з «Олімпіком», зайняв Шовковський. Праворуч в обороні – Данилу Сілва, в центрі Драгович і Хачеріді, а на лівому фланзі оборони замість отримав травму в матчі за збірну Хорватії Домагоя Види вийшов трохи втративший форму португалець Антунеш. Хоча, забігаючи наперед, слід відзначити, що на «Драгау» португалець відіграв досить надійно. Центр поля Ребров довірив трьом українцям: Рибалка і Сидорчук розташувалися ближче до своїх воріт, Гармаш – до чужих. Фланги були віддані на відкуп Ярмоленко і Гонсалесу, а на вістрі атаки вийшов Жуніор Мораєс.

Але почали поєдинок гості досить обережно, не кидаючись з перших хвилин стрімголов в атаку. «Порту» теж спочатку не йшов вперед великими силами: «дракони» атакували переважно через фланги, навантажуючи по черзі Ібраімі і Тельо. Але особливої загрози навіси з флангів у виконанні португальців не несли.

У «Динамо» двома ударами з-за меж штрафного майданчика відзначився Гонсалес. Першим парагваєць, судячи з усього, пристрілювався, а другий вийшов дуже навіть непоганим. Ікер Касільяс не ризикнув ловити мокрий м'яч під поперечиною - і перевів його на кутовий. Після цього ініціатива поступово перейшла до «Динамо».

На 27-й хвилині гості могли матеріалізувати перевагу в забитий м'яч, створивши супермомент біля воріт Касільяса. Ярмоленко на фланзі розібрався з опонентом і навісив у штрафний, де Гармаш з лінії воротарського майданчика пробивав, здавалося, напевно, але на допомогу Касільясу прийшла стійка воріт. Не пощастило і зіграв на добиванні Мораєсу – м'яч після удару бразильця пролетів поруч зі штангою.

Але через вісім хвилин фортуна повернулася обличчям до киян: Имбула завалив на бічній лінії штрафного Рибалку і іспанський рефері Карлос Кабальо вказав на точку. Ярмоленко мудрувати не став, пробивши по центру воріт, але Касільяс до того часу вже завалився у кут - 1:0.

Такий хід подій, судячи з усього, дещо спантеличив господарів поля. Принаймні, у себе вони до перерви прийти не змогли, пішовши в роздягальню під свист трибун. Динамівці ж могли збільшити перевагу, коли в кінцівці тайму Ярмоленко небезпечно бив з гострого кута. Але знову «Порту» виручив Касільяс, переклав м'яч на кутовий.

У перерві Хулен Лопетеги зняв з гри Данило Перейру, випустивши замість нього Андре Андре. Розуміючи, що потрібно відіграватися, «дракони» заграли активніше, змусивши трохи напружитися оборону «Динамо». Але Тельо надто багато брав на себе і своїми шансами не скористався.

«Динамо», витримавши натиск португальців, отримала більше простору на чужій половині поля. Підопічні Сергія Реброва розривали оборону суперника швидкими контратаками, які господарі не встигали перекривати. На 61-й хвилині чудовий шанс забити був у Гармаша, але його удар Касільяс відбив ногами. Але дві хвилини потому і голкіпер «Порту» дав маху. Удар Гонсалеса був не з простих, але і явно не з тих, які не можна парирувати. Але Касільяс вирішив відбити його однією рукою, але м'яч, змінивши траєкторію, парашутом залетів за спину голкіперу. 2:0 – це вже серйозний заділ на підсумкову перемогу.

На 78-й хвилині Рибалка ледь не повторив «подвиг» Драговича в Лондоні – після зрізки м'яч, на щастя, влучив у штангу. Потім була ще перекладина – за кілька секунд до фінального свистка, але до цього часу вже було зрозуміло, що «Динамо» відвезе з Португалії перемогу. Перемогу, яка дозволяє розраховувати на вихід у весняну стадію турніру.

Для цього в заключному турі, 9 грудня, потрібно обіграти вдома аутсайдера групи – «Маккабі».

ЦИБА сергій

Ну, а через кілька хвилин було очевидно, що гравці «Шахтаря» не ризикнули вплутуватися з грізним суперником у відкритий футбол, а діяли з намірами, про яких на передматчевій прес-конференції говорив Мірча Луческу, в частині виключення власних помилок в обороні. Робилося це не тільки вміння, але і числом – при втраті м'яча всі 11 «гірників» тут же відкочувалися на свою половину поля. Що ще що кидалося в очі – навіть володіючи м'ячем, господарі поля намагалися в передачах виключити ризик, граючи через ближнього, що часом було схоже простому триманню м'яча без просування вперед. І, до речі, це був непоганий хід – гра без м'яча це не гра «Реала», гостям доводилося вступати в жорсткий відбір, і не без порушень правил. Так «Шахтар на 15-й хвилині заробив штрафний метрах в 30-ти від воріт Кіко Касильи, але майстер дальніх ударів Ракицький в цей раз пробив вище воріт.

Але, на жаль, незабаром Роналду приймав поздоровлення від своїх партнерів. Ракицький не встиг за ривком Бейла в штрафну, Пятов теж до м'яча не встиг, Бейл, перекинувши м'яч через нашого голкіпера, зробив передачу на дальню штангу, а там Роналду кивком голови переправив м'яч за лінію воріт. Гол у ворота «Шахтаря» відбулася навіть швидше, ніж це було в Мадриді.

Пропустивши, «Шахтар» ні на йоту не відступив від своєї гри – великі сили в обороні, а попереду – розрахунок на рідкісний стандарт. На 25-й хвилині Марлос зліва зі штрафного закрутив м'яч у район воротарського майданчика, але скористатися невеликою плутаниною нікому не вдалося, Варан виніс м'яч зі штрафного, і Кіко Касилья так і залишився без роботи.

Після цього епізоду Варан недовго ще був на полі, і, отримавши пошкодження, змушений був піти у роздягальню, а «Реал» вийшов Данило. На те, щоб перебудувати оборону, гостям потрібно було час, і «Шахтар» не забув скористатися ситуацією. Бернард за рахунок активності на лівому фланзі намагався вивести Гладкого на удар з кута воротарського, але нашого форварда накрили. Тут же кутовий – і Гладкий таки пробив головою, але м'яч полетів у бік від воріт. Рахунок 0:1 до перерви не змінився, але заключні хвилини тайму дали якийсь натяк, що гравці «Шахтаря» для себе усвідомили, що з «Реалом» сьогоднішнього дня можна не тільки відбиватися, але і щось створювати біля його воріт.

Однак початок другого тайму став для «Шахтаря» ушатом холодної води. Для початку «Реал» провів контратаку для підручника. Роналду, вміло уникнувши офсайду, справа увірвався в штрафну, а далі була ідеальна передача на Модріча, якого не встиг накрити Ордець. Між другим і третім у «Реала» перерывчик вийшов зовсім невеликим – всього пару хвилин. І знову не обійшлося без Роналду, саме він став автором передачі на Карвахала, після якої той видав ідеальний за виконанням удар – м'яч поза зоною досяжності перелетів через П'ятова і опинився якраз у верхньому куті воріт.

Напевно, вже не було любителів футболу, яким результат матчу на «Арені-Львів» не став би зрозумілим. А тому саме час подивитися, як розвиваються події в Мальме. Розвивалися вони абсолютно аналогічно – початок другого тайму 0:3 на користь «ПСЖ». І це означало, що з думками про плей-офф Ліги чемпіонів можна було благополучно розлучитися, а диспозиція між «Шахтарем» і «Мальме» перед заключним туром була колишньою – на користь нашої команди.

Домігшись значного переваги, «Реал» не став більше напружувати себе – адже вже в неділю у команди Бенітеса виїзний матч з «Ейбаром». У «гірників» теж попереду матчі в чемпіонаті України, і на 65-й хвилині стало тривожно за Гладкого, якого у верховій боротьбі дуже жорстко доклав Кіко Касилья. Олександр якийсь час зміг продовжити гру, в якій тренери спокійно йшли на всі свої можливі заміни.

Останній заміною у «Реала» став Бейл, який перед відходом з поля встиг виступити асистентом для Роналду. Перехопивши м'яч, Бейл на реактивній швидкості втік від усіх, хто намагався його наздогнати, а, увійшовши до штрафної, подивився, де там Роналду зробив йому передачу, і португалець з другої спроби відправив четвертий м'яч у ворота Пятова.

Програти ще раз «під нуль» дуже не хотілося «Шахтарю», і настирний Тайсон заробив пенальті, який реалізував Тейшейра. Ось тут-то у господарів поля, нехай і з запізненням, відкрилося друге дихання і виросли крила. Після кутового і скидки Степаненко Дентіньо грудьми переправив м'яч у ворота – 2:4. «Шахтар» явно увійшов у смак, і на 87-й хвилині Тейшейра скоротив рахунок до мінімуму – 3:4.

Жалюгідні три хвилини компенсував арбітр з Нідерландів Бас Нейхейс, і зробити в них диво «Шахтарю» не вдалося – надто багато було втрачено і пропущено перед феєричною кінцівкою.

Доля «Шахтаря» у нинішній єврокубковій кампанії вирішиться 8 грудня в Парижі.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Для «Шахтаря» в Парижі в певній мірі стояло питання життя або смерті, і оскільки у «гірників» був шанс вирішити свою долю самим, Мірча Луческу логічно вирішив за нього боротися до кінця. Щоб перемагати, потрібно було забивати, а оскільки у наставника донецької команди вибір атакуючих гравців був убогий, перевагу було віддано Едуардо, який нечасто з'являється в основному складі, і хорватський бразилець вже на першій хвилині грубо потрапив в об'єктиви телекамер, опинившись поза грою. Незабаром Едуардо зібрав на себе всі повтори з усіх можливих точок, після того як втратив реальний шанс забити швидкий гол. Ісмаїлі зліва ідеально прострілив у штрафну, Едуардо потрібно було тільки чітко пащу в м'яч, і він би вже навряд чи уникнув долі опинитися в сітці, але якраз це форвард «Шахтаря» зробити не зміг, і м'яч від його ноги полетів у бік від воріт. Шкода – такі моменти у матчах з такими командами бувають нечасто.

А на 9-й хвилині ми побачили те, що з гравцями «Шахтаря», навпаки, в матчах з іменитими командами буває дуже часто – власні, не піддаються поясненню, помилки. Каніболоцький в простій ситуації віддав м'яча прямо на ногу Ібрагімовичу – на щастя «гірників» швед вирішив спижонить, підсічкою перекинувши м'яч через воротаря, а і перекинув його, і ворота.

Як показали найближчі кілька хвилин, необачність свого голкіпера не збила «гірників» з ритму гри, і хоча «Шахтар» здебільшого вимушений був грати без м'яча, але і «ПСЖ» з свого володіння м'ячем ніяких дивідендів не мав. Гості тримали оборону спокійно, без суєти, без якихось судомних виносів м'яча зі штрафного майданчика – і хоча б це можна було занести в плюс «Шахтарю» за підсумками першої половини першого тайму.

Тим часом, неможливо було втриматися, щоб не подивитися, а як там справи в Мадриді. І вони були на руку «Шахтарю», оскільки дубль Бензема вже недвозначно натякав на те, що Ліга Європи від нашої команди нікуди не піде.

Ближче і кінець півгодини гри «Шахтар», схоже, усвідомив, що не так сьогодні страшний «ПСЖ», помітно поправив свій відсоток володіння м'ячем, і став все настирніше підбиратися до протилежних воріт. Парочка атак навіть призвели до того, що м'яч був доставлений в штрафну, але вже там починалася метушня, і ударів по воротах Траппа, як і раніше, не було. Його можна було зробити зі штрафного, заробленого Фредом на куті штрафного майданчика, але Срна вирішив розіграти стандарт з Ісмаїлі, і удар бразильця накрили.

Те, що вперед гостям потрібно йти дуже акуратно, показали дві помилки Марлоса, які призвели до дуже швидким контратакам парижан, але ближче до штрафної «Шахтаря» вони діяли не найкращим чином, так що нічого істотного господарям у них не обломилося. Перші 45 хвилин абсолютно закономірно завершилися нульовою нічиєю.

Відповідь на питання, сповістили в перерві гравців «Шахтаря», що в Мадриді «Мальме» після першого тайму безнадійно «горить» 0:3, ми дізнаємося вже у післяматчевих коментарях. Зазвичай інформувати не прийнято, але сьогодні можна було б зробити виняток, хоча б заради того, щоб «Шахтар» вже грав у футбол і для свого задоволення, і для задоволення вболівальників.

Але ніяк не так, як вийшло вже на самому початку другого тайму. Господарі провели атаку віялом з переводом м'яча на правий фланг атаки, де у вільну зону увірвався ван дер Віль будь він трохи точніше, бути б біді – м'яч пролетів поруч з дальньою штангою. «Шахтар» моментально відповів, Ісмаїлі зліва прострілив у штрафну – Тейшейра пробив від душі і дуже високо.

Як і в першому таймі, на 9-й хвилині другого тайму нас чекало дежавю – Каніболоцький знову гарячково діяв з відкинутим йому м'ячем, і був накритий Стамбули. І знову доля була милостива до «гірникам» – м'яч від ноги гравця «ПСЖ» полетів у бік від воріт. «Шахтар», доводиться констатувати, вже на межі тримався проти атак парижан, і таки не витримав. Атаку господарів, яку розігнав Матюіді мало не від своєї штрафної, ніяк не вдалося зірвати, як результат, м'яч був доставлений до Лукаса, який, немов куля в лузу, з-під Ісмаїлі увігнав м'яч у нижній кут воріт.

Минуло кілька хвилин, і рахунок міг би зрости до 2:0, але Каніболоцький впорався з ударом Матюіді. А ось Даріо Срна з нервами не впорався – після його спроби прострілити у штрафний майданчик м'яч потрапив у руку захисника і вилетів за межі поля. Але арбітри не знайшли тут умислу у гравця «ПСЖ», не призначили штрафний, що і викликало обурення капітана «Шахтаря». Нічого доброго з цього не вийшло, а за розмови Срна побачив перед собою жовту картку.

В середині другого тайму Блан кинув на поле важку артилерію в особі Кавані і Ді Марії, і це не могло не піддати напруги біля воріт Каніболоцького. Так воно і було, але і «Шахтар» намагався шукати свої шансики. Один такий виник після удару Ісмаїлі і невпевненої гри Траппа, який відбив м'яч перед собою, але добити м'яч у ворота захисники господарів не дали.

Забий на 76-й хвилині Ібрагімович після виходу один на один, і в цьому конкретному матчі стало очевидно, але швед був милостивий, і пробив і повз Каніболоцького, і повз ворота. Хоч це і не справа Ібри, але саме на його рахунку сейв дня. На 78-й хвилині «Шахтар» навів шороху у штрафному господарів, і право останнього удару виявилося у Ракицького, але його забійний удар прийняла на себе голова Ібрагімовича, який стояв на лінії воріт! Свій гол Ібрагімович все-таки забив – ближче до кінця основного часу «Шахтар» вже був за межею порога втоми, Ракицькому наздогнати шведа, врывающего в штрафну, було нереально, а пробити повз ворота Каніболоцького для Ібри було справою техніки.

Отже, ті, хто передрікав поразки «Шахтаря» в Парижі і «Мальме» в Мадриді і за рахунок цього вихід «гірників» в Лігу Європи, осоромлений не був і виявився прав. Але і праві будуть ті, хто буде наполягати на тому, що з пари «Шахтаря» і «Мальме» саме наша команда була більш гідна того, щоб пройти в Лігу Європи. Нехай і в турнірі рангом нижче, але єврокубки для команди Мірчі Луческу тривають.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ