З часом і господарі організували пару стандартів на нашій половині, але після навісу в штрафну м'яч ставав легкою здобиччю Андрія П'ятова. А на 15-й хвилині «Шахтар» ледь не скористався провалом загралися в атаку футболістів турецького клубу. Тейшейра отримав блискучу передачу з глибини від Срни, чисто (але трохи правіше центру) вийшов один на один, по ідеї, бразилець робив все правильно – бив в дальній кут, але промахнувся. Така помилка на якийсь час вибила турків з рівноваги, як підсумок, ще одна атака «гірників» зі входом в штрафну, завершував її Марлос, Демірель відбив м'яч перед собою, і тільки зусилля К'яєра завадили Гладкому зіграти на добиванні. При цьому воротар господарів отримав пошкодження, і протягом хвилини-двох навіть було не зрозуміло, або він продовжить гру. Але в підсумку заміна не знадобилася.

Тим часом, напруга біля воріт «Фенербахче» не спадала, і на 24-й хвилині Тейшейра опинився у штрафному на ударній позиції – пробити йому таки не дали, до того ж, і арбітри зафіксували положення поза грою.

Біля воріт Пятова в першій половині першого тайму настільки «гарячих» моментів не було, але говорити, що напруга поблизу штрафного майданчика гостей не було, було б несправедливо. Господарі свої атаки доводили до штрафного, але більшого оборона «гірників» не дозволяла.

Незабаром, «Шахтар», на жаль, втратив ще один шанс відкрити рахунок. На 28-й хвилині Срна справа ідеально прострілив в район 11-ти метрів, Тайсон без опору практично пробивав пенальті, але Демірель, відбиваючи м'яч, був чудовий. У наступній атаці Гладкий зліва бив у ближній кут, але для воротаря господарів це було схоже на розминку, хоча до цього моменту розім'яли його наші футболісти вже предостатньо.

П'ятов як і раніше продовжував залишатися без серйозної роботи і серйозних хвилювань. І навіть коли на 35-й хвилині Фернандао після флангової передачі Нані головою пробивав з меж штрафного, побоюватися за схоронність воріт не було підстав – з тієї точки підрізати м'яч у ворота це треба володіти високою майстерністю.

Заключні 10 хвилин першої половини гри різко контрастували з насиченим подіями попереднім відрізком поєдинку. Трохи більше володіли м'ячем господарі, награли на один штрафний, один кутовий, і один дуже неточний удар Еркіна, з тим суперники й пішли на перерву.

Близько 10-ти хвилин після відновлення гри пройшли під свист трибун. Для своїх футболістів це був прагнення гнати їх вперед, для «Шахтаря» – за затіяну з моменту початку другого тайму дивну тягучу гру, засновану на тримання м'яча практично без всякого поступу. З якою метою «гірники» це робили, стало ясно на 55-й хвилині, коли Тайсон зліва на жвавою швидкості рвонув до штрафного, і, увійшовши в неї, з гострого кута пробив у дальній верхній кут – у гостроті кута і була вся проблема, чому бразилець промахнувся.

Розрахунок на контратаку – такою була задумка Мірчі Луческу, і донеччани суворо витримували цю лінію. Незабаром той же Тайсон ледь не отримав ще один шанс втекти у відрив, але боковий арбітр «запалив» прапорець – поза грою.

Якщо «Шахтар» хід подій на полі за великим рахунком влаштовував, то Вітора Перерейру – напевно ні. А, значить, гру треба було пересмикувати замінами. Першою з них став вихід Рауля Мейрелеша, а на другу половину тайму наставник «Фенербахче» кинув у бій Робіна ван Персі. Не без його участі господарі заробили кутовий, після якого м'яч без проблем забрав П'ятов.

І все ж, довго нову хвилю атак на наші ворота чекати не довелося. Дуже небезпечно було на 72-й хвилині, коли Фернандао зліва увірвався в штрафну, звідки повз П'ятова прострілив у район воротарського майданчика, але Степаненко допрацював в обороні до кінця, першим був на м'ячі, і, винісши його в аут, розрядив ситуацію.

Першою заміною в «Шахтарі» став вихід Едуардо замість Марлоса, який, прямо скажемо, провів свій чи не найкращий матч. Ще через кілька хвилин на полі з'явився Віктор Коваленко, який дебютував у Лізі чемпіонів, і, що відрадно, що Мірча Луческу довіряє молодому українському таланту, незважаючи на такий відповідальний момент в грі, яка йшла до свого завершення.

Протягом 84-й хвилині двічі в центрі уваги був словак Стох. Спочатку він вийшов на заміну замість Дієго, і тут же отримав попередження, вдаривши Срну рукою по голові в боротьбі за м'яч. Але незабаром Стох нагадав про себе і як про непоганому распасовщике – його передача в штрафну на ван Персі за виконанням була якісною, але голландець програв боротьбу стрибати м'ячу.

Португальський рефері Мануел де Соуза додав до основного часу класичні 3 хвилини. «Шахтар» уже повністю був згоден на нульову нічию, у господарів же навіть на який-небудь навал вже сил не було ніяких.

0:0 – все в парі турецького та українського віце-чемпіонів вирішиться у Львові, і шанси після матчу в Стамбулі залишилися незмінними – 50 на 50.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Якщо ближче до неї, то починається вона офіційно з того моменту, коли представили команд заповнюють заявочні протоколи. І, напевно, «Шахтар» дуже багатьох здивував – не тільки в заявці, але навіть у стартовому складі виявився Фред. Що тут можна сказати? Тільки те, що в клубі знають, що роблять, і якщо щось роблять, то мають для цього вагомі підстави. Як би там не було, бразилець з перших хвилин вийшов на поле, а разом з ним і ті ж 10 футболістів, які починали гру тиждень тому у Стамбулі.

У «Фенербахче» Вітор Перейра зробив дві зміни, і торкнулися вони середньої лінії та лінії оборони. Замість отримав пошкодження Топала прогнозовано вийшов Рауль Мейрелеш, а Шенер Озбайракли повинен був зміцнити оборонну лінію, вийшовши замість Хасан Алі.

І вже на 2-й хвилині ця сама лінія піддалася перевірці за рахунок ривка Марлоса з правого флангу. Завершилася атака його ударом у ближній кут, і м'яч пішов на кутовий – з навісу Срни вичавити нічого не вдалося. «Гірники» в наступні кілька хвилин зробили спроби збільшити тиск на протилежні ворота, але суперник діяв дуже організовано, а незабаром раз за разом включав пресинг на половині «Шахтаря», максимально ускладнюючи його гру в середині поля.

Як раз тут і розгорнулася основна боротьба за м'яч, за плацдарм для атак, за ініціативу. Але «Шахтар» спробував піти від лобового зіткнення за рахунок довгих передач, і ця тактика ледь не принесла успіх на 14-й хвилині. Гладкий виграв верхову боротьбу, що незабаром дозволило йому відгукнувся на флангову передачу Шевчука. Незважаючи на протидію, Олександр зміг виграти боротьбу у захисників вже на газоні і зробив передачу в район 11-метрової позначки, звідки Тейшейра і завдав удару по воротах. На жаль, він не був ідеальним сили і спрямованості, і Демірель зміг забрати м'яч, який летів по центру воріт.

Турки і раніше неоднозначно дали зрозуміти, що сидіти виключно в обороні не збираються, і їх відповідь не змусила себе довго чекати. Шевчук біля бокової лінії дуже жорстко зіграв проти суперника, арбітр Цваер вперше дістав жовту картку, а після навісу зі штрафного Бруну Алвеш головою підрізав м'яч у дальній верхній кут. П'ятов був готовий до удару і підкреслено впевнено забрав м'яч.

Градус гри і так зашкалював, а тут ще масла у вогонь підлив гол, і забив його «Шахтар»! «Гірники» змусили суперника великими силами сконцентруватися в центральній зоні, що дозволило Тайсону зробити передачу вправо під ривок Срні. А далі все було зразково-показово – ідеальний простріл, на який ідеально відгукнувся Олександр Гладкий, з кута воротарського майданчика переправив м'яч у сітку. 1:0 – і вже можна було говорити, що ім'я переможця в протистоянні українського і турецького віце-чемпіонів ми обов'язково дізнаємося після закінчення 90 хвилин гри плюс декількох хвилин компенсованих.

Зі зміною рахунку на табло змінилися і завдання команд. «Фенербахче» не став відкладати справу в довгий ящик, і ще до перерви зробив спроби повернути ситуацію у свою користь. Дозволяв би це забитий м'яч, і гості великими силами пішли вперед. На 34-й хвилині Мейрелеш перевірив пильність П'ятова дальнім ударом – це і все, що вдалося супернику під час першої хвилі своїх масованих атак. А ось «Шахтар» у цей час отримав можливість зіграти на контратаках, вони були досить різкими, але, тим не менше, турки встигали повернутися, і отримати чисельну перевагу в них господарям не вдавалося. На 42-й хвилині Тайсон по центру розігнав контратаку «три в три», і сам же її і зірвав неточною передачею на Марлоса.

«Фенербахче» не залишав спроб зрівняти рахунок, і на 44-й хвилині був по-справжньому близький до цього. Соу з меж штрафного відгукнувся на верхову передачу Мейрелеша, бив, здавалося, напевно, але як же чудово зреагував на цей удар Пятов, і м'яч від нашого воротаря викотився на кутовий. Це був суперсейв! А незабаром був свисток на перерву, який, судячи з розвитку подій на полі, був вкрай потрібен як однієї, так і іншої команди.

Кінцівочка, визнаємо, змусила нас похвилюватися – Витору Перейрі за тиждень все-таки помітно «підняти» своїх підопічних, і за перші 45 хвилин біля воріт П'ятова вони створили більше, ніж за всю гру в Стамбулі. Так і зарядженість на гру у турецьких футболістів була величезною. Ледь матч поновився, як гості заробили штрафний, і після навісу Соу дуже жорстко йшов у боротьбу на нашого голкіпера. І хоча П'ятов не знітився, було зрозуміло, що в разі чого, з ним церемонитися не будуть.

Що ж до гри, то «Шахтар» відразу ж потрапив під прес, з-під якого виходити було дуже і дуже непросто. «Гірникам» з великим трудом давався навіть вихід зі своєї половини поля. М'яч ніяк не вдавалося взяти під контроль хоча б на 30-40 секунд, щоб вся команда могла перевести подих. На 54-й хвилині у «Шахтаря» проскочило якусь подобу атаки, але в її завершення Фред і Гладкий не зрозуміли один одного.

На 57-й хвилині П'ятов здійснив суперсейв №2. Соу після навісу Нані головою підправив м'яч у ворота – як на нього, перебуваючи на стрічці, зреагував Андрій, зможе відповісти лише він сам. Через хвилину П'ятов вже не дотягнувся до чергового навісу, і «Шахтарю» пощастило, що ніхто з суперників не відгукнувся на знижку Алвеша вздовж воріт.

На кінець години гри «Фенербахче» залишився без свого головного тренера у кромки поля. Вітор Перейра не дуже ввічливо намагався підняти впав Фреда, тут же поруч опинилися майже всі футболісти, але Цваер оперативно розібрався, хто правий, а хто винен, і відправив тренера гостей на трибуну.

І тут же епізод, який підняв з місць всі трибуни. Марлос праворуч втік від К'єра, і при спробі обвести Деміреля був збитий голкіпером «Фенербахче». Пенальті! Складний момент, і до м'яча пішов той, хто це повинен був робити – капітан «Шахтаря». З нервами у Даріо Срни виявилося все в порядку, і він, як кажуть у таких випадках, розвів м'яч і воротаря по різних кутах воріт – 2:0!

Грати залишалося ще понад 25-ти хвилин, і два м'ячі за такий час відіграються. Але через дві хвилини перевага «Шахтаря» обчислювалася вже трьома голами. «Гірники» провели просто-таки реактивну контратаку, по-іншому і не скажеш. Тайсон підібрав м'яч у штрафному, і запустив у відрив Тейшейру. Алекс побіг так, що його навряд чи б догнав і сам Болт, але ось Шенер Озбайракли ледь не зробив це. Але пробити, і головне – забити, перешкодити Тейшейрі не змогли ні захисник, ні воротар, у якого м'яч зрадницьки пролетів між ніг. 3:0 – це було вже солідно.

Гості кількома атаками показали, що мають намір продовжувати боротьбу, але от чи вірили вони при такому рахунку в її успіх? Били по воротах Дієго і Нані, але П'ятов раніше блискуче грав і куди при більш вагомих загрози своїх воріт. «Шахтар», тим часом, почав грати строго по рахунку, який важливо було не стільки збільшити, скільки не дати супернику жодного шансу його змінити.

За якихось 5 хвилин Мірча Луческу зробив всі три заміни, зміст їх був очевидний, і гра спокійно прийшла до свого логічного завершення. «Шахтар» не дав жодного приводу сумніватися, що на даний момент він сильніший за «Фенербахче», і така перемога обов'язково повинна дати футболістам впевненість, що команді під силу вирішити поставлене перед нею завдання – вийти в груповий етап Ліги чемпіонів.

Всіх з перемогою! 7 серпня з нетерпінням чекаємо суперника «Шахтаря» в раунді плей-офф.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Щоб ще більше ускладнити і без того непросту задачу суперника, луганчанам на допомогу був би швидко забитий м'яч, і зі стартовим свистком, особливо не напружуючись, господарі поля спокійно окупували бельгійську половину. Перша хвиля атак не принесла «Зорі» відчутних дивідендів, якщо не зараховувати до них два кутових, при яких оборона «Шарлеруа» спокійно розібралася в ситуації.

У камерній атмосфері на трибунах швидко заспокоїлася гра. Обидві команди при своїх атаках використовували фланги, завершували ж їх навіси в штрафну, де м'яч ставав здобиччю або захисників, або голкіперів. Був шанс внести гостроту біля стандартів, які кожен з суперників заробив в небезпечній близькості від воріт, але Малиновський прямим ударом пробив набагато вище воріт, а бельгійці взагалі розіграли щось сверхмудреное, що відправив м'яч за межі поля.

І так не надто впевнену гру суперників вибивали з ритму дрібні фоли, на які футболісти йшли досить легко. Так, Кебано двічі припечатував Опанасенко, але арбітр обмежувався лише усними попередженнями. А от коли Каменюка у верховій боротьбі в'їхав у Фербе, латвійський рефері запалив перед нашим футболістом жовте світло.

На кінець півгодини гри «Зоря» заробила штрафний, з якого вже можна було забивати прямим ударом, і Хомченовський був близький до того, щоб відкрити рахунок, але м'яч після удару в дальній нижній кут пролетів поруч зі штангою.

Гості, треба визнати, з оборонною роботою справлялися вдало, а попереду терпляче шукали свій шанс. На 36-й хвилині бельгійці закріпилися на половині «Зорі», комбінуючи, підібралися до штрафного майданчика, і тільки після цього Саглик пробив низом метрів 20-ти. Шевченко бачив все розвиток цієї комбінації, і бачив момент удару, так що накрити м'яч для воротаря «Зорі» не було проблемою.

Ближче до кінця тайму з бажанням зіграти другим номером «Зоря», мабуть, переборщила. Надто близька гра біля своїх воріт змушувала витрачати сили, та й суперник відчув упевненість. В результаті контратак у луганчан не було, а ось бельгійці знайшли можливості потривожити Шевченка. Особливо небезпечний був ривок Фербе по правому флангу, але, благо, завершальний удар у нього не вийшов – м'яч звалився з ноги.

І лише в компенсований час «Зоря» нарешті провела контратаку, яка могла стати гольовою. Караваєв справа увірвався в штрафну, але простріл вздовж воріт виконав таким, що м'яч не котився по газону, а летів на рівні коліна, і Будковський замкнути цю передачу не зумів. 0:0 – перший тайм.

Юрій Вернидуб не міг не помітити проблеми своєї команди в середині поля, і щоб їх усунути відразу після перерви на поле вийшов Любеновіч, який замінив Чайковського, мав за підсумком перших 45-ти хвилин гри попередження. Однак втратити ініціативу на футбольному полі легко, а от повернути – потрібно дуже постаратися. Поки «Зоря» намагалася це зробити, «Шарлеруа» провів багатоходову атаку, завершував її ударом з лінії штрафного Ндонгаля – м'яч полетів вище воріт. Бельгійці почувалися, немов на рідному «Паї-де-Шарлеруа», і продовжували гнути свою гру. На 54-й хвилині Саглик дуже пристойно приклався до м'яча вже метрів з 30-ти, Шевченко, можливо, і контролював політ м'яча, але той пролетів поруч зі штангою. В наступній атаці вже Кебано трохи не вистачило точності.

І тут «Зоря» таки зробила те, що від неї чекали вболівальники – провела зразкову контратаку. Малиновський з центральної зони зробив передачу вліво на Каменюку, Микита м'яко накинув м'яч в район 11-ти метрів, і це вільний простір на всіх парах влетів Любеновіч, який ударом головою увігнав м'яч у сітку.

Якщо підходити до гри чисто математично, то цей гол мало що змінив – «Шарлеруа» та до гри для проходу в раунд плей-офф потрібно було забивати три, стільки ж і залишилося після голу Любеновіча. Але «Зоря» вже була на полі інша – спокійна і упевнена в собі. В такій ситуації потрібно було тільки технічно довести справу до логічного кінця. Про нього з абсолютною впевненістю можна було говорити на 68-й хвилині. Трохи раніше Гордієнко від центральної лінії тікав у штрафну, а вбігши до неї, був збитий Марком. Безперечний пенальті, який реалізував Любеновіч. Желько пробив низом, м'яч влучив у штангу, і вже від неї опинився в сітці. Пеннето вгадав напрям удару, але м'яч не дістав.

При 2:0 і знаходиться у стані замішання суперника, «Зоря» мала можливості добити його остаточно. Протягом трьох хвилин Хомченовський і Любеновіч могли доводити рахунок до 4:0, але перший з кута воротарського майданчика пробив поруч з ближньою штангою, а другий позбавив себе хет-трику, не перегравши Пеннето при виході один на один.

Ні для кого з учасників матчу не було сумнівів, що залишився – це лише формальність. «Зоря» повністю взяла м'яч під свій контроль, але атаки проводила так, що у футболістів превалювало бажання розкачати оборону «Шарлеруа», а потім вже закотити м'яч у ворота. Гра в своє задоволення футболістам луганської команди принесла ще один м'яч – на десерт відбувся гол Руслана Малиновського, коли вже в компенсований час він і Любеновіч, як на тренуванні, відіграли кількох захисників. 3:0 – перемога за «Зорею», і як же Вернидуб вгадав з виходом Любеновіча, на рахунку якого дубль і гольова передача.

Після трагічного вильоту «Ворскли» «Зоря» в раунді плей-офф залишається єдиним нашим повпредом, і її суперника ми дізнаємося на жеребкуванні, яка 7 серпня пройде в Ньоні.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Ответный матч против «Жилины» для «Ворсклы» можно разделить на две части - его первая и вторая половины. В первом тайме команда Сачко очень старалась, имела шансы и верила, что сможет забить... Но это ей не удавалось. Было понятно, что забей хозяева первый гол - коленки словацких футболистов затрясутся и «Ворскла» точно будет иметь шансы для второго взятия ворот. Так и случилось - антигерой поединка Шиндер на 67-й минуте игры мог стать его главным героем, когда наконец-то распечатал заколдованные ворота Милоша Волешака. Правда, второго опасного момента у ворот гостей пришлось ждать долго. Только за 10 минут до конца второго тайма Олег Баранник мог забивать второй мяч, но нападающий полтавчан не смог реализовать выход один на один.

ВИДЕО МАТЧА

Гол пришел оттуда, откуда его никто не ждал. Арменд Даллку показал своим фланговым полузащитникам, как правильно надо действовать в атаке. Капитан полтавчан накрутил на правом фланге двух защитников соперника и выдал шикарную передачу на дальнюю штангу ворот. Один центральный защитник отдал, а второй Андрей Ткачук - реализовал, замкнув подачу головой и переведя матч в овертайм.

Когда на 11-й минуте первого овертайма арбитр из Азербайджана Алияер Агаев справедливо указал на 11-метровую отметку за игру рукой Николаса Шпалека и наградил того второй желтой карточкой, казалось, что победа от «Ворсклы» уже никуда не денется. Забив третий гол, полтавчане уверенно контролировали игру, имея две отличные возможности забить четвертый. Но пришла злопамятная 120-я минута игры и...

Максим ГРОЗНЫЙ

Ледь пролунав стартовий свисток арбітра Марчиняка, як господарі поля організували одну за одною дві атаки, могли заробити кутовий, але арбітри не помітили торкання м'яча Дибоном після удару Гладкого, і замість корнера дали від воріт. Незабаром затяжна позиційна атака «Шахтаря» завершилася навісом на Гладкого в штрафну, і Олександр навіть пробив головою по воротах, але миттю раніше боковий підняв прапорець.

Перевести подих австрійським футболістам просто не було ніякого часу, і на 10-й хвилині стало ясно, що гра у Львові завершиться в основний час. Тейшейра, скориставшись неузгодженістю суперників у центральній зоні, в стрибку пробив по воротах, але вийшов з «рамки» Новота відбив м'яч. Його підібрав Марлос, і, що називається, виконав – на замаху прибрав суперника, і з лівої відправив м'яч у дальній верхній кут.

Однак свято на нашій вулиці був недовго – всього три хвилини. Австрійці після ауту доставили м'яч у штрафний майданчик, удар Шауб прийняв на себе Ракицький, але це не завадило тому ж Шаубу головою добити м'яч у сітку. 1:1 – сверхбурное початок, яке тільки ще крутіше закрутило інтригу.

Щоб убезпечити себе від великих неприємностей, «Шахтар» на якийсь час просто взяв м'яч під свій контроль, а лише через кілька хвилин зробив спробу вийти вперед. Було марно – гості великими силами сконцентрувалися біля своїх воріт, і вільних зон не було.

Коли ж «Рапіду» вдалося вирватися з лещат, Кривцов у штрафній «Шахтаря» збив Берича. Довго і ретельно вибудовували стінку Пятов і захисники, але все було марно – Штеффен Хофманн бездоганно перекинув м'яч через стінку, і П'ятов був безсилий. 1:2 – на екваторі першого тайму, це те, що навряд чи хтось із нас міг уявити.

Але і «Рапіду» було уготовано недовго насолоджуватися своїм лідерством в рахунку. На 27-й хвилині Срна виконав навіс в штрафну, Дибон дуже невдало для гостей, але для нас в самий раз продовжив політ м'яча на Гладкого, який з кута воротарського пробив Новоту.

2:2 – коли то одних, то інших кидає то в жар, то в холод, уболівальникам все це цікаво. Але яке-то тренерам, вони мало чим могли вплинути на футболістів, які, піддавшись емоціям, вплуталися в обмін ударами.

«Шахтар» і надалі продовжував більше володіти м'ячем, але ми вже бачили, на що здатний затаївся суперник, який терпів і готовий був чекати свого шансу. З'явився він незадовго до перерви після кутового. Господарі поля насилу винесли м'яч зі штрафного, але його підібрав Павелич і, наблизившись до воріт, пробив – П'ятов забрав м'яч, що летів по центру. Але ще до цього «Шахтар» втратив дві відмінні можливості вийти вперед. Спочатку Гладкий зліва увірвався в штрафну, але пробив дуже невпевнено, а в наступній атаці Кривцов в падінні завершував передачу в штрафний – після удару головою м'яч прокотився поруч зі штангою.

2:2 – перший тайм, в якому було нудно, але, якщо серйозно, то не до сміху – занадто багато дозволили супернику в перші 45 хвилин гри, а головне – що його віра в свою перемогу не була убита, а навпаки – мала під собою достатньо підстав.

Перша хвилина після відновлення гри змусила похвилюватися за Азеведо. Павелич ненавмисно зачепив коліно захисника «Шахтаря», але через хвилину він повернувся на поле і продовжив гру. Коли ж минуло кілька хвилин, не помітити, що «Рапід» перебудувався, було нескладно. Якщо в першому таймі здебільшого гості на своїй половині зустрічали «гірників», то після перерви сміливо брали на озброєння пресинг, і ні про які швидкісних атак «Шахтаря» не було мови.

Тим часом, і атака «гірників» стала працювати вхолосту. Навіси навмання ставали легкою здобиччю захисників австрійців, а про щось інше взагалі не було підстав говорити. У ряді епізодів нагадав про себе праворуч Марлос, але його передачі в штрафну були в нікуди.

На 64-й хвилині в протокол була вписана перша заміна. Штеффен Хофманн, капітан гостей і найстарший футболіст в їх складі, поступився своє місце на полі Філіпу Шобесбергеру. Баришич явно хотів надати динаміці грі своєї команди, до того ж, і у володінні м'ячем в середині другої половини гри гості вже нічим не поступалися «Шахтарю».

На 67-й хвилині не самі добрі слова на свою адресу заслужили арбітри. Господарі були готові втекти в контратаку з чисельною перевагою, але Марчиняк зупинив її, фіксуючи фол Дибона на Гладкому. Жовта картка австрійцю, але і тут же – попередження Марлосу, який в серцях від сувою арбітра сильно пробив по м'ячу у напрямку трибун. Ще через пару хвилин – Кайнц врізав по коліну Срні, але тут чомусь польський рефері обмежився лише фіксацією порушення.

На «Арені-Львів» все більше починав витати привид валідольною кінцівки. Її загрозу для «Шахтаря» міг якщо не звести нанівець, то хоча звести до мінімуму забитий м'яч, але загроз воротам Новоты не було і близько. Контратаки «Шахтаря»? Навіть якщо і були на них натяки, то через секунди виявлялося, що це були тільки спроби відвести м'яч подалі від володінь П'ятова.

У Луческу був ще варіант внести корективи замінами, але головний тренер «Шахтаря» з ними не поспішав – то запасні не були б готові увійти в таку складну гру, то тренер відкладав їх ближче до кінця основного часу. І лише на 83-й хвилині Гладкий підтюпцем покинув межі поля, і замість нього вийшов Едуардо. А ще через хвилину Баришич пішов ва-банк, прибравши з середньої лінії Шауб і кинувши вперед Прозеника.

Нерви почалися перед самим кінцем основного часу. Зоннляйтнер звалив П'ятова, вводившего м'яч від воріт, друга жовта – і гості на останні хвилини залишилися в меншості. Але і це не завадило їм створити забійний момент! Берич після прострілу Прозеника з лівого флангу головою з лінії воротарського міг ховати «Шахтаря», але незбагненним чином промахнувся – це був би фінал-апофеоз!

До всього цього кошмару арбітр додав цілих 5 хвилин. Одну з них убив Фред, якому надавали допомогу. На 93-й хвилині «Шахтар» заробив штрафний, з якого Ракицький запустив м'яч вище воріт. «Рапід» тут провів свою атаку, і Кривцов привіз штрафного. Точка Хофманна – але його вже не було на полі. Пробив Пецос – П'ятов відбив перед собою, і Кайнц пробив у стійку!!! Це без валідолу дивитися було неможливо...

Де свисток арбітра? Він пролунав тільки на 96-й хвилині... «Шахтар» вповз в Лігу чемпіонів, по-іншому і не скажеш. Як кажуть, за це велике спасибі, але якого ж здоров'я це видовище коштувало футбольній Україні. Щастить сильнішим, розмовляєте? Може бути.

Всіх з виходом в Лігу чемпіонів! Маємо право видихнути, і 27 серпня чекаємо жеребкування групового етапу.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Напередодні поєдинку збірна України зіткнулася з серйозними кадровими втратами. Основний центральний хавбек «жовто-синіх» Сергій Сидорчук одержав травму і відправився назад до Києва, а Євген Селезньов додав головного болю не тільки Мирону Маркевичу, але й Михайла Фоменка. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. На місці пішли лідерів збірної в стартовому складі з'явилися Денис Гармаш та Артем Кравець, які, зрештою, і стали дійовими особами протистояння.

Ще на другій хвилині матчу Гармашу вдався удар з-за меж штрафного, з яким насилу впорався Андрій Горбунов. А буквально наступна ж небезпечна атака господарів призвела до забитого голу. Андрій П'ятов у своєму фірмовому стилі вибив м'яч від власних воріт, Максим Володько не зміг влучити по летить у власну штрафну м'ячу, а Кравець отримав чудову нагоду забити свій третій гол у третьому матчі поспіль за збірну, з чим з легкістю впорався.

Через кілька хвилин Руслан Ротань класно вривався у штрафну, навішував на дальню штангу, але м'яч після подачі капітана збірної знайшов у штрафному руку захисника білорусів. Так, саме знайшов, а не навпаки, за що ізраїльський арбітр поєдинку справедливо дозволив українцям продовжити гру. Кравець підхопив відскочив м'яч, пробив у дальній кут, але Горбунов потягнув удар!

Могла Україна збільшити свою перевагу і ще через деякий час. Шанс створив той же Кравець, який поки що не отримує достатнього ігрового часу в «Динамо» і зголоднів за великим футболом. Артем протягнув м'яч по правому флангу, позбавився від захисника і прострілив на 11 метрів, куди на всіх порах летів Євген Коноплянка. Хавбек «Севільї» класно відкрився під пас свого партнера, але удар у екс-гравця «Дніпра» явно не вийшов і Горбунов ногою відбив м'яч в аут.

А ось вже на 30-й хвилині Україна заслужено подвоїла свою перевагу. Знову постарався Кравець, який на підступах до штрафного проштовхнув м'яч на Коноплянку, той віддав лівіше на В'ячеслава Шевчука та невгамовний захисник команди Фоменко прострілив в центр, де снаряд, зрикошетивши від ноги захисника, опинився в ногах Андрія Ярмоленка і той розстріляв вже фактично порожні ворота. В цей час білоруси нічого не могли придумати в атаці, відкриваючи великі зони в обороні для суперника, якими українці сповна скористалися і до свистка на перерву змогли забити третій гол.

Після подачі з кутового захисник луганської «Зорі» Михайло Сіваков завалив у власному карному Кравця і арбітр після деякої паузи вказав на «точку». Штатний пенальтист збірної Коноплянка зробив подарунок і команді і своїй дружині, яка напередодні народила йому первістка. Щоправда, впевнена гра збірної в першому таймі десь розслабила футболістів і, навпаки, завела на боротьбу гостей, які у другій половині гри показали зовсім інший футбол.

На другий тайм гравці збірної України вийшли вже з думками про швидкої зустрічі зі Словаччиною, яка буде найбільш важливою на даний момент у відборі на Євро. Саме цим можна пояснити часті і безглузді помилки в обороні, які коштували команді Фоменко пропущеного гола. Екс-динамівець Сергій Корніленко отримав пас по центру, увірвався в штрафну і був збитий Євгеном Хачеріді, який, навіть незважаючи на цей неприємний епізод, відмінно виглядав в парі з Ярославом Ракицьким у конкретно даному поєдинку. Сам же потерпілий і реалізував вирок з 11-метрової позначки, не залишивши жодних шансів Андрію Пятову.

Далі ми побачили обережність українців і перестраховку Фоменко, який по черзі зняв з гри своїх лідерів - Ярмоленко, відмінно провів матч Ротаня, і наевшегося і отпахавшего всі 85 хвилин Кравця. Але, як показало час, знімати треба було іншого виконавця – Гармаша. За хвилину до фінального свистка хавбек «Динамо» на рівному місці огреб непотрібну жовту картку, яка перетворилася для нього на червону і завадить зіграти в архіважливому поєдинку. З фінальним свистком матчу результат забути необхідно всім - і вболівальникам, і гравцям, і тренерському штабу. На даний момент немає нічого важливіше майбутньої дуелі України проти Словаччини, яка відбудеться в Жиліні 8 вересня.

Максим ГРОЗНИЙ

Словаки зі стартовим свистком включилися моментально – пресинг, боротьба в середині поля максимально ускладнювали намагання наших футболістів взяти м'яч під свій контроль. Не будемо говорити, що українці розгубилися, але з труднощами зіткнулися. А тут ще й потрібно було двічі дуже уважно відпрацювати при штрафних, які Аткінсон дав у бік володінь П'ятова, але самі господарі розіграли їх без загрози воротам.

І, тим не менш, перший гольовий момент у матчі залишився за збірною України. Контратака, Коноплянка у своєму фірмовому стилі зліва увірвався в штрафну і пробив так, що змусив згадати свій минулорічний м'яч у ворота «Аякса» в Лізі Європи. Але в цей раз Євгену трохи не вистачило точності – м'яч пролетів поруч з дальньою штангою.

Те, що на футбольному полі буде не просто боротьба, а дуже жорстка боротьба, раз за разом демонстрували словаки, які будь-якою ціною не давали українцям спокійно приймати і працювати з м'ячем. Аткінсон швидко показав, що готовий давати грати, але грубість буде припиняти, і на 11-й хвилині Хамшик першим у грі побачив перед собою жовту картку. Головна зірка збірної Словаччини встигав скрізь, і саме після класного удару зльоту П'ятову незабаром довелося демонструвати всю свою майстерність – Андрій був у порядку і кінчиками пальців з-під поперечини перевів м'яч на кутовий. Хамшик був у центрі уваги і на 21-й хвилині, коли його «скосив» Рибалка, і рахунок попереджень став рівним.

На екваторі тайму збірної України вперше у матчі вдалося заробити штрафний, який можна було б зарахувати до розряду перспективних, незважаючи на те, що до воріт було далеченько. У м'ячі був наш штатний виконавець таких стандартів Руслан Ротань, його послідував навіс в район 11-метрової позначки, але там першим на м'ячі був всюдисущий Хамшик.

Саме після цього епізоду гравці збірної України вирішили, що пора приступати до рішучих дій. М'яч був узятий під контроль, короткий і середній пас в середині поля чергувався з довгими передачами в основному на лівий фланг, куди вривався Шевчук, але ці передачі, на жаль, були складні для прийому. Не пішло зліва – немає проблем переключитися праворуч на Ярмоленка, але Андрія стерегли пильно і зустрічали жорстко.

Господарям поля одного разу вдалося вибратися з лещат нашої середньої лінії і навіть заробити штрафний, але Куцький і Мак з його розіграшем явно перемудрили. Коли ж незадовго до перерви збірна України добилася стандарту, з якого можна було б напружити словаків, у володіннях Козачика стало гаряче, але до удару по воротах так і не дійшло. Бойовий, відмінний за напруженням перший тайм, однак від реальності не піти – ні словаки, ні українці на гол у ньому не награли.

Ледь пролунав свисток Аткінсона на другий тайм, як бій закипів з новою силою. Дьомбер був нещадний до ніг Федецького – і по справі отримав попередження. Тут же у збірної Словаччини незапланована втрата – Пекарік, скидаючи у падінні м'яч Козачику, приземлився на газон так, що захиснику потрібна була заміна.

Виходячи з турнірної ситуації, нічия була для господарів поля прийнятним результатом, але словаки і не думали відсиджуватися біля своїх воріт, що в принципі було на руку і нашої збірної. Принаймні, був простір для контратак, були вільні зони, щоб у них вриватися, але це все тактичні передумови, на полі ж реалізувати їх не давало запеклий протидія суперника, який не менше нашого хотів добитися перемоги.

Завдання збірної України у цій грі була відомою, і вона змушувала нашу команду чим далі, тим більше думати виключно про атаку. Дістатися до штрафного, коли потрібно подолати редути з 10-ти футболістів, завдання не з простих – складно було і підопічним Михайла Фоменка. Коноплянку ліворуч і праворуч Ярмоленко відразу ж зустрічали навіть по два суперника, іншим нашим футболістам доводилося спрощувати гру, завершуючи тривалий контроль м'яча верховою передачею у штрафний, а там панували й захисники словаків, і Козачик.

Майже 70 хвилин абсолютно нічим про свою присутність на полі не нагадував Артем Кравець, але коли несподівано для всіх узяв гру на себе, міг стати героєм. Немов танк, з захисниками на плечах, Кравець увірвався в штрафну, був дуже близький до того, щоб вийти один на один, але Губочан і Шкртел таки зробили свою справу – наш футболіст хоча і пробив по воротах, але робив це вже зі складного становища, як результат – промахнувся. На 79-й хвилині своє соло зі входом в штрафну видав і Коноплянка, але завершив його не ударом, а падінням, яке Аткінсон розцінив як симуляція, а оцінив жовтою карткою.

Ближче до кінця основного часу стало очевидно, що два матчі з фізики наші футболісти не витягують. Кров з носу треба було додавати для вирішального штурму, може бути, навіть йти ва-банк, але Фоменко освіжити гру замінами спроб все не робив – невже на лавці не було таких, хто б це міг зробити?

На якісь надзусилля збірної України вдалося заробити штрафний – 30 метрів, прямо проти воріт. Бити взявся Ракицький, але так, як він пробив, Козачику не забити. І лише в компенсований час у збірної України перша заміна – Гладкий замість Кравця. Не більше ніж для статистики.

Збірна України не змогла взяти реванш у Словаччині за поразку річної давності. Теоретично шанси на друге місце у нас ще є, але куди важливіше зараз для нашої команди виграти два матчі, що залишилися, і тоді є реальний шанс стати кращою збірною, з числа тих, що посіли треті місця, і також стати володарем прямої путівки до Франції.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Те, що ігрова ініціатива буде у господарів поля, тут великим провидцем бути не треба. Питання стояло лише в наступному – небудь «Реал» відразу спробує зім'яти «Шахтар», загнавши його в штрафну, або ж буде методично розхитувати оборону, не сумніваючись, що так чи інакше позитивний результат для мадридців прийде. На 3-й хвилині «гірникам» явно не вистачило концентрації – Кроос дуже швидко розіграв кутовий, після якого Іско в самоті прийняв м'яч, підробив і з лінії штрафного пробив над поперечиною.

Перша пристрілка Роналду, до якого, звичайно ж, була прикута основна увага, відбулася через дві хвилини. М'яч після удару португальця полетів на кутовий, з якого оборона донеччан нічого вичавити супернику не дозволила.

Варто віддати належне «Шахтарю» – гості в перші хвилини зовсім не виглядали командою, яка в жаху від одного виду гравців «Реала». Коли м'яч опинявся у гостей, вони воліли надійний контроль. Різка ж передача вліво на Азеведо застала зненацька поскользнувшегося Карвахала, що і дозволило бразильцеві увірватися у вільну зону, і навіть увійти у штрафний майданчик, але з ударом захисник «Шахтаря» явно поквапився, і м'яч полетів у бік від воріт.

«Реал» і його торсида перший гольовий момент дочекалися на 14-й хвилині, і те, що м'яч не опинився у воротах Пятова, інакше, як удачею і везінням, не назвеш. Роналду однією передачею відрізав всю оборону «гірників», Бензема вийшов один на один з П'ятовим, обвів воротаря, але з кута воротарського примудрився пробити мимо воріт. Це й був єдиний шанс відкрити рахунок для двох команд на екваторі першого тайму, що дозволяло говорити про те, що бліцкриг від «Реала» не відбувся. Планувався він Рафою Бенітесом чи ні – вже не суть важливо.

На 27-й хвилині увагу прикував до себе Гарет Бейл, присівши на газон і тримаючись за гомілку. Поки з ним була неясність, він продовжить гру чи ні, «Реал» відкрив рахунок. Іско зліва зробив нехитрий пас у штрафну, але з яким, на жаль, не розібралися Ракицький і П'ятов. Наш воротар, не зумівши зловити м'яч, відпустив його перед собою, і шкіряний снаряд став подарунком для Бензема, який спокійно вразив порожні ворота. Пропустити гол у ситуації, коли їм об'єктивно і не пахло, що може бути образливіше?!

Тим часом, замість Бейла у «Реала» на поле таки вийшов Ковачич, і відразу ж господарі за рахунок фолу Степаненко заробили штрафний з точки, звідки Роналду може і пробити. Португалець прийняв рішення зробити навіс, Бензема пірнув за м'ячем рибкою, Бебек ж був поруч, і для початку за симуляцію обмежився усним зауваженням для форварда «Реала».

Господарі виглядали цілком задоволені досягнутим, і не включали максимальні оберти. Без швидкості взяти «Шахтар» і ставити його в безвихідь оборону було важко. Лише на 41-й хвилині Модріча вдалося отримати м'яч в центральній зоні і навіть пробити – м'яч пролетів поруч зі штангою, але Пятов, схоже, тут все контролював. 0:1 – для «Шахтаря» за підсумком першого тайму, фатальною в якому була помилка нашого воротаря.

Другий тайм почався для «Реала» з заміни Варана на Пепе, а для «Шахтаря» з чергової неприємності. Степаненко, вже маючи жовту картку, на чужій половині в підкаті зрізав Серхіо Рамоса і був видалений. І якщо тут гравець «Шахтар» може нарікати тільки на себе, то на 54-й хвилині кричущу помилку допустила суддівська бригада, а, точніше, той арбітр, який стояв за воротами П'ятова. Після удару Роналду м'яч влучив у спину Срні, Бебек вирішив продовжити гру, але той арбітр, що за воротами, купився на розмахування руками гравців «Реала», сигнализировавших, що м'яч потрапив у руку капітану «Шахтаря». Бебек зупинив гру – і поставив пенальті у ворота гостей, а Даріо Срна побачив перед собою жовту картку. Забити з липовою «точки» Роналду не склало труднощів – він пробив сильно і точно. Визнаємо, що і до цього мало хто ставив на «Шахтар», але після «пенальті з нізвідки» питання було лише в тому, при якому перевагу в рахунку «Реала» прозвучить фінальний свисток.

Якщо воно йде шкереберть, то залишити цей колапс складно. На 63-й хвилині Азеведо ненавмисно підіграв собі рукою у штрафному – у когось були сумніви, що Бебек не поставить ще один пенальті? Роналду і тут пробив без шансів для П'ятова.

При 3:0 на табло «Сантьяго Бернабеу» гра втратила всякий інтерес. Трибунам, тим не менше, свято було в кайф, та спів стадіону практично не смолкало. Луческу вирішив використати час, що залишився, хоч з якоюсь користю, і свій шанс взяти участь в матчі отримали Малишев та Коваленко, замінили відповідно Тайсона і Марлоса. Зрештою, треба ж молодим футболістам набиратися досвіду ігор рівня Ліги чемпіонів.

Малишев навіть відзначився в протоколі – його фол на Карвахале, звичайно ж, заслуговував жовтої картки. Розіграш штрафного привів до кутового, після якого «Реал» забив і в четвертий раз. Роналду виявився першим на добиванні після того, як П'ятов відбив удар Марсело. Але не був португалець поза грою – повтору з тієї камери, яка дала б відповідь на це питання в позитивному або негативному аспекті, ми так і не дочекалися.

Лише Андрій П'ятов, незважаючи на всі ті голи, які обрушилися в його ворота, тримався до останнього – якщо не сейви голкіпера «Шахтаря» підсумковий рахунок для нашої команди міг би бути ще більш сумним.

Вже в компенсований час після удару Тейшейри Навас показав, що не втратив пильність, і в красивому кидку перевів м'яч на кутовий.

0:4 – і все ж, яким був такий сумний старт, точніше, фальстарт «Шахтаря-це лише перша гра. Тепер найважливіша гра – це через два тижні з «ПСЖ», вона і окреслить перспективи донецької команди у цьогорічній Лізі чемпіонів.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

«Лаціо» підійшов до гри з великими кадровими проблемами – залишилися в Італії Стефан де Врей, Лукас Більяр і Мирослав Клозе, у Дніпропетровську травмувався Бальде Кейта, який, щоправда, на полі з'явився у другому таймі. Почав матч з лави запасних і Кандрева.

У «Дніпра» ситуація з кадрами була значно краще, відсутні давно травмований Зозуля та Роман Безус, який вибув з ладу буквально за кілька днів до гри.

Гості почали матч досить непогано, провівши кілька хороших атак. Чого тільки вартий вихід Матрі Бойко, але кіпер відмінно зіграв у цьому епізоді. У «Дніпра» в першому таймі не виходило абсолютно нічого, римляни контролювали гру і припиняли всі спроби господарів створити хоч якусь небезпекою.

Територіальна перевага «Лаціо» вилилося у гол в середині першого тайму. Кишна подав зі штрафного до воріт «Дніпра» і Сергій Милинкович-Савич опинився в потрібному місці в потрібний час – підставив голову і переправив м'яч у ворота.

У другому таймі «Дніпро» почав діяти цікавіше, але як і раніше мало що виходило. Лише в кінцівці матчу українці створили кілька хороших моментів. В одному з них міг забивати Піко, виконавши простріл-удар, але Він накрив м'яч біля ближньої штанги. Потім Гуйє замикав навіс зі штрафного – вище.

У компенсований арбітром час «Дніпро» заробив перспективний штрафний удар, Руслан Ротань замість стандартної подачі вирішив «виконати» і пробив у ближній кут – не влучив.

Минули три хвилини компенсованого часу, суддя потягнувся за свистком, але тут сталося диво – Ротань подав кутовий, італійці не винесли м'яч, що дозволило Піко поборотися і подати на дальню штангу, де тут як тут був Селезньов! Гол і через мить лунає фінальний свисток