Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок - все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м´ята, мальви цвітуть край вікна...», «Постав хату з лободи, а в чужую не веди», «Збудуй хатку з маковини, та для любої дівчини», «Дорога моя хатка, де родила мене матка», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада». Це лиш часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім. Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам´ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя. Пісня «Соколята».
Один із символів України. Рушник на стіні. Хліб-сіль на рушнику. Весільний рушник... Давній наш символ. Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, - що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров´я в сім´ї. Все наше життя проходить поруч з рушником: ушановуємо народження дитяти, виряджаємо в далеку дорогу батька-сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в останню путь, використовуємо у весільних обрядах. Пісня «Рідна мати моя».
За давнім звичаєм, як тільки у сім´ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовувалася кожна зручна нагода: досвідки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години відпочинку від польових робіт навесні та восени. Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та ручники були свого роду характеристикою дівчини, її працьовитості. Вишивання у кожній місцевості відрізняється орнаментом, технікою вишивки, гамою фарб. Найхарактерніші кольори - червоний і чорний. Пісня «Вишиванка».
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба і калина. Правду каже прислів´я: без верби і калини нема України. (За В.Скуратівським) А звідки пішла назва «калина»?
Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього воєводу грека - поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже гарна і горда. Звалася Пелагея... Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося. Грек забрав Пелагею у Грецію, і була вона там царицею трав - називалася Панацея... У Пелагеї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: Твоїм ім´ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли цвіте вона, то найспівучіший птах соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров´ю щедрої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров´я людині. Буде вона зватися Килина, Калина...».
З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав його у піснях. «Чи я в лузі не калина була?» (калина символізує дівочу красу), «Ой у лузі червона калина похилилася» (нещаслива доля жінки), «Би у полі та криниченька» (калина - символ рідної землі, її садили на могилі козака, який загинув у чужому краї).
Кущ калини біля маминої хати - це не лише окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина. Якщо троянди і виноград, за влучним висловом М.Рильського, символізують красиве і корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий лист, калинова сопілка, калиновий голос, калинова колиска? Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Її може народжувати лише сопілка з маминої калини.
Дата: Понеділок, 02.05.2022, 19:58 | Повідомлення # 228
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28579
Статус:
JIM PARKER (CANADIAN)
SUNFLOWERS (UKRAINIAN/ENGLISH LYRICS)
SUNFLOWERS is a new song by Canadian singer/songwriter, Jim Parker. He wrote it in support of the men, women and children of Ukraine. This version has both English and Ukrainian lyrics.
SUNFLOWERS - нова пісня канадського співака/автора пісень Джима Паркера. Було написано на підтримку чоловіків, жінок та дітей України. У цьому відео українська та англійська лірика.
Дата: Вівторок, 03.05.2022, 06:40 | Повідомлення # 229
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28579
Статус:
Trio Mandili(Грузія)
Як тебе не любити, Києве мій !
(How can I not love you, my Kyiv!)
In these terrible days, when Ukrainian peaceful citizens are dying, lost or left their homes, we established the charitable organization "Mandili Cares".
У ці страшні дні, коли гинуть мирні громадяни України, втратили чи покинули свої домівки, ми створили благодійну організацію «Манділі турботи».
Дата: Вівторок, 03.05.2022, 18:53 | Повідомлення # 233
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28579
Статус:
Жили собілюди...
Жили собі люди. Жили собі в мирі. Хтось в свому будинку, хтось своїй квартирі. Хтось в місті своєму, а хтось у містечку, А хтось у селі від тих міст недалечко... Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався. Хтось дім будував. Одружитись збирався. Хтось мріяв про море, про подорож літом, А хтось для окраси висаджував квіти... Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини Свої виставляв кольорові картини. Хтось думав про вічне блукаючи парком, А хтось все крутився знаходячи шпарку. Хтось серце старе запускав по новому, А хтось добирався до рідного дому. Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився. Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився. Хтось щось купував й віддавав безкоштовно. Хтось справи вирішував всі полюбовно. Хтось палко кохав. Хтось не знав ще кохання, А хтось від невдачі приймав покарання. Хтось вірив, хтось знав, бо надію мав зримо, А хтось вже роки рахував за плечима. Хтось бачив себе у маленьких онуках, А хтось тамувався в сердечних розлуках. Хтось мчав на авто у незвідані далі, А хтось залюбки напирав на педалі Стежками рідненькими рідного краю І тішився:« Кращого в світі немає...»
І все обірвалось. За мить. За хвилину. Насунула чорна війна на країну. То ворог піднявши себе величаво Собі щось надумав, що має він право На долі людські, на людські почуття. На землі чужі. На безцінне життя...
Хтось дім залишав. Переборював втому. А хтось вже не мав ні квартири, ні дому. Хтось хліб випікав щоб життя не скінчилось. Комусь народитись на світ не судилось. Хтось тихо сидів у підвалах закритих, А чобіт ворожий топтався по квітах... Хтось Богу молився за брата, за тата. Хтось сина свого проводжав воювати. Хтось слізно хрестив чоловіка у спину, А хтось малював в чорних фарбах картину. Хтось все необхідне складав для потреби, Тому, хто не бачив ні сонця, ні неба. Хтось щиро ділив хліба краєць в долоні, Свій краєць, чужому синочку і доні. Хтось йшов на ворожі бляшанки відкрито, А хтось в полі сіяв пшеницю і жито. Хтось сіяв життя на смертельнім плацдармі. Хтось п’яту добу на ногах у лікарні Витягував з пащі смертельної долю Того, хто боровся за віру і волю. За нашу любов до чарівного краю, Бо кращого в цілому світі немає...
Прийде перемога і згине навіки Ворожий народ. Безіменний, безликий. Гонимий він світом буде звідусюди. І з часом, такого народу не буде. Бо хто йде з війною на вільну країну Той сам від ненависті своєї загине...
Дата: Середа, 04.05.2022, 17:23 | Повідомлення # 238
Адміністратор
Країна:
повідомлень: 28579
Статус:
Наталя Фаліон
"Війна війною, а город городом"
Нова пісня.
Війна війною, а город городом, Ні літаки, ні, навіть, всюдиходи А ні ракети, танки, або "гради" Нам не завадять посадить рассаду. Свіжі новини прилетіли з поля - Сусід почав саджати бараболю, З самого ранку донесла розвІдка - Що посадила огірки сусідка
Пр: Я щиро вірю - перемога близько Бо вже зійшла цибуля і редиска, До перемоги зовсім не далеко, Бо повернулись до гнізда лелеки
Над головою "стінгери" літають, Город саджати нам не заважають У ворогів життя буде коротке, Якщо пропАде хоча би одна сотка. До перемоги ми готуєм всю громаду Треба робити репетицію параду, Потім бенкет з неділі по вівторок, Який бенкет без свіжих помідорок?
Пр: Я щиро вірю - перемога близько Бо вже зійшла цибуля і редиска До перемоги зовсім не далеко Бо повернулись до гнізда лелеки
А ви не смійтесь, бо город - то сила, Яка б орда й біда нас не косила, Не можна вічно плакати в подушку, ПіднЕсе настрій кропик і петрушка Хай вороги від голоду здихають, Вони однОго не знали і не знають - Як свого сина любить рідна мати - Земля годує українського солдата